ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 09.04.2024
Просмотров: 57
Скачиваний: 0
Якщо від міського водопроводу неможливо отримати необхідної кількісті води для гасіння пожежі, тоді будують резервуари, що містять недоторканий протипожежний запас води, розрахований на гасіння упродовж 3 годин.
Максимальний термін відновлення недоторканого протипожежного запасу води на підприємствах з будівлями категорії А, Б і В — 24 год., а на підприємствах категорії Г і Д — 36 год.
-
Первинні засоби пожежегасіння.
До первинних засобів пожежогасіння належать:
1) вогнегасники; 2) пожежні крани-комплекти, ручні насоси; 3) лопати, ломи, сокири, гаки, пили, багри; 4) ящики з піском, бочки з водою;
азбестові полотнища, повстяні мати та ін.
Первинні засоби пожежогасіння розміщують на пожежних щитах, які встановлюють на території об’єкта з розрахунку один щит на 5000м2. Вони мають бути пофарбовані у червоний колір, а пожежний інструмент у чорний.
Серед первинних засобів пожежогасіння найважливішу роль відіграють вогнегасники різних типів: водяні, водо-пінні, порошкові, вуглекислотні, газові.
Залежно від способу транспортування вони бувають: переносні (до 20 кг) та пересувні (до 450 кг).
Залежно від об’єму вогнегасники бувають малолітражні (до 5л), ручні (до 10 л), пересувні (понад 10л).
Вогнегасники маркують буквами, що означає їх вид та цифрами, що визначають їх об’єм.
Найбільш перспективними є порошкові вогнегасники, які застосовують для гасіння лужних металів, ЛЗР і ТР, електрообладнання, що горить під напругою до 1000В, твердих та газоподібних речовин.
Найбільш розповсюдженими є:
ОП-1, ОП-2, ОП-9, ОП-10 — переносні;
ОПА-50, ОПА-100 — пересувні.
Вони відрізняються між собою лише складом порошку та пристроєм для його подачі.
Вуглекислотні вогнегасники застосовуються для гасіння загорянь на машинах, автомобілях і для невеликих об’ємів нафтопродуктів, а також електроустановок під напругою до 1000В.
Вибір типу вогнегасника визначається розмірами загоряння і можливих осередків пожеж.
-
Автоматичні засоби пожежегасіння на об’єктах галузі.
Автоматична установка пожежогасінні (АУПГ) — установка пожежогасіння, що автоматично спрацьовує при перевищенні контрольованим чинником (чинниками) пожежі встановлених порогових значень в зоні, що захищається.
Вживання таких систем, де вогнегасна речовина при спалаху автоматично подається в приміщення, яке захищається, особливо виправдано при захисті дорогого обладнання, матеріалів або цінностей. Установки автоматичного пожежогасіння дозволяють ліквідовувати на ранній стадії спалах твердих, рідких і газоподібних речовин, а також електроустаткування під напругою. Такий спосіб гасіння може бути об'ємним при створенні вогнегасної концентрації за всім обсягом приміщення, яке захищається, або локальним — у випадку, якщо вогнегасна концентрація створюється довкола пристрою, яке захищається (наприклад, окремого агрегату або одиниці технологічного обладнання).
Для гасіння виниклих осередків пожеж використовуються наступні системи автоматичного пожежогасіння:
1) Спринклерна водяна система, що складається з розподільних трубопроводів, на яких встановлені зрошувачі (спринклерні голівки з легкоплавкими замками, що розкриваються при підвищенні температури в зоні пожежі). Спринклерна система застосовується для гасіння пожеж поверхневим локальним способом.
2) Спринклерна водяна система із змочуванням, застосовується для гасіння деяких видів матеріалів (особливо пластмас), на поверхні яких не стримується вода. В якості змочувача застосовують сульфонал, піноутворювач ПО-1, сульфонали НП-1 та ін. Концентрація змочувача приймається рівною 0.5-2 відсотки.
3) Спринклерна водопінна система (аналогічна спринклерній водяній системі) застосовується в тих випадках, коли по технологічних або нормативних вимогах вживання води заборонене.
4) Дренчерна система (водяна, дренчерна водяна із змочувачем, водопінна) складається з розподільних трубопроводів, на яких встановлені зрошувачі (дренчерні голівки або генератори). Застосовуються ці системи для створення водяних або пінних завіс, зрошування поверхонь, що захищаються, для гасіння пожеж в середині забарвлених і сушильних камер, стелажних складів.
-
Організація наукових досліджень та основні наукові проблеми в галузі охорони праці.
Фундаментальні та прикладні наукові дослідження з охорони праці проводяться у Національному науково-дослідному інституті охорони праці Національної академії наук України, галузевих науково-дослідних інститутах та навчальних закладах.
В Україні створений навчальний та науково-інформаційний центр з охорони праці.
Працями багатьох вчених створені наукові передумови для розробки засобів та методів захисту від небезпеки. Комплексною науковою дисципліною, що вивчає небезпеку та захист від неї людини, є охорона праці. Проводяться регулярні перспективні наукові дослідження з охорони праці з метою вивчення:
а) впливу виробничого травматизму, захворювань, у тому числі професійних, і смертності працівників на економіку України; обсягів додаткових соціальних витрат держави;
б) оцінку необхідних витрат держави і роботодавців для забезпечення необхідного рівня професійної підготовки і стану здоров’я працюючих;
Варто забезпечувати розробку і реалізацію спільних програм з наукового та науково - практичного співробітництва МОЗ з Фондом соціального страхування, об’єднаннями роботодавців щодо створення здорових та безпечних умов праці, поліпшення медичного обслуговування працюючих громадян України.
Національний науково-дослідний інститут охорони праці (НДІ) та галузеві науково-дослідні інститути з охорони праці займаються:
а) розробкою та реалізацією із залученням наукових кадрів науково обґрунтованих рішень з питань поліпшення та безпеки умов праці;
б) прогнозуванням наслідків аварій та нещасних випадків;
в) розробкою планів локалізації і ліквідації аварій та нещасних випадків;
г) моделюванням аварійних ситуацій, а також розробкою заходів для їх відвернення;
д) проведенням моніторингу з питань безпеки та умов праці;
е) оцінкою ефективності управління охороною праці і виробленні рекомендацій щодо її вдосконалення.
Основні наукові проблеми – недостатнє фінансування?
-
Наукова база охорони праці (Національний НДІ промислової безпеки та охорони праці, галузеві науково-дослідні інститути з питань охорони праці, відділи та лабораторії з питань охорони праці галузевих НДІ, кафедри охорони праці та інші підрозділи закладів вищої освіти).
Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці є провідною науковою установою в галузі.
Кафедри та лабораторії опрацьовують та досліджують питання: охорони праці та профілактики виробничого травматизму. Розробляють:
Рекомендований перелік профілактичних заходів,
Рекомендації щодо пріоритетності перегляду та розроблення норм безоплатної видачі засобів індивідуального захисту,
Довідники з методичної роботи з охорони праці,
Інструкції з охорони праці,
Проводять науково-технічні експертизи проектів нормативно-правових актів тощо на відповідність положенням чинного законодавства з ОП.
Видання:
-
Збірник наукових праць «Проблеми охорони праці в Україні»
-
Вісник Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та та охорони праці
-
Інформаційний бюлетень з охорони праці.
-
Інформаційний бюлетень з промислової безпеки.
-
Вимоги безпеки до лабораторних приміщень та обладнання для наукових досліджень.
Вимоги безпеки до лабораторних приміщень та обладнання для наукових досліджень
хімічні лабораторії відносяться до категорії пожежонебезпечне виробництво. Хімічні лабораторії необхідно розташовувати в окремих будівлях, у спеціальних прибудовах до виробничої будівлі або на верхніх поверхах виробничої будівлі, ізольовано від інших приміщень. Ступінь вогнестійкості будівель повинна бути не нижче третьої. Стіни і стелі хімічної лабораторії забарвлюють фарбами, які запобігають адсорбції отруйних речовин і дозволяють проводити їх чистку, миття або дегазацію. Підлоги і поверхні робочих столів рекомендується виконувати з негорючих або важкогорючих антикорозійних матеріалів. До робочих столів повинні бути підведені холодна й гаряча вода, газ, постійний і змінний струм, стиснене повітря.
У кожної хімічної лабораторії повинна бути передбачена можливість відключення подачі газу, води та електроенергії. Крани та рубильники закритого типу встановлюють поза робочих приміщень у легко доступних місцях.
Всі приміщення хімічної лабораторії повинні бути обов`язково обладнані витяжної вентиляцією, витяжними шафами. У кожній лабораторії є перелік речовин, роботу з якими обов'язково виконують у витяжних шафах. При роботі з кислотами і лугами приміщення повинні бути обладнані спеціальними гідрантами (кранами, фонтанчиками, шлангами) для тривалого промивання струменем води уражених ділянок шкіри або очей.
При роботі з скляним посудом і приладами зі скла для захисту рук від порізів при різанні, руйнуванні скла необхідно користуватися рушником, при механічній і термічній обробці виробів зі скла – захисними окулярами або запобіжними захисними щитками.
Не можна нагрівати тонкостінні хімічні колби і стакани на відкритому вогні без спеціальних сіток, які виконані з азбесту. Якщо роботу в апаратурі зі скла виконують при підвищених тиску й температурі або при вакуумі, що створює небезпеку розриву скла, то установка повинна бути огороджена захисним екраном з органічного скла, металевим кожухом, а окремі, особливо небезпечні, апарати повинні бути захищені металевою сіткою, що запобігає розкиду уламків скла.
Ємності з речовинами, що викликають хімічні опіки, наприклад, з кислотами і лугами, потрібно переносити удвох у спеціальних кошиках або на візках. Тверді луги слід брати тільки лабораторними щипцями або руками у гумових перчатках; при дробленні великих шматків використовувати щільну матерію (бельтинг). Роботу слід виконувати із застосуванням індивідуальних засобів захисту.
Розлив і розфасовку їдких рідин необхідно робити за допомогою гумових груш, шприца або спеціальних сифонів. Концентровані кислоти та луги, а також сильнодіючі речовини (реактиви), що димлять зберігати і переливати можна тільки під тягою у витяжній шафі. Щоб уникнути розбризкування кислоти слід лити кислоту у воду, а не навпаки.
Горючі та легкозаймисті рідини повинні знаходитись у товстостінних скляних банках або ємностях з притертими пробками, що нагвинчуються. Такі ємності необхідно зберігати у металевих ящиках (шафах), які викладені всередині азбестом, а на дні мають насипаний шар піску. При роботі з цими речовинами необхідно користуватися витяжною шафою механічної вентиляції.
Ртуть необхідно зберігати у герметично закритому товстостінному скляному або порцеляновому посуді.
-
Аналіз професійного та виробничого ризиків.
Аналіз професійного та виробничого ризиків.
МЕТОДИ АНАЛІЗУ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУІ ПРОФЗАХВОРЮВАНОСТІ
Аналіз виробничого травматизму та профзахворюваності дозволяєвиявити причини і визначити закономірності їх виникнення. На основітакої інформації розробляються заходи та засоби щодо профілактикивиробничого травматизму і профзахворюваності. Для аналізувиробничого травматизму застосовують такі основні методи:
статистичний, топографічний, монографічний, економічний, методанкетування, метод експертних оцінок.
Статистичний метод базується^ на вивченні травматизму задокументами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяєгрупувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіямипотерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинамитравматизму, обладнанням, яке спричинило травму.Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частотита тяжкості(формула):
