Файл: 019_endern_standarti_suchasno_osv_ti._Zb_rka_rekomendats_y._Chastina_3_2011_.pdf

Додаток 3

ПРАВОЗАХИСНИК

Насильство в сім’ї є одним із проявів порушення прав та законних інтересів людини та громадянина. У багатьох аспектах українське законодавство відображає міжнародні правові стандарти. 15 листопада 2001 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про попередження насильства в сім’ї», який набув чинності в січні 2002 року. Україна була першою країною колишнього Радянського Союзу, що прийняла подібний закон про домашнє насильство. Цей Закон стосується всіх аспектів насильства в сім’ї та містить визначення насильства в сім‘ї, яке відповідає стандартам ООН.

У Законі України «Про попередження насильства в сім’ї» надається визначення насильства, а саме: „насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю”.

Насильство в сім’ї може розглядатися за кількома векторами: чоловік – жінка, батьки – діти, дорослі діти – батьки, старші діти – молодші діти, член сім’ї

– кілька членів цієї ж сім’ї, член сім’ї – інші родичі, гомосексуальні партнери. Чотири ознаки насильства:

1.Насильство завжди здійснюється за попереднього наміру.

2.Суть насильства полягає у порушенні прав і свобод конкретної людини.

3.Насильство є таким порушенням прав і свобод людини, що унеможливлює її самозахист.

4.Насильство в умовах відсутності самозахисту призводить до певної шкоди.

Виявом насильства в сім’ї є насильство стосовно дітей, у тому числі тілесні покарання. Застосування тілесних покарань порушує цілу низку прав дитини, які закріплені в Конвенції ООН по права дитини та підтверджені в Конституції України та Законі України «Про охорону дитинства»: право не піддаватися жорстокому ставленню; право на життя та фізичну недоторканність; право на найвищі стандарти фізичного та психічного здоров’я та інші.

Конституція України

Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.

209

Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 52. …Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Сімейний кодекс

Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин

5.Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

6.Жінка та чоловік мають рівні права і обов’язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім’ї.

8.Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім’ї.

Стаття 55. Обов’язок подружжя турбуватися про сім’ю

1.Дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

2.Чоловік зобов’язаний утверджувати в сім’ї повагу до матері.

3.Дружина зобов’язана утверджувати в сім’ї повагу до батька.

4.Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім’ї за свою поведінку в ній.

5.Дружина та чоловік зобов’язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї.

Стаття 150. Обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини

1.Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

2.Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

3.Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

4.Батьки зобов’язані поважати дитину.

5.Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.

6.Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

211

кожної особи чітко визначені. Наприклад, жінка зобов’язана відповідати за все домашнє господарство, виховання дітей, а ще й, досить часто, працювати. А справа чоловіка — принести у сім’ю гроші. Він сам визначає — скільки і коли. Діти не мають жодних прав. При вирішенні важливих для сім’ї проблем в них ніхто не питає, що вони думають. Взагалі вони не мають права на свою власну думку. Що їм робити в домашньому господарстві їх теж не питають.

Характерні ознаки партнерської сім’ї:

•відсутність секретів та таємниць;

•гнучкі правила розпорядку;

•розподіл економічної відповідальності;

•домашняроботатаобов’язкирозподіляютьсяназасадахрівноправності;

•повага до особистого життя членів сім’ї;

•основою дисципліни є повага та довіра, зроблені помилки визнаються;

•батьківські обов’язки рівноправно розподілені;

•члени сім’ї відчувають себе в безпеці;

•конфлікти вирішуються;

•члени сім’ї беруть на себе відповідальність за проблеми, які виникають;

•сім’я −це джерело радості;

•діти плануються і є бажаними.

В такій сім’ї ми можемо спокійно поговорити між собою про гроші, про наші обов’язки, про розподіл домашньої роботи та вибрати для себе те, що ми будемо робити без напруги. А ще уявімо, що мати чи батько, які помилково нагримали одне на одного, вибачилися. Підемо ще далі: уявімо, як хтось з батьків вибачився перед дитиною! −

В якій сім’ї ймовірно може статися випадок насильства?

Ознаки фізичного насильства:

•Вас б’ють або штовхають;

•створюють ситуації, що погрожують Вашому життю, в тому числі обмежують в їжі, питті, відмовляють у допомозі при хворобі, перешкоджають відвідувати лікаря;

•залишають без відпочинку та сну;

•примушують вживати алкоголь та наркотики;

•не дозволяють вільно пересуватися.