проводить розслідування інциденту;

розробляє і здійснює заходи щодо запобігання інцидентів;

веде облік відбулися інцидентів.

37. Особливості розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

Розслідуванню підлягають нещасні випадки, що сталися під час:

1) прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації (далі - організації) і не використовувався в інтересах цієї організації;

2) переміщення повітряним, залізничним, морським, внутрішнім водним, автомобільним транспортом, в електротранспорті, метрополітені, на канатній дорозі, фунікулері та на інших видах транспортних засобів;

3) виконання громадських обов'язків (рятування людей, захист власності, правопорядку тощо, якщо це не входить до службових обов'язків);

4) виконання донорських функцій;

5) участі в громадських акціях (мітингах, демонстраціях, агітаційно-пропагандистській діяльності тощо);

6) участі у культурно-масових заходах, спортивних змаганнях;

7) проведення культурних, спортивних та оздоровчих заходів, не пов'язаних з навчально-виховним процесом у навчальних закладах;

8) використання газу у побуті;

9) вчинення протиправних дій проти особи, її майна;

10) користування або контакту із зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами;

11) виконання робіт у домашньому господарстві, використання побутової техніки;

12) стихійного лиха;

13) перебування в громадських місцях, на об'єктах торгівлі та побутового обслуговування;

14) контакту з тваринами та рослинами;

15) споживання (використання) нехарчової продукції.

У процесі розслідування беруться до уваги листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу, а також пояснення потерпілого та свідчення очевидців, а у разі потреби - керівника органу (організації), на території чи об'єкті якого стався нещасний випадок.

До розслідування нещасних випадків, які сталися під час прямування на роботу чи з роботи, залучаються представники відповідного профспілкового органу або уповноважені трудового колективу, якщо потерпілий не є членом профспілки.

---

Керівник організації протягом доби з часу надходження рішення про уповноваження її на проведення розслідування призначає комісію у складі не менше трьох осіб.

38. Дослідження та профілактика виробничого травматизму.

Методи дослідження виробничого травматизму.

Найбільш поширеними взаємодоповнюючими методами дослідження виробничого травматизму є статистичний і монографічний. Але сьогодні все більше уваги приділяють економічному, ергономічному та психофізіологічному методам.

Статистичний метод базується на аналізі статистичного матеріалу по травматизму, який накопичений на підприємстві або в галузі за декілька років. Дані для цього аналізу містяться в актах за формою Н-1 і в звітах по формі 7ТНВ. Статистичний метод дозволяє всі нещасні випадки і причини травматизму групувати по статі, віку, професії, стажу роботи тощо.

Монографічний метод являє собою аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які властиві технологічному процесу, обладнанню, ділянці виробництва. За цим методом поглиблено аналізуються всі обставини нещасних випадків і, за необхідності, виконуються відповідні дослідження та випробування.

Економічний метод полягає в визначенні економічної шкоди від заподіяного травматизму, визначенні економічної ефективності від затрат на розробку та впровадження заходів з охорони праці.

Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи "людина - машина - виробниче середовище". Відомо, що кожному виду трудової діяльності відповідають визначені фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також її антропометричні дані. Тому при комплексній відповідності вказаних властивостей людини до конкретної трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушення відповідності може призвести до нещасного випадку.

39. Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин.

40. Аналіз причин травматизму дозволяє поділяти їх на:

41. - Організаційні: порушення законодавчих актів з охорони праці, вимог інструкцій, правил і норм тощо.

42. - Технічні: невідповідність вимогам безпеки або несправність виробничого обладнання, інструменту і засобів захисту тощо.

43. Психофізіологічні: помилкові дії працівника внаслідок втоми, надмірної важкості і напруженості роботи.

44. - Санітарно-гігієнічні: надмірні рівні шуму, вібрації; несприятливі метеорологічні умови тощо.

45. Найбільш поширеними взаємодоповнюючими методами дослідження виробничого травматизму є:

46. - Статистичний метод базується на аналізі статистичного матеріалу по травматизму, який накопичений на підприємстві або в галузі за декілька років. Дані для цього аналізу містяться в актах за формою Н-1 і в звітах по формі 7ТНВ.

47. - Монографічний метод являє собою аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які властиві технологічному процесу, обладнанню, ділянці виробництва. За цим методом поглиблено аналізуються всі обставини нещасних випадків і, за необхідності, виконуються відповідні дослідження та випробування.

48. Роботодавець на підставі актів за формою Н-5 і Н-1 подає державну статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою Держстатом, та несе відповідальність за її достовірність.

49. Органи управління підприємств, місцеві держадміністрації зобов'язані на підставі актів за формою Н-5 і Н-1 провести аналіз обставин і причин настання нещасних випадків за підсумками півріччя і року, довести його результати до відома підприємств, що належать до сфери їх управління, а також розробити і виконати план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам.

---

50. Основні причини виробничих травм та професійних захворювань (в галузі). Розподіл травм за ступенем тяжкості.

Найбільш складним та відповідальним етапом у розслідуванні нещасних випадків є встановлення їх причин. Виділяють організаційні, технічні і психофізіологічні причини травматизму.

До організаційних причин травматизму відносяться:

• незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;

• недоліки під час навчання безпечним прийомам праці;

• неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці чи їх відсутність;

• відсутність у посадових інструкціях функціональних обо­в’язків з питань охорони праці;

• порушення режиму праці та відпочинку;

• невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними;

• виконання робіт з несправними засобами колективного захисту;

• залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією);

• порушення технологічного процесу;

• порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів тощо;

• порушення трудової і виробничої дисципліни;

• незастосування засобів індивідуального й колективного захисту (за їх наявності);

• невиконання вимог інструкцій з охорони праці.

До технічних причин травматизму належать:

• конструктивні недоліки, недосконалість та недостатня надійність засобів виробництва;

• конструктивні недоліки, недосконалість і недостатня надійність транспортних засобів;

• неякісна розробка або відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об’єктів, будівель, споруд, обладнання тощо;

• неякісне виконання будівельних робіт;

• недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу;

• незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва, транспортних засобів;

• незадовільний стан виробничого середовища.

До психофізіологічних причин травматизму відносяться:

---

• алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння;

• низька нервово-психічна стійкість;

• незадовільні фізичні дані або стан здоров’я;

• незадовільний «психологічний» клімат у колективі;

• інші причини.

Дослідження свідчать, що технічні причини складають приблизно 50 % від усіх нещасних випадків, організаційні — близько 25 % і психофізіологічні — приблизно 10—12 %.

Аналіз фактів травматизму підтверджує вирішальну роль людини у створенні передумов формування травмонебезпечних ситуацій. Значна кількість їх відбувається через суб’єктивні причини пов’язані з особистістю людини, її поведінкою. Врахування індивідуально-особистісних характеристик має велике значення у створенні безпечних умов праці. Звичайно, людина, яка прийшла на роботу в хворобливому стані, наражається на небезпеку значно більше, ніж здорова. З робітниками, що регулярно вживають алкогольні напої, нещасні випадки трапляються в 0,35 раза частіше, а ушкодження внаслідок травм у них тяжчі, ніж в осіб, котрі не вживають алкоголю.

Крім того, людина може робити помилкові дії через стомлення, викликане великими фізичними (статичними і динамічними) перевантаженнями, розумовим перевантаженням, перевантаженням аналізаторів (зорового, слухового), монотонністю праці, стресовими ситуаціями, хворобливим станом. До травми може призвести невідповідність анатомо-фізіологічних та психічних особливостей організму людини характеру виконуваної роботи. У сучасних складних технічних системах, у конструкціях машин, приладів і систем керування ще недостатньо враховуються фізіологічні, психофізіологічні, психологічні й антропометричні особливості та можливості людини.

Велику роль у запобіганні травматизму має аналіз і, головне, своєчасне доведення його результатів до всіх структурних підрозділів та всіх працівників.

51. Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики травматизму та професійної захворюваності в галузі.

Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики виробничого травматизму та професійної захворюваності

Технічні заходи – технічні засоби, що забезпечують безпечні і нешкідливі умови праці, та пов’язані з впровадженням нового обладнання, пристроїв і приладів безпеки і безпечною експлуатацією засобів виробництва.

---

Нормативно-методичні заходи:

– розробка посібників і рекомендацій;

– розробка нормативно-правової бази з охорони праці на підприємстві;

– забезпечення необхідною нормативно-правовою документацією функціональних служб, окремих структурних підрозділів та робочих місць;

– забезпечення програм і розробка методик навчання з питань охорони праці;

– розробка розділів охорони праці в посадових інструкціях, інструкціях за професіями;

– перегляд НПАОП підприємства.

Організаційні заходи:

– контроль за технічним станом обладнання, інструментів, будівель і споруд;

– контроль за дотриманням вимог нормативних документів з охорони праці;

– нагляд за обладнанням підвищеної небезпеки;

– організація навчання, перевірка знань з питань охорони праці і інструктажів робітників підприємства;

– контроль за виконанням технологічного процесу відповідно до вимог охорони праці;

– організація належних умов до проїздів і проходів відповідно до вимог охорони праці;

– забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;

– забезпечення відповідними знаками безпеки, плакатами.

Санітарно-гігієнічні заходи:

– контроль за впливом виробничих факторів на здоров’я працівників;

– забезпечення санітарно-побутових умов згідно з діючими нормами;

– атестація робочих місць відповідно до їх нормативним актам з охорони праці;

– планування заходів щодо поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці;

– паспортизація санітарно-технічного стану умов праці.

Соціально-економічні заходи:

– надання пільг і компенсацій працівникам, які працюють зі шкідливими і небезпечними умовами праці;

– створення умов для економічної зацікавленості роботодавця і працівника у поліпшенні умов і підвищенні безпеки праці;

– соціальне страхування працівників роботодавцем;

– фінансування заходів з охорони праці;

– відшкодування роботодавцем працівнику збитків у разі каліцтва.

Лікувально-профілактичні заходи:

– надання медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків на виробництві;

– контроль за здоров’ям працюючих протягом їхньої трудової діяльності;

---

Смотрите также файлы

• ПР4. Уникнення плагіату.docx

• методические рекомендации ПМ 03.docx

• Приобретенные митральные пороки и ОРЛ.docx

• ОРЛ.docx

• Вопросы для подготовки к экзамену по ТИ.pdf