ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.09.2024
Просмотров: 21
Скачиваний: 0
Хоча термін "громадська думка" (publіc opіnіon) першим використав англійський державний діяч і письменник Джон Солсбері у 1159 р., розвиток соціології громадської думки пов'язаний з роботою німецького соціолога Ф.Тьоніса "Критика громадської думки", яка була видана у 1922 р. Пізніше соціологія громадської думки стала тісно взаємодіяти з соціологією політики і соціологією масової комунікації, що почасти завадило їй стати достатньо незалежною. Цьому ж сприяла тенденція розглядати громадську думку як механічну суму індивідуальних настанов. Основні проблеми, які аналізуються соціологією громадської думки такі: вплив інформації на формування громадської думки, політичні настанови, вплив віку, сім'ї, раси на громадську думку в області політики, соціальні настанови. В останні роки все більше уваги приділяється громадській думці з приводу економічних проблем — безробіття, інфляції, нерівності прибутків.
Одним з найважливіших моментів аналізу громадської думки є виділення об'єкта і суб'єкта. Першим завданням, яке виникає при аналізі об'єкта громадської думки, є виділення критеріїв відбору проблем, які потрапляють у сферу громадської думки. Основним таким критерієм дослідники вважають інтерес. Громадська думка завжди має підставою громадські інтереси, які обумовлюють появу колективних суджень.
Інтерес як явище свідомості існує у різних формах, наприклад, у вигляді програм, доктрин, теорій тощо. Громадська думка є також однією з форм прояву суб'єктивного інтересу. Таким чином, інтерес у свідомості може існувати і зовні громадської думки, але сама громадська думка завжди існує тільки на базі інтересу. Це перша ознака.
Звичайно, сам інтерес має різні форми актуалізації. У науковій літературі зустрічається різна кваліфікація цих форм актуалізації інтересу, наприклад, аморфний, широкий і, нарешті, стержневий інтерес. Ставлення людей до аморфних і широких інтересів можна вважати громадською думкою в потенції; вона ще не впливає активно на зміну дійсності. Ставлення до стержневого інтересу — це вже громадська думка у дії, яка реалізується у поведінці людини.
Громадська думка виникає у результаті складання численних і різних поглядів людей. Тому другою ознакою виділення об'єкта громадської думки є дискусійність. На наш погляд, дискусійність у даному випадку пов'язана з сутністю інтересу, який включає обумовлений соціальною дійсністю спосіб його реалізації.
Вирішення питання про критерії виділення об'єкта громадської думки тісно пов’язане з визначенням його суб'єкта. При аналізі проблеми суб'єкта необхідно перш за все розуміти різницю між суб'єктом громадської думки і його виразником. У якості останнього можуть виступати і окремі індивіди, і групи людей.
При вивченні проблем громадської думки необхідно окремо зупинитися на її динаміці. Сучасні дослідники у більшості випадків фіксують свою увагу на функціонуванні громадської думки як явища, що вже склалося. Звичайно, вивчення громадської думки у статичному аспекті цілком закономірне, але недостатнє для всебічного пізнання цього складного явища духовного життя суспільства. Між тим методологія вивчення динаміки громадської думки є теоретичною підставою для проведення дуже важливих з практичної точки зору емпіричних досліджень, пов'язаних з тенденціями змін у громадській думці, прогнозуванням напрямків, швидкості її формування тощо.
Тепер перейдемо до питання, на що ж спирається індивід чи соціальна група при формуванні думок з приводу подій, явищ, котрі являють актуалізований громадський інтерес. Основною базою для виникнення думок служать знання, уявлення про оточуючий світ (про дане конкретне явище), почуття, пізнані як у результаті власної практичної діяльності, так і в процесі міжособистісного спілкування чи спілкування за допомогою мас-медіа.
Вплив мас-медіа на громадську думку набуває у сучасних умовах особливого значення. Соціологічні дослідження показують, що преса, кіно, радіо і телебачення несуть велику кількість відомостей, спираючись на які люди можуть формувати свої судження.
Мас-медіа є важливими джерелами відомостей про події в країні та за кордоном, про що свідчать дані про споживання інформації преси, радіо і телебачення різними групами населення. Таким чином, мас-медіа виступають, перш за все, як джерело тих знань, уявлень і почуттів, які служать грунтом для оцінки великого кола явищ, для формування індивідуальної та громадської думок.
Аналізуючи взаємодії громадської думки з мас-медіа, можна відзначити, що преса, кіно, радіо і телебачення впливають на основні характеристики громадської думки. Візьмемо, наприклад, швидкість формування і розповсюдження громадської думки. Фактично тільки мас-медіа під силу з максимально можливою оперативністю поставити в центр уваги різних соціальних груп і прошарків окремого регіону чи всієї країни в цілому проблему, яка викликає громадський інтерес. А така властивість мас-медіа як регулярність розповсюдження повідомлень, повторюваність матеріалів, сприяє виникненню стабільної громадської думки.
3. Вплив мас-медіа на громадську думку
У нашій країні існує розвинена система видання газет, трансляції теле-, радіопрограм. У результаті майже всі соціальні прошарки та групи можуть задовольнити свої інформаційні потреби через друковану пресу та електроні медіа. Це дозволяє говорити про нові риси мас-медіа. Широке розповсюдження мас-медіа привело до того, що ці засоби стали, по-перше, доступними кожній людині, навіть якщо вона знаходиться далеко від культурних центрів. По-друге, посилюється з допомогою мас-медіа зв'язок між особистістю і суспільством. По-третє, широке розповсюдження мас-медіа привело до диференціації споживання інформації. Сучасна людина не може користуватися однаково всіма джерелами інформації, вона користується ними вибірково.
Мас-медіа постійно і цілеспрямовано формують громадську думку з досить широкого кола питань. Одночасно вони є і каналом виразу громадської думки. Однак цей процес дуже складний і суперечний.
Процес формування і вираження громадської думки надзвичайно різноманітний і виявити в ньому визначені закономірності непросто.
Практика діяльності мас-медіа свідчить про те, що комунікатор (редакція газети, журналу, радіо і телепередач та ін.) повинен ретельно ставитися до обрання проблем, які виносяться на обговорення мас. У той же час жодна висунута мас-медіа проблема не може сама по собі поштовхом, відправною точкою для формування громадської думки, якщо вона не містить у собі: а) громадського інтересу, б) актуальності, в) дискусійності.
У тих випадках, коли проблема чи ситуація ясна чи наявна, викликає загальне визнання, не виникає потреби формування громадської думки. Однак, це не означає, що при загальному схваленні не можна говорити про громадську думку. Одна справа, формувати громадську думку, а інша — коли комунікатор має справу з думкою вже сформованою. Про громадську думку можна і треба говорити і тоді, коли є повна спільність ідей. Щоб думка газети стала переконанням читача, необхідний довгочасовий вплив на нього.
Формування громадської думки через мас-медіа засновується на сумісній колективній діяльності людей в умовах концентрації матеріального і духовного виробництва. Мільйони читачів газет, слухачів радіо, глядачів телебачення, які створюють різноманітні аудиторії, є особистостями, що включені у систему громадських відносин. Мас-медіа дозволяють їм встановлювати і підтримувати зв'язок з широким соціальним середовищем, кордони якого знаходяться далеко за межами їх безпосереднього оточення.
Формування громадської думки через пресу, телебачення, радіо має зворотній зв'язок, тобто громадська думка постійно впливає на діяльність системи мас-медіа. В області масової інформації розподіл учасників інформаційного впливу на джерела інформації (об'єкти впливу) і приймачі (суб'єкти впливу) надто відносний, оскільки обидві сторони цієї взаємодії — одночасно суб'єкти і об'єкти цього впливу.
У зв'язку з цим важливо систематично накопичувати теоретичні та практичні знання про зміст і результати впливу на свідомість різних соціально-демографічних і соціально-професійних груп інформації, яка надходить через мас-медіа, а також виявляти ступінь охоплення груп населення системою мас-медіа. Необхідно також визначити діапазон, тематичну структуру, предметний зміст і умови реалізації інформаційних інтересів різними групами населення та з'ясувати можливість впливу інформації, яка надходить через мас-медіа, у залежності від інформованості та особливостей її сприйняття різними соціальними групами населення.
Преса, радіо, телебачення є ефективними засобами впливу на людей, на їх свідомість і поведінку, на працю, життя і побут. Мас-медіа допомагають розібратись у численній масі соціальних подій, формують громадську думку, утверджують систему соціальних цінностей, зразків соціальної поведінки.
У процесі дослідження громадської думки слід звернути особливу увагу не тільки на форму її виразу, сутність змісту, але і на процес формування, на зв'язок і взаємодію факторів, які впливають на цей процес. Саме таке знання дає можливість управління процесом формування групової, колективної та громадської думки.
Давайте розглянемо взаємодію мас-медіа з різними формами прямого міжособистісного спілкування у процесах формування і виразу громадської думки. Перш за все для з'ясування ролі різних джерел інформації у формуванні громадської думки необхідно нагадати про тісний зв'язок інформації та громадської думки. Саме з первинної інформації про якесь явище починається формування спочатку уявлень, а потім вже думок і суджень. Таким чином, інформованість — необхідний етап у формуванні громадської думки, так як знання являють собою когнітивний елемент громадської думки. Потім у ході осмислення змісту інформації — на цей процес також можна впливати через різні джерела — формується ціннісний аспект громадської думки, тобто з'являється вербальне відношення у формі ціннісних суджень, які вже можна диференціювати за характером (позитивні, негативні, нейтральні), за інтенсивністю, за масштабом актуальності (проблема важлива для всього суспільства чи тільки для якоїсь соціальної групи). Ці оціночні судження можуть служити базою поведінки людини.
Для кращого опису можливостей впливу різних джерел інформації на формування громадської думки дамо хоча б короткий опис процесу сприйняття інформації людиною. У будь-якому випадку, перш ніж якось вплинути, інформація повинна бути сприйнятою. Чи можна вважати, що зміст інформації сприйнятий, якщо людина прочитала статтю, послухала лекцію, подивилася телепередачу чи кінофільм? Напевно, кожна людина знає, що можна слухати і не чути, дивитися і не бачити, чи побачити зовсім не те, що демонструвалося. Людина може сприйняти повідомлення, але не засвоїти думки та ідеї, які в ньому містяться, нерідко не може потім навіть згадати його зміст. Таким чином, далеко не вся інформація засвоюється, частина її залишається за межами сприйняття. Як і чому це відбувається?
Будь-яка дія людини так чи інакше спрямована на задоволення її потреб і бажань. Іноді, правда, ці потреби буває важко виявити, так як вони можуть бути не усвідомлені самою людиною чи суперечити одна одній, але у будь-якому випадку можна знайти мету визначеної дії, а значить і виявити потребу, яка викликала її.
Задоволення бажань і потреб людини здійснюється в оточуючому середовищі і залежить від нього. Але середовище, в якому людина живе і діє, дуже різноманітне. У ньому можна виділити багато сторін і сфер, у кожної з котрих задовольняються бажання і потреби. Людина, звичайно, пов'язана з усіма сторонами навколишнього середовища, але задоволення потреб різних людей здійснюється, в основному, за рахунок однієї з цих сторін. Для одного, наприклад, важливо досягти матеріального благополуччя, інший вважає більш необхідною повагу людей тощо. Звичайно, людина більш уважно ставиться до тих елементів оточення, від яких значною мірою залежить задовольняння найважливіших для неї потреб. Тому увага має властивість селективності. Поступово, завдяки своєму життєвому досвіду, люди накопичують інформацію про ці найважливіші для них елементи середовища і зберігають її у формі звичок, настанов, правил поведінки, прагнень і стереотипів. Ця інформація допомагає їм у задоволенні потреб і бажань. Керуючись нею, люди швидко знаходять той тип поведінки, який більш відповідає певній ситуації. Роль цих стереотипів наочно проявляється у процесі діяльності людини.
Звичка дозволяє робити значну частину простих дій, звільняючи нашу свідомість для вирішення інших, більш складних завдань. Стереотип допомагає зменшити навантаження на наше сприйняття, так як необхідність сприймати всі оточуючі предмети однаково чітко і в деталях, не обмежуючись виділенням тільки характерного, типового в них, веде до швидкого стомлення наших органів відчуттів.
