Файл: Тема 8 Соц. методи дослідження ЗМК.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 01.09.2024

Просмотров: 19

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

Тема: Якісні методи дослідження мас-медіа

  1. План

  1. Поняття про соціологічні методи.

  2. Опитування.

  3. Спостереження.

  4. Експеримент.

Термін "метод" походить від грецького слова "methodos", що буквально означає "шлях до чогось".

Метод — це спосіб побудови і обгрунтування соціологічних знань, сукупність прийомів, процедур та операцій емпіричного і теоретичного пізнання соціальної реальності. Метод у соціології залежить від проблеми, що досліджується, від побудованої теорії та загальної методологічної

Методика соціологічного дослідження знаходить свій вияв у техніці, яка являє собою систему різних методик і прийомів вивчення соціальної реальності у відповідності з цілями та етапами дослідження.

Соціологія розробила систему методів емпіричних соціологічних досліджень — анкетного опитування, інтерв'ю, аналізу документів, спостереження, процедур узагальнення та інтерпретації емпіричних даних.

Велика роль серед соціологічних методів відводиться кількісним і математичним методам, зокрема методам статистики, факторного, латентно-структурного, кореляційного аналізу, процедурам побудови і аналізу шкал різного роду.

Властивості соціологічних методів:

  • ясність, тобто зрозумілість, можливість впізнати метод серед інших;

  • детермінованість — послідовність у застосуванні обов'язкових правил, принципів здійснення методу;

  • спрямованість — здатність виконувати визначені завдання, підлягати визначеним цілям;

  • результативність — здатність забезпечувати досягнення необхідного результату;

  • плідність — здатність приносити окрім намічених інші, побічні, але іноді не менш важливі результати;

  • економність — здатність давати результат з найменшими витратами сил і часу;

  • надійність — здатність з найбільшою вірогідністю забезпечувати отримання результату.

Існує в соціології також поняття достовірності, тобто міри істинності даних, їх відповідності реальності.

Опитування — це метод збору первинної соціологічної інформації шляхом звернення з питаннями до визначених груп людей.


За допомогою опитування отримують як інформацію про події, факти, так і відомості про думки, оцінки опитаних. Опитування забезпечує більшу систематичність і точність інформації, що отримується. Воно розширює кількість джерел інформації, бо прилучає до процесу дослідження тих людей, які за власною ініціативою висловлюватися не будуть.

Види опитувань:

Розрізняють опитування письмові (анкета) та усні (інтерв'ю), очні та заочні (поштові, телефонні, пресові), експертні та масові, вибіркові та суцільні (зокрема, референдуми), опитування за місцем роботи, проживання, у транспорті, магазині тощо.

Для сучасного суспільства характерні регулярні масові опитування населення. Вони часто провадяться з метою повторного дослідження однієї і тієї ж сукупності людей, а також з метою панельного чи порівняльного дослідження. Опитування дозволяють отримувати інформацію порівняно швидко і дешево, що сприяє популярності цього методу і навіть ототожненню з ним соціологічних досліджень взагалі.

В соціології опитування як метод збору первинної інформації займає одне з провідних місць.

До переваг опитування відносить його універсальність, яка полягає у тому, що при опитуванні реєструються й мотиви діяльності, й результати (продукти) діяльності індивідів, які входять у сукупність, що вивчається. Опитування — це метод збору первинної вербальної інформації, заснований на безпосередній (інтерв'ю) чи опосередкованій (анкета) соціально-психологічній взаємодії між дослідником і опитуваним (респондентом).

Для отримання достовірної інформації необхідно, щоб опитуваний 1) сприйняв потрібну інформацію; 2) правильно зрозумів її; 3) зміг нагадати, якщо це потрібно, про якісь події минулого; 4) обрав адекватну відповідь на запитання; 5) зміг адекватно виразити у словах обрану ним відповідь. Зрозуміло, що цього недостатньо для отримання достовірних даних. Необхідно, щоб опитуваний не тільки міг, але і бажав відповісти на питання.

Таким чином, дослідник повинен так організувати опитування, щоб у процесі його здійснювалася актуалізація можливостей респондентів і створення у них мотивації до участі у дослідженні.


Серед ряду нормативів, враховуючи специфіку складання соціологічної анкети, можна виділити такі.

  1. Релевантність. Визначається тим, наскільки доцільно обрана дана форма інструмента для виміряння даної характеристики. Поняття релевантності пов'язане з питанням про те, чи можна на підставі результатів виміряння судити про наявність у респондентів визначених знань, особистісних характеристик, думок і настанов. Релевантність може бути доведена тільки логічним шляхом.

  2. Об'єктивність (чи нейтральність). Міра нейтральності інструмента визначається відповіддю на питання про те, чи залежить оцінка даної характеристики, яка отримана з допомогою даного інструмента, тільки від ступені її вираженості, чи на її значення впливають якісь додаткові фактори.

  3. Доступність. Смисл цього нормативу полягає у тому, щоб усі респонденти змогли зрозуміти зміст завдань чи питань.

  4. Розрізнювальна здатність. Інструмент має бути сконструйований таким чином, щоб він був здатний фіксувати оптимально тонкі різниці серед респондентів відносно характеристик, що вимірюються.

Етапи опитування:

  1. Фаза адаптації (звернення, перші запитання).

  2. Пояснення змісту запитань, мети, правила заповнення відповідей.

  3. Досягнення поставленої мети, тобто збір основної інформації, яка необхідна для розв'язання завдань дослідження.

  4. Завершення опитування.

Різноманітність запитань, які задаються респонденту, можна впорядкувати у чотирьох напрямках з точки зору:

  1. мети, з якої задається питання;

  2. наявності чи відсутності можливих відповідей;

  3. змісту питання;

  4. застосування чи ні карток.

У залежності від мети постановки питання вони поділяються на такі типи: змістовні чи результативні та функціональні.

Можна відмітити декілька видів функціональних питань: контактні, функціонально-психологічні, фільтри і контрольні.

Питання також поділяються на відкриті та закриті у залежності від того, чи пропонуються після їх формулювання можливі відповіді.

Змістовні питання. Такі питання поділяються на 1) питання про факти; 2) питання про знання; 3) питання про думки, настанови, мотиви поведінки.


За характером взаємодії можна виділити два основних видів опитування: анкету чи інтерв'ю, кожний з яких зустрічається у численних різновидах.

За ступенем охоплення сукупності, що вивчається, опитування може бути суцільним чи вибірковим.

За частотою проведення розрізняють одноразове і панельне опитування.

За способом комунікації між дослідником і опитуваним анкета поділяється на пресову, поштову і роздаточну, а інтерв'ю — на особистісне і телефонне.

Спостереження — це метод збору первинної соціологічної інформації шляхом прямої та безпосередньої реєстрації дослідником подій та умов, у яких вони мають місце.

Спостереження спрямоване і, як правило, структуроване жорсткою програмою (формалізоване спостереження) чи планом (неформалізоване спостереження). Спостереження передбачає інтеграцію дослідника у події та процеси, що спостерігаються, невключене спостереження здійснюється при невтручанні дослідника у події. Воно проводиться приховано чи при такій наявності спостерігача, коли цілі дослідження замасковані.

Розрізняють польові спостереження (у природних умовах) і лабораторні, які використовують найчастіше у психологічних і соціально-психологічних дослідженнях, а також систематичні — за заздалегідь розробленим планом вивчення об'єкта протягом визначеного часу і несистематичні, короткочасні.

Головна перевага спостереження — безпосередність уявлень дослідника, активне продиціювання гіпотез у ході спостереження.

Недоліки його полягають у неможливості гарантувати репрезентативність даних через труднощі практичного охоплення великої кількості явищ і у високій вірогідності помилок в інтерпретації подій з точки зору мотивів і спонукань діючих осіб. Для подолання цих обмежень методу спостереження його, як правило, застосовують з іншими способами збору інформації (наприклад, шляхом опитування).

Особливості спостереження:

  • зв'язок спостерігача з об'єктом спостереження.

  • емоційний характер, спостерігач не може бути позбавлений чисто людської риси — емоційності сприйняття.

  • складність повторного обстеження.

Труднощі спостереження:

До суб'єктивних труднощів спостереження відносяться можливість розуміння і тлумачення дослідником поведінки і дій інших людей через призму власного "я", через власну систему ціннісних орієнтацій, а емоційність людського сприйняття і неминучість впливу на результати спостереження досвіду, який вже є у спостерігача.


До об'єктивних труднощів спостереження перш за все слід віднести обмеженість часу спостереження часом здійснення події. Крім того, далеко не всі соціальні факти підлягають безпосередньому спостереженню.

Виділяються такі етапи проведення спостереження:

  1. Встановлення об'єкта і предмету спостереження, визначення мети, постановка завдань.

  2. Забезпечення доступу до середовища, встановлення контактів з людьми.

  3. Вибір способу (виду) спостереження і розробка процедури на основі заздалегідь зібраних матеріалів.

  4. Підготовка технічних документів і обладнання (тиражування карток, протоколів, інструкцій тощо).

  5. Проведення спостереження, збір даних, накопичення інформації.

  6. Запис результатів спостереження, який виконується у вигляді: а) короткий запис "по гарячому сліду", б) картки для реєстрації інформації, в) протокол спостереження, г) щоденник спостереження, д) фото-, кіно і звукозапис.

  7. Контроль спостереження, який можна здійснювати різними способами: а) проведення розмов з учасниками подій, б) звернення до документів, в) верифікація результатів власного спостереження спостереженням, яке зробив інший спостерігач.

  8. Звіт про спостереження, який має містити: а) ретельну документацію про час, місце і обставини спостереження, б) інформацію про спосіб спостереження, в) характеристику осіб, що підлягають спостереженню, г) детальний опис фактів, що спостерігалися, д) власні замітки та інтерпретації спостерігача.

Експеримент - це загальнонауковий метод отримання в умовах, які контролюються і управляються, нових знань, перш за все про причинно-наслідкові відношення між явищами і процесами, який застосовується

Якщо у ході експерименту розв'язується питання про істинність однієї з двох чи більше гіпотез, то говорять про вирішальний експеримент.

Розрізняють натурний (польовий, лабораторний) і уявний (модельний) експеримент.

Експеримент — це спосіб отримання інформації про кількісні та якісні зміни показників діяльності та поведінки соціального об'єкта в результаті впливу на нього деяких керуючих і контролюючих факторів (перемінних).

Методологічним грунтом експерименту в соціологічному дослідженні є концепція соціального детермінізму.