Файл: Всесвітня_історія_І_семестр.pdf

берег Рейна, а на правому березі передбачалася демілітаризована зона. Німеччина зобов'язувалася негайно повернути на батьківщину всіх військовополонених, евакуювати свої війська з територій окупованих країн та колоній. Німеччина повинна була видати Антанті велику кількість озброєння та військової техніки, в тому числі 2 тис. літаків, 10 тис. вантажних автомобілів, значну частину кораблів військово-морського флоту.

Закріплення вивченого матеріалу

1.Вміти давати відповіді на питання:

Як австро-сербський конфлікт вплинув на подальший розвиток подій ? Розкажіть про план Шліффена та його крах.

Чому зазнав невдачі наступ російських військ у Східній Прусії восени 1914 р. ? Схарактеризуйте бойові дії на Балканському та Кавказькому фронтах 1914 р. Які події свідчили про те, що війна стала світовою?

Чому, на вашу думку, російські війська зазнали нищівної поразки влітку 1915 р. ? Як сталося, що країни Антанти зазнали невдачі у Дарданеллах? Схарактеризуйте наслідки бойових дій 1915 р.

Складіть таблицю співвідношення сил воюючих сторін під час Верденської битви. Чому її назвали «верденською м'ясорубкою»?

Яке значення мав Брусилівський прорив для воєнних дій на Західному фронті? Подумайте, які цілі ставила Німеччина, розпочинаючи підводну війну. Висловіть своє ставлення до такого методу ведення війни.

Які причини змусили СІЛА вступити у війну саме 1917 р.?

Учому полягали причини поразки Німеччини та її союзників?

2.Вміти аналізувати: Проаналізуйте обставини вступу у війну Італії та Болгарії. Які цілі вони переслідували? Проаналізуйте воєнні дії на Західному фронті в 1917

—1918 рр.

3.Підготувати доповіді: «Вплив революції в Росії на хід війни?»

Література Основна:

Бердичевський Я.М., Ладиченко Т.В. Всесвітня історія: Навч. посібник для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2006. – С. 19-43

Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія: підруч. для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2010. – С. 76-84

Тема: Завершення війни та втрати від неї.

Перша світова війна втягнула в свою орбіту 3/4 населення планети. 74 млн. чоловік було поставлено під рушницю. Під час війни вбито 8,7 млн., поранено 20,8 млн. чоловік. Найбільших втрат зазнали: Росія (2 млн. 300 тис. чол. убитими й померлими з голоду), Німеччина (понад 2 млн. чол.), Австро -Угорщина (1,440 тис. чол.), Франція (1,383 тис. чол.), Велика Британія (743 тис. чол.), Італія (близько 700 тис. чол.), Болгарія (100 тис. чол.), США (53 тис. чол.), Туреччина (325 тис. чол.).

Росія втратила 60%свого багатства, Австро-Угорщина - 41%, Німеччина - 33%, Франція - 31%, Велика Британія - 15%. Японія та США примножили свої багатства, оскільки не брали активної участі у війні, їхні території не були ареною бойових дій.

Найбільші битви в ході війни точилися на території Франції. Впродовж чотирирічних баталій її 11 департаментів зазнали жорстокої руйнації. Понад 2 млн. людей залишили свої помешкання, зруйновано 23 тис. заводів і фабрик.

Велика Британія зазнала менших втрат, оскільки жодної частини її території ворог не захопив. Однак 743 тис. британських солдатів полягли на полях війни, а ще 1,5 млн. дістали поранення. Англійський уряд понад 1 млрд. позичив у Америки.

За 3 роки війни Італія втратила 600 тис. своїх солдатів. Після поразки під Капоретто північно-східні землі країни було спустошено.

Німеччина зазнала величезних збитків й втрат від війни, хоча на її території майже не велися бойові дії, загинуло 2 млн. солдатів, британський флот після закінчення війни блокував німецькі порти, перешкоджаючи ввозу товарів.

В середині 1918 р. народи Європи були вражені епідемією іспанки. Хвороба забрала понад 25 млн. життів у всьому світі.

З усіх країн США постраждали найменше. Американські солдати з'явилися на арені воєнних дій лише наприкінці 1917 р., втрати були найменшими. Водночас американський капітал отримав на воєнних замовленнях величезні прибутки. В США зосередилася більшість золотовалютних запасів світу. Всі країни Антанти перетворилися на їхніх боржників.

Безробіття, інфляція, зростання податків, голод, злидні, зубожіння мас призвели до загострення соціальних протиріч і революційних вибухів у Росії, Австро-Угорщині, Німеччині.

Припинили існування: Німецька, Австро – Угорська, Російська, Османська імперії; на їх руїнах виникли нові держаки: Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія, Польща, Чехословаччина, Югославія, Угорщина, Австрія.

Закріплення вивченого матеріалу

1.Вміти давати відповіді на питання:

1.Втрати країн у війні.

2.Які імперії припинили існування.

3.Які нові держави виникли.

2.Вміти аналізувати: Чи відбулась зміна лідерів світу, які нові країни претендують на лідерство та чому.

3.Підготувати доповіді: «Зміна міжнародної ситуації по закінченні війни».

Література Основна:

Бердичевський Я.М., Ладиченко Т.В. Всесвітня історія: Навч. посібник для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2006. – С. 43-45

Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія: підруч. для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2010. – С. 85-86

Розділ: Повоєнне облаштування світу.

Тема: Паризька мирна конференція. Вашингтонські договори 1921—1922 рр.

Основні поняття: репарація, анексія, демілітаризована зона, деколонізація.

План:

1.Паризька мирна конференція: а) час проведення; б) учасники , лідери та їх мета;

в) необхідність та мета конференції; г) основні рішення.

2.Вашингтонська конференція: а) час проведення; б) учасники , лідери та їх мета;

в) необхідність та мета конференції; г) основні рішення.

3.Наслідки та недоліки Версальсько-Вашингтонської системи мирних угод.

4.Спроби перегляду мирних угод в 20-30-х роках.

1. 18 січня 1919 р. відкрилась Паризька мирна конференція. Всі важливі питання вирішувались представниками США, Франції, Великої Британії, Японії та Італії. По два представники цих країн склали Раду десятьох. Головою обрано французького прем'єра Жоржа Клемансо. Учасники - країни Антанти. Завдання конференції – вирішення матеріальних, територіальних фінансових претензій переможців до переможених; уникнення початку нової війни в майбутньому.

Президент В. Вільсон США у «14 пунктах» (8 січня 1918 р.) висловив бачення майбутнього устрою, вони містили відмову від таємної дипломатії, проголошували свободу торгівлі та мореплавства, визнання прав народів на самовизначення, стверджували необхідність роззброєння. Велика Британія встигла захопити німецькі колонії в Африці та турецькі на Близькому Сході, була зацікавлена у збереженні німецької держави.

Франція домагалася на конференції розчленування Німеччини на низку дрібних держав, повернення Ельзасу та Лотарингії, отримати понад 50% репарацій від Німеччини.

Італійські представники домагалися територій на Балканах, що входили до складу Австро-Угорщини. Японія вимагала передати їй Шаньдун та німецькі колонії в Тихому океані.

Створення Ліги Націй. Головними цілями - розвиток співробітництва між народами та гарантія миру й безпеки. Провідну роль в її діяльності відіграли Велика Британія та Франція. Овона не змогла стати гарантом миру й захистити народи від агресорів, хоча стаття 16 Статуту передбачала можливість застосування економічних і військових санкцій проти них.

Версальський договір підписано 28 червня 1919 р. Американський сенат відмовився від ратифікації Версальського договору, оскільки США не бажали зв'язувати себе участю в Лізі Націй. Ельзас і Лотарингів передавалися Франції. До неї також перейшли копальні у Саарській області. Союзники окуповували ліве узбережжя Рейну на 15 років. Зона на схід від Рейну на 50 км підлягала повній демілітаризації. Бельгії дісталися округи Ейпен і Мальмеді. До Данії переходила північна частина Шлезвігу. Польща отримала Познань, райони Померанії, Західної та Східної Пруссії, частину Верхньої Сілезії. Німецькі колонії перейшли до Великої Британії та Франції, Бельгії, Японіії. За договором на Німеччину та її союзників покладено виплату репарацій. Сума репарацій була узгоджена 1921 р. на Лондонській конференції і становила 132 млрд. золотих марок. Франція одержувала 52%, Велика Британія — 22%, Італія — 10% загальної суми. Версальський договір забороняв загальну військову повинність у Німеччині, не дозволяв їй тримати підводний флот, військову та морську авіацію. Чисельність армії, що скликалась на добровільних засадах, не повинна була перевищувати 100 тис. чол.

За Сен-Жерменським договором з Австрією від 10 вересня 1919 р. колишня Австро-Угорська монархія припинила існування. Частина Південного Тиролю

переходила до Італії; Чехія та Моравія ставали частинами нової держави — Чехословаччини; Буковина передавалася Румунії. Австрії дозволялося мати 30-тисячну армію, її флот переходив до союзників. Заборонялося об'єднання Австрії та Німеччини.

За мирним договором з Болгарією, складеним 27 листопада 1919 р. у Нейї, частина її території відійшла до Югославії та Румунії. Чисельність армії - 20 тис. чол.

4 липня 1920 р. Тріанонський мирний договір з Угорщиною, за яким Хорватія, Бачка та західна частина Баната передавалися Югославії; Трансільванія та східна частина Баната — Румунії; Словаччина та Закарпатська Україна — Чехословаччині. Угорщині дозволялося мати армію не більше 33 тис. чол.

Севрський договір з Туреччиною 10 серпня 1920 р., оформлював розподіл Турецької імперії. За чорноморськими протоками було встановлено міжнародний контроль країнами Антанти, будь-які нечорноморські держави діставали право безборонного проходу крізь них своїх військових кораблів. Туреччину, яку обмежували части на півострова Мала Азія та смужка європейської території з містом Константинополем.

Загалом договори країн Антанти з союзниками Німеччини мали суперечливий характер і містили умови та причини майбутніх конфліктів.

2.Для розгляду далекосхідних питань у листопаді 1921 - лютому 1922 рр. була скликана Вашингтонська конференція 9-ти держав - США, Великобританії, Японії, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Португалії, Китаю

США намагалися встановити контроль над Азійсько-Тихоокеанським регіоном. Офіційна мета конференції - обмеження морських озброєнь і вирішення проблеми Далекого Сходу й Тихоокеанського регіону.

13 грудня 1921 р. підписано договір «чотирьох держав» - США, Британії, Франції та Японії, який був договором про ненапад у зоні Тихого океану. Країни домовилися «поважати всі права стосовно їх острівних володінь у зоні Тихого океану». США надавалася можливість «придбання» островів у регіоні.

6 лютого 1922 р. підписано договір про обмеження морських озброєнь (договір «п'яти держав») між США, Британією, Францією, Японією та Італією строком на 15 років. У ньому визначалася кількість лінкорів, що їх могли мати держави-учасниці, у такій пропорції: по 5 для США і Англії, 3 - для Японії, по 1,75 - для Франції та Італії.

6 лютого 1922 р. підписано договір «дев'яти держав», у якому йшлося про дотримання суверенітету, незалежності та територіальної цілісності Китаю і дотримання принципу «відкритих дверей», тобто «рівних можливостей, що відкриваються у Китаї для торгівлі і промисловості всіх націй». Це давало перевагу США в Китаї. Держави-учасниці обіцяли не використовувати ситуацію, що склалася в Китаї, з метою здобуття переваг для себе Іноземні громадяни мали право екстериторіальності - тобто у разі порушення ними китайських законів вони не підлягали юрисдикції Китаю.

Вашингтонська конференція зафіксувала нове співвідношення сил на Далекому Сході на користь США, Британії і Франції.

3.Позитивне значення Версальсько-Вашингтонської системи - забезпечило вихід із війни, дало можливість розрядити післявоєнну напругу і заклало основу для відносної стабільності у міжнародних відносинах у'двадцяті роки.

Недоліки Версальсько-Вашингтонської системи. Поза Версальською системою залишилась Росія. «Приниження» Італії, Японії та Німеччини (перекрити шляхи для швидкого економічного зростання) викликало зростання реваншизму та привело до встановлення диктатур.

Кордони в Європі було визначено довільно, з урахуванням інтересів Антанти, принципи самовизначення народів було грубо знехтувано. Внаслідок такого перерозподілу кордонів виникли райони з компактним проживанням національних меншин — угорців у Румунії (Трансільванії), Словаччині, Югославії; німців у Польщі та Чехословаччині; австрійців у Італії; українців та білорусів у Польщі. Всі ці недоліки в майбутньому приведуть до нової війни.

4. У 20-тих роках було зроблено ряд кроків для подолання найвразливіших місць Версальсько-Вашингтонської системи. Спроба ізолювати Росію через прихильність її лідерів до ідеї світової революції виявилася безуспішною. У 1922 р. делегацію Росії було запрошено на Генуезьку конференцію. На ній було зроблено спробу сформувати спільні умови для нормалізації відносин з радянською Росією. Країни Антанти виставили рахунок - 18 млрд крб. У відповідь радянська Росія - рахунок на 39 млрд крб. за збитки від інтервенції країн Антанти. Росія і Німеччина у містечку Рапалло уклали договір про відновлення дипломатичних відносин, що поклав початок співробітництву між Росією та Німеччиною у 20-х роках в економічній, політичній і військовій сферах. З 1924 р. починається хвиля дипломатичних визнань іншими країнами Заходу.

Встановлений у 1921 р. обсяг (132 млрд марок) був не під силу Німеччині. Франція вимагала платити, у 1923 р. окупувала разом з Бельгією Рурську область. Англія і США не підтримали дій Франції. У жовтні 1925 р. відбулася Локарнська конференція, її основою став рейнський гарантійний пакт, згідно з яким Франція, Німеччина і Бельгія брали на себе зобов'язання поважати чинні кордони і не нападати один на одного. У 1926 р. Німеччину було прийнято до Ліги націй постійним членом Ради..Для врегулювання ситуації, що склалася, у Лондоні було скликано міжнародну конференцію, на якій прийняли план Чарльза Дауеса - виведення франко-бельгійських військ з окупованих територій, Німеччина ж зобов'язувалась у найближчі чотири роки сплачувати 1-1,75 млрд марок на рік, а в наступні роки — по 2,5 млрд. Загальної суми репарацій так і не було встановлено.

Закріплення вивченого матеріалу

1.Вміти давати відповіді на питання:

1.Час проведення Паризької конференції.

2.Учасники Паризької конференції, її лідери та їх мета.

3.Задачі Паризької конференції.

4.Основні рішення конференції.

5.Створення Ліги Націй, її завдання та наслідки діяльності.

6.Які рішення мирних конференцій мали попередити виникнення війни у майбутньому.

7.Завдання Вашингтонської конференції. Основні рішення Вашингтонської конференції.

8.В чому полягають причини неприйняття радянської влади в Росії країнами

Антанти.

2.Вміти аналізувати: Чому рішення мирних конференцій не змогли забезпечити довготривалого миру в світі.

Позитивні та негативні наслідки роботи конференцій.

3.Підготувати доповіді: «Вплив Версальсько – Вашингтонської системи мирних угод на міжнародну ситуацію в світі».

Література Основна:

Бердичевський Я.М., Ладиченко Т.В. Всесвітня історія: Навч. посібник для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2006. – С. 48-76

Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія: підруч. для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2010. – С. 94-101, 105-111, 114-121