ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.09.2024
Просмотров: 22
Скачиваний: 0
Настанова особливо важлива як засіб, який економить енергію людини, оскільки вона, як правило, дає ключ для обрання типу поведінки у визначеній ситуації. Якщо ми ставимося до даної людини, як до поганої, то це керує і нашими діями у ставленні до неї. Часто настанова формується не стільки на підставі знання самого предмета, скільки орієнтації на норми поведінки визначеної соціальної групи.
У тому випадку, коли настанова, стереотипи та інші форми засвоєної інформації базуються на невеликому життєвому досвіді (наприклад, у молоді) і обслуговують не такі вже важливі потреби, вони можуть швидко виникати і легко змінюватися. Але якщо потреби змінились у результаті змін середовища, то це веде до перегляду і зміни навіть стабільно засвоєної інформації.
Зміна настанов, стереотипів тощо є складним процесом. Зміна навіть однієї важливої настанови чи іншої форми засвоєної інформації супроводжується конфліктами із різного ступеня гостроти, оскільки виникає необхідність пристосування нової настанови до системи настанов і стереотипів, яка вже склалася. Більшість людей намагаються уникнути внутрішніх конфліктів і тому йдуть на такі зміни лише під сильним зовнішнім тиском.
Звички, настанови та інші форми засвоєної інформації про різні аспекти оточуючого середовища проходять довгий шлях, перш ніж почнуть керувати діями людини. Але ця збережена інформація потребує постійного оновлення, безперервного отримання нових даних про зміни оточуючого середовища. Ця інформація служить головним чином для перевірки правильності наших настанов, стереотипів та ін. Частина такої інформації надходить завдяки безпосередньому спілкуванню з іншими індивідами. Але більша частина сприймається з допомогою мас-медіа.
Увага людини у сфері масового спілкування надзвичайно вибіркова. Людина рідко читає всю газету, але, продивившись заголовки статей, обирає те, що її цікавить, тобто те, що містить корисну для неї інформацію і пов'язане з важливими для неї об'єктами оточуючого середовища. Те ж саме здійснюється і відносно інших мас-медіа.
Усю інформацію, яка надходить, можна поділити на три категорії, якщо взяти за основу поведінку людини у ставленні до неї: 1) інформація дуже важлива; 2) інформація, яка може стати потрібною; 3) інформація, котра не сприймається, так як вона непотрібна.
У механізм вилучення непотрібної інформації входять відмова від сприйняття, перекручення інформації та забування. Настанови, стереотипи і звички допомагають сортувати інформацію, яка надходить. На основі власного чи чужого досвіду людина дізнається, що найбільш важливу для неї інформацію треба шукати у визначеному джерелі. Так складається перевага, яка надається певній газеті, радіо і телепрограмі. Орієнтуватися в потоці інформації, яка надходить з потрібного джерела, допомагають так звані індекси, наприклад, видільний шрифт у газеті, особливий тон чи жест диктора тощо.
Таким чином, соціальні настанови є своєрідними фільтрами інформації, що надходить, і тому впливають на поведінку індивіда. Вони можуть змінюватися під впливом інформації про зміни в оточуючому середовищі і, таким чином, призвести до змін поведінки.
Але на рівні настанови процес сприйняття інформації не переривається. Зігравши роль фільтрів, настанови припиняють свій вплив на інформацію, яка пройшла через цей рівень сприйняття. Комунікатор правильно обрав канал, час і спосіб комунікації, використовуючи свої знання інтересів і потреб аудиторії, привернув увагу до повідомлення і досяг того, що воно було сприйняте. Таким чином, людина отримала визначений обсяг знань, засвоївши їх настільки, що знає і основні положення повідомлення, і докази на їх користь і може навіть при необхідності відтворити його. У такому випадку можна сказати, що інформація прорвалась через фільтр першого рівня сприйняття — настанову — і досягла другого — рівня знань. Без сумніву, цей рівень має велике значення для формування світогляду особистості.
Однак, досвід показує, що знання мають неоднакову цінність для різних людей і знання людиною положень будь-якої теорії ще не говорить про те, що людина переконана в її правильності та буде застосовувати її у практичній діяльності. Крім того, люди по різному використовують одні й ті ж знання, оскільки перед ними стоять різні завдання. У залежності від мети людина інтуїтивно розподіляє свої знання на необхідні, корисні та непотрібні. Знання першого типу вона часто використовує, тим самим перевіряючи їх істинність і цінність, та завжди намагається їх поповнити. Ці знання являють для людини реальну цінність: саме у формі необхідних знань різні ідеї та теорії можуть досягти другого рівня сприйняття — ціннісного. Знання другого типу залишаються на рівні знань, а знання, котрі розцінюються як непотрібні, поступово забуваються.
Дуже важливим моментом, від якого залежить вплив джерела інформації на формування і вираження громадської думки, є різниці у структурі та характері комунікатора і аудиторії та характер їх взаємозв'язку. Тут мова йде про різницю характеристик комунікатора і аудиторії у процесах масового і міжособистісного спілкування.
Як відомо, у процесі масового спілкування структура комунікатора, як правило, є складною. У якості комунікатора виступає цілий колектив — редакція газети, радіо, телебачення, видавництва тощо, де різні відділи використовують різні комунікаційні функції. Аудиторія мас-медіа теж відрізняється своїми специфічними характеристиками, основними з яких є анонімність, розкиданість в просторі, а при використанні преси — і у часі, масовість, вимушена відносна пасивність під час комунікації та ін.
У процесі масового спілкування, коли у ролі комунікатора виступають соціальні інститути, інформація значною мірою носить узагальнений характер. У ній міститься вже обгрунтована громадська думка, соціальні норми і ціннісні орієнтації. Хоча у процесі масового спілкування також використовуються конкретні факти і явища, сам відбір їх для висвітлення через мас-медіа вже змінює характер цього явища, робить його типовим, важливим для багатьох.
Нові технічні засоби дають можливість для оперативного інформування багатомільйонних мас. Але у той же час відірваність від аудиторії, відсутність контакту з нею у процесі комунікації знижує їх ефективність.
Таким чином, у мас-медіа як способу формування і виразу громадської думки є свої плюси і мінуси, тобто рамки, в яких вони можуть діяти більш чи менш ефективно.
Висновки
Не дивлячись на те, що термін "громадська думка" почав застосовуватися тільки в середині ХІІ ст., проблеми, пов'язані з вивченням громадської думки, цікавили вже античних філософів. Особливу увагу приділяв громадській думці Гегель. З одного боку, він визнавав раціональну основу громадської думки, а з іншого, внаслідок своїх реакційних політичних поглядів, вважав, що громадська думка носить в основному помилковий характер і зробити з неї правильні висновки може тільки видатна людина.
Дослідження теорії громадської думки продовжується і зараз. Взагалі, громадська думка виражається через оцінювання явищ навколишнього середовища. Саме це оцінювання дає імпульс для формування настанов, які відбивають готовність суб'єкта діяти певним чином.
Очевидно, існують визначені умови та фактори, котрі "примушують" громадську думку залишатися тільки на рівні відбиття дійсності (тобто на рівні свідомості, слова) чи сприяють її переходу на інший рівень — рівень впливу на дійсність та її перетворення. Таким чином, у процесі формування громадської думки можна виділити різні сукупності факторів, які працюють як на першому, так і на другому рівнях. Усі вони так чи інакше впливають на активність людей.
Контрольні запитання 1. Як ставилися до поняття "громадська думка" античні філософи? 2. У чому полягала суперечність поглядів Гегеля щодо громадської думки? 3. Яку роль грає у громадській думці соціальна оцінка? Назвіть види оцінок. 4. Як формується соціальна настанова? 5. Які відношення між громадською думкою і раціональним знанням? 6. Назвіть етапи розвитку громадської думки. 7. У чому полягає взаємозалежність і єдність індивідуальних і громадських думок? 8. Дайте визначення громадської думки. 9. Чим займається соціологія громадської думки? 10. Які критерії обрання об'єкту громадської думки? 11. Як визначити суб'єкт громадської думки? 12. Розкрийте процес сприйняття інформації.
Література
Грушин Б.А. Мнения о мире и мир мнений: Проблемы методологии исследования общественного мнения. - М.: Политиздат, 1967. - 400 с.
Краткий словарь по социологии / Сост. Э.М.Коржева, Н.Ф.Наумова; Под общей ред. Д.М.Гвишиани, Н.И.Лапина. - М.: Политиздат, 1989.
Пресса и общественное мнение / АН СССР, Институт социологических исследований; Отв. ред. В.С.Коробейников. - М.: Наука, 1986. - 205 с.
Социологические проблемы общественного мнения и деятельности средств массовой информации / Отв. ред. В.С.Коробейников. М.: ИСИ АН СССР, 1976. - 189 с.
