ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 19.03.2024

Просмотров: 122

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

 

R = ρ

l

 

,

(108.2)

 

S

 

де l – довжина провідника; S – площа його поперечного перерізу; ρ

– коефіцієнт, який

залежить від властивостей матеріалу, і який називається питомим електричним опором речовини. Виміряється ρ в ом∙метрах (Ом∙м).

На електричних схемах електричний опір позначають так:

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

3 Отримаємо закон Ома в диференціальному вигляді. Виділимо уявно у провіднику

елементарний циліндричний об'єм з твірними, які паралельні векторам

j і E (рис. 108.1).

Відповідно до формули (108.2) опір циліндра дорівнює ρdl / dS . Через поперечний переріз

циліндра проходить струм силою

jdS .

Напруга, що

прикладена до циліндра, дорівнює

dU = −dϕ = Edl . Підстановка цих значень у формулу (108.1) дає, що

 

jdS =

 

dS

 

Edl , звідки j =

1 E .

 

 

ρdl

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ρ

Вектори j

й E мають однаковий напрямок. Тому можна написати

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

=

1

r

r

.

(108.3)

 

 

 

 

 

j

ρ

E = σE

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ця формула виражає закон Ома в диференціальній

dl

формі для однорідної ділянки кола.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зворотна до ρ величина

σ = 1/ ρ

називається

j

питомою

електричною

провідністю

(або

dS

електропровідністю) речовини. Одиниця, зворотна

E

ому, називається сименсом (См). Отже, одиницею σ є

сименс розділити на метр (См/м).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 108.1 – В ізотропному

4 Для більшості металів при не занадто низьких

провіднику напрямки векторів j і

температурах питомий опір ρ змінюється пропорційно

E збігаються

термодинамічній температурі:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ρ ~ T .

 

 

(108.4)

У великої групи металів і сплавів, а також керамічних матеріалів при досить низькій температурі опір стрибком обертається в нуль. Це явище називають надпровідністю.

§ 109 Закон Ома для неоднорідної ділянки кола в диференціальній і інтегральній формі. Закон Ома для замкненого кола [5]

1 У неоднорідній ділянці на носії електричного струму діють як сили з боку електростатичного поля, так і сторонні сили. Зрозуміло, що рух носіїв струму буде визначати

результуюча сила або результуюча напруженість, що відповідає цим силам E + Eст . Виходячи з вищесказаного, можемо записати закон Ома в диференціальному вигляді для

r

неоднорідної ділянки, використовуючи закон Ома для однорідної ділянки кола ( j = σE ), в

якому замінимо напруженість електричного поля E на результуючу напруженість

E + Eст .

У результаті отримаємо

 

 

 

 

r

= σ(E + Eст )

 

 

 

 

 

 

j

.

(109.1)

Формула (109.1) виражає закон Ома в диференціальній формі для неоднорідної ділянки кола. 2 Запишемо закон Ома для неоднорідної ділянки кола в інтегральному вигляді. Для цього розглянемо циліндричний провідник із площею поперечного перерізу S й довжиною

177


åIk = 0 .
Рисунок 110.1 – Вузол електричного кола. Сума струмів I1 і I2 дорівнює
струму I3

l . Припустимо, що напруженості E й Eст у всіх точках провідника однакові. Помножимо

обидві частини рівності (109.1) на переміщення dl уздовж осі провідника й проінтегруємо отримане співвідношення по довжині провідника від 0 до l . У результаті отримаємо

l r r

æ l r r

l r

 

 

ç

òEdl

 

÷

(109.2)

ò jdl = sç

+òEстdl ÷ .

0

è

0

0

ø

 

Інтеграл, що стоїть ліворуч від знака рівності, дорівнює jl . Інтеграли праворуч дорівнюють відповідно різниці потенціалів j1 - j2 між кінцями провідника й ЕРС E12 , що діє в провіднику. Урахувавши це й замінивши j на I / S , а σ на 1/ ρ , можна написати (109.2) у вигляді

I

rl = j - j

2

+ E .

 

 

 

S

1

12

 

 

 

 

 

 

 

 

Зрозуміло, що множник ρl / S біля I дорівнює опору R

провідника. Отже,

 

 

 

 

 

 

 

I = j1 - j2 + E12

.

(109.3)

 

 

 

R

 

 

 

 

Таким чином, отримали закон Ома для неоднорідної ділянки кола в інтегральній формі. У (109.3) сила струму й ЕРС є алгебраїчними величинами. Сила струму додатна, коли струм проходить в напрямку від кінця провідника 1 до кінця 2. ЕРС вважається додатною, коли вона сприяє руху додатних носіїв у напрямку 1–2.

3 Для замкненого кола j1 = j2 (у замкненому колі точки 1 і 2 збігаються) й формула

(109.3) отримує вигляд

 

 

 

 

I = E / R

,

 

 

(109.4)

де E – ЕРС, що діє в замкненому електричному колі; R

сумарний опір

усього кола.

Формула (109.4) виражає закон Ома для замкненого кола.

 

 

 

§ 110 Правила Кірхгофа [5]

 

 

 

1 В основі розрахунку розгалужених електричних кіл

 

 

 

лежать два правила Кірхгофа. Перше правило відноситься до

 

 

I1

вузлів кола. Вузлами називаються точки, у яких сходяться

 

 

 

більш ніж два провідники (рис. 110.1).

 

 

I3

Перше правило Кірхгофа говорить, що алгебраїчна сума

I2

струмів, що сходяться у вузлі, дорівнює нулю:

 

 

(110.1)

У цій формулі струму, що проходить до вузла, приписується один знак (плюс або мінус), струму, що проходить від вузла, – інший знак.

Перше правило Кірхгофа випливає з наступних міркувань. У колі постійного струму потенціали у всіх точках

повинні залишатися постійними. Якби алгебраїчна сума струмів була відмінна від нуля, то у вузлі відбувалося б нагромадження або зменшення зарядів, що у свою чергу приводило б до зміни потенціалу вузла.

Рівняння (110.1) можна написати для всіх N вузлів. Однак незалежними будуть тільки N −1 рівняння, N -е рівняння буде наслідком інших.

178


 

2 Друге правило відноситься до будь-якого замкненого контура, який виділено уявно

в розгалуженому колі (рис. 110.2). Виберемо напрямок обходу (наприклад, за годинниковою

стрілкою, як показано на рисунку) і застосуємо до кожної з ділянок контура закон Ома:

 

 

 

 

 

 

 

 

I1R1 = ϕ1 − ϕ2 + E1, I2 R2 = ϕ2 − ϕ3 + E2 ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I3R3 = ϕ3 − ϕ4 + E3, I4 R4 = ϕ4 − ϕ1 + E4.

 

 

 

 

 

Якщо скласти ці рівності, потенціали скоротяться й отримаємо рівняння

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

åIk Rk

= åEk

,

 

 

 

(110.2)

яке виражає друге правило Кірхгофа.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рівняння (110.2) можна скласти для всіх замкнених контурів, які можна виділити в

даному електричному колі. Однак незалежними будуть тільки рівняння для тих контурів, які

не можна отримати накладенням на них інших контурів. Наприклад, контур 1–2–3–4–1 на

рис. 110.2 отримаємо накладенням контурів 1–2–4–1 і 2–3–4–2. Тому незалежними будуть

рівняння для будь-яких двох контурів із цих трьох.

 

 

 

 

 

 

 

 

При

 

складанні

рівнянь

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

напрямки

струмів

і

напрямок

 

 

 

 

ϕ2

 

 

 

 

обходу можна вибирати довільно.

 

 

 

I1

 

 

 

 

 

Струмам

 

і

ЕРС

 

потрібно

 

 

 

 

+

 

E2

 

 

 

приписувати

 

знаки

 

 

у

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R1

 

-

 

 

 

 

відповідності

до

 

обраного

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

напрямку обходу. Наприклад,

 

 

 

 

 

 

R2

 

 

струм

I3 на рис. 110.2

потрібно

E1

+ -

 

 

 

 

 

 

 

вважати

 

 

від’ємним

 

 

 

 

 

I2

 

 

 

в

 

 

 

 

 

 

 

 

 

підставляти

рівняння

I3 ),

1

 

I4

+ -

 

 

+ - I3

 

3

 

тому

що

він

зображений

як

 

 

 

 

 

ϕ1

 

4

 

 

ϕ3

 

такий,

що

проходить

назустріч

R4

 

 

 

R3

 

 

 

 

E3

 

напрямку обходу. ЕРС

E

і

E

2

 

 

 

E4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

ϕ4

 

 

 

 

 

також

потрібно

 

вважати

 

 

 

 

 

 

 

 

 

від’ємними, оскільки вони діють у

Рисунок

 

110.2

Суцільними

лініями

показаний

напрямку,

 

 

протилежному

замкнений

контур

1–2–3–4–1,

який

виділено

у

напрямку

обходу

(викликають

складному розгалуженому колі.

З інших

ланок

кола

струм,

 

напрямок

 

якого

зображена штриховою лінією лише ділянка 2–4

 

 

протилежний до напрямку обходу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

контура). Якщо для деякого струму буде отримане від’ємне значення, це буде означати, що

в дійсності він проходить в напрямку, який є протилежним до зазначеного на рисунку.

 

 

 

Потрібно мати на увазі, що через будь-який перетин нерозгалуженої ділянки кола

проходить один і той самий струм. Наприклад, на ділянці від точки 1 до джерела струму E1

проходить такий самий струм I1

як і на ділянці від джерела E1 до точки 2.

 

 

 

 

Число незалежних рівнянь, складених за першим та другим правилах Кірхгофа,

дорівнює кількості струмів, що проходять у різних ланках кола. Тому, якщо задані ЕРС і

опори, то можна обчислити усі струми. Можна вирішити й завдання іншого роду, наприклад,

знайти ЕРС (або опори), які потрібно включити в кожну ланку кола, щоб отримати при

заданих опорах (або ЕРС) потрібні струми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

§ 111 Потужність струму. Закон Джоуля-Ленца в інтегральній і диференціальній формі [5]

1 Розглянемо довільну ділянку кола постійного струму, до кінців якого прикладена різниця потенціалів ϕ1 − ϕ2 , в якій діють сторонні сили, що характеризуються ЕРС E . За час t через кожний перетин провідника проходить заряд q = I ×t . Це рівносильно тому, що заряд

179


q = I ×t переноситься за час t із одного кінця провідника в іншій. При цьому сили електростатичного поля й сторонні сили, що діють на даній ділянці, виконують роботу

A = q(j1 - j2 ) + qE12 = I ×t ×(j1 - j2 + E12 ) . (111.1)

Розділивши роботу A на час t , за яке вона виконується, отримаємо потужність, що розвивається струмом на розглянутій ділянці кола:

 

 

 

P = A / t = I ×(j1 - j2 + E12 )

.

(111.2)

Ця потужність може витрачатися на здійснення розглянутою ділянкою кола роботи над зовнішніми тілами (для цього ділянка повинна переміщуватись у просторі), на протікання хімічних реакцій і, нарешті, на нагрівання цієї ділянки кола.

2 У випадку, коли провідник нерухомий і хімічні перетворення в ньому не виконуються, робота струму витрачається на збільшення внутрішньої енергії провідника, у результаті чого провідник нагрівається. У цьому випадку при проходженні струму в провіднику виділяється тепло. Тоді, розглядаючи в загальному випадку неоднорідну ділянку

кола, використовуючи (111.1)

та

 

закон

 

Ома для

неоднорідної ділянки

кола

I × R = j1 - j2 + E12 , отримаємо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Q = A = I ×t ×(j - j

2

+ E

 

) = RI 2t або Q = RI 2t .

(111.3)

 

 

1

 

 

12

 

 

 

 

 

Коли сила струму змінюється з часом,

то кількість тепла, що виділяється за час t ,

обчислюється за формулою

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Q = òRI 2dt

.

 

 

(111.4)

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

Співвідношення

(111.4)

було

 

 

 

встановлено

 

dl

 

експериментально Джоулем і, незалежно від нього,

 

 

 

 

 

 

Ленцем і носить назву закону Джоуля-Ленца (закон

 

 

j

 

 

Джоуля-Ленца в інтегральній формі).

 

 

 

 

 

 

 

dS

3 Від формули (111.4), що визначає тепло, яке

 

виділяється в усьому провіднику, можна перейти до

 

 

 

виразу, що характеризує виділення

тепла в

 

малому

 

Рисунок 111.1

 

об’ємі провідника. Виділимо в провіднику елементарний

 

 

об'єм у вигляді циліндра (див. рис. 111.1). Відповідно до закону Джоуля – Ленца за час dt у цьому об'ємі виділиться тепло

dQ = RI 2dt =

dl

( j ×dS )2 dt = rj2

×dV ×dt

(111.5)

 

 

dS

 

 

( dV = dS ×dl – величина елементарного об'єму, R = r×dl / dS – опір провідника,

j ×dS = I

сила струму). Розділивши вираз (111.5) на dV і dt , знайдемо кількість тепла, що виділяється в одиниці об'єму в одиницю часу:

Qпит = rj2

.

(111.6)

Величину Qпит називають питомою тепловою потужністю струму. Формула (111.6) являє собою диференціальну форму закону Джоуля–Ленца.

§ 112 Процеси встановлення струму під час заряду і розряду конденсатора [9]

1 Припустимо, що миттєве значення струму однакове у всіх поперечних перерізах провідника, що з'єднує обкладки конденсатора, а миттєве електричне поле таке саме, як в електростатиці при тих же зарядах на обкладках конденсатора. Струми й поля, що задовольняють цим умовам, називають квазистаціонарними.

180