ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 01.09.2024
Просмотров: 24
Скачиваний: 0
Тема: Якісні методи дослідження мас-медіа
-
План
-
Поняття про соціологічні методи.
-
Опитування.
-
Спостереження.
-
Експеримент.
Термін "метод" походить від грецького слова "methodos", що буквально означає "шлях до чогось".
Метод — це спосіб побудови і обгрунтування соціологічних знань, сукупність прийомів, процедур та операцій емпіричного і теоретичного пізнання соціальної реальності. Метод у соціології залежить від проблеми, що досліджується, від побудованої теорії та загальної методологічної
Методика соціологічного дослідження знаходить свій вияв у техніці, яка являє собою систему різних методик і прийомів вивчення соціальної реальності у відповідності з цілями та етапами дослідження.
Соціологія розробила систему методів емпіричних соціологічних досліджень — анкетного опитування, інтерв'ю, аналізу документів, спостереження, процедур узагальнення та інтерпретації емпіричних даних.
Велика роль серед соціологічних методів відводиться кількісним і математичним методам, зокрема методам статистики, факторного, латентно-структурного, кореляційного аналізу, процедурам побудови і аналізу шкал різного роду.
Властивості соціологічних методів:
-
ясність, тобто зрозумілість, можливість впізнати метод серед інших;
-
детермінованість — послідовність у застосуванні обов'язкових правил, принципів здійснення методу;
-
спрямованість — здатність виконувати визначені завдання, підлягати визначеним цілям;
-
результативність — здатність забезпечувати досягнення необхідного результату;
-
плідність — здатність приносити окрім намічених інші, побічні, але іноді не менш важливі результати;
-
економність — здатність давати результат з найменшими витратами сил і часу;
-
надійність — здатність з найбільшою вірогідністю забезпечувати отримання результату.
Існує в соціології також поняття достовірності, тобто міри істинності даних, їх відповідності реальності.
Опитування — це метод збору первинної соціологічної інформації шляхом звернення з питаннями до визначених груп людей.
За допомогою опитування отримують як інформацію про події, факти, так і відомості про думки, оцінки опитаних. Опитування забезпечує більшу систематичність і точність інформації, що отримується. Воно розширює кількість джерел інформації, бо прилучає до процесу дослідження тих людей, які за власною ініціативою висловлюватися не будуть.
Види опитувань:
Розрізняють опитування письмові (анкета) та усні (інтерв'ю), очні та заочні (поштові, телефонні, пресові), експертні та масові, вибіркові та суцільні (зокрема, референдуми), опитування за місцем роботи, проживання, у транспорті, магазині тощо.
Для сучасного суспільства характерні регулярні масові опитування населення. Вони часто провадяться з метою повторного дослідження однієї і тієї ж сукупності людей, а також з метою панельного чи порівняльного дослідження. Опитування дозволяють отримувати інформацію порівняно швидко і дешево, що сприяє популярності цього методу і навіть ототожненню з ним соціологічних досліджень взагалі.
В соціології опитування як метод збору первинної інформації займає одне з провідних місць.
До переваг опитування відносить його універсальність, яка полягає у тому, що при опитуванні реєструються й мотиви діяльності, й результати (продукти) діяльності індивідів, які входять у сукупність, що вивчається. Опитування — це метод збору первинної вербальної інформації, заснований на безпосередній (інтерв'ю) чи опосередкованій (анкета) соціально-психологічній взаємодії між дослідником і опитуваним (респондентом).
Для отримання достовірної інформації необхідно, щоб опитуваний 1) сприйняв потрібну інформацію; 2) правильно зрозумів її; 3) зміг нагадати, якщо це потрібно, про якісь події минулого; 4) обрав адекватну відповідь на запитання; 5) зміг адекватно виразити у словах обрану ним відповідь. Зрозуміло, що цього недостатньо для отримання достовірних даних. Необхідно, щоб опитуваний не тільки міг, але і бажав відповісти на питання.
Таким чином, дослідник повинен так організувати опитування, щоб у процесі його здійснювалася актуалізація можливостей респондентів і створення у них мотивації до участі у дослідженні.
Серед ряду нормативів, враховуючи специфіку складання соціологічної анкети, можна виділити такі.
-
Релевантність. Визначається тим, наскільки доцільно обрана дана форма інструмента для виміряння даної характеристики. Поняття релевантності пов'язане з питанням про те, чи можна на підставі результатів виміряння судити про наявність у респондентів визначених знань, особистісних характеристик, думок і настанов. Релевантність може бути доведена тільки логічним шляхом.
-
Об'єктивність (чи нейтральність). Міра нейтральності інструмента визначається відповіддю на питання про те, чи залежить оцінка даної характеристики, яка отримана з допомогою даного інструмента, тільки від ступені її вираженості, чи на її значення впливають якісь додаткові фактори.
-
Доступність. Смисл цього нормативу полягає у тому, щоб усі респонденти змогли зрозуміти зміст завдань чи питань.
-
Розрізнювальна здатність. Інструмент має бути сконструйований таким чином, щоб він був здатний фіксувати оптимально тонкі різниці серед респондентів відносно характеристик, що вимірюються.
Етапи опитування:
-
Фаза адаптації (звернення, перші запитання).
-
Пояснення змісту запитань, мети, правила заповнення відповідей.
-
Досягнення поставленої мети, тобто збір основної інформації, яка необхідна для розв'язання завдань дослідження.
-
Завершення опитування.
Різноманітність запитань, які задаються респонденту, можна впорядкувати у чотирьох напрямках з точки зору:
-
мети, з якої задається питання;
-
наявності чи відсутності можливих відповідей;
-
змісту питання;
-
застосування чи ні карток.
У залежності від мети постановки питання вони поділяються на такі типи: змістовні чи результативні та функціональні.
Можна відмітити декілька видів функціональних питань: контактні, функціонально-психологічні, фільтри і контрольні.
Питання також поділяються на відкриті та закриті у залежності від того, чи пропонуються після їх формулювання можливі відповіді.
Змістовні питання. Такі питання поділяються на 1) питання про факти; 2) питання про знання; 3) питання про думки, настанови, мотиви поведінки.
За характером взаємодії можна виділити два основних видів опитування: анкету чи інтерв'ю, кожний з яких зустрічається у численних різновидах.
За ступенем охоплення сукупності, що вивчається, опитування може бути суцільним чи вибірковим.
За частотою проведення розрізняють одноразове і панельне опитування.
За способом комунікації між дослідником і опитуваним анкета поділяється на пресову, поштову і роздаточну, а інтерв'ю — на особистісне і телефонне.
Спостереження — це метод збору первинної соціологічної інформації шляхом прямої та безпосередньої реєстрації дослідником подій та умов, у яких вони мають місце.
Спостереження спрямоване і, як правило, структуроване жорсткою програмою (формалізоване спостереження) чи планом (неформалізоване спостереження). Спостереження передбачає інтеграцію дослідника у події та процеси, що спостерігаються, невключене спостереження здійснюється при невтручанні дослідника у події. Воно проводиться приховано чи при такій наявності спостерігача, коли цілі дослідження замасковані.
Розрізняють польові спостереження (у природних умовах) і лабораторні, які використовують найчастіше у психологічних і соціально-психологічних дослідженнях, а також систематичні — за заздалегідь розробленим планом вивчення об'єкта протягом визначеного часу і несистематичні, короткочасні.
Головна перевага спостереження — безпосередність уявлень дослідника, активне продиціювання гіпотез у ході спостереження.
Недоліки його полягають у неможливості гарантувати репрезентативність даних через труднощі практичного охоплення великої кількості явищ і у високій вірогідності помилок в інтерпретації подій з точки зору мотивів і спонукань діючих осіб. Для подолання цих обмежень методу спостереження його, як правило, застосовують з іншими способами збору інформації (наприклад, шляхом опитування).
Особливості спостереження:
-
зв'язок спостерігача з об'єктом спостереження.
-
емоційний характер, спостерігач не може бути позбавлений чисто людської риси — емоційності сприйняття.
-
складність повторного обстеження.
Труднощі спостереження:
До суб'єктивних труднощів спостереження відносяться можливість розуміння і тлумачення дослідником поведінки і дій інших людей через призму власного "я", через власну систему ціннісних орієнтацій, а емоційність людського сприйняття і неминучість впливу на результати спостереження досвіду, який вже є у спостерігача.
До об'єктивних труднощів спостереження перш за все слід віднести обмеженість часу спостереження часом здійснення події. Крім того, далеко не всі соціальні факти підлягають безпосередньому спостереженню.
Виділяються такі етапи проведення спостереження:
-
Встановлення об'єкта і предмету спостереження, визначення мети, постановка завдань.
-
Забезпечення доступу до середовища, встановлення контактів з людьми.
-
Вибір способу (виду) спостереження і розробка процедури на основі заздалегідь зібраних матеріалів.
-
Підготовка технічних документів і обладнання (тиражування карток, протоколів, інструкцій тощо).
-
Проведення спостереження, збір даних, накопичення інформації.
-
Запис результатів спостереження, який виконується у вигляді: а) короткий запис "по гарячому сліду", б) картки для реєстрації інформації, в) протокол спостереження, г) щоденник спостереження, д) фото-, кіно і звукозапис.
-
Контроль спостереження, який можна здійснювати різними способами: а) проведення розмов з учасниками подій, б) звернення до документів, в) верифікація результатів власного спостереження спостереженням, яке зробив інший спостерігач.
-
Звіт про спостереження, який має містити: а) ретельну документацію про час, місце і обставини спостереження, б) інформацію про спосіб спостереження, в) характеристику осіб, що підлягають спостереженню, г) детальний опис фактів, що спостерігалися, д) власні замітки та інтерпретації спостерігача.
Експеримент - це загальнонауковий метод отримання в умовах, які контролюються і управляються, нових знань, перш за все про причинно-наслідкові відношення між явищами і процесами, який застосовується
Якщо у ході експерименту розв'язується питання про істинність однієї з двох чи більше гіпотез, то говорять про вирішальний експеримент.
Розрізняють натурний (польовий, лабораторний) і уявний (модельний) експеримент.
Експеримент — це спосіб отримання інформації про кількісні та якісні зміни показників діяльності та поведінки соціального об'єкта в результаті впливу на нього деяких керуючих і контролюючих факторів (перемінних).
Методологічним грунтом експерименту в соціологічному дослідженні є концепція соціального детермінізму.