Файл: 019_endern_standarti_suchasno_osv_ti._Zb_rka_rekomendats_y._Chastina_3_2011_.pdf

27

Принципи проведення ґендерних досліджень. Орієнтація на наукові концепції соціальної детермінації ґендеру та ігнорування біологічно детермінованих підходів. Статева парність вибірки. Врахування етнокультурної специфіки досліджуваних. Застосування методів математичної статистики в обробці емпіричних даних.

Колоквіум на тему: Книзі Сімони де Бовуар «Друга стать» понад 50 років. Чи втратила вона свою актуальність?

Колоквіум за книгою Кларіси Пінколи Естес «Та, що біжить з вовками»

(К.П. Эстес. Бегущая с волками. Женский архетип в мифах и сказаниях. Пер. с англ. – К.: «София», М.: ИД «Гелиос», 2001.– 496 с.)

Архетипічні образи жінки, сакралізація жіночої тілесності. Жінка як об’єкт домагань та суб’єкт маніпуляції. Що означає бути «первозданною» жінкою? Чому авторка використовує казки для розкриття Архетипу Дикої жінки? Який зміст покладений в назву і чому авторка порівнює жінку з вовчицею? Характеристика Архетипів жінок та чоловіків: Синя борода, Василиса Премудра, Червоні черевички, Золотоволоска, Бридке каченя та ін. етнокультурні міфи про жіноче та чоловіче.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Бовуар де Сімона. Друга стать / Пер. з фр. : В 2 т. Т.1. – К.: Основи, 1994. – 390 с.

Бовуар де Сімона. Друга стать / Пер. з фр..: В 2 т. – Т.2. – К.: Основи, 1995. – 392 с.

Вулф В. Власний простір. – К.: Вид.дім «Альтернативи». – 112 с.

Гидденс Э. Пол, патриархат и развитие капитализма // Социологические исследования. – 1992. – № 7. – С. 87–96.

Голод С.И. Семья и брак: историко-социологический анализ. – СПб.: Наука, 1998. – 296 с.

Енгельс Ф.Походження сім’ї, приватної власності та держави. – М., 1984.

Женская и гендерная история. Под ред. Н.Л. Пушкаревой. – М.: Российская политическая энциклопедия, 2003. – 528 с.

Женщина в античном мире. – М.: Наука, 1995. – 275 с.

Жіночі студії в Україні. Жінка в історії та сьогодні. За ред. Л. Смоляр. – Одеса, 1999. – 402 с.

Зеркало Ланды. Истории Античных гетер. – М.: Изд-во Эксмо, 2002. – 416 с. (серия «Антология мудрости»).

Зуйкова Е.М., Ерусланова Р.И. Феминология. Уч. пособие. – М.: Изд. – во книготорг. Центр «Маркетинг», 2001. – 248 с.

Кравець В.П. Історія гендерної педагогіки: Навч.пос. -Тернопіль: Джура, 2005. – 440 с.

Кравець О. Сімейний побут і звичаї українського народу. – К.: Наукова думка, 1996. – 200 с.

Мілет, Кей. Сексуальна політика: Пер. з англ. – К.: Основи, 1998. – 619 с.

О любви и красотах женщин: Трактаты о любви эпохи Возрождения. – М.: Республика, 1992. – 368 с.

Павличко С. Фемінізм. – К.: Основи, 2002. – 322 с.

Плісовська Е., Ліповицька М. Сучасне суспільство: роль чоловіка і жінки // Філософська і соціологічна думка. – 1995. – № 1/2. – С. 40–46.

Репина Л.П. Женщины и мужчины в истории: новая картина европейского прошлого. Хрестоматия. – М.: Российская политическая энциклопедия, 2002.

Рубчак М. Християнська Богородиця чи Берегиня? Фемінізм на противагу вічно жіночому? // Філософська думка. – 2000. – №1.

Семья на пороге третьего тысячелетия. – М.: Феникс, 1995. – 216 с. Словарь гендерных терминов. – М. : Информация. – ХХІ век, 2002. – 256 с. Смоляр Л. Феміністична традиція України і питання сучасного жіночого

руху // Жінка і демократія. – К.: Жіноча громада, 1995. – С. 45–54. Социальная история. - Ежегодник, 2003.

Федяєва В.Л. Сімейне виховання в історичній ретроспектива (друга половина XIX - XX століття): монографія / В. Л. Федяєва. — Херсон: РІПО, 2010.

– 348 с.

Философия любви. Ч.1. – М.: Политиздат,1990. – 510 с.

Философия любви. Ч.2. Антология любви. – М.: Политиздат, 1990. – 605 с. Чухим Н. Гендер та гендерні дослідження в ХХ ст. // «Гендерні студії» Спец.

випуск незалежного культурологічного часопису «Ї». – Львів, 2000. – №17. – С. 22-29.

ТЕМА 6. СІМ’Я ЯК ВТІЛЕННЯ СТАРОГО-НОВОГО ҐЕНДЕРНОГО ПОРЯДКУ

Традиційна сім’я в доіндустріальний період як відображення історично успадкованого дихотомічного розподілу праці та обов’язків статей. Чоловіча монополія сімейної влади над дружиною та дітьми та її відображення в шлюбно-сімейній звичаєвості та фольклорі.

Домінування господарчо-економічної функції сім’ї в мотивації її створення та реалізації репродуктивної та виховної функцій. Подвійна зайнятість жіноцтва.

Емансипація жіноцтва під впливом розвитку індустріальних відносин як передумова дисфункції традиційної сім’ї та розвитку її нового типу – партнерської, егалітарної, біархатної (воо-два, архе-влада).

Домінування психологічних мотивів створення партнерської сім’ї. Взаємозамінність статевих ролей та обов’язків як умова успішної

29

реалізації сімейних функцій. Криза авторитарного стилю та утвердження відповідального батьківства як необхідна складова розвитку партнерських взаємин. Колективне прийняття рішень на противагу індивідуальному, гнучкість розподілу сімейних обов’язків на противагу статевовідповідному, опора на індивідуальні інтереси та уподобання в особистості дорослого чи дитини замість статевотипових занять в соціалізації та відпочинку як провідні ґендерні відмінності партнерської та традиційної сім’ї.

Неповна сім’я як результат порушення партнерства та рівноправ’я в функціонуванні родини. Сфери руйнації паритетності подружніх взємин на різних стадіях розвитку сім’ї: її створення, експансії, стабілізації та «порожнього гнізда».

Монобатьківство як неповна материнська чи батьківська сім’я. Статеві стереотипи в констатації неповноцінності неповної сім’ї, можливостях виховання хлопчиків чи дівчаток.

Еґалітарність подружніх та батьківсько-дитячих стосунків як необхідна умова функціонування реструктуризованої сім’ї (повторні шлюби, стосунки вітчима/мачухи з біологічно нерідними дітьми), а також сім’ї прийомної.

Трансформація психологічних засад міжстатевого партнерства: перехід від зовнішнього контролю соціальними інституціями (впливу церкви, тиску громадської думки тощо) до внутрішніх засад ґендерної взаємодії: самостійної відповідальності, свідомого вибору. Конкубінат як форма втілення добровільності та партнерства в побудові міжстатевих стосунків.

Еґалітарні засади функціонування конкубінатних та шлюбних стосунків (одностатеві шлюби узаконені в 11 країнах світу) осіб з нетрадиційними сексуальними орієнтаціями.

Соціально-економічні причини ідеалізації ґендерних стоcунків традиційного типу сім’ї і домінаторних (переважно патріархальних) відносин.

Профілактика та психотерапія сімейних дисфункцій організацією ґендерних тренінгів.

ТЕМА 7. МАСКУЛІННІСТЬ-ФЕМІННІСТЬ У ОСОБИСТІСНОМУ ТА СОЦІАЛЬНОМУ ВИМІРІ (лекція з елементами репродукції знань та евристичного пошуку)

Перенесення анатомічних відмінностей чоловічих і жіночих організмів на диференціацію психічних відмінностей. Маскулінні і фемінні характерологічні властивості як дихотомія уявлень про «сильну» та «слабку» стать, комплементарність та взаємопротиставлення, а також як підстава для поляризації сімейних та соціальних ролей.

Застосування статевого диморфізму в теоретичному обґрунтуванні різного призначення чоловічих і жіночих ролей (здобувач, захисник та берегиня,

опікунка). Маскулінність і фемінність як публічне та приватне, провідне та другорядне, здатне керувати, вести за собою і підпорядковуватись та виконувати розпорядження.

Маскулінність та фемінність як «типово» хлопчача/чоловіча та дівчача/ жіноча поведінка. Біполярний континіум вимірювання маскулінностіфемінності за тестом ММРІ (шкала V за тестом Сандри Бем).

Гіперґендерність як «війна» статей. Зв’язок статевотипізованих моделей ґендерної поведінки з домінаторними і підлеглими ролями традиційної сім’ї та патріархальної культури.

Мачизм як відвертий чоловічий шовінізм. «Міцне слово», алкоголь, сигарети як нав’язуваний норматив чоловічої поведінки.

Маскулінізація дівчат та жінок та фемінізація хлопців та чоловіків як різновиди інверсії гіперґендерної поведінки.

Адрогінність як двовимірна модель нанаявності високого рівня позитивних чоловічих та жіночих властивостей, їх поєднання в одній особі, незалежно від її статевої належності. Андрогінність як умова універсалізації поведінки, її видозміни в залежності від ситуації, яка потребує розв,язку.

Андрогінність як усталений символ нерозривності поєднання чоловічого та жіночого начала в етнокультурах світу (наприклад, китайські інь та янь), а також в теоріях єдності чоловічого та жіночого (Карл Густав Юнг). Андрогінність в міфах та віруваннях.

Порівняльні експериментальні дослідження психологічних властивостей чоловіків та жінок зі статевотипізованою та андрогінною поведінкою. Зв’язок фемінності з особистісною тривожністю, низькою самооцінкою, ухильною чи маніпуляційною поведінкою та звуженим полем самореалізації. Зв’язок маскулінності з агресивністю, ригідністю, браком емпатійності та соціальноперцептивних якостей.

Андрогінність в універсалізації ґендерних ролей, ефективності виконання професійної діяльності. Психологічна гнучкість та індивідуальна варіативність поведінки в межах андрогінності. Андрогінність як ідеал ґендерного виховання дитини.

Чоловічі та жіночі цінності в суспільній свідомості. Маскулінність і фемінність як ознаки соціуму. Крос-культурні дослідження домінування его (маскулінних) та соціальних (фемінних) цінностей (за Дж. Гофстидом) в орієнтаціях на роботу, кар’єру, заробіток, матеріальні блага, сім’ю, виховання тощо. Характеристика «чоловічих» і «жіночих» культур. До якого полюсу примкне Україна?

Гіперґендерна поведінка в патріархальних суспільствах. Фактор ґендеру в етнографічних дослідженнях: біполярний конструкт ґендеру (поляризація маскулінності-фемінності як жорстка дефініція статевих ролей в традиційних культурах).

31

Маскулінні (орієнтовані на чоловічі цінності – швидкість, силу, успіх, рейтинг – США, Канада, Німечччина, Японія та ін.) та фемінні (орієнтовані на жіночі – психологічний комфорт, емоційне благополуччя в спілкуванні, сприятливі міжособистісні стосунки – Швеція, Швейцарія, Фінляндія, Данія та ін.) – сучасні соціальні культури згідно досліджень Д. Гофстида.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Берн Ш. Гендерная психология. – СПб: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. – 320 с. Гендерные истории Восточной Европы. – Минск: ЕГУ, 2002. – 416 с.

Говорун Т.В., Кравець В.П., Кікінежді О.М., Кізь О.Б. Гендерні аспекти усвідомленого батьківства: Навч. посібник. – Тернопіль: Навчальна книгаБогдан, 2004. – 144 с.

Кісь О. Жінка в традиційній українській культурі (друга половина ХІХ ст. – початок ХХ ст.). - Львів, Інститут народознавства НАН України , 2008. – 272 с.

Кон И.С. Социологическая психология. – М.: Моск. психолого-социальный институт; Воронеж: Изд-во НПВ «МОДЭК», 1999. – 560 с.

Кон И.С. Ребенок и общество. – М.: Педагогика, 1988. – 270 с.

Кайл Р. Детская психология: Тайны психики ребенка. Пол и развитие.гл. 13СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. – 416 с.

Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Питер, 2000. – 992 с.

Кравець В.П. Гендерна педагогіка: Навч. посібник. –Тернопіль: Джура, 2003. – 416 с.

Лев-Старович З. Секс в культурах мира / Пер. с пол. – М.: Мысль, 1991. – 255 с.

Лопухова О.Г. Влияние этнокультурных традиций на становление психологического пола личности // Вопросы психологии, 2001. – №5. – С. 73-80.

Маєрчик М. Ритуал і тіло. Структурно-семантичний аналіз обрядів українського родинного циклу. – К.:Критика, 2011. – 328 с.

Майерс Д. Социальная психология. – Москва-Харьков-Минск,1999. – 688 с. Мид М. Культура и мир детства. – М.:Наука,1988. – 429 с.

Митина О.В., Петренко В.Ф. Кросскультурное исследование стереотипов женского поведения (в России и США) // Вопросы психологии,2000. – №1. – С. 68-86.

Москаленко В.В. Гендерна культура //Філософія і політика, 2002. О муже ( N )ственности. Сб. статей. Сост. С.Ушакин. – М, 2002.

Практикум по гендерной психологии. Под ред. И. Клециной. – СанктПетербург, 2003. – 478 с.

Психология и культура / Под ред. Д. Мацумото. – СПб.: Питер,2003. – 718 с. гл.11. Гендер и культура. – С.316-358.

Ромовська З.В. Сімейне законодавство України. Ґендерна експертиза. - К., 2001.Титаренко Т.М. Життєвий світ особистості у межах і за межами буденності.

– К.: Либідь, 2003. – 375 с.

Шэффер Д.Дети и подростки: психология развития. – СПб: Питер, 2003. – гл.13. Половые различия и гендерно-ролевое развитие. – 976 с.

Эриксон Э. Детство и общество:Пер. с англ. – СПб, Ленато, АСТ Фонд “ Университетская книга”, 1996. – 592 с.

ТЕМА 8. ПСИХОЛОГІЯ ҐЕНДЕРНИХ ВІДМІННОСТЕЙ: ЧИ СПРАВДІ ЧОЛОВІЧА СТАТЬ Є «СИЛЬНОЮ», А ЖІНОЧА – «СЛАБКОЮ?» (евристична лекція, семінар-дискусія, анотування результатів психологічних досліджень)

Дипсихізм: (вона – покірна, лагідна, ірраціональна і т.п.) (він – ініціативний, раціональний, креативний тощо) – міф чи реальність?

Історичне життя (понад 115 років) ідеї Парсонса та Бейлза про предметноінструментальні здібності чоловіків та їх відповідність технічно-інженерним професіям та емоційно-експресивні – жінок та їхню придатність опікунчовиховним видам діяльності.

Застосування в порівняльних експериментальних дослідженнях з «чоловічих» та «жіночих» психічних та особистісних властивостей методу контент-аналізу для перевірки гіпотези про кардинальні відмінності чоловічої та жіночої психології.

Одностайність наукових свідчень про більшу психологічну подібність статей та про їх можливу більшу диференціацію у межах двох статей. Переосмислення поглядів про диференціацію чоловічої та жіночої психіки. Активізація ґендерних досліджень на засадах вивчення чинників диференціації виховних та соціалізуючих впливів та їх наслідків.

Вонатавін–різнівідприродичивиховання.Експериментальнідослідження диференціації психології статі у віковій та педагогічній психології методом мета-аналізу. Чим зумовлені помірні відмінності у рівнях особистісної та ситуативної тривожності, різновидах агресивності, типах керівництва та лідерства, емоційній експресивності та емпатійності, у просторових та математичних здібностях, територіальній поведінці статей – вродженим чи набутим?

Мова та мовленнєва культура у чоловіків та жінок. Дискусії про статеву диференціацію мозкових центрів, відповідальних за мову і мовлення. Алекситемія, афазія і інші розлади мовлення у хлопчиків та дівчаток.

Парадоксальність висновку щодо дипсихізму чоловіків і жінок: відмінності в психічних відмінностях в межах однієї статі можуть бути більшими за психічні відмінності поміж ними. Чи цей висновок протиречить явищу статевої ентропії