Файл: 019_endern_standarti_suchasno_osv_ti._Zb_rka_rekomendats_y._Chastina_3_2011_.pdf

3.Врахування ґендерного фактору в психологічній допомозі та

4.Від права голосу до феміністичних

Зміст курсу

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

ТЕМА 1. ҐЕНДЕР У РОЗВИТКУ

Основні громадянські права і свободи людини та їх індикація. Індекс людського розвитку (ІЛР) як оцінка ООН рівня освіченості, заробітку, соціального забезпечення, очікуваної тривалості життя, народжуваностісмертності, вартості споживчого кошика, доходів, доступу до робочих місць тощо середньостатистичного громадянина тієї чи іншої країни – показник реалізації його прав, свобод і можливостей.

Ґендерний індекс людського розвитку (ҐІЛР) як інтегрована характеристика соціального становища чоловічого і жіночого населення тієї чи іншої країни, стрижневий показник рівності статей. Симетрія показників порівняння статусу двох демографічних груп у всіх сферах соціально-економічного життя та в управлінських структурах.

50/50 як нормативний стандарт та показник демократичності та гармонійності відносин статей. Рівність результату як суть ҐІЛР. Вищістьнижчість показників ҐІЛР як перевага однієї статі над іншою, показник соціальної нерівності статей в конкретному соціумі; порушення політичних, економічних, соціальних прав і можливостей цієї демографічної групи.

Ґендер як універсальний показник реалізованих і нереалізованих соціальних можливостей і прав людини, незалежно від її статевої належності. Сучасна концепція ґендерного підходу як рівність прав та можливостей статей, а також «рівності результату», їх вирівнювання за рахунок врахування життєвих умов. Ґендерні ролі – домінуючі позиції статей в сімейній, освітньопрофесійній та соціально-політичній сферах.

Високі показники ҐІРЛ як базисної оцінки ступеня демократичності країн Північної Європи, Північної Америки (США, Канади), Нової Зеландії та Австралії.

ТЕМА 2. ҐЕНДЕРНА ПОЛІТИКА В ДОКУМЕНТАХ І ФАКТАХ

Ґендерна ідеологія як активізація соціальних, політичних та економічних чинників, спрямованих на просування суспільних інтересів дискримінованих демографічних груп. Права людини в змісті гендерної політики держави.

Рівні права і можливості жінок і чоловіків в будь-яких сферах життєдіяльності, проголошених Конституцією України. Чому реалії ҐІЛР далекі від її втілення в життя? Кількісний та якісний аналіз реалізації ґендерної політики як справедливого доступу і розподілу соціальних ресурсів, як ілюстрації ґендерних диспропорцій та ґендерного дисбалансу. Чоловіки і жінки – ґендерна рівність де-юре. Жінки як заручниці політичних інтересів чоловіків – де-факто.

Ґендерна політика як впровадження стратегії усунення соціального розшарування та соціального вирівнювання статей (виявлення проблем, визначення бажаного результату, аналіз ресурсів та можливостей їх залучення, активізація громадської думки тощо).

Ґендерна толерантність та чуйність (чутливість) як прогностика соціальних змін з врахуванням ґендерної складової (квотування кількості жінок у виборчих списках чи підвищення їх пенсійного віку), а також як компенсаторні заходи щодо ґендерної дискримінації в минулому (особлива увага – підготовці жінок-лідерів, підприємців або педагогічної кваліфікації чоловіків-вихователів), соціальних працівників тощо).

Ґендерний аналіз (експертиза) як складова ґендерної політики забезпечення рівних умов і можливостей в реалізації прав людини та її результати. Ґендерна експертиза цивільного та кримінального законодавства.

Міжнародні угоди та зобов’язання, взяті країною для впровадження політики ґендерної рівності:

Міжнародні конференції ООН зі становища жінок на шляху до усунення ґендерної дискримінації (Декларація та Платформа дій, прийняті на Четвертій всесвітнійконференціїзістановищажінок(Пекін,1995р.);Загальнадекларація прав людини (1948 р.); Міжнародний пакт ООН про громадянські і політичні права (1966 р.); Міжнародний пакт ООН про економічні, соціальні і культурні права (1966 р.); Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979 р.) та Факультативний протокол до неї (1999 р.); Віденська декларація прав людини (1993 р.); Декларація ООН про соціальний прогрес (Копенгаген, 1995 р.).

Політична декларація й Підсумковий документ «Подальші заходи й ініціативи щодо здійснення Пекінської декларації і Платформи дій», прийняті на Спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН з порядком денним «Жінки у 2000 році: рівність між жінками і чоловіками. Розвиток і мир у ХХІ столітті»; Декларація тисячоліття Організації Об’єднаних Націй «Цілі розвитку тисячоліття», затверджена резолюцією Генеральної Асамблеї у вересні 2000 р.).

19

Ґендерно орієнтована політика Світового Банку, Міжнародної Організації Праці, Ради Європи та інших міжнародних організацій, інституцій та неурядових громадських організацій («Мама-86», «Ла-Страда», «Жіноча громада» тощо).

Знання прав і свобод людини у захисті ґендерних прав у різних сферах її функціонування. Закони прийняті з метою вирівнювання соціального становища статей як необхідний інструмент забезпечення розвитку сталого суспільства.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Антология гендерной теории. – Мн., Пропилен, 2000. – 384 с.

Болотіна Н.Б. Соціальне законодавство України. Ґендерна експертиза. − К., 2001.

Буроменський М.В. Міжнародне право. Ґендерна експертиза. - К., 2001.

Власенко Н.С., Виноградова Л.Д., Калачова І.В. Ґендерна статистика для моніторингу досягнення рівності жінок і чоловіків. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – 54 с.

Впровадження ґендерних підходів у роботу комітетів Верховної Ради України: Практичний посібник. − К.: К.І.С., 2005. -186 с.

Ґендерна експертиза українського законодавства. Концептуальні засади / Під ред. Т.М. Мельник. – К., 2001.

Ґендерна освіта – ресурс розвитку паритетної демократії. Збірник матеріалів науково-практичної конференції 27-29 квітня 2011 р. – ТернопільКиїв, 2011. – 796 с.

Ґендерні проблеми в умовах глобалізації: українські реалії та перспективи / За ред. чл.-кор. АПН України, проф. В. Кравця. – Тернопіль.: ТНПУ, 2010. – 160с.

Ґендерні перетворення в Україні. – ТОВ «АДЕФ Україна», 2007. – 195с.

Гендер і культура. Зб. статей. – К.: Факт, 2001. – 224 с.

Гендер: реалії та перспективи в українському суспільстві. Зб. матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції 11-13 грудня 2003 р. – К.: Фоліант, 2003. – 300 с.

Гендерний аналіз виборчого законодавства України, національний та міжнародний погляд. – 164 с.

Гендерний аналіз українського суспільства. – К.: ПРООН, 1999. – 293с.

Гендерний аспект в місцевому самоврядуванні в Україні (експертне опитування) – К.: Міленіум, 2002. – 31 с.

Гендерні студії: освітні перспективи. –К.: ПЦ «Фоліант», 2003. – 80 с.

Гендерные проблемы и развитие. Стимулирование развития через гендерное равенство в правах, в доступности ресурсов и возможности выражать свои интересы // Пер. с англ.– М., изд-во « Весь Мир», 2001. – 408 с.

Гендерный калейдоскоп. Курс лекций. – М:, Academia, 2002.–520 с.

Говорун Т.В., Кікінежді О.М. Гендерна психологія: Навч. посібник. – К.: Видав. центр «Академія», 2004. – 308 с.

Жити разом: поєднання різноманіття і свободи в Європі ХХІ століття. Доповідь Групи видатних осіб Ради Європи − Львів.: Літопис, 2011. – 112 с.

Іващенко О. Гендерна наукова перспектива: від світогляду до політики // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998 . – №6. – С.78-91.

Лазар І. Г. Ґендерна політика: поняття, визначення, управлінські підходи: Словник-довідник. Видання 2-ге, доповнене. − Львів, 2006.

Мельник Т.М. Творення суспільства ґендерної рівності:міжнародний досвід. Друге доп. вид. – К.: Стилос, 2010. – 440 с.

Основи теорії ґендеру. – К.: К.А.С., 2004. – 535 с.

Сила децентралізації. Україна: Звіт з людського розвитку за 2003 рік. Ціль 3. Просувати гендерну рівність. – Програма розвитку ООН, м. Київ, Україна, 2003. – 136 с.

Силласте Г.Г. Гендерные исследования: размышления участника международного семинара // Социс, 1992. – №6. – С.29-35.

Україна-Євросоюз у деталях. – № 2(5), червень, 2010 р.

Формування гендерного паритету в контексті сучасних соціальноекономічних перетворень: Матеріали Міжнар. н.-пр. конференції. (м. Київ, 5-7 грудня 2002 р.). – К.: Держ. інститут проблем сім`ї та молоді; Укр. інститут соціальних досліджень, 2002. – 222 с.

21

ТЕМА 3. СТАТЬ ЯК БІОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН ТА ҐЕНДЕР − ЯК СОЦІАЛЬНИЙ (лекція з елементами роботи фокус-груп)

Незмінно первинне питання: «Хто народився?»

Стать біологічна як сукупність генетичних, морфологічних відмінностей. Антропометричні виміри статевої належності. Стать акушерська (паспортна) як перший крок до статі психічної (ґендерної): дівчаткам – рожеве і пухнасте; хлопчикам – блакитне і жорстке.

Соціалізація статі як творення ґендерних відмінностей статей. Диференціація виховних вимог до дівчаток та хлопчиків в процесі первинної та вторинної соціалізації в сім’ї та в дитячих освітніх закладах. Третинна ґендерна соціалізація.

Успадковане і набуте в становленні ґендеру: різні від природи чи від виховання. Чому явище гермафродитизму зіграло важливу роль у розумінні ролі вродженого і набутого в соціалізації статі (драми хлопчиків-підлітків, які набувають вторинних статевих ознак жіночого організму в період статевого дозрівання і драми гермафродитів-дівчаток).

Особистісні характеристики ґендерної поведінки:

•статевотипова як найбільш поширена серед осіб тотожної статі;

•статеворольова як прийняття соціальних ролей та обов`язків, які притаманні особам тотожної статі в дитячому та дорослому віці;

•ґендерна ідентифікація як наслідування взірців бажаної поведінки осіб тотожної статі та соціально-психологічний механізм формування статевої свідомості.

Дослідження транссексуальних індивідів (людей, які заперечують свою біологічну належність до певної статі наслідуванням статевотипової поведінки осіб протилежної, бажаної статі) як внесок у пізнання соціальнопсихологічних механізмів творення ґендеру: одяг і аксесуари; освіта та вибір професійної зайнятості; манери поведінки і міжстатевих стосунків – індикатор статевотипового та особистісного вибору статеворольової поведінки.

Інверсія сексуальних орієнтацій. Геї та лесбійки: характеристика ґендерних взаємин. Яке відношення мають люди з нетрадиційними сексуальними орієнтаціями до ґендерних проблем?

Статеві відмінності в латералізації півкуль головного мозку: якою мірою вони впливають на психологічні відмінності статей. Біологія жіночої статі: здатність до запліднення, до виношування плоду, народження дитини та вигодовування грудним молоком. Врахування антропометричних відмінностей статей (зросту, ваги тіла, мускулатури) в диференціації спортивних показників в різних видах фізичної культури.