Файл: Радзиевский, В. А. Путешествие в подземную сказку = Подорож у пiдземну казку путеводитель.pdf

j перехрестями, прямує в таємничі лабіринти Дальнього району. Потрапити туди можна через складну систему Кам'яних Грат або ж по ходу Рубікон з Вільного залу. Оберемо останню, коротшу дорогу.

Спочатку просторий, а потім все вужчий лаз перетво­ рюється в багатометрову трубу. Ліворуч — конус мергелевої висипки, праворуч — стіна. Дуже повільно, метр за метром, вдається долати відстань. Останні сантиметри, останнє зусилля, і — забуваються труднощі, втома. Перед очима виростають тендітні кристалічні мережива якихось фантастичних букетів чорних тюльпанів. Прозорі кам'яні чаші різко окреслені димчастою облямівкою, а на пе­ люстках тремтять краплини води.

Дальній район — довгі, що тягнуться на сотні метрів, галереї Надія, АЛрія, Радість, Нептун, високі зали і стра­ хітливі обвали, невеличкі озерця і просторі водоймища. Закінчується лабіринт ходами району Квітка та Феєричною галереєю. Потрапивши до неї, відчуваєш себе ніби все-

40 ------------------------------------------------------------------------

щели двенадцатиметровой высоты. Настоящая подземная Венеция. Их темнеющая гладь, теряясь за бесконеч­ ными ответвлениями и перекрестками, уходит в таинствен­ ные лабиринты Дальнего района, Туда можно попасть че­ рез сложную систему Каменной Решетки или по ходу Рубикон из зала Свободный. Изберем последний, более короткий путь.

Сначала просторный, а затем все суживающийся лаз

но, метр за метром, удается преодолевать расстояние. Последние сантиметры, последний рывок и... прочь труд­ ности, усталость. Перед глазами вырастают хрупкие кри­ сталлические кружева каких-то нереальных букетов черных тюльпанов. Прозрачные каменные чаши резко очерчены дымчатой каймой, а на лепестках дрожат кристаллики воды.

Дальний район — длинные, на сотни метров, галереи Надежда, Мечта, Радость, Нептун, высокие залы и громад-

редині величезної ялинкової іграшки. Кожний сантиметр стін, облицьованих численними кристаликами гіпсу, іскриться, виблискує, переливається в променях світла мі­ ріадами світлячків.

Тут, на двадцять шостому кілометрі, тернопільські спелеологи в 1965 році закінчили дослідження печери. Здавалося, що пройдено все. Та лабіринт уперто береже свої таємниці. Потрібно було ще п'ять років пошуку, щоб знайти його продовження. І воно виявилося грандіозним. Новий район, що одержав назву Жовтневого, за своїми розмірами перевершив усі попередні. Знову розпочався штурм невідомого. Величезні зали (Дружба, Світлана, Со­ фія, Плутон, Чумацький Шлях), десятки галерей, озер, ко­ лосальні органні труби-комини. Червоно-кров'янисті, блі­

ные обвалы, небольшие озера и обширные водоемы. За­ канчивается лабиринт ходами района Квитка и Фееричес­ кой галереей. Попав в нее, чувствуешь себя, как в огром­ ной елочной игрушке. Каждый сантиметр стен, обли­ цованных неисчислимыми кристалликами гипса, искрится, сверкает, переливается в лучах света буйством мириадов светлячков.

Здесь, на двадцать шестом километре, тернопольские спелеологи в 1965 году закончили проходку пещеры. Казалось—исследовано все. Но лабиринт упрямо хранит свои тайны. Понадобилось еще пять лет поиска, чтобы отыскать его продолжение. И оно оказалось грандиоз­ ным. Обнаруженный Октябрьский район по своим размерам побил все прежние рекорды. Опять начался штурм неизвестного. Огромные залы (Дружба, Светлана, Плутон, София, Чумацкий Шлях), десятки галерей, озер,

перлини. І знову ходи, ходи — нескінченний кам'яний міраж. Така печера Озерна, пестливо названа тернопільцями пе­ черою Голубих Озер.

Складено карту дев'яноста семи кілометрів її лабі­ ринтів. Та це ще не все. Пошук триває...

42 -----------------------------------------------------------------

кристаллы-иглы четвертьметровой высоты, ощетинившиеся со дна ходов. Высокие конусы-капельницы, хранящие десят­

1

малося в 1876 році. Перші дослідники А. Кіркор та С. Козібродський склали детальний опис правої частини лабі­ ринте. Вони повідомляли; «Ми оглянули білі як алебастр гіпсові стіни, величезної висоти стовпи, що побудовані ні­ би людською рукою як підпори для склепіння. Краплини води падають з двометрової висоти. Величезна кількість вузьких і покручених коридорів, переходів, кімнат наче таємничі сховища, які, здавалось би, вже кінчаються, однак через дуже вузькі переходи в намулі поєднуються з про­ довженням печери».

У 1890—1892 роках археолог Г. Оссовський, проводячи розкопки у вхідній частині печери, відкрив на глибині

Исследователи проникают под землю. Сокровища «надднестрянской Помпеи». По следам далеких предков. Воз­ можно, это жертва землетрясения. Тайны остаются в глу­ бинах.

С. Козибродский составили подробное описание правой части лабиринта. Они сообщали; «Мы осмотрели белые, как алебастр, гипсовые стены, огромной высоты столбы, как бы установленные человеческой рукой как подпорки для потолка. Капли воды падают с двухметровой высоты. Огромное количество узких и извилистых коридоров, пе­ реходов, комнат, напоминающих таинственные убежища, как будто уже кончаются, но через очень узкие переходы в замывах соединяются с продолжением пещеры».

8 1890—1892 годах археолог Г. Оссовский, проводя раскопки во входной части пещеры, на глубине двух мет-

двох метрів рештки великого вогнища, посуд, крем'яні сокири, скребки, долота, ножі, а також кості оленів, вед­ медів, диких кабанів. Встановлено, що печера служила житлом людини кам'яної доби. Люди оселялися тут і в пізніший період. Вертеба служила притулком для населен­ ня під час монголо-татарського нашестя і татаро-турецьких наїздів.

Численні печерні знахідки дають уяву про культуру та побут ранніх слов'ян, що населяли Поділля в середині першого тисячоліття. Глиняний посуд оздоблений лінійним або спіральним узором.

Знайдені також цікаві прикраси: підвіски у формі го­ лови бика, кістяне намисто.

За кількістю і багатством знахідок матеріальної куль­ тури різних епох Вертеба не має собі рівних на Поділлі. Недарма відомий польський археолог початку XX століття Б. Януш у книжці «Археологічні пам'ятки Східної Галичи­ ни» назвав її наддністрянською Помпеєю.

48 ------------------------------------------------------------------------

ров обнаружил остатки большого очага, посуду, кремневые топоры, скребки, долота, ножи, а также кости оленей, мед­ ведей, диких кабанов. Установлено, что пещера служила жильем человека каменного века. Люди использовали ее в качестве приюта и в более поздние времена. Вертеба являлась убежищем для местного населения в период монголо-татарского нашествия и татаро-турецких набегов.

Ряд пещерных находок дает представление о жизни, культуре и быте ранних славян, населявших территорию Подолии в середине первого тысячелетия. Глиняные мисчи и кувшины зачастую украшены линейным или спиральным орнаментальным узором. На некоторых сосудах встреча­ ются изображения оленей. Интересны украшения: под­ вески в форме головы быка, костяные бусы.

По количеству и богатству находок материальной куль­ туры разных эпох Вертеба не имеет себе равных на По­ долии. Недаром известный польский археолог начала XX века Б. Януш в книге «Археологические памятники Восточ­ ной Галиции» назвал пещеру надднестрянской Помпеей.

8хід до печери розташований на високому плато за два кілометри на північний захід від села Більче-Золоте Борщівського району. В проваллі під блоками бурого гіп­ су темніє отвір. П'ятиметровий прохід опускається вниз і впирається в невеличкий зал. Звідси розгалужується ла­ біринт.

У цій печері даремне шукати квітів-кристалів. У глухе підземелля ведуть нас одноманітні ходи. Сотні їх, то вузь­ ких, як вулички старого міста, то широких, мов битий шлях, сплітаються в мертві вузли, звиваються клубками, розбігаються в різні боки і знову збираються разом, щоб, ніби змовившись, завести відвідувачів на манівці, зана­ пастити в кам'яному безладді. Більшість ходів заповнені намулом і глиною. Десятки, сотні гіпсових колон, стовпів підпирають склепіння печери. І можна, втративши лік часу, без кінця блукати навколо них у пошуках виходу.

Кільцевий екскурсійний маршрут по Вертебі порівняно короткий — лише півкілометра. В правій частині він

------------------------------------------------------------------------49

Вход в подземелье расположен на возвышенном пла­ то в двух километрах северо-западнее села Бильче-Золо- тое Борщевского района. В одном из провалов под на­ висшими блоками бурого гипса темнеет низкое отверстие. Пятиметровый проход с мокрым глинистым дном резко опускается вниз и обрывается в небольшом зале с мас­ сивным камнем-столом посредине. Отсюда идут развет­ вления лабиринта.

В этой пещере не ищите напрасно цветов-кристаллов. В глухую ночь подземелья ведут похожие, как близнецы, ходы. Сотни их, то узких, будто улочки старого города, то широких, словно проезжая дорога, сплетаются в мерт­ вые узлы, извиваясь, разбегаются в разные стороны и опять собираются вместе, чтобы, как-будто сговорившись, сбить посетителя с пути, погубить в каменном хаосе. Боль­ шинство ходов заполнены глиной и илом. Десятки, сотни гипсовых колонн, столбов подпирают потолок пещеры. И можно, потеряв счет времени, без конца блуждать во­ круг них в поисках выхода.

проходить лабіринтом Кіркора че­ рез зали Техтілова, Близнят, а та­ кож через Нижній, Верхній і Глу­ хий зали. Всі вони низькі й неве­ ликі — від ста до чотирьохсот квадратних метрів. Варто оглянути тупиковий лабіринт Кам'яної Со­ ломки, де склепіння віддалених розгалужень-мішків вкриті густи­ ми «зарослями» коротких трубчас­ тих сталактитів. Такі печерні утво­ рення в Чехословаччині називають «гусячим пір'ям», а в Монако, влучно і не без гумору,— «мака­ ронами».

Найвіддаленіший район Плос­ ких Тупиків складається з дуже широких, але майже цілком запов-

Кольцевой экскурсионный мар­ шрут по Вертебе сравнительно ко­ роткий — полкилометра. В правой части он проходит по лабиринту Киркора через залы Техтилова, Близнецов, Нижний, Верхний, Глу­

дратных метров. Заслуживают вни­ мания тупиковый лабиринт Камен­ ной Соломки, где своды отдален­ ных ответвлений-мешков покрыты густыми «зарослями» коротких трубчатых сталактитов. Такие пе­ щерные образования в некоторых странах имеют весьма неожидан­ ные названия. В Чехословакии их именуют «гусиными перьями», а в Монако «макаронами».

неких намулом ходів. Звідси мар­ шрут прямує до лівої частини пе­ чери. В кількох місцях для зруч­ ності пересування зроблено про­ копи. Вздовж екскурсійної траси,

Ядзя, зустрічаються сталактити кре­ мового кольору і темно-сірі ста­ лагміти з кострубатою поверхнею. Кілька років тому в цьому районі спелеологи випадково виявили гу­ сто покриті кристалами та натіч­

У центральній частині Вертеби найбільшими є галерея Оссов-

Наиболее отдаленный от вхо­ да район Плоских Тупиков состоит из очень широких, но почти пол­ ностью замытых ходов. Отсюда маршрут поворачивает в левую часть пещеры. В нескольких ме­ стах для удобства передвижения сделаны прокопы. Вдоль экскур­ сионной трассы, пересекающей се­ рию небольших залов — Балдахин, Трех Столов, Ядзя, встречаются сталактиты кремового цвета и тем­ но-серые сталагмиты с корявой бородавчатой поверхностью. Не­ сколько лет назад в этом районе спелеологи случайно обнаружили обломки сосуда и керамическую фигурку быка, возраст которых составляет пять тысяч лет.