ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 18.04.2024
Просмотров: 293
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
Тема і. Філософія, її проблематика та функції
1. Основні проблеми філософії. Специфіка філософського знання
2. Світогляд, його суть і структура
3. Історичні типи світогляду: міфологічний, релігійний, філософський
4. Соціальні функції філософії
Тема II. Філософія Стародавнього світу та Середньовіччя
1. Філософія Стародавнього сходу
2. Розвиток філософії у Стародавній Греції
Тема III. Європейська філософія XV - XIX ст.
1. Філософія епохи Відродження та Нового часу
2. Німецька класична філософія
Тема IV. Західна філософія XX ст.
2. Сучасні філософські течії та школи
Тема V. Новітні сфери філософування
1. Філософія постмодерну та діалогу
Тема VI. Філософське розуміння світу
1. Філософське розуміння буття
3. Спосіб та форми існування матерії
1. Виникнення і природа свідомості
2. Структура свідомості, її основні рівні
Тема VIII. Проблема людини в філософії
1. Людина як предмет філософії
2. Проблема антропосоціогенезу. Єдність природного, соціального і духовного в людині
3. Проблема життя і смерті в духовному досвіді людства
Тема iх. Діалектика: принципи і категорії
1. Сутність діалектики та її принципи
Тема X. Діалектика: закони та альтернативи
1. Природа та структура пізнавальної діяльності
2. Поняття практики, її структура
3. Методи та форми наукового пізнання
Тема XII. Соціальна філософія як осмислення суспільного буття
2. Діяльність як спосіб існування соціального. Особливості прояву соціальних заковів
3. Стихійне і випадкове у розвитку суспільства та свобода людини
Тема XIII. Природні умови суспільного буття.
1. Поняття природи. Погляд на природу в історії філософської думки
3. Сучасні екологічні і демографічні проблеми та шляхи їх вирішення
Тема XIV. Суспільне виробництво та суспільний прогрес
1. Потреби, інтереси і цілі людей як мотивація виробництва. Структура суспільного виробництва
2. Проблема прогресу і періодизації суспільного розвитку
Тема XV. Філософський аналіз соціальної структури суспільства
1. Поняття соціальної структури суспільства та й основні елементи
2.Етносоціальді процеси в системі суспільних відносин
3. Функція організації дозвілля і відпочинку. Вільний час
Тема XVI. Філософські аспекти політичної сфери суспільного буття
1. Політика як вид діяльності. Політика і влада
2. Політична система суспільства
3. Держава як соціальний університет політичної влади
Тема XVII. Духовне життя суспільства
1. Поняття "дух", "душа", "духовність", "ментальність"
2. Цінності як ядро духовного світу людини
3. Суспільна свідомість та й рівні
4. Форми та функції суспільної свідомості
Тема XVIII. Цінності і їх роль в житті суспільства та людини
2. Типологія ціннісних орієнтацій
Тема XIX. Культура і цивілізація
1. Сутність, зміст і функції культури
Україна - унітарна держава, але має певну особливість - наявність адміністративно-територіальної одиниці - Автономної Республіки Крим.
Федеративна форма державного устрою складається з кількох державних утворень. Кожне з таких утворень має свою систему законодавчих, виконавчих і судових органів, своє громадянство. Поряд із цим встановлюються єдині федеративні органи державної влади, єдина грошова одиниця, єдине громадянство. Федерація складається з певних державних утворень (штати, землі, республіки, провінції тощо). Прикладами федеративних держав можуть бути СІЛА, Австралія, Австрія, Росія, ФРН, Швейцарія та ін.
Існує і така форма державного устрою як конфедерація. У конфедерації кожен із її членів, зберігаючи державну самостійність, об'єднується з іншими державами в спільний союз (У наці час створити конфедерацію намагається Росія і Білорусь).
На сучасному етапі розвитку державності в більшості цивілізованих країн світу постала проблема співвідношення держави і громадянського суспільства. Необхідність вирішення цієї проблеми обумовлена тим, що формування соціальне справедливої держави, її функціонування й розвиток нерозривно пов'язані зі становленням і вдосконаленням громадянського суспільства.
Розробка теорії громадянського суспільства йде від Локка, Монтеск'є, Канта і Гегеля.
Певне місце вона посіла і в теорії марксизму. Концепція співвідношення громадянського суспільства і держави розроблялася також українською філософською думкою. У найбільш розгорнутому вигляді її подав український історик та соціолог В'ячеслав Казимирович Липинський (1882-1931).
Розглядаючи демократичний політичний режим, ми вже визначали громадянське суспільство як сукупність людських відносин, в яких суспільні сили ведуть свою діяльність у відносній незалежності від держави. Іншими словами, громадянське суспільство - це та частина соціуму, яку не охоплює держава чи її структури.
Економічною основою громадянського суспільства є приватна власність в усій багатоманітності її форм. Приватна власність забезпечує реальну економічну свободу, без якої не може існувати ні політична, не соціальна свобода. Громадянське суспільство гарантує законом вільний вибір форм економічного і політичного буття людини, виключає монополію на ідеологію і світогляд.
Структуру громадського суспільства можна трактувати як систему відносин господарчого, економічного, сімейно-родинного, етнічного, правового і морального характеру. У громадянському суспільстві, на відміну від державних структур, переважають не вертикальні, а горизонтальні зв'язки. Слід зазначити, що в наш час межу між громадянським суспільством і державою проводити стає дедалі важче. Держава все більше намагається втручатися як в економічні, так і в соціально-правові відносини. Але розрізняти ці системи необхідно для своєчасного виявлення і запобігання тоталітарним тенденціям державних структур.
Становлення громадянського суспільства в умовах сучасної України має спиратися на використання світового досвіду, на реалізацію прогресивної ролі приватної власності і на створення правової держави. Головний зміст ідеї правової держави полягає в утвердженні суверенітету народу як джерела і суб'єкта влади, у підпорядкуванні держави суспільству, пануванні закону.
Філософська основа правової держави була розроблена німецьким філософом І.Кантом. Він розглядав державу як об'єднання людей, підпорядкованих правовим законам. Сучасні соціальні філософи виділяють такі основні загальні риси правової держави:
1) верховенство права. Це означає, що право є невід'ємною власністю людини. Право ніким не надається й ніким не може бути відібрано;
2) відповідність закону правові. Будь-який закон, прийнятий державою, має бути правовим;
3) відповідність законодавства нормам міжнародного права;
4) наявність розвинутого громадянського суспільства;
5) суверенітет народу. Лише народ е джерелом влади, державний суверенітет має представницький характер;
6) розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову;
7) свобода і право інших людей - єдине обмеження свободи особистості. Свобода кожного закінчується там і тоді, де і коли порушується свобода інших;
8) визначальна роль суду в розв'язанні усіх спірних питань. Незалежність судової влади від органів державного управління і різних політичних сил.
Таким чином, правова держава — це держава, в якій не створюються закони, що суперечать моральній ідеї права, і в якій державний інтерес, що порушує закони, не має ніякої цінності.
Що ж необхідно для розбудови правової, соціально-справедливої української держави?
По-перше, забезпечення справжнього демократизму й відкритості нормотворчих функцій представницьких органів усіх рівнів.
По-друге, щорічні звіти про діяльність виконавчих органів перед представницькими органами.
По-третє, реальна незалежність суду й прокуратури.
По-четверте, створення сучасного державного апарату, що формується на засадах конкурсу і підконтрольності представницьким органам і народові.
По-п'яте, формування українського громадянського суспільства на сучасних економічних і політичних засадах, забезпечення ефективного функціонування всіх його організацій (партій, рухів, об'єднань).
Отже, громадянське суспільство та правова держава є підвалинами прогресу України. І чим розвинутішим буде громадянське суспільство, тим ефективнішим стане соціальний захист особистості, тим реальніші її можливості для самореалізації в різних сферах суспільного буття.
Цілеспрямована, ефективна взаємодія правової держави та громадянського суспільства визначає не лише соціальну захищеність особи, а і демократизм, і гуманістичну спрямованість усього соціуму.
Таким чином, політична сфера суспільного буття є важливим компонентом життєдіяльності суспільства. Як складна, саморегульована сфера суспільного буття вона носить системний характер і включає в себе не менш складні підсистеми: економічну, правову, соціальну, моральну тощо.
Контрольні запитання:
1. У чому суть політики як соціального явища?
2. Дайте визначення політичної системи суспільства.
3. Що таке влада? Чому владні відносини відзначають характер політичної системи?
4. Проаналізуйте різноманітні теорії походження держави.
5. Чому держава вважається базовим інститутом політичної системи?
6. Що таке громадянське суспільство?
7. Які загальні риси правової держави ви можете назвати?
8. Що, на вашу думку, необхідно для розбудови правової, соціально-справедливої української держави?
Тема XVII. Духовне життя суспільства
1. Поняття "дух", "душа", "духовність", "ментальність".
2. Цінності як ядро духовного світу людини .
3. Суспільна свідомість та її рівні .
4. форми та функції суспільної свідомості .
Література :
1. Андрущенко В. П., Михальченко М. І. Сучасна соціальна філософія . Курс лекцій -К.: Генеза, 1996. - С. 268-336
2. Барді А. Ф. Загадковий світ людини -К, 1988.
3. Крапивенский С.3. Социальная философия: Учебник. - Волгоград: Комитет по печати, 1998.- 352 с.
4. Крымский С.Б.Контури духовности: новые контексты идентификации. //Вопросы филисофии, 1992..№12.
5. Людина і світ: Підручник. (За ред.: Л.В.Губерського, А.О.Приятельчука) . - К.: Український Центр духовної культури, 1999 - 312 с.
6. Социальная философия: Учебное пособие. (Под ред. В.Н.Лавриненко) . - М.:ЮНИТИ, 1995. - 240 с.
7. Філософія: Навчальний посібник. /І.Ф.Надольний та ін. . - К.: Вікар, 1999 - С. 532-572.
8. Юнг К. Проблема души современного человека //Философские науки. - 1989.-№8.
Знати основні поняття:
Дух, душа, духовність, ментальність, менталітет, цінність, аксіологія, добро, віра, надія, любов, ідеал, гідність, суспільна свідомість, буденна свідомість, теоретична свідомість, суспільна психологія, ідеологія, політична свідомість, моральна свідомість, етична свідомість, правова свідомість, релігійна свідомість, педагогічна свідомість.
1. Поняття "дух", "душа", "духовність", "ментальність"
Проблема духовності була, є і буде однією з основних у системі філософського осмислення. Реальна людська життєдіяльність обумовлюється не лише біологічними законами, а й духовними чинниками. Духовна культура як реальність визначає поведінку людини, її свідомість і самосвідомість, систему поглядів, уявлень, норм і оцінок, принципів і переконань.
Людина відносно легко пізнає матеріальну оболонку створених нею матеріальних цінностей. І в той же час у неї немає такого легкого доступу до сутності духу, душі. А це викликає спокусу взагалі заперечувати наявність цих світів. Розумні матеріальні потреби рано чи пізно задовольняються. Задовольнити потреби духовного змісту навряд чи комусь вдалося.
Давнім уявленням про дух і душу був анімізм (від лат. anima - душа, дух) - віра в існування душ духів - істот, від яких, нібито, залежать усі предмети і явища матеріального і нематеріального світу.
Відносно завершеного вигляду поняття "дух" набуло в монотеїстичних релігіях. Так, Дух Святий або Дух Божий у релігійних уявленнях постає як сила божественного натхнення. З точки зору християнства, завдяки пришестю Ісуса Христа, Дух Святий з'являється як те, що свідчить про Сина Божого. Отже, у релігійному світогляді дух постає як об'єктивна сила, яка не залежить від людини.
Релігійне розуміння духу відрізняється від міфологічного тим, що релігія буття Духа Святого певним чином пов'язує з людиною. Цей зв'язок обумовлює визначення поняття душі як "іскорки" божественного духу. яка "запалює" життям кожну людину. Душа як джерело неповторного людського існування потребує свободи, тому вона прагне вийти за межі внутрішнього світу людини. Це прагнення виявляється в її впливі на душі інших людей.
У давньоіндійських філософських школах, що спираються на авторитет Вед, вчення про душу розвивалося у руслі концепції атмана. Атман – об'єктивно існуюча світова душа.
Платон розвиває вчення про світову душу як про універсальний принцип буття. У розумінні Аристотеля, душа - це активний цілеспрямований початок, "форма" живого тіла, яка невід'ємна від нього.
У новоєвропейській філософії поняття "душа" стало вживатися для позначення внутрішнього світу людини, її самосвідомості. Так, німецький філософ Г.Лейбніц ( 1646 - 1716 ) розглядав душу як замкнену субстанцію, монаду. І. Кант виводить душу за межі досвіду, у сферу трансцендентальних ідей (трансцендентальний — той, що зумовлює можливості людського пізнання). В українській філософії використовується поняття серця (Г.Сковорода, П. Юркевич), дуже близького до поняття душі.
Поняття душі не обмежується лише ідеальним станом. Духовне не замикається на самому собі. Знання і почуття, мрії і установки, воля і розум мають об'єктивну спрямованість. Потенціально чи актуально вони пов'язані з певними діями, в яких відбувається самореалізація особи. Факти свідчать, що душа спроможна спричиняти такі зміни, які самі по собі в об'єктивному плані без свідомої діяльності людей не відбуваються. Душа здатна впливати на формування другої природи, виявляти себе реальним джерелом розвитку суспільних відносин. Але це можливе лише тоді, коли існує єдність душі та тіла.