Файл: Радзиевский, В. А. Путешествие в подземную сказку = Подорож у пiдземну казку путеводитель.pdf

тут, у непроглядній пітьмі вічної ночі, колись вирували води, мілі­ метр за міліметром виточуючи в гірській породі цей порожнистий, врізаний в стелю циліндричний отвір.

Найбільший в екскурсійній ча­ стині Кришталевої печери є зал Брил. У ньому незвичність поло­ нить з першого кроку. Мабуть, щось подібне відчував Гуллівер, потрапивши в країну велетнів. Не­ баченими чудовиськами грома­ дяться на дні залу кам'яні брили. В густому мороці високого скле­ піння знеможено згасають гострі леза електричних променів.

А ходи тягнуться все далі й

В экскурсионной части Кри­ сталлической пещеры самый боль­ шой размер имеет Глыб. Он пле­ няет нас с первого шага. Навер­ ное, нечто похожое испытывал Гулливер, попав в страну велика­ нов. Причудливыми чудовищами громоздятся на дно зала камен­ ные глыбы. 6 густом мраке высоко­ го свода бессильно гаснут острые лезвия электрических лучей.

А ходы идут все дальше и дальше, и, кажется, не будет кон­ ца их головокружительным спле­ тениям. На юго-восток протянулся лабиринт Карстовой Экспедиции с залами Нехая, Академический, Утерянных Надежд, Обвальный, Дружбы, Прессы.

далі. Здається, що їхнім запамо­ рочливим сплетінням не буде кін­ ця. На південний схід проліг лабі­ ринт Карстової Експедиції із зала­ ми Нехая, Академічний, Втрачених Надій, Обвальний, Дружби, Преси.

Північний район печери завер­

оленя, ведмедя, лемінга, зайця-бі- ляка. Знахідки підтвердили припу­ щення вчених, що близько десяти тисяч років тому клімат на тери­ торії сучасного Поділля був знач­ но суворішим, а також думку

Северный район пещеры завершается Палеозоологическим лабиринтом. В нем участники ком­ плексной карстовой экспедиции Академии наук УССР собрали бо­ гатую коллекцию костей некогда обитавших в этой местности жи­ вотных: песца, оленя, медведя, лемминга, зайца-беляка. Находки подтвердили догадки ученых о том, что около десяти тысяч лет назад климат на территории со­ временной Подолии был заметно суровее нынешнего, а также мысль карстоведов, что на протяжении последних десяти тысячелетий пе­ щера никогда полностью водой не затапливалась.

карстознавців, що протягом останніх десяти тисячоліть печера ніколи повністю водою не затоплювалася.

Закінчується екскурсійний маршрут оглядом Кришта­ левого коридора. Його неповторна краса нікого не зали­

земного квітника. Кам'яні лілеї, дзвіночки, троянди позросталися в пишні суцвіття і виграють на стінах у світлі прожекторів райдужним перламутровим блиском, змага­ ючись розмаїтістю форм і відтінків.

Але час повертатися до денного світла. Рухаємося до виходу, минаючи закритий для масового відвідування пів­ нічно-західний район, названий першопрохідцями лабірин­ том Скелета. Тут низькі похмурі ходи, по яких можна

кінчувала топографічну зйомку нових ділянок Кришталевої

24------------------------------------------------------------------------

Заканчивается экскурсионный маршрут посещением Кристаллического коридора. Здесь красота пещеры нико­ го не оставит равнодушным. Часами можно с восхище­ нием смотреть, и взгляд не устанет любоваться игрой красок и форм подземного цветника. Каменные лилии, колокольчики, розы, сросшиеся в пышные соцветия, в свете прожекторов переливаются на стенах радужным перламутровым блеском, соперничая богатством и при­ чудливостью сочетаний.

Но время возвращаться к дневному свету. Мы дви­ жемся к выходу, минуя закрытый для массового посеще­ ния северо-западный район, названный первоисследовате­

на четвереньках. Мокрое, покрытое клейкой, вязкой гли­ ной дно цепко хватает за руки, одежду, как бы не желая пропустить человека в глубь лабиринта.

Эта встреча состоялась в 1961 году. Экспедиция уже завершала топографическую съемку новых участков Кри-

печери. І раптом... інстинктивно відсахнулися, завмерли люди... В танцюючих відблисках свічок вони побачили людський кістяк. Він безпорадно лежав поперек ходу.

Хто була ця людина? Як вона потрапила до лабірин­ те? У відповідь — мертва тиша. Припускають, що це якийсь сміливець, протиснувшись поміж кам'яними обвалами, про­ брався до печери. Владно вабить і кличе його вперед не­ переборна жадоба відкривача. Один хід, другий, третій...

Швидко спливає час, топиться свічка. Де ж вихід? Мов­ чить холодний камінь, байдуже споглядають з мороку німі химери підземелля. Останні спалахи кволого полум'я свіч­ ки... Швидше вперед! Ні, назад! Нараз... морок. Безмеж­ ний відчай... Жах... Жорстока смерть, безглуздо загублене життя. Мимоволі згадуються слова лауреата Нобелівської премії французького спелеолога Норбера Кастере: «Я по­

лись, замерли люди... В пляшущих отблесках свечей они

что молодой парень, протиснувшись между каменными обвалами, проник в пещеру. Властно влечет и ведет его вперед неодолимая жажда первооткрывателя. Ход, вто­ рой, третий... Незаметно летит время, тает свеча. Где же выход? Неумолимо молчит камень, безразлично взирают из мрака немые химеры подземелья. Последние всплески тщедушного язычка свечи... Быстрее вперед! Нет, назад! И вдруг... мрак. Безграничное отчаяние... Ужас... Жестокая смерть, бессмысленно загубленная жизнь. Поневоле вспо­ минаются слова лауреата Нобелевской премии француз­ ского спелеолога Норбера Кастере: «Я начал с наихуд­ шего и совершенно непростительного: в одиночку отпра­ вился на подземные поиски. Но все это по неопытности, оттого, что не осознавал опасности».

Кришталева печера стала не лише відомим тури - ським об'єктом. Останнім часом нею зацікавилися науков- ці-медики. Наявні цілющі фактори: постійна температура,

Цілком можливо, що в недалекому майбутньому тут буде створена підземна лікарня.

26 ----------------------------------------------------------------

Кристаллическая пещера стала не только известным туристским объектом. В последнее время ею интересуют­ ся ученые-медики. Наличие целебных факторов — посто­ янная температура, чистота воздуха, абсолютная тишина,— наталкивает на мысль о ее лечебных свойствах. Возможно, в недалеком будущем здесь будет открыта подземная больница.

*л

С »

У лабіринті Ближнього району. Галерея Аргонавтів. На Нежданому озері. Через Кам'яні Грати. Пошук триває.

Розташована на вододілі річок. Нічлави і Серету, пе-. чера Озерна знаходиться на віддалі близько одного кілометра від південно-західної околиці села Стрілківці Борщівського району.

Вхід до підземелля — величезна воронка посеред поля глибиною понад тринадцять метрів. На її дні під скель­ ним виступом утворився поміж обвальними брилами вузь­ кий прохід. Декілька десятків метрів навпочіпки та попов­ зом треба подолати в густому болоті, щоб потрапити в лабіринт. Та ось залишився позаду Вхідний коридор, і мандрівник потрапляє в перший зал. На сто метрів про­ стягнувся він у глибину лабіринта, відкриваючи численні ходи в різні закутки печери. На віддалі трьох-чотирьох метрів над головою нависає стеля, розчленована глибо­ кими тріщинами. Подекуди на темному фоні стін виблис-

В лабиринте Ближнего района. Галерея Аргонавтов. На Нежданном озере. Через Каменную Решетку. Поиск про­ должается.

Расположенная на водоразделе рек Нимлавы и Серета, пещера Озерная находится на расстоянии около ки­ лометра от юго-западной околицы села Стрилковцы Бор­ щевского района.

Вход в подземелье — огромная воронка среди поля глубиной более тринадцати метров. На ее дне под ка­ менным выступом образовался между обвальными глы­ бами узкий проход. Несколько десятков метров на четве­ реньках и ползком в густой илистой жиже нужно преодо­

десятки ходов в разные части лабиринта. В трех-четырех метрах над головой нависает потолок, расчлененный глу­ бокими трещинами. То тут, то там на темном фоне стен

кують маленькими дзеркалами цяточки прозорого пла­ стинчастого гіпсу, виділяються світлі смуги нашарувань.

Праворуч від Вхідного залу розкинулася густа сітка північно-західної частини лабіринте. Спочатку його ходи неширокі — метр-піьтора. Мокре суглинкове дно, капель із склепіння, де-не-де невеликі калюжі. Зрідка кам'яну тов­ щу розтинають порожнини, які в народі називають коми­ нами, а в науковій літературі — органними трубами. Вузь­ кі, неправильної конфігурації, з гладенькими стінами, вони зміїними норами вгризаються в стелю підземелля, зни­ каючи в глибинах гіпсів. Під такими трубами на дні пе­ чери утворюються мергелево-грунтові висипки, частенько увінчані грязьовими сталагмітами.

З кожним наступним кроком ходи розширюються. Склепіння м'яко здіймається догори, утворюючи довгі ту­ нелі. На деяких ділянках у мулистій підошві ходів повеневі та дощові води промили неглибокі жолоби. Завершу­

поблескивает маленькими зеркалами прозрачный пластин­ чатый гипс, выделяются светлые полосы напластований породы.

Вправо от Входного зала раскинулась густая сетка северо-западной части лабиринта. Сначала его ходы не­ широкие— метр-полтора. Мокрое суглинистое дно, капель со сводов, местами небольшие лужи. Изредка каменную

трубами. Узкие, неправильной конфигурации, с гладкими стенами, они змеиными норами вгрызаются в своды, исчезая в глубинах гипсов. Под такими трубами на дне пещеры образуются конические мергелевопочвенные вы­ сыпки, зачастую увенчанные темно-серыми грязевыми сталагмитами.

С каждым шагом ходы расширяются. Потолки закруг­ ляются кверху, образуя длинные туннели. В некоторых участках на илистой подошве ходов талые и дождевые воды, время от времени затапливающие этот район, про-

своєрідним «паркетом» — потрісканий ущільненим наму­ лом. Спелеологи назвали ці ходи проспектами — Східним, Середнім і Західним. Звідси легко потрапити в наступні зали. У першому—Кристалі — в складені з крупнокристалічних гіпсів стіни вкраплені великі гнізда пластинчастого

Западным. Отсюда легко попасть в несколько интересных залов.

В первом — Кристалле — в стены, сложенные из круп­ нокристаллических гипсов, вкраплены большие гнезда пла­ стинчатого гипса. В одних пачках он совершенно прозрач­ ный, г других — отливает медово-янтарным и коричневым оттенками.

Вслед за Кристаллом—зал Солнце, площадью свыше 750 квадратных метров, сплошь усыпанный обвальными камнями и перекрытый мощным глыбовым завалом. Вы­ зывает удивление, почему такой довольно мрачный уголок лабиринта назвали Солнцем? Но чуть-чуть воображения, и вы убедитесь, что это неспроста. На стене действительно красуется настоящее «пещерное солнце». Разве не на­ поминают его эти концентрические круги из прослоек