Файл: 018_endern_standarti_suchasno_osv_ti._Zb_rka_rekomendats_y._Chastina_2_2011_.pdf
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 04.04.2024
Просмотров: 113
Скачиваний: 0
10 |
Ґендерні стандарти сучасної освіти |
|
|
щодо врахування ґендерних аспектів в оформленні документів такого типу офіційно немає. Наведені в рецензії приклади відповідають граматичним нормам сучасної української мови. Долучення ґендерного компонента на рівні змісту можна і треба здійснити згідно з процедурою вдосконалення навчальних програм.
Програма курсу «Українська література. 5–12 класи»
Ґендерна експертиза навчальної програми «Українська література. 5–12 класи» 2 дає підстави оцінити документ як ґендерно чутливий. Хоча ґендерний компонент ураховано недостатньо, загалом позитивний висновок ґрунтується на долученні ґендерної проблематики до змісту уроків через зміст літературних творів, увазі до характеристики жіночих образів, аналізові місця теми жінки у творчості українських митців.
В аналізованій програмі немає доцільних ґендерних компонентів. При цьому варто зазначити, що структура програми дозволяє долучати такі компоненти без жодних застережень, оскільки аналізований документ складається з двох частин: одну частину присвячено основній школі (5–9 класам), її побудовано за тематичним принципом до 8-го класу включно, другу частину присвячено старшій школі (10–12 класам), її зміст організовано за історико-хронологічним принципом. Обидві частини могли б містити ґендерно доцільні компоненти або окремим тематичним блоком (наприклад, у 5-му класі – «Казки українських письменниць», у 6-му – «Українські письменниці пишуть про природу» тощо), або хронологічно. Доводиться констатувати, що ступінь репрезентації жінок у змісті курсу «Українська література. 5–12 класи» загалом невисокий. Якщо весь час, передбачений для текстуального вивчення творів (а це загалом 469 годин), уважати за 100%, то час, відведений на опрацювання творів письменниць, становитиме біля 9,5% (44, 5 годин). Програма передбачає опрацювання на уроках творів таких письменниць: Оксани Сенатович (5 клас), Костянтини Малицької (5 клас), Олени Пчілки (5 клас), Лесі Українки (6, 8, 10 класи), Ліни Костенко (6, 7, 12 класи), Ірини Жиленко (6, 12 класи), Емми Андієвської (6 клас), Любові Пономаренко (7 клас), Марусі Чурай (8 клас), Марка Вовчка (Марії Вілінської) (9 клас), Ольги Кобилянської (10 клас), Олени Теліги (11 клас), Галини Пагутяк (12 клас), Оксани Забужко (12 клас). Навіть побіжний погляд переконує, що цей список далеко не повний. Утім, і творчість згаданих мисткинь не можна вважати вичерпно представленою. Зокрема, ім’я Ольги Кобилянської презентовано лише в жанрі психологічної повісті, а блискучі новели письменниці, її доробок у царині драматургії не знайшли відображення у змісті курсу. Більшменш вичерпно висвітлено творчість Лесі Українки, проте на текстуальне опрацювання її творів передбачено лише 13 годин (на 3 класи, у яких передбачено ознайомлення з творчістю поетеси). Є класи, де про творчість українських письменниць свідчить тільки одне (9 клас – Марко Вовчок, 2 год.), або два імені (7 клас – Ліна Костенко, 2 год.; Любов
Пономаренко, 1 год.; 8 клас – легендарна Маруся Чурай, 1 год.; Леся Українка, 5 год).
Водночас програму курсу «Українська література. 5–12 класи» можна вважати ґендерно чутливою, оскільки в запропонованих до вивчення творах порушено ґендерні питання Так, долі жінки, її ролі в родинному та соціальному житті, проблемі дискримінаційного становища жінок у патріархальному суспільстві присвячено уроки:
2 Українська література. 5–12 класи: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Перун, 2005.
11
–у 5-му класі – опрацювання легенд «Лісова панна», «Берегиня», українських народних казок «Мудра дівчина», казок В. Королева-Старого «Хуха-Моховинка», казок І. Липи «Близнята», українських народних прислів’їв та приказок, зокрема про материнство, літописної оповіді про княгиню Ольгу, уривків з книги Олександра Олеся «Княжа країна», зокрема її частини «Княгиня Ольга», вірша Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати...», поезії Костянтини Малицької «Чом, чом, земле моя...», оповідання Олени Пчілки «Сосонка»;
–у 6-му класі – опрацювання календарно-обрядової поезії, зокрема веснянок, щедрівок, пісень літнього циклу та колискових, віршів Лесі Українки, Ліни Костенко (особливо поезії «Кольорові миші»), уривків з кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна» (образи матері, баби Сашка), віршів І. Жиленко, І. Калинця, казок-притч Е. Андієвської, повісті
В.Близнеця «Звук павутинки» (образ Ніни), оповідань С. Васильченка;
–у 7-му класі – опрацювання повісті І. Франка «Захар Беркут» (образ Мирослави), балади Т. Шевченка «Тополя», повісті А. Чайковського «За сестрою», фрагментів з повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять», казки-притчі Б. Лепкого «Мишка», поезій Ліни Костенко, оповідання Є. Гуцала «Сім’я дикої качки» (образ Тосі), вірша В. Симоненка «Лебеді материнства», поезії А. Малишка «Пісня про рушник», вірша Л. Кисельова «Катерина»;
–у 8-му класі – опрацювання пісень Марусі Чурай, ознайомлення з подробицями життя легендарної поетки та співачки, опрацювання думи «Маруся Богуславка», поеми
«Слово про похід князя Ігоря» (образ Ярославни), поезій Лесі Українки, повісті
М.Коцюбинського «Дорогою ціною» (образ Соломії), уривків з повісті О. Назарука «Роксолана»);
–у 9-му класі – опрацювання побутових ліричних пісень, ознайомлення з традиційною обрядовістю українського весілля, опрацювання народних балад, уривків з Біблії (притча про Адама та Єву), драми І. Котляревського «Наталка Полтавка», повістей Г. КвіткиОснов’яненка (сентиментальний образ Марусі та вітальний – конотопської відьми), поем про жіночу долю Т. Шевченка («Катерина», «Наймичка», «Марія»), оповідань Марка Вовчка, притчі І. Липи «Мати»;
–у 10-му класі – опрацювання повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» (характеристика жіночих образів), повісті Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (характеристика жіночих образів), трагікомедії Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля» (образ Марисі), поезії І. Франка з циклу «Зів’яле листя», новели «Сойчине крило» (психологічна глибина розкриття образу Марії), оповідання Б. Грінченка «Каторжна», повісті
М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» (трагізм кохання Марічки та Івана), повісті О. Кобилянської «Земля» (характеристика жіночих образів), поезій та драматичних творів Лесі Українки (образ Мавки, матері Лукаша, Килини), віршів М. Вороного «Блакитна Панна», «Інфанта», ліричних поезій Олександра Олеся;
–в 11-му класі – опрацювання ліричних поезій П. Тичини, роману В. Домонтовича
«Доктор Серафікус», драматичних творів М. Куліша, загальна характеристика еміграційної
літератури (постаті українських мисткинь Д. Гуменної, Наталени Королевої, Олени Теліги), загальна характеристика сучасної масової літератури (поняття «жіночий роман»);
–у 12-му класі – опрацювання ліричних поезій В. Симоненка, М. Вінграновського, Д. Павличка, І. Жиленко, віршів Ліни Костенко та її роману «Маруся Чурай», новел О. Гончара, Г. Тютюнника, роману В. Шевчука «Дім на горі», загальна характеристика літератури української діаспори (творчість Е. Андієвської), сучасної української поезії, прози).
12 |
Ґендерні стандарти сучасної освіти |
|
|
Попри активне долучення ґендерної проблематики через зміст запропонованих для текстуального опрацювання творів, автори програми не змогли уникнути ґендерно некоректних згадувань в оформленні програми. Так, у пояснювальній записці вони досить часто вживають іменники чоловічого роду на позначення осіб обох статей:
–в однині – 18 разів (громадянин-патріот, свідомий українець, учитель, учень, письменник тощо);
–у множині – 12 разів (учні, школярі, митці).
У критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів послідовно вжито слово учень на позначення і учнів, і учениць (загалом 12 разів).
Водночас автори рецензованої програми виявили, порівняно з укладачами програм з української мови, більшу винахідливість у прагненні створити зважений з ґендерного погляду текст. У тексті пояснювальної записки вони часто вживають іменники дитина, особистість, людина, молодь на позначення учнів та учениць (загалом 19 уживань). Автори аналізованої програми знайшли спосіб уникнути нав’язливої констатації «учень уміє, аналізує, визначає тощо» в колонці «Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів», утіливши всі формулювання в інфінітивних реченнях на кшталт знати і розуміти значення термінів.
Ґендерна експертиза навчальної програми «Українська література. 5–12 класи» дає підстави оцінити документ як ґендерно чутливий. Хоча ґендерний компонент ураховано недостатньо (низький ступінь репрезентації творчості письменниць порівняно з рівнем висвітлення творчості письменників), загалом позитивний висновок ґрунтується на долученні ґендерної проблематики до змісту уроків через зміст літературних творів, увазі до характеристики жіночих образів, аналізові місця теми жінки у творчості українських митців. Невизначеність ґендерного компонента в такому разі можемо пояснити нехтуванням засад ґендерної рівності в документах загального рівня, зокрема в Державному стандарті, браком принципів його долучення до навчальних програм. Утім, цей недолік не складно усунути в порядку, передбаченому процедурою вдосконалення навчальних програм.
Програма курсу «Зарубіжна література. 5–12 класи»
Ґендерна експертиза навчальної програми «Зарубіжна література. 5–12 класи» 3 дає підстави оцінити документ як ґендерно стереотипний з огляду на невиправдане нехтування ґендерної проблематики в змісті курсу, мізерну репрезентацію творчості письменниць, унаслідок чого в дітей може скластися викривлене уявлення про літературу як мистецтво чоловіків.
Аналізована програма зовсім не зачіпає ґендерну проблематику. Єдиний позитивний момент – згадка про потребу «виховувати в учнів ґендерну толерантність» у переліку завдань курсу в пояснювальній записці до програми. Через цілковите нехтування ґендерної проблематики в змісті навчального матеріалу, а також у частині Державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, процитована вимога видається формальною. Складається враження, що автори, які ставлять собі за мету «залучення учнів
3 Зарубіжна література. 5–12 класи: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Перун, 2005.
13
до найвищих досягнень світової літератури і культури», свідомо культивують андроцентричний погляд на світове мистецтво.
Уражає втілений у програмі підхід до відбору творів для текстуального вивчення на уроці. За всі роки навчання дітям запропоновано познайомитися з творчістю лише двох мисткинь – давньогрецької поетеси Сапфо та російської поетеси Анни Ахматової. Якщо весь час, передбачений для безпосередньої роботи з художнім текстом (а це загалом 383 години), уважати за 100%, то час, відведений на опрацювання творів письменниць, становитиме лише 0,65% (2,5 години). У списку додаткової літератури для читання укладачі програми згадують іще кілька жіночих імен, а саме:
–Ліндгрен А. Расмус-волоцюга; Пеппі Довгапанчоха; Ролінґ Дж. К. Гаррі Поттер і філософський камінь; Гаррі Поттер і таємна кімната; Гаррі Поттер і в’язень Азкабану; Гаррі Поттер і келих вогню; Гаррі Поттер і Орден Фенікса (5 клас);
–Санд Жорж. Консуело (9 клас);
–Бронте Ш. Джейн Ейр (10 клас);
–Вулф В. Місіс Деллоуей (11 клас).
Проте якщо й цей додаток порівняти із запропонованими для додаткового читання творами літераторів-чоловіків, висновок навряд чи стане позитивним. Окрім того, жодних важелів учительського впливу на позакласне читання дітей у програмі не вказано.
Варто наголосити, що запропоновані для текстуального вивчення твори переважно не торкаються ґендерної проблематики. Так, з-поміж творів, запропонованих до вивчення в 7-му класі (героїчні пісні та романтичні балади, історичний роман В. Скотта «Айвенго» та історична повість М. Гоголя «Тарас Бульба», сатирична повість Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера» та детективна повість А. Конан Дойля «Собака Баскервілів», новели О. Генрі «Останній листок» та оповідання Дж. Олдриджа «Останній дюйм», оповідання М. Шолохова «Доля людини»), лише в романі В. Скотта «Айвенго» та баладі Й. Шіллера «Рукавичка» жіночі персонажі впливають на розвиток сюжету. На це вказує два формулювання в програмі, пор.: «Учень характеризує поведінку Кунігунди», «Ровена та Ребека – дві різні долі».
Лише як згадку про жінок слід кваліфікувати звернення до ґендерної проблематики ще в кількох твердженнях (формулюваннях) з програми, а саме: «Любов Петрарки до Лаури як джерело його інтимної лірики. Образ Лаури у творах Петрарки», «Учень пояснює, в чому полягають особливості створення образу Лаури у віршах Петрарки (ідеалізація, вживання штампів у описові зовнішності)» (8 клас); «Трагізм долі мадемуазель де Сент-Ів і Гурона (за повістю Вольтера „Простак”)», «Учень розкриває сутність трагізму долі мадемуазель де Сент-Ів і Гурона» (9 клас); «„Фауст – Маргарита” (за поемою Й. В. Ґете)», «Учень характеризує трагічний конфлікт „Фауст – Маргарита”» (9 клас); «Жіночі персонажі роману (за романом М. Лермонтова „Герой нашого часу”)», «Учень характеризує образи княжни Мері, Бели» (9 клас); «Трагічність долі Есмеральди (за романом В. Гюго “Собор Паризької
Богоматері”)», «Учень пов’язує із проблематикою роману долю Есмеральди (чарівна циган-
ка стала жертвою релігійного бузувірства і грубих забобонів)» (10 клас); «„Суперечливий образ Анни” (за романом Л. Толстого „Анна Кареніна”)», «Учень називає основні проблеми твору: ... право жінки/чоловіка на життя за порухами власної душі чи обов’язок перед членами своєї сім’ї, передовсім дітьми (доля Сергія Кареніна та маленької Ані)» (10 клас).
Уважаємо за потрібне наголосити на деяких творах, які взагалі можуть мати двозначне (часом і дискримінаційне) тлумачення. Так, у 10-му класі діти знайомляться з комедією
