ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.09.2024
Просмотров: 23
Скачиваний: 0
Якими ж джерелами користуються при цьому журналісти? У цьому зв'язку цікаво подивитися на відповіді на питання, яке було задано працівникам 14 газет у проекті "Районна газета": "Якими методами для отримання потрібної інформації про аудиторію Ви найчастіше користуєтеся?". Виявилося, що абсолютна більшість журналістів віддає перевагу особистим зустрічам і спостереженням, знайомству з листами до редакції. Приблизно половина отримує потрібну інформацію під час читацьких конференцій. Біля 10% використовують дані спеціальних досліджень по вивченню аудиторії, наради з газетярським активом. І взагалі не беруться до уваги дані соціологічних досліджень.
Як бачимо, на першому плані особисті контакти з людьми, знайомство з листами до редакції. Однак тільки на їх базі неможливо програмувати діяльність редакцій, знайти точні адреси матеріалів на ті чи інші теми, проблеми, оскільки в результаті окремих бесід, зустрічей у поле зору журналістів потрапляє, як правило, несистематизована інформація.
Так, за даними проекту "Громадська думка", не існує збігу проблем регіону, в якому проводилося дослідження місцевими газетами, проблем міського життя з тими, котрі в даний момент особливо турбують громадську думку. Одна з причин полягає у тому, що працівники редакцій недостатньо знають про позицію населення, різних груп аудиторії з ряду питань.
Дослідження показало також, що уявлення журналістів про думку населення і аудиторії формуються, як правило, на підставі досить регулярного спілкування (у зв'язку з роботою, в сімейному колі) з визначеними групами, в основному, з інтелігенцією. Звичайно, що точка зору цих груп може не збігатися з позицією інших верств населення, а також з громадською думкою в цілому. У цьому зв'язку редакціям потрібно регулярно звертатися до інших, більш систематизованих і наукових методів вивчення громадської думки, наприклад, періодичними короткими зондуваннями за проблемами, які актуальні для населення і органу інформації. Треба також активніше використовувати такі форми, як соціологічне вивчення аудиторії, науковий аналіз пошти, спеціальні читацькі конференції.
Але давайте подивимося на подібні дослідження під іншим кутом зору. Чи була професійна необхідність дослідження аудиторії повною мірою усвідомлена усіма працівниками редакцій? Виявилося, що ні. Багато хто з журналістів ще до початку роботи висловлював припущення, що основні дані їм і так відомі й взагалі вони можуть бути отримати на підставі багатого життєвого і практичного досвіду, без використання методів соціології. Щоб наочно і аргументовано показати неможливість заміни соціологічних методів іншими способами отримання інформації було проведене опитування групи експертів, куди були включені й представники редакції, з метою прогнозування можливих аудиторних оцінок. Порівняння результатів опитування з фактичними відповідями читачів виявило значні незбігання уявлень журналістів з думкою аудиторії.
Цікаво, що частина можливих читацьких оцінок явно занижувалася журналістами. Так, фактичні випадки незгоди читачів з позицією газети зустрічалися майже у два рази рідше, ніж передбачали журналісти. Дещо вище, ніж здавалося співробітникам газети, оцінювався читачами рівень критики на сторінках газети. Це, звичайно, говорить перш за все про високу вимогливість до себе журналістів, але разом з тим свідчить про недостатню інформованість з приводу читацьких думок. Були також отримані дані, які виявили невиправданий оптимізм журналістів. Наприклад, працівники газети частіше, ніж її читачі, відмічали, що останнім часом газета стала цікавішою.
Отримана у ході перших аудиторних досліджень інформація по групі колишніх центральних газет дозволила внести важливі корективи у програму їх діяльності. Але не менш важливими ці результати виявилися і в іншому плані: практично зникли самовпевнені заяви окремих журналістів про те, що їм точно відомо, чого хоче читач, що вони самі добре знають, які статті треба друкувати тощо. Не викликає подиву, що після першого обстеження практично в усіх редакціях виникає потреба у проведенні нових досліджень.
5. Соціологічні дослідження творчого процесу журналіста
Виконання завдань, які стоять перед пресою, радіо і телебаченням, вимагає від журналістів, щоб вони самі були людьми добре інформованими. Це важлива професійна вимога. Професійний рівень працівників редакцій з цієї точки зору аналізувався у ряді досліджень, в основному на базі самооцінок самих журналістів. Так, за даними проекту "Громадська думка", більшість працівників обласних, міських газет, обласного радіо і телебачення (67%) вважають себе людьми достатньо інформованими, 31% визнає, що рівень їх інформованості має бути більш високим. Від 36 до 45% опитаних вважають себе недостатньо інформованими в окремих сферах громадського життя в межах своєї області, міста, району.
У дослідженні "Районна газета" це питання розглядалось дещо в іншому ракурсі. Мова йшла про самооцінки інформованості газетярів по відношенню до подій різного масштабу. 64% опитаних вважають себе достатньо інформованими про життя свого району, 36% — про події обласного масштабу, 29% — у межах країни, 21% — про те, що відбувається за кордоном. Як бачимо, краще інформовані журналісти про події місцевого життя, що зрозуміло. Але ці цифри свідчать і про деяку вузькість їх світогляду, що, безумовно, небажане явище. Журналісти мають добре орієнтуватися у подіях різного масштабу. Аналізувалась і проблема компетентності журналістів у тих темах, котрі їм приходиться висвітлювати. У ході дослідження з'ясувалось, що журналісти приділяють значну увагу цій проблемі. Високий рівень знань, компетентність у питаннях, що розробляється для них одна з найважливіших професійних властивостей. Так, районі газетярі, говорячи про найбільш цінні професійні якості журналістів, назвали цю характеристику першою. Аргументованість, глибина розробки теми — важливий критерій оцінки вдалих чи невдалих матеріалів, переваг чи недоліків у веденні газети, задовільності чи незадовільності роботою у газеті.
Районним газетярам було задане питання: "Чи вважаєте Ви достатніми свої знання у тих галузях, які Вам доводиться висвітлювати у газеті?". Повністю задоволені своїми знаннями тільки 14% газетярів, в основному — 35%, частково — 41%, не задоволені — 9%. Ці самооцінки вище у керівників, у журналістів з високим рівнем освіти і великим досвідом роботи.
Значно вище відповідні оцінки газетярів, опитаних львівськими дослідниками. Ось їх відповіді на питання: "Чи вважаєте Ви себе достатньо підготовленими і компетентними для ведення доручених Вам у газеті питань?": повністю компетентний — 26%, в основному — 67%, не компетентний — 4%.
Детально коло питань, пов'язаних з творчим процесом, і особливо з інформованістю, компетентністю журналістів, роботою з джерелами інформації, проаналізовані у новосибірському дослідженні, яке було проведене під керівництвом Г.С.Парфенова. Перш за все дослідження показало, що проблема підвищення компетентності, інформованості для опитаних також достатньо гостра і їй приділяється чимала увага у процесі пошуку резервів підвищення роботи редакції. Оцінюючи причини помилок, що зустрічають у газетних матеріалах, журналісти у числі основних назвали поспішність при підготовці (70%), неуважність авторів (43%), а також незнання специфіки матеріалу (40%).
А одною з головних причин того, що нерідко критичні матеріали, які друкуються в районних газетах, малоконкретні, журналісти вважають слабке знання питання автором матеріалу (51%).
Окремо треба зупинитися на методах і методиці збору інформації у процесі спілкування з людьми. Взагалі, всі без виключення проведені дослідження свідчать: для журналістів являє значну професійну цінність можливість постійного спілкування з людьми, і вони високо орієнтовані саме на міжособистісне джерело інформації. Можливість спілкуватися з новими цікавими людьми стоїть на одному з першим місць серед мотивів вибору журналістської професії та задоволеністю нею. Характерно, що легше і швидше встановлюють такий контакт журналісти з великим професійним досвідом.
Соціологічні дослідження показують, що у принципі складності роботи журналістів з джерелами інформації викликаються, як правило, не якимись об'єктивними причинами. Їх подолання перш за все пов'язане з удосконаленням професійної підготовки, організаційно-творчої роботи у редакції. Крім того, потребує удосконалення сама система професійного інформування журналістів, організація різних інформаційних служб для потреб редакції.
Тепер зупинимось на створенні журналістських матеріалів. На цьому етапі творчої роботи журналістів реалізуються їх уявлення про важливі напрямки у діяльності органу комунікації, про свої творчі завдання, аналізується, становиться тканиною конкретного матеріалу та сума фактів, яка була отримана у ході роботи з джерелами інформації. Соціолога цікавить, як сукупний продукт журналістської діяльності — зміст газети, передач радіо і телебачення, так і окремі його складові — журналістські матеріали. Контент-аналіз, тобто якісно-кількісний аналіз, обох складових може переслідувати різні завдання: якою мірою адекватно відбивається у змісті матеріалів дійсність, яку мірою реалізуються завдання редактора, очікування, інтереси аудиторії, яка структура матеріалів тощо. Перспективно вивчення того, як у текстах масової комунікації відбиваються професійні орієнтації їх творців, характеристики особистості журналіста. Такого роду даними реальної поведінки журналістів було б важливо доповнити ті характеристики вербальної поведінки (думки, погляди, позиції, настанови), котрі вже якусь мірою вивчені соціологією масової комунікації.
