ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 01.09.2024
Просмотров: 17
Скачиваний: 0
Соціологія масових комунікацій (СМК) у своєму розвитку пережила багато підйомів і спадів. Основні дослідження з моменту зародження і до наших днів проходять по той бік океану. Вітчизняна СМК, незважаючи на важливі досягнення деяких дослідників, знаходиться ще на початковому етапі розвитку. Перед українською соціологією масових комунікацій тепер стоїть завдання популяризації соціологічних знань з тим, щоб у редакціях, агенціях і студіях зрозуміли, що соціологія може допомогти вирішити багато практичних питань.
Взагалі, під соціологією масової комунікації ми розуміємо окрему галузь загальносоціологічної науки, яка займається дослідженнями закономірностей функціонування механізму масової комунікації, тобто процесів збору, обробки та розповсюдження інформації на велику та розташовану у різних місцях аудиторію. Звичайно, це визначення має ввібрати в себе ще чимало моментів. Так було б надто спрощено вважати, що створення журналістського твору обмежується процесом обробки інформації.
Важливу роль в журналістської діяльності відіграє формування громадської думки. Незважаючи на те, що термін "громадська думка" почав застосовуватися тільки в середині ХII ст., проблеми, пов’язані з вивченням громадської думки, цікавили вже античних філософів. Особливу увагу приділяв громадській думці Гегель. З одного боку, він визнавав раціональну основу громадської думки, а з іншого, внаслідок своїх політичних поглядів, вважав, що громадська думка має в основному помилковий характер i зробити з неї правильні висновки може тільки видатна людина.
Дослідження теорії громадської думки продовжується i зараз. Взагалі, громадська думка виражається через оцінювання явищ навколишнього середовища. Саме це оцінювання дає імпульс для формування настанов, які відбивають готовність суб'єкта діяти відповідним чином.
Очевидно, існують певні умови та фактори, котрі "примушують" громадську думку залишатися тільки на рівні відбиття дійсності (тобто на рівні свідомості, слова) чи сприяють її переходу на інший рівень — рівень впливу на дійсність та її перетворення. Таким чином, у процесі формування громадської думки можна виділити різні сукупності факторів, що працюють як на першому, так i на другому рівнях. Усі вони так чи інакше впливають на активність людей.
Термін "масова комунікація" вживається як у вітчизняній, так і в закордонній літературі неоднозначно. Ним позначають як мінімум три явища: 1) процес передачі та розповсюдження інформації на масову аудиторію, 2) власне інформацію, 3) мас-медіа.
Мас-медіа — це спеціальні соціальні інститути, які займаються збором, обробкою та розповсюдженням інформації. Треба відмітити, що це необов'язково тільки технічні засоби. Останні відіграють дуже важливу роль у процесі комунікації, що обумовило, зокрема, концепцію М.Маклюенна, але все ж таки організують роботу цих засобів, вносять творчий елемент у процес масової комунікації, спрямовують його саме люди.
Мас-медіа, як правило, вважаються кіно, радіо, телебачення, преса. На сьогоднішній день до цих засобів можна додати Інтернет-медіа, бо за їх допомогою соціальна інформація передається на великі, розташовані у різних місцях аудиторії.
Якщо підійти до структурування мас-медіа, виходячи перш за все не з процесу здобуття, обробки та розповсюдження інформації, а з тих засобів, якими користуються у цьому процесі, то слід відмітити постійний прогрес техніки збору, обробки та передачі повідомлень. Звичайно, це пов'язано з науково-технічною революцією і перш за все з прогресом в галузі комп'ютерних технологій. Найбільш цей прогрес стосується телевізійної техніки. Це і створення численних домашніх відеосистем, що у принципі дає змогу віднести до мас-медіа відео, і робота штучних супутників, які обслуговують телебачення, і цифрова обробка відеозображення, яка дозволяє суттєво поліпшити його якість, і успіхи кабельного телебачення, зокрема оптично-волокниста технологія, і багато іншого. Загальна тенденція науково-технічного прогресу у галузі мас-медіа свідчить про те, що у найближчому майбутньому комп'ютерні технології набудуть ще більшого значення.
Треба визнати, що досконалої теорії масових комунікацій, яка б задовольняла всі вимоги цього складного явища, що постійно розвивається, ще немає. Але це не може зупинити процес досліджень масової комунікації. Однією з базових є парадигма Г.Д.Лассвелла, яка найбільш універсально представляє структуру процесу масової комунікації. На наш погляд, вона, в основному, охоплює всі складові комунікаційного процесу та на сьогоднішній день є найбільш досконалою. Звичайно, існують й інституціональні моделі масової комунікації, і функціональні, і когнітивні. Ми обрали останню не тому, що вважаємо інші помилковими, а для того, щоб реалізувати прагматичний підхід до такого складного явища, як масова комунікація. Загальна схема масової комунікації цікавить нас через те, що вона являє собою перелік різних сторін об'єкта дослідження, на які можна впливати і які в свою чергу можна теж досліджувати.
У науковому світі точаться суперечки щодо природи інформації. Існують два підходи до природи інформації — атрибутивний і функціональний. Прихильники першого розглядають інформацію як об'єктивну властивість усіх матеріальних об'єктів (інформація — атрибут матерії); прихильники другого стверджують, що інформація є умовою і результатом спрямованої активності й тому вона виникає тільки на соціальносвідомому рівні. Ми в своїй роботі розглядаємо перш за все соціальну інформацію.
На наш погляд, інформація — це будь-яке нове знання, що передається від джерела до приймача інформації. Актуальною проблемою є вивчення взаємодії та взаємовпливу між інформацією та тим, що її викликає. Дійсно, якісь властивості неживої природи є потенційною інформацією, але вони стають нею тільки після того, як про них набуває знань людина.
Говорячи про інформацію у суспільстві, не можна обминути поняття соціальної інформації. Вона виникла разом із суспільством. Спочатку людина сприймала інформацію безпосередньо, "з перших рук", потім виникли різноманітні пристосування для передачі інформації (барабани, вогнища). Поступово людство з розвитком цивілізації стало відчувати гостру потребу в інформації, яку здобули інші члени суспільства, причому часто дуже далеко від безпосереднього користувача інформації. Це було поштовхом для розвитку засобів зв'язку, а потім і до виникнення мас-медіа. Цей процес був також ініційований і тим, що людство відчувало потребу в знаннях, яких набули попередні покоління, а повністю передати його лише у вигляді усного мовлення було неможливо.
Саме соціальну інформацію можна визначити як повідомлення, передані будь-яким зрозумілим людині кодом і які містять у собі відомості про процеси функціонування суспільства, а також все те, що стосується і може вплинути на ці процеси. Таке визначення, на наш погляд, достатньо повно і разом з тим чітко обмежує соціальну інформацію, що веде до більш ефективного її вивчення.
Соціальна інформація характеризується багатьма властивостями, такими як об'єктивність, достовірність, новизна, репрезентативність тощо.
Треба погодитися з тим, що соціальна інформація має ще одну важливу якість: вона ніколи не буває нейтральною. Інформація, яка передається мас-медіа, завжди впливає на людей. Проводилося досить багато досліджень, метою яких було довести, що можна виконати настанову американської журналістики "news not vіews" (новини без поглядів), але вони щоразу показували, що навіть без коментарю, через добір новин чи їх розташування комунікатор свідомо чи підсвідомо все одно впливав на аудиторію у визначеному дусі.
У журналістиці поняття "інформації" дуже й дуже важливе, бо саме через збір, обробку та розповсюдження інформації здійснюється професійна журналістська діяльність. Саме інформація служить змістом комунікації, який зв'язує воєдино комунікатора і аудиторію.
Основне завдання масової інформації — це відбиття дійсності. Причому тут грає роль не тільки об'єкт, але й суб'єкт відбиття. Тобто зміст інформації залежить не тільки від об'єктивної реальності, але й від того, на яку аудиторію спрямована комунікація. Треба додати до цього також настанови комунікатора, характер каналів комунікації тощо.
Важливим елементом масової комунікації є тексти. Всі тексти (звичайно, маються на увазі тексти, що проходять через мас-медіа) можна об'єднати за метою. Ця мета — передача інформації. Причому треба зняти обмеження на усне мовлення. Воно також є текстом (на телебаченні, радіомовленні) і його треба вивчати разом з газетно-журнальними текстами. Через те, що мета створення тексту досягається мовними засобами, то при його вивченні не обійтись без лінгвістики. При аналізі текстів не можна також забувати про психологічний момент, адже автор тексту завжди людина з своїми звичками та настановами. Важливим є також історичний аспект, бо як казав Карлейль, ми зараз жодного слова Гомера не розуміємо так, як його розумів сам автор. Історичні обставини, мовні паралелі, цілком зрозумілі сучасникам, можуть поставити у глухий кут дослідника з іншого часу чи місця.
При аналізі журналістського тексту важливим є елемент теми, тобто того аспекту соціальної дійсності, який знайшов відбиття у даному конкретному тексті. Крім того, безумовно важливим є те, якими каналами масової комунікації передаються конкретні тексти. Специфіка каналу безпосередньо відбивається на специфіці тексту. Різними також є тексти і в жанровому плані, не кажучи вже про такі моменти, як індивідуальний авторський стиль.
У науці про журналістику до цього часу не закріплено матеріальну субстанцію, яка б могла складати об'єкт при дослідженні змісту масової комунікації. Об'єктами були, виходячи з ситуації, матеріали газет, програми радіо та телебачення. Однак така розкиданість заважає повному дослідженню змісту комунікації, бо втрачається те спільне, що є в будь-яких носіях масової комунікації. На наш погляд, доцільно об'єднати такі носії поняттям "документ", як це зроблено в соціології. Але і там це поняття недостатньо розроблено. А між тим саме воно містить у собі центральну ланку в процесі масової комунікації — його зміст.
Навряд чи можна погодитися з тими визначеннями документа як носія змісту комунікації, які існують у сучасній соціології масових комунікацій. Будь-які обмеження щодо того, якими саме мають бути носії (магнітна стрічка, кіноплівка, папір тощо), чи якими повинні бути характеристики інформації, звужують в свою чергу і об'єкт дослідження. Наприклад, в цьому випадку потрібно вилучити з поля вивчення зміст Інтернет-медіа Не за горами й інші види передачі повідомлень і при цьому можуть використовуватися найрізноманітніші носії. Тому треба розширити сучасне розуміння документа як об'єкта дослідження. Під документом ми розуміємо усякий матеріальний носій інформації, яка створена людиною і закріплена будь-яким способом для передачі у часі і просторі.
Недостатньо вивченим є також питання про зміст документа. З цього приводу думки зарубіжних та вітчизняних дослідників масової комунікації відрізняються. Треба розширити існуючі визначення і вважати, що за зміст документа приймається інформація, створена людиною і закріплена у символьному вигляді. У наш час методами дослідження документів можна вивчати будь-яку інформацію, закріплену в документі, в залежності від мети дослідження. При цьому немає обмежень щодо того, на якому носії закріплена інформація і якими каналами вона передається.