ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 01.09.2024
Просмотров: 8
Скачиваний: 0
Тема: Соціологічне вивчення комунікатора
План
1. Власники органів масової комунікації. 2. Керівництво мас-медіа. 3. Специфіка журналістської діяльності. 4. Основні напрями вивчення комунікатора. 5. Соціологічні дослідження творчого процесу журналіста. 6. Вивчення безпосереднього зв'язку комунікатора і аудиторії. 7. Соціологічна служба редакції.
Комунікатор — це особа або група осіб, які мають вплив на зміст масової комунікації.
Типи комунікатора: власник, керівництво, журналіст, журналістський колектив.
Значне місце, яке посідає у системі масової комунікації власник - установа чи особа, які заснували і фінансують даний орган масової комунікації.
Всебічне дослідження мас-медіа вимагає ретельного вивчення того, хто власник цього органа, яким чином він здійснює керівництво, як спрямовує діяльність органу масової комунікації.
При керівництві журналістським колективом власник має право слідити за тим, як журналісти виконують ті стратегічні завдання, які він порушив перед органом масової комунікації. При цьому він може широко використовувати соціологічні методи. Важливо, щоб керівництво мас-медіа з боку власника не скочувалося до дріб’язкової опіки, бо журналісти-фахівці краще знають, як досягти якоїсь мети.
У багатьох мас-медіа власниками є самі колективи газет. Працівники преси, радіо, телебачення усвідомили себе як активну силу, "четверту владу" і вже не бажають сліпо керуватися чиєюсь думкою. Але практика свідчить і про інше. Зараз власники, ті, хто вкладають гроші в мас-медіа, розуміючи, яку вагу мають ці органи і яку велику роль вони відіграють при створенні громадської думки, намагаються знов взяти ці засоби під свій контроль, щоб використовувати в основному у своїх цілях. А значить для вивчення мас-медіа треба вивчати і їх видавничі органи.
У наш час видавцем є, як правило, чи державні установи та громадські організації, які пропагують свої погляди, чи комерційні структури і приватні суб’єкти.
Описавши суб'єкт керівництва мас-медіа у різноманітності його характеристик, важливо відтворити і зовнішні зв'язки видавничих органів з іншими учасниками процесу функціонування мас-медіа у суспільстві: журналістами і аудиторією. Це дасть можливість охарактеризувати функції власника у цьому процесі.
Для власника важливо знати умови діяльності журналістського колективу: стан виробничо-технічної та матеріально-фінансової бази даного видання, матеріально-побутові умови працівників редакції тощо.
Необхідною для власника є інформація про ефективність свого мас-медіа, а це найтіснішим чином пов'язано зі знанням об'єкта журналістської діяльності — аудиторії, на якій власник вважає за потрібне зосередити увагу того чи іншого видання.
Політика власника у відношенні мас-медіа засновується на зіставленні знання про реальний склад аудиторії з її бажаним складом, що планується на співвідношенні її реальних інтересів з тими, котрі власник через журналістику хоче розвивати.
Методи керівництва мас-медіа, тобто способи реалізації мети, яка виражена у змісті діяльності власника, — дуже важливий елемент керівництва журналістським колективом.
Керівництво здійснюється в основному у формі контрольно-дослідницької діяльності. Це знайомство з діяльністю редакційних колективів, аналіз змісту газети, теле- і радіопередач, організація вивчення аудиторії та її реакції на журналістські виступи, аналіз стану матеріально-технічної бази органу мас-медіа, вивчення проблем ефективності тощо. Особливо слід зупинитися на спеціальних наукових методах, зокрема, соціологічних, при вивченні керівництва пресою, радіо і телебаченням. У результаті таких досліджень з'являється можливість виявити невідповідність між реальним і бажаним та знайти шляхи для ліквідації цієї невідповідності.
З допомогою соціологічних методів, як ми вже казали, можна досліджувати і діяльність самого власника. У залежності від завдань, наявності дослідницьких сил і технічних можливостей соціологічні дослідження можуть бути найрізноманітніших типів. З їх допомогою можна регулярно отримувати наукову інформацію про діяльність по керівництву органу масової комунікації, використовувати її для підвищення ефективності його роботи.
Специфіка журналістської діяльності.
Журналісти складають основу редакції, але вони не є усим колективом редакції, який крім журналістів включає людей найрізноманітніших професій. Редакція складається не тільки з співробітників, які зайняті управлінською та редакційною діяльністю і з кореспондентської мережі, але також з різних технічних підрозділів, які забезпечують журналістську роботу. Без співробітництва цих працівників не можна собі уявити діяльність цих мас-медіа.
Редакційний колектив — це таке об'єднання людей, яке на основі сумісної праці по збору, обробці та розповсюдженню масової інформації пов'язане загальними цілями, інтересами, має визначену організацію, органи управління і самоуправління.
В редакції, можна виділити декілька типів структур: функціональну, тобто ту, що виражає відношення, які випливають з характеру службових обов'язків, які виконані людьми соціально-демографічну; професійно-кваліфікаційну; соціально-психологічну; організаційну, тобто склад за спеціалізацією окремих підрозділів колективу і органів управління ними.
У своїй діяльності журналіст органічно поєднує творчі та організаційні функції. Він не тільки визначає тему свого виступу та його мету, але і проводить збір первинного матеріалу (що, як правило, пов'язане з великими організаційними зусиллями), його обробку, а потім слідують етапи створення матеріалу, його редагування і публікації. Підсумком діяльності журналіста є оцінка його виступу.
Специфіка праці журналіста заключається у тому, що вона носить публічний характер.
Відомо, що в усякому колективі виділяються формальна (офіційна) структура, яка характеризується розподілом основних офіційних ролей, чіткою системою субординації, а також неформальна (неофіційна) структура, яка відбиває систему міжособистісних зв'язків і стосунків, котрі мають в основному соціально-психологічний зміст. Гармонійність взаємодії цих двох типів структур визначає міру ефективності діяльності колективу.
Ефективність виконання журналістом своїх професійних обов'язків пов'язана з високим рівнем його власної інформованості.
Професія журналіста вимагає окрім вміння знаходити загальне на підставі часткового, гарної оперативної пам'яті та уваги, комунікабельності, багатства емоційного світу, ряду інших особистісних якостей: принциповість, правдивість, об'єктивність, творчі здібності, оперативність, ініціативність.
Специфіка редакційних колективів визначається не тільки характером і змістом праці, але й її умовами, які включають усі фактори, котрі впливають на організм людини. У роботі редакції частка праці, яка вимагає фізичних зусиль, невелика, зате є колосальні психологічні навантаження, обсяг інформації, що сприймає ритм і темп роботи (яка часто має каскадний характер).
Важливу роль у роботі журналіста грає задоволеність умовами праці, забезпечення редакцій відповідними приміщеннями, транспортом, оргтехнікою тощо. І ці питання, мабуть, найболючіше місце багатьох редакцій.
Основні напрями вивчення комунікатора: по-перше, це дослідження взаємозв'язку журналіста та інших складових інформаційного процесу, по-друге, дослідження творчої майстерні журналіста, тобто рівня його інформованості, компетентності та здібностей.
Найважливішою умовою високої продуктивності та гарного творчого самопочуття журналістів є органічне поєднання у їх діяльності напрямків, які важливі з точки зору політики органу інформації, і творчого потенціалу, намагань його співробітників. Поєднання грунтовної професійної підготовки, опанування методів і методики створення журналістського матеріалу з досвідом, який накопичений у ході практичної роботи, є суттєвою гарантією того, що на цьому найважливішому етапі роботи буде більше творчих досягнень, ніж невдач.
Визначити шляхи подальшої оптимізації функціонування преси, радіо і телебачення — це значить встановити (в ряду інших факторів) напрямки удосконалення роботи журналістів. Але для цього треба мати точні, систематизовані та всебічні відомості про сьогоднішній стан редакцій, рівень організації їхньої праці, про професійні якості журналістів, їх знання, навички і вміння, а також вміти проаналізувати ці відомості з точки зору відповідності потребам ефективної роботи даного органу масової комунікації.
Важливі також дослідження взаємовідносин журналіста з іншими складовими комунікаційного процесу. По-перше, це взаємовідносини з власником. По-друге, це взаємодія журналістів з аудиторією.
Соціологічні дослідження творчого процесу журналіста.
Виконання завдань, які стоять перед пресою, радіо і телебаченням, вимагає від журналістів, щоб вони самі були людьми добре інформованими.
Журналісти мають добре орієнтуватися у подіях різного масштабу.
Високий рівень знань, компетентність у питаннях, що розробляється для них одна з найважливіших професійних властивостей.
Аргументованість, глибина розробки теми — важливий критерій оцінки вдалих чи невдалих матеріалів, переваг чи недоліків у веденні газети, задовільності чи незадовільності роботою у газеті.
Для журналістів являє значну професійну цінність можливість постійного спілкування з людьми. Легше і швидше встановлюють контакт журналісти з великим професійним досвідом.
Тепер зупинимось на створенні журналістських матеріалів. На цьому етапі творчої роботи журналістів реалізуються їх уявлення про важливі напрямки у діяльності органу комунікації, про свої творчі завдання, аналізується, становиться тканиною конкретного матеріалу та сума фактів, яка була отримана у ході роботи з джерелами інформації. Контент-аналіз, тобто якісно-кількісний аналіз, обох складових може переслідувати різні завдання: якою мірою адекватно відбивається у змісті матеріалів дійсність, яку мірою реалізуються завдання редактора, очікування, інтереси аудиторії, яка структура матеріалів тощо. Перспективно вивчення того, як у текстах масової комунікації відбиваються професійні орієнтації їх творців, характеристики особистості журналіста.
Вивчення безпосереднього зв'язку комунікатора і аудиторії: співробітництво з редакцією, бесіди з аудиторією, листи до редакції, редакцйні колегії, куди входять письменники, вчені, критики, політики.
Ця проблема ще недостатньо вивчена соціологічними методами. Соціологія масових комунікацій ставить проблему : яка роль редакційної пошти у професійно-творчій діяльності журналістів і редакції в цілому, яка функція листа на газетній сторінці, у передачах радіо і телебачення.
Поглиблений аналіз редакційної пошти має велике значення, бо допомагає орієнтуватися, виділяти сукупність проблем, що турбують людей, визначати найбільш активні групи населення. Все це дає можливість предметно уявити сукупність зв'язків між редакцією і в ту організацію, яка має розв’язувати ці питання.
Соціологічна служба редакції. Організація соціологічної служби мас-медіа — це актуальна вимога сьогодення. І чим скоріше і грунтовніше вона буде втілена у життя, тим більш науково обгрунтованим стане процес підвищення ефективності діяльності мас-медіа.
Для кожного конкретного дослідження, як правило, створюється нова група, яка розробляла програму і методику вивчення аудиторії. До складу її входять представники редакції та соціологи. Те, що склад таких груп змінюється, нерегулярність проведення досліджень робить їх вартість дорожче, заважає порівнянності результатів, знижує коефіцієнт використання отриманої первинної соціологічної інформації. Все це примушує задуматися над проблемами розробки таких організаційних форм для проведення соціологічних досліджень, які б забезпечували системність, регулярність, надійність, порівнянність даних про діяльність мас-медіа. Тут слідує виходити з потреб практики і накопиченого досвіду.
Заслуговує уваги досвід створення двох постійних мереж на громадських засадах для збору первинної соціологічної інформації: мережа кореспондентів, мережа інтерв’юерів.Обидві мережі формувалися таким чином, щоб інформація, яка отримувалась від них, була об'єктивною і репрезентативною з точки зору регіонального розповсюдження. Таким чином, перший досвід показав, що при належних організаційних умовах громадські помічники редакцій можуть брати участь у соціологічних дослідженнях мас-медіа, у вивченні громадської думки.
Ідея створення соціологічних служб редакцій не нова, вона неодноразово висловлювалась ще у 60-70-ті рр. Напрямки роботи: це перш за все регулярне і багатоаспектне вивчення аудиторії, її динаміки, процесів міграції передплатників тощо. Другий напрямок пов'язаний з аналізом редакційної пошти.. Третій напрямок, тісно пов'язаний з другим, — це організація опитувань громадської думки за тими проблемами, які найбільш цікавлять редакцію та її аудиторію.
