Файл: Всесвітня_історія_І_семестр.pdf

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 05.05.2024

Просмотров: 32

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

Тема: Країни Центральної та Східної Європи в 20-х роках.

Основні поняття: демократична республіка, диктатура, «санації», репресії.

План:

1.Польща у 20-х роках.

2.Чехословаччина у 20-х роках.

3.Угорщина у 20-х роках.

4.Румунія у 20-х роках.

5.Болгарія у 20-х роках.

6.Югославія у 20-х роках.

1.7 листопада 1918 р. представники лівих партій створили уряд, що проголосив Польщу Народною республікою. 11 листопада 1918 р. президентом стає Ю. Пілсудський.

На Паризькій конференції Польща отримала 45 тис. кв. км території. 14 березня 1923 р. прийняла рішення про приєднання Східної Галичини до Польщі.

Уберезні 1921 р сейм прийняв конституцію Польської республіки, яка обмежувала повноваження глави держави.

Економічне становище в 20-х р. характеризувалося значним зростанням цін і падінням вартості польської валюти. Інфляція призвела до падіння реальної заробітної плати, розгулу спекуляції. Стабілізацію з другої половини 20-х р.було досягнуто за допомогою іноземного капіталу. Підвищення рівня промислового виробництва привело до скорочення безробіття, сприяло послабленню соціальних конфліктів. Однак репресії санаційного режиму проти лівих сил, вбивства ряду супротивників Пілсудського спричинили незадоволення в країні.

2.До 1918 р. чеські землі та Словаччина входили до складу багатонаціональної Австро-Угорської імперії. 14 листопада 1918 р. Національні збори проголосили Чехословаччину республікою та обрали президентом Томаша Масаріка.

Уквітні 1919 р. прийняли закон про аграрну реформу, що встановлював максимум земельного володіння у 250 га землі або 150 га орної площі

На території Словакії 1919 р. за активної допомоги Угорської Червоної Армії було здійснено спробу створення Словацької радянської республіки за російським зразком.

До складу чехословацької держави увійшли Чехія, Моравія, частина Сілезії,

Словакія та Закарпатська Україна. Територія Чехословаччини становила 140 тис. кв. км, населення — біля 13,6 млн. чол.: чехів - 7 млн., німців - 3 млн., словаків - 2 млн., угорців - 750 тис, українців - 500 тис, поляків - 100 тис. Та «чехізація» створила проблеми міжнаціональних відносинах.

20 лютого 1920 р. Національні збори прийняли Конституцію, що декларувала основні демократичні свободи. Президента обирали Національні збори на 7 років. Законодавча влада належала законодавчим Національним зборам.

На міжнародній арені Чехословаччина орієнтувалася на Францію, а в 1920-1921 рр. разом з Румунією та Югославією створила Малу Антанту.

Чехословаччина, успадкувавши 4/5 промислового потенціалу імперії, стала однією з найбільш розвинених в економічному відношенні країн Центральної та ПівденноСхідної Європи. Промислове виробництво у 1927-1929 рр. перевищило довоєнний рівень на 20%, за вивозом взуття, бавовняних тканин посіла друге місце серед європейських країн, а за вивезенням цукру та зброї перше.

3. 16 листопада Національна Рада Угорщини проголосила Угорську республіку. Після придушеня спроби проголошення радянської республіки був встановлений режим М. Хорті, що мав авторитарний характер. Майже нічим не обмежена влада глави держави поєднувалась із збереженням парламенту й збереженням загального виборчого права, опозиційних, в тому числі соціал-демократичної, партій. Хортістам не вдалося створити власної масової фашистської партії, хортізм спирався на систему легальних і таємних союзів і товариств, Хорті і контролював діяльність всіх цих організацій.


Економічне становище Угорщини вдалося стабілізувати лише в 1924-1926 рр. за допомогою позик зростання. Почала розвиватися важка промисловість, текстильна. Внаслідок аграрної реформи тільки 7% землі були розподілені між селянами.

4. Війна завдала збитки у 31 млрд. золотих лей, 800 тис. чоловік загинуло. Внаслідок приєднань територія Румунії збільшилася з 137 903 до 294 967 кв. км, а населення — з 8 до 16 млн. чоловік. Промисловий потенціал збільшився на 23,5%. Найбільш розвиненим в промисловому відношенні регіоном була Трансільванія: на її території було зосереджено більше половини промислового виробництва й понад 80% потенціалу металургійної промисловості. Румунія продовжувала залишатися аграрною країною. 81,6% — була зайнята в сільському господарстві. В промисловому виробництві переважали легка та харчова індустрії. У важкій промисловості було зайнято менше третини всіх робітників. В економіці зберігалося панування іноземного капіталу, що інвестував 78% всіх підприємств.

Після війни Румунія перетворилася на державу, де національні меншини (угорці, німці, українці та ін.) складали більше чверті населення, але уряд провадив політику насильницької румунізації та обмеження прав національних меншин. В листопаді 1918 р. до складу Румунії було введено Буковину.

Економічна криза вразила Румунію 1928 р., коли різко скоротився обсяг промислового виробництва майже всіх галузей. Найбільшої глибини криза досягла в 1931-1932 рр. Багато банків і підприємств збанкрутували, тоді як великі монополії, пов'язані з іноземним капіталом, зміцнили свої позиції. За роки кризи значно погіршилася внутрішньополітична обстановка, часта зміна урядів: з 1929 по 1933 рр. змінилося 10 кабінетів. 1930 р. до країни повернувся принц Кароль, що коронувався на престол як король Кароль II. Новий монарх не приховував свого прагнення до встановлення режиму особистої диктатури.

Уряд Т. Татареску взяв курс на зближення з нацистською Німеччиною. «Залізна гвардія» ставала впливовішою фашистською партією в Румунії.

5.Нейїський договір поглибив і без того важке економічне становище Болгарії. Стамболійський вирішив сформувати однопартійний уряд БХНС.

Наприкінці 1920 р. праві партії розпочали боротьбу проти уряду. Навесні 1922 р. сформувалася «Народна змова». Керівництво «Народної змови» та Військової ліги вночі

з8 на 9 червня 1923 р. вчинило державний заколот. Міністрів і депутатів БХНС було заарештовано змовниками, а О. Стамболійського вбито.

До влади прийшов уряд на чолі з одним із лідерів "Народної змови" Олександром Цанковим. Новий режим мав військово-фашистський характер. Репресії та переслідування були спрямовані проти БХНС, БКП та інших лівих партій.

Вересневе повстання 1923 р. було відповіддю лівих сил на встановлення військово-фашистської диктатури. Але закінчилось поразкою.

В1924-1925 рр. стала помітною стабілізація економіки. Збільшилися посівні площі, розширювалася технічна база сільського господарства. Протекційна політика уряду стимулювала промислове виробництво, але розвивалися лише галузі легкої промисловості. Стабілізації сприяло отримання Болгарією після 1926 р. позик від Великої Британії, Франції, США. Збільшувалася платня військовим і службовцям, надавалися податкові пільги. Зрештою уряд Цанкова став непопулярним і пішов у відставку.

6.1 грудня 1918 р. було підписано угоду про створення — Королівства сербів, хорватів і словенців. До його складу ввійшли: Сербія, Словенія, Боснія, Герцеговина, Хорватія, Далмація, частина Македонії та Чорногорія. Нова держава була конституційною монархією на чолі з сербською династією Карагеоргієвичей. Сербська влада виступала за створення централізованої держави і обмеження прав органів влади в національних районах. В державному апараті, поліції та армії переважали серби. В економічному плані найбільш розвиненими регіонами були Словенія і Хорватія. Гострі протиріччя намітилися в зовнішньополітичній діяльності. Хорватія традиційно орієнтувалася на Німеччину, Словенія — на Австрію, Сербія — на Росію, а Боснія на мусульманські країни. Найгострішими були релігійні суперечності: католиками були



хорвати і словенці, серби сповідували православ'я, деякі жителі Боснії — іслам. У країні почала складатися взаємна релігійна нетерпимість народів.

15 червня 1921 р. прийнята конституцію Королю конституція надавала великі права: спільно зі скупщиною він здійснював законодавчу владу, через Раду міністрів — виконавчу. Королю належало право проведення зовнішніх відносин, він був верховним головнокомандувачем збройними силами. Конституція закріпила унітарний державний устрій і визнала наявність в країні єдиного сербо-хорвато-словенського народу. Конституція містила положення про демократичні свободи й громадянські права, рівність всіх громадян перед законом.

Кризи на соціальному й національному ґрунті регулярно струшували країну. Визначальними були сербо-хорватські протиріччя. Ряд опозиційних хорватських, словенських і мусульманських партій виступали з вимогами вирівнювання прав національностей. Вибухонебезпечна обстановка склалась в Косово між албанцями і сербами. Загострення національних суперечностей призвело до військово-монархічного перевороту в січні 1929 р.

6 січня 1929 р. король Олександр скасував Відовданську конституцію й розпустивши Народну скупщину, взяв усю повноту влади до своїх рук. Усі політичні партії та організації, підозрювані в антидержавній діяльності, розпускалися. КСХС було перейменоване на Королівство Югославія, що мало символізувати державну й національну єдність.

Закріплення вивченого матеріалу

1.Вміти давати відповіді на питання:

1.До історії яких країн належить діяльність: Ю. Пілсудського, К. Георгієва, М. Хорті. Т. Масарика.

2.З нападу на яку країни почалась Друга світова війна.

3.Назвіть багатонаціональні країни.

4.Назвіть країни, що виникли після Першої світової війни.

5.Назвіть країни, що в міжвоенний час були демократичними республіками.

6.До складу яких країн входили українські землі в 20 – на початку 30-х років.

7.В якій країні недовгий час існувала радянська республіка.

8.Назвіть найкраще економічно розвинену країну.

9.Яка країна перестала існувати напередодні Другої світової війни.

10.Які країни добровільно увійшли до фашистського блоку.

11.Які країни входили до блоку Мала Антанта.

2.Вміти аналізувати: Порівняти становище українських земель в складі Польщі, Чехословаччини та Румунії.

3.Підготувати доповіді: «Національні рухи в країнах ЦСЄ та їх вплив на

долю країн».

Література

Бердичевський Я.М., Ладиченко Т.В. Всесвітня історія: Навч. посібник для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2006. – С. 267-276, 278-283, 290-293, 296-300, 305-310, 314-320

Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія: підруч. для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2010. – С. 216-238


Розділ: Світ в період економічної кризи 1929—1933 рр. та подолання її наслідків.

Тема: США, Велика Британія та Франція в період економічної кризи.

Основні поняття: криза перевиробництва, банкрутство, «Новий курс», національний уряд, фашизм, «Лінія Мажино», Народний фронт.

План:

1.США в період економічної кризи.

2.Велика Британія в період економічної кризи.

3.Франція в період економічної кризи.

1.Вже з літа 1929 р. у США почалось падіння промислового виробництва. 29 жовтня 1929 р. падіння курсу цінних паперів на Нью-Йоркській біржі. Порівняно з 1929 р. загальний обсяг продукції становив: 1930 р. - 80,7%, 1931 р. - 68,1%, а 1932 р. - 53,8%. 1929-1933 рр. сталося біля 130 тис. комерційних банкрутств, припинило існування 5760 банків. Національний дохід впав з 86,8 млрд. доларів у 1929 р. до 40,3 млрд. у 1933 р. Армія безробітних 1933 р. склала 12 830 тис. Прибутки фермерів скоротилися на 58%.

Президент Гувер (1928-1932 рр.) скликав конференції ділових людей і профспілок для соціального перемир'я, закликав поширювати приватну доброчинність, було запроваджено високі митні бар'єри, прийнято федеральну програму будівельних робіт, скуповували надлишки продукції сільського господарства.

Президент Ф. Рузвельт (демократ) обійняв посаду 4 березня 1933 р «Новий курс» - посилення державного регулювання:

Відновлювали роботу ті банки, що спроможні були здійснювати банківські операції. Контроль над міжнародними фінансовими угодами. 10 березня Рузвельт своїм розпорядженням встановив повний державний контроль за золотом. Вводився державний контроль за цінними паперами. Федеральну резервну систему Ф. Рузвельт реорганізував у Національний банк. Через два тижні скасували «сухий закон».

Асоціаціям підприємців було запропоновано виробити «кодекси чесної конкуренції». В кодексах визначалися умови та обсяг виробництва, а також мінімальний рівень цін. Закон передбачав мінімальну зарплату і максимальну тривалість робочого тижня. Він проголосив право робітників на створення профспілок і укладення колективних договорів. Уряд витратив на допомогу безробітним понад 4 млрд. доларів.

Зквітня 1933 р. створюється система лісових таборів для безробітної молоді.

За законом про регулювання сільського господарства держава розпочала виплату фермерам премій за скорочення виробництва. Восени 1933 р. закупили у фермерів і знищила понад 6 млн. свиней. У регіонах молочного тваринництва запроваджувалися так звані «молочні кодекси», в яких визначалися умови виробництва молока і його ціна.

Закон про соціальне забезпечення, прийнятий 14 серпня 1935 р., передбачав створення державної системи надання допомоги вдовам, сиротам, інвалідам, страхування безробітних та їхнього пенсійного забезпечення. Було реформовано систему оподаткування - підвищено ставки податків на надприбутки, спадщини та дарування. Розширено систему суспільних робіт.

2. Світова економічна криза охопила Велику Британію в першому кварталі 1930 р. Найбільш критичний момент настав навесні 1932 р., коли виробництво впало на 23% від рівня 1929 р. Збитки від кризи були трохи менші, ніж у США та Німеччині. Це пояснюється тим, що англійська промисловість розвивалася уповільненими темпами і тільки на початок 1928 р. було досягнуто довоєнного рівня. Усі галузі економіки були охоплені глибокою кризою, особливо постраждали: металургія, вугільна промисловість, суднобудівництво. Виплавка чавуну і сталі скоротилося майже удвічі, продукція суднобудівництва зменшилась майже у 12 разів.

Дрібні фермери та орендарі розорювалися, бо сільськогосподарська продукція впала в ціні у середньому на третину. 1931 р. витрати Великої Британії перевищили прибутки на 12О млн. фунтов стерлінгів. 1932 р. кожний четвертий робітник залишився без роботи, з них майже половина металургів, більше третини шахтарів.