Файл: Всесвітня_історія_І_семестр.pdf

Криза загострила соціальну напруженість. Колоніальні війни, що потребували грошей.

1931 р. Макдональд сформував «національний уряд» з лейбористів, консерваторів і лібералів. Головною метою уряду були пошуки шляхів виходу з кризи. На 10% було скорочено допомогу з безробіття, зменшено платню державним службовцям. Уряд Макдональда різко зменшив інші виплати англійським громадянам, щоб скоротити дефіцит державного бюджету. Скасування у 1931 р. золотого стандарту фунта стерлінгів. Курс фунта почав падати і за півроку стабілізувався на рівні 2/3 колишнього паритету. У 1931-1932 рр. парламент прийняв низку законів про впровадження мита в розмірі не менше ніж 10% вартості на всі види товарів, що завозилися до країни. Внутрішній ринок країни було захищено від іноземної конкуренції. Вжиті заходи дали змогу 1934 р. вийти з важкої економічної кризи.

До початку Другої світової війни економіка досягла докризового рівня. В основі швидкого піднесення кінця 30-х років було збільшення капіталовкладень у промисловість, державне регулювання, розширення військового виробництва, збільшення військових витрат.

3.Період економічної стабільності змінився наприкінці 1930 р. кризою, що настала пізніше, ніж в інших країнах. Це пояснюється відновленням зруйнованих районів, отриманням німецьких репарацій, будівництвом військових укріплень («лінії Мажіно»). Спад промислового виробництва і зовнішньої торгівлі був не таким глибоким, як

уСША, але тривалішим. 1932 р. обсяг промислового виробництва скоротився на 44% 1930 р. 1935 р. - 46%. Імпорт і експорт скоротилися на 65%. Половина робітників потерпала від повного або часткового безробіття. Ціни на сільгосппродукти зменшились удвічі. Утворилися «ножиці» цін. Сільськогосподарське виробництво стало збитковим. Розорення загрожувало передусім дрібним фермерам.

Економічна криза відбилася на політичній стабільності суспільства. За 1932-1934 рр. при владі побувало 5 урядів. Більшість представників великого капіталу вбачали вихід з кризи в сильній владі та державному регулюванні економіки. Фашистські організації, що діяли у Франції, закликали до централізації влади та економіки й запровадження диктаторських засобів управління. 1934 р. французькі фашисти зробили спробу державного перевороту.

14липня 1935 р. було проведено спільну демонстрацію соціалістів, комуністів і радикалів її очолили Леон Блюм, Моріс Торез і Едуар Даладьє. 1936 р. ці партії розробили спільну програму й, одержавши на виборах 330 з 612 місць у Палаті депутатів парламенту, дістали право формувати уряд Франції — уряд Народного фронту. Влітку 1936 р. французький парламент прийняв 133 закони: заборонено фашистські ліги, прийнято закони про 40-годинний робочий тиждень, про щорічну двотижневу оплачувану відпустку, збільшено пенсії й допомогу безробітним, підвищено закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, встановлено контроль над Французьким банком і залізницями. Тим часом економічне становище країни погіршувалося, що загострило суперечності всередині Народного фронту, спричинило масову зневіру. У червні 1937 р. Л. Блюм пішов у відставку, а 1938 року Народний фронт припинив своє існування. Діяльність Народного фронту передусім була спрямована проти фашизму і загрози його приходу до влади. Ці завдання були виконані, хоча фашизм не було викорінено.

Закріплення вивченого матеріалу

1.Вміти давати відповіді на питання:

1. Назвіть вияви кризових процесів у США. Які були наслідки кризи?

2. Визначте головні напрямки "нового курсу" Ф. Рузвельта.Які закони було прийнято:

угалузі промисловості?

уфінансовій сфері?

усільському господарстві?

усоціальній сфері? Що саме було зроблено?

3.Назвіть особливості економічної кризи 1929-1933 рр. у Великій Британії. 4. Чому фашизм не набув поширення у Великій Британії?

5.Які заходи були здійснені англійським урядом для подолання кризи.

6.Як економічна криза у Франції відбилася на:

промисловому виробництві? сільському господарстві? політичній стабільності?

7.Поясніть причини приходу до влади Народного фронту.

8.Чим було викликано розпад Народного фронту?

2.Вміти аналізувати: Причини світової економічної кризи. Особливості економічної кризи у США, Великій Британії та Франції.

3.Підготувати доповіді: Політичний портрет Ф. Рузвельта.

Література Основна:

Бердичевський Я.М., Ладиченко Т.В. Всесвітня історія: Навч. посібник для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2006. – С. 89-99, 107-112, 118-125

Тема: Встановлення націонал-соціалістичної диктатури в Німеччині. Іспанія в 30-х роках.

Основні поняття: націонал – соціалізм, расизм, диктатура, «фалангісти», «Третій рейх».

План:

1.Встановлення націонал-соціалістичної диктатури в Німеччині.

2.Громадянська війна в Іспанії та її наслідки.

1.Криза 1929-1933 рр. спричинила глибокі соціально-політичні потрясіння. Промислове виробництво скоротилося на 40%, кількість безробітних - 4,5 млн. чоловік, реальна заробітна плата впала на 25-40%,. Обіг роздрібної торгівлі скоротився на одну третину. Протягом 1928-1932 рр. було продано 500 тис. га земель селян.

Економічна криза розхитала політичні структури Веймарської республіки. Загострилися соціальні суперечності, поширювалися антиреспубліканські настрої. З цього скористався Гітлер, закликавши до дій. 1932 р. президентом обрано Гінденбурга.

Листопад 1932 р. - вибори до рейхстагу. КПН - 6 млн. голосів, СДПН - 7,2 млн., НСДАП - 11,7 млн. ЗО січня 1933 р. Гінденбург призначив Гітлера рейхсканцлером.

За перші чотири місяці гітлерівського панування було кинуто до в'язниць 60-70 тис. людей. 9 березня нацисти оголосили недійсними мандати КПН у рейхстазіі заарештували депутатів-комуністів. КПН було офіційно заборонено. 2 травня 1933 р. заборонили вільні профспілки. Замість них створено «Німецький трудовий фронт», підпорядкований націонал-соціалістській партії. 22 липня гітлерівці оголосили про розпуск СДПН. Після заборони всіх інших політичних партій було видано закон, що забороняв у Німеччині існування будь-яких політичних партій, окрім націонал-соціалістської.

Веймарську конституцію було ліквідовано, Гітлеру надано необмежені повноваження. Законом від 1 серпня 1934 р. (після смерті президента Гінденбурга) Гітлеру було присвоєно довічні звання «фюрер» та «рейхсканцлер».

Створено Генеральну раду німецького господарства, до якої ввійшло 18 найбільших монополій та банків. На економіку поширювалася система «фюрерства».

На початку 1934 р. закон «Про національну працю», що надавав роботодавцям необмежену владу над робітниками (підприємець встановлював на свій розсуд тривалість робочого дня, розмір заробітної плати, запроваджувалась загальна трудова повинність). Частину безробітних було направлено на примусові роботи — будівництво стратегічних шляхів, військових укріплень, а також до трудових таборів. Головна увага приділялася прискоренню розвитку військової промисловості. Військові витрати збільшилися з 620 млн. рейхсмарок у 1933 р. до 15,5 млрд. у 1938 р. У перші три роки нацистської диктатури стало до ладу більше 300 військових заводів. У другій половині 30-

хроків економіку Німеччини було кардинально змінено. При збереженні приватної власності було обмежено свободу підприємництва. Ринок товарів і послуг, ринок праці було замінено державним регламентуванням. Комплекс цих заходів прискорив вихід Німеччини з кризи 1935 р.

Встановлення гітлерівського режиму супроводжувало: придушення політичних супротивників і інакомислення, централізація держави, концентрація влади, ліквідація прав і свобод громадян, створення атмосфери примусової однодумності, шовінізму й загальної підозри. Антисемітизм. 1933 р. сформовано міністерство пропаганди, очолюване Й. Геббельсом. Народна освіта, преса, радіо, бібліотеки, музеї, театри, кіно

—всі засоби культури міністерство взяло під свій контроль.

Контроль над масовою свідомістю здійснювався через тотальне охоплення населення нацистськими організаціями й політичними кампаніями. Німецький трудовий фронт складався з 23 млн. чоловік, молодіжна організація «Гітлер-Югенд» - 8 млн.

Зовнішня політика «третього рейху» спрямована на розв'язування великомасштабної війни: оголошення загальної воєнної повинності, створення нової армії, вступ до демілітаризованої зони (1936 р.), вихід з Ліги Націй (1933 р.), приєднання Австрії (березень 1938 р.), розчленування Чехословаччини (осінь 1938 р.), створення антикомінтернівського пакту (1937 р.), відкрита підготовка до війни.

2. На виборах 16 лютого 1936 р. Народний фронт дістав перемогу. Його очолив Мануель Асанья. Уряд визначив свою політику як політику «миру і загальної згоди»: визволено політв'язнів, підвищена зарплата робітникам, проведенр аграрна реформа.

Заколот почався 17 липня пополудні у Марокко. 18 липня у Мадриді розпочався загальний страйк, комісія представників Народного фронту зажадала озброїти народ.. Вагання республіканських лідерів призвели до того, що змовники захопили 23 міста. У Барселоні та Мадриді заколот було швидко придушено. На допомогу реакції прийшли Гітлер і Муссоліні, що послали до Іспанії війська. Західні країни проголосили нейтралітет. З Радянського Союзу республіканському урядові було надано 1000 літаків, 900 танків, 300 бронемашин, 1550 одиниць артилерії. Після падіння Каталонії (лютий 1939 р.) уряди Великої Британії та Франції оголосили про визнання фашистського уряду Франко (27 лютого). Опір республіки було зломлено 6 березня 1939 р. після державного перевороту. 28 березня 1939 р. фашистські війська увійшли до Мадрида.

Після поразки республіканців у березні 1939 р. влада Франко була поширена на всю територію країни. Єдиною політичною партією Іспанії стала Іспанська фаланга традиціоналістів. Франкісти оголосили недійсними всі законодавчі акти республіки. 25 березня та 7 вересня 1939 р. було видано накази про скасування аграрної реформи й повернення землі поміщикам. Автономні права Каталонії та Басконії було ліквідовано. Диктатура закрила незалежні профспілки. Замість них було створено «вертикальні профспілки». Страйки заборонені. Основні закони, видані під час диктатури Франко, закріпили за ним величезні повноваження. Десятки тисяч республіканців було кинуто до концентраційних таборів. Біля 500 тис. іспанців після поразки республіки емігрували.

Закріплення вивченого матеріалу

1.Вміти давати відповіді на питання:

1.Поясніть, чому в Німеччині не вдалося запобігти встановленню фашистської диктатури.

2.Розкрийте головні риси гітлерівського режиму.

3.Визначте цілі зовнішньої політики гітлерівського режиму.

4.Як ви вважаєте, чи була в Німеччині альтернатива фашистському режимові?

5.Чому було встановлено диктатуру Франко? Відповідь аргументуйте.

6.Визначте ставлення до війни в Іспанії:

•Німеччини, СРСР;

•Італії, США.

7. Назвіть причини поразки республіканців у громадянській війні.

8.Поясніть поняття:

•національно-революційна війна;

•військово-фашистська диктатура;

•Народний фронт.

9.Особливості формування тоталітарного суспільства в Іспанії.

2.Вміти аналізувати: Порівняти особливості тоталітарних суспільств в Німеччині, Італії та СРСР.

3.Підготувати доповіді: «Політичний портрет А. Гітлера».

Література Основна:

Бердичевський Я.М., Ладиченко Т.В. Всесвітня історія: Навч. посібник для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2006. – С. 241-266

Тема: Країни Центральної та Східної Європи в 30-х роках.

Основні поняття: національні конфлікти, «Мюнхенська змова».

План:

1.Польща в 30-х роках.

2.Чехословаччина в 30-х роках.

3.Румунія в 30-х роках.

4.Угорщина в 30-х роках.

5.Болгарія в 30-х роках.

6.Югославія в 30-х роках.

1.Криза тяжко вразила польську економіку 1928 р., зачепила усі сфери економічного життя, була більш глибокою, ніж в багатьох європейських країнах, і тривала до 1935 р. 1931 р. кількість безробітних становила біля 700 тис. чоловік. У 19301935 рр. збанкрутувало 3 тис. промислових підприємств. Загострилось соціальне становище.

За конституцією 1935 р. президент відповідав тільки перед Богом та історією: всі органи влади — уряд, сейм, сенат, суди, збройні сили — підкорялися президентові, що обирався колегіально. Уряд ставав незалежним від парламенту. Конституція вводила авторитарний режим, що зберігав лише незначні залишки парламентської демократії.

2.Світова економічна криза вразила всі галузі економіки, за винятком військової промисловості. Заводи «Шкода» продовжували постачати зброєю країни Європи. З особливою силою криза вразила Словакію, Закарпатську Україну, де зазнали банкрутства сотні дрібних підприємств. Кількість безробітних 1933 р. досягла 700 тис. Промислова криза перепліталася з аграрною, десятки тисяч селянських господарств було продано за борги. Президентом Чехословацької республіки обрали Едуарда Бенеша.

Найгострішою залишалася національна проблема (провідні позиції в економіці та політиці займала чеська буржуазія). У др. половині 30х рр. створено Судетонімецьку партію, що спочатку декларувала курс на лояльність по відношенню до Чехословаччини, але потім стала на шлях приєднання до «третього рейху».

У 1936-1938 рр. посилилась активність генлейнівців і словацьких, угорських, польських сепаратистів. У березні 1938 р. у відповідь на концентрацію частин вермахту на кордонах Чехословаччини її уряд відповів частковою мобілізацією. Чехословаччина володіла однією з найсильніших армій в Європі, тому Гітлер відступив. Уряди Великої Британії та Франції рекомендували передати Німеччині ті райони, де німці становили більше 50% населення. Внаслідок мюнхенської угоди (29 – 30 вересня 1938 р.) Судетську область передано Німеччині. Угорщині частину Словаччини та Закарпаття («Карпатська Україна» березень 1939 р.).

3.В умовах кризи конституційно-парламентського ладу король Кароль II у лютому 1938 р. встановив свою диктатуру. Конституція 1938 р. проголошувала принцип «єдності румунської нації», надаючи румунам привілей обіймати державні посади, опозицію було ліквідовано. Королівська диктатура розправилася з опозицією «залізногвардійців», що розраховували усунути короля й встановити власну диктатуру, їх було звинувачено в змові, а ватажків у 1938 р. заарештовано.

УВідні 30 серпня 1940 р. відбувся так званий «віденський арбітраж». Румунія

повинна була віддати Угорщині північну частину Трансільванії. Улипні 1940 р., Румунія змушена була передати СРСР Бессарабію та Північну Буковину. Кароль II доручив формування нового уряду генералові Іону Антонеску. 6 вересня 1940 р. Кароль II підписав акт про самозречення й передав керування державою генералові Антонеску. У жовтні 1940 р. гітлерівські війська було введено до Румунії. Румунія перетворилася на плацдарм гітлерівської агресії на Балканах та проти СРСР. 23 листопада 1940 р. І. Антонеску підписав протокол про приєднання країни до Троїстого пакту. У внутрішній політиці диктатура вела курс на перетворення Румунії на легіонерську. «Залізногвардійці» розгорнули масовий терор, розправляючись зі своїми політичними

супротивниками. Антонеску скасував дію конституції, ліквідував усі громадянські права. Багато підприємств було мілітаризовано, на них запроваджувалася військова дисципліна. Економіку було повністю підпорядковано стратегічним інтересам Німеччини.

4.У другій половині 30-х років внутрішню і зовнішню політику в країні почали визначати праві сили. Після приходу до влади в Німеччині Гітлера активну діяльність в Угорщині розгорнули націонал-соціалістичні групи, які 1935 р. об'єдналися в партію «Схрещені стріли». У серпні 1938 р. на переговорах Хорті з Гітлером і Ріббентропом у Берліні було досягнуто домовленість про спільний воєнний виступ проти Чехословаччини.

5.1929 р, країну вразила економічна криза, що тривала до 1934 р. В особливо тяжкому становищі опинилися провідні галузі промисловості — текстильна, харчова, тютюнова, вугільна. Почалося різке падіння болгарського експорту, особливо сільськогосподарських продуктів. Кількість безробітних у 1932 р. становила біля 200 тис.

На виборах до Народних зборів у червні 1931 р. перемогу отримала буржуазна опозиція, об'єднана у Народний блок. Уряди Народного блоку в 1931-1934 рр. оголосили дві політичні амністії, але не здійснили обіцяної демократизації країни. У фашистському таборі також відбулися зміни. 19 травня 1934 р. - державний переворот, новий військово-фашистський уряд очолив лідер "Ланки" полковник Кімон Георгієв. Було скасовано конституцію, розпущено Народні збори, заборонено всі політичні партії та профспілки. Нове керівництво намагалося обмежити вплив царя Бориса III. Та на кінець 1935 р. царю Борису III вдалося зосередити всю повноту влади у своїх руках. Всі політичні партії та організації було заборонено, новий режим, що видавав себе за позапартійний, спирався на армію й державний апарат. У другій половині 30-х років монархо-фашистська диктатура зсуваючись до співробітництва з Німеччиною.

6.Встановлення монархічної диктатури у 1929 році збігалося із світовою економічною кризою. З жовтня 1931 р. король Олександр підписав конституцію. В травні 1934 р. Німеччина і Югославія підписали торговий договір. Однак Олександр і більша частина правлячих кіл були схильні продовжувати традиційний профранцузький курс. Тоді гітлерівці організували в жовтні 1934 р. вбивство в Марселі югославського монарха і французького міністра Л. Варту. Після вбивства Олександра королем було проголошено його 11-річного сина Петра, а на чолі регентства поставлено дядька монарха принца Павла. Укладання договорів з Болгарією та Італією 1937 р. значно загострило стосунки між державами Малої Антанти. 1938 р. Мала Антанта припинила своє існування. 25 березня 1941 р. уряд Цвєтковича підписав протокол про приєднання до Троїстого пакту. Частина офіцерства і правлячих кіл, невдоволених позицією уряду, в ніч на 27 березня 1941 р. здійснила державний переворот. Новий кабінет на чолі з Д. Симовичем уклав договір про дружбу і ненапад з СРСР. 6 квітня німецькі війська вторглись на територію Югославії і окупували її.

Закріплення вивченого матеріалу.

1.Вміти давати відповіді на питання:

1.До історії яких країн належить діяльність: Ю. Пілсудського, К. Георгієва, М. Хорті. Т. Масарика.

2.З нападу на яку країни почалась Друга світова війна.

3.Назвіть багатонаціональні країни.

4.Назвіть країни, що виникли після Першої світової війни.

5.Яку подію ми називаемо «Мюнхенською змовою», чому.

6.Назвіть країни, що в міжвоенний час були демократичними республіками.

7.До складу яких країн входили українські землі в 20 – на початку 30-х

років.

8.В якій країні недовгий час існувала радянська республіка.

9.Назвіть найкраще економічно розвинену країну.