Файл: Всесвітня_історія_І_семестр.pdf

Розділ: Період стабілізації в Європі та в Північній Америці (1924—1929).

Тема: Доба «процвітання» в США. Велика Британія і Франція в 1919— 1920-х

роках.

Основні поняття: економічна стабілізація.

План:

1.Особливості повоєнного розвитку США.

2.Особливості стабілізації у Великі Британії.

3.Особливості стабілізації у Франції.

1.Перша світова війна надала потужного поштовху економічному розвитку США й посилила їхній політичний вплив у світі. У США не було руйнації виробництва, вступила

увійну в квітні 1917 р., людські втрати склали 50 тис. вбитих й близько 250 тис. поранених; еміграція; виступали постачальником військових матеріалів, харчів і сировини країнам, прибуток американських монополій склав 33,6 млрд. доларів. Гігантські кошти забезпечили капіталовкладення в американську економіку. Відбувається модернізація виробництва.На початку 20-х років Сполучені Штати забезпечували майже половину світового видобутку кам'яного вугілля, близько 3/5 світового виробництва чавуну та сталі, 2/3 світового видобутку нафти, 85% світового виробництва автомобілів. США перетворилися на найбільшого кредитора (11,1 млрд. дол..) Нью-Йорк став індустріально-фінансовим центром світу.

Зростання частки США в міжнародній економіці створило умови для вторгнення

усфери світової політики: «14 пунктів» Вільсона, домагалися міжнародного визнання принципів «відчинених дверей» і «рівних можливостей» з метою послаблення позицій європейських держав та посилення американського впливу в країнах Азії, Африки та Латинської Америки.

20-ті роки були для Сполучених Штатів роками процвітання. На кінець 20-х років

США виробляли стільки ж промислової продукції, скільки весь інший світ. Надзвичайно швидкі темпи економічного зростання пояснювалися політичною стабільністю, фінансовою міцністю, величезними резервами внутрішнього ринку, модернізаціею та інтенсифікаціеб виробництва, перетворенням долара на світову валюту, протекціоністською політикою держави. Відбувалося докорінне оновлення основного виробництва, зводилися нові фабрики та заводи. Стрімко розвивалися нові галузі промисловості (1929 р. випущено 5/6 світового виробництва авто). Збільшення національного доходу - за1923-1929 рр. зріс з74,3 млрд. до 86,8 млрд. доларів.

На виборах 1920 р. до влади прийшли республіканці (Уоррен Гардінг, 1924 р. Кальвін Кулідж) які відкидали концепцію державного регулювання.

2. Велика Британія досягла здійснення своїх інтересів: усунуто конкурента — Німеччину, отримано частину репарацій, захоплено більшість німецьких колоній, зміцнено позиції в Африці та на Близькому Сході. Однак перемога дісталася дорогою ціною. її людські втрати становили 743 тис. вбитих й 1693 тис. поранених. Промислове виробництво скоротилося на 20%, видобуток вугілля — на 21%, суднобудівництво — на 32%. Велика Британія втратила біля третини національного багатства, близько 40% торговельного флоту. Британська імперія втрачала колишню могутність: домініони домоглися більшої самостійності. Зростання державного боргу.

На політичній арені діяли три найбільші політичні партії: консервативна, ліберальна, лейбористська партія.

На виборах 1918 р. було сформовано коаліційний уряд з консерваторів і лібералів, очолюваний Девідом Ллойд Джорджем — лідером ліберальної партії. Було прийнято програму допомоги безробітним та будівництва дешевих жител. 1921 р. апроваджено 9-річяу безкоштовну обов'язкову освіту. Уряд Д. Ллойд Джорджа надав 1921 р. статус домініону Ірландії. Однак шість графств Північної Ірландії з переважно протестантським населенням залишились у складі Великої Британії.

Уряд лейбористів Р. Макдональда (1924 р.) збільшив розміри допомоги безробітним і пенсії старим, зменшив мито на деякі товари, покращив систему страхування з безробіття, збільшив видатки держави на житлове будівництво. Визнав СРСР.

У жовтні 1924 р., консерватори сформували уряд, за них виник конфлікт у вугільній промисловості. Власники шахт були зацікавлені у зменшенні високої собівартості вугілля й підвищенні його конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Вони прагнули досягти цього за рахунок скорочення заробітної плати. Влітку 1925 р. власники шахт висунули ультимативні вимоги гірникам - зменшення зарплати та скорочення робочого дня. 4 травня 1926 р. оголосили загальний страйк (18 млн.) 12 травня припинення страйку. Зарплату гірників було зменшено, а робочий день подовжено.

3. Франція більше, ніж інші держави, постраждала під час світової війни: 1,4 млн. вбито та 750 тис. поранено, північні промислові департаменти, де відбувалися військові дії, були зруйновані, виведено з ладу 6 тис. км залізничних колій, 52 тис. км шосейних доріг, 325 тис. га орної землі стали непридатні для використання, державний борг сягнув 300 млрд. франків. Водночас війна значно вплинула на економіку Франції: виникли нові індустріальні райони: Центральний, Південний, Південно-Західний, нові підприємства — Рено, Сітроен. Повернення Ельзасу та Лотарингії подвоїло потужність металургії. До 1935 р. Франція експлуатувала вугільні запаси Саара. Країна швидко перетворювалася з аграрно-індустріальної країни в індустріально-аграрну. Після війни уряд Ж. Клемансо намагався посилити патріотичні настрої.

В 1924-1929 рр. у Франції відбувалася стабілізація: отриманням репарацій з Німеччини (9 млн. марок золотом), використанням саарського вугілля та лотарингської руди, наявністю дешевої робочої сили в колоніях, прибутки від туризму. Сільське господарство розвивалося досить успішно. У 1929 р. прибутки від цінних паперів майже утричі перевищували прибуток від промисловості.

За темпами промислового розвитку у роки стабілізації Франція випереджала Німеччину та Велику Британію й поступалася США. У 1930 р. обсяг промислового виробництва 40% перевищив довоєнний рівень.

Закріплення вивченого матеріалу

1.Вміти давати відповіді на питання:

1.Наслідки війни для США. Чи сприяли вони економічному піднесенню.

2.Доведіть, що США е післявоєнним економічним лідером.

3.Зростання міжнародного впливу США.

4.Чи сприяли наслідки війни швидкому економічному піднесенню Великої

Британії.

5.Причини повільної стабілізації у Великій Британії.

6.Причини та наслідки страйку гірняків.

7.Чи сприяли наслідки війни швидкому економічному піднесенню Франції.

8.Що сприяло швидкій відбудові Франції.

2.Вміти аналізувати: Що сприяло перетворенню США на лідера післявоєнного світу.

3.Порівняти особливості процесу стабілізації для США, Великої Британії та

Франції.

Література Основна:

Бердичевський Я.М., Ладиченко Т.В. Всесвітня історія: Навч. посібник для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2006. – С. 85-89, 100-107, 113-118

Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія: підруч. для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2010. – С. 186-201

Тема: Створення корпоративної системи в Італії. Німеччина в період Веймарської республіки.

Основні поняття: фашизм, нацизм, корпоративізм, цензура, репресії.

План:

1.Німеччина в період Веймарської республіки.

2.Розбудова фашистського суспільства в Італії.

1.Повоєнний розвиток Німеччини відбувався за несприятливих для неї зовнішньополітичних умов. Версальський договір накладав на країну великий тягар і принижував національну самосвідомість німецького народу, створював усі передумови для зростання націоналістичних і реваншистських настроїв.

3 кінця 1918 р. економічне становище Німеччини безупинно погіршувалося. Втративши багату сировиною провінцію Ельзас-Лотарингію й передавши Франції на 15 років право експлуатації ресурсів Саарської області, Німеччина позбавилась 75% видобутку залізної руди, 25% вугілля, 35% виплавки сталі. Згортання військової промисловості та демобілізація армії спричинили масове безробіття. Країна зазнавала гострої нестачі сировини, продуктів харчування, палива. Спекуляція. Інфляція. Різко загострилася соціальна обстановка.

Після Листопадової революції 1918 р. в Німеччині виникло багато таємних військових гуртків, що прагнули знищити республіку і відновити сильну Німеччину (НСДАП). 8 листопада 1923 р., в пивному барі «Бюргерброй» Гітлер разом із штурмовиками з СА увірвався до зали, проголосив програму створення «національного уряду». 1925-1927 рр. відбулася консолідація націонал-соціалістів

Економічний розвиток Німеччини у 1924-1929 рр. не був сталим. Лише 1926 р. в країні почалося промислове піднесення. Індустріальне виробництво 1929 р. складало 117% відносно рівня 1913 р. Частка в світовому промисловому виробництві зросла до 12%. Швидкими темпами розвивалися кам'яновугільна, хімічна та газова галузі промисловості, обробка металу, електротехніка. Цьрму сприяло: іноземні інвестиції (США, Велика Британія), політика уряду спрямована на модернізацію виробництва та підтримку вітчизняного виробника, трудові зусилля нації.

1925 р. президентом республіки став кайзерівський фельдмаршал Гінденбург.

2.Основою ідеології італійського фашизму був примат нації. Інтереси нації повинна була виражати фашистська держава. Ґрунтуючись на принципах корпоративізму, держава повинна була примиряти в своїй єдності різноманітні суспільні інтереси. Програма фашистів містила скасування сенату, поліції, каст, привілеїв і титулів; загальне виборче право, гарантії громадянських свобод, скликання Установчих зборів, відміну таємної дипломатії та загальне роззброєння; заборону банківських операцій та прогресивний податок на капітал; встановлення для всіх 8-годинного робочого дня та мінімуму зарплати; участь робітників у технічному керуванні підприємствами; націоналізацію військової промисловості; передачу землі селянам; заборону дитячої праці до 16 років; загальну освіту та безкоштовні бібліотеки.

Відразу після перевороту, незважаючи на збереження парламентських форм, з'явилися нові державні інститути: в грудні 1922 р. - «Велика фашистська рада», в січні 1923 р. королівським декретом було закріплено створення фашистської міліції – «Добровільна міліція національної безпеки». ВФР контролювала законопроекти перед внесенням їх до парламенту, діяльність самого уряду. 3 квітня 1926 р. прийнято закон, що затвердив контроль уряду над профспілками. 5 листопада 1926 р. видано закон про розпуск усіх «антинаціональних» партій. В квітні 1927 р. було прийнято «Хартію праці», згідно з якою встановлювався корпоративний принцип структури держави та суспільства Італії. Замість профспілок створювалися корпорації, що об'єднували робітників і підприємців кожної галузі виробництва, вони знаходились під державним контролем. Кандидатів до парламенту тепер могли висувати тільки корпорації.

В основу фашистської доктрини було покладено ідею «загальнонаціональної» влади, що стояла на варті «загальних інтересів». Виходячи з цієї ідеї, фашисти вимагали від народу повної покори. Було видано закони про чистку державного апарату від

«підозрілих», про заборону всіляких асоціацій, що не контролюються фашистською партією, про право префекта конфіскувати номери газет. Закон від 24 грудня 1925 р. звільняв прем'єр-міністра від відповідальності перед парламентом і не був зобов'язаний подавати до відставки в разі висловлення вотуму недовіри.

Зовнішня політика. Прагнення до переділу світу швидко зблизило Італію з фашистською Німеччиною та Японією. 1935 – 1936 рр. захопила більшу частину Ефіопії. У 1937 р. Італія приєдналась до Антикомінтернівського пакту, а у 1939 р. Італія і Німеччина уклали між собою «сталевий пакт». Підтримка франкістів в Іспанії в 1936-1939 pp., Італія направила туди 200-тисячний військовий корпус і велику кількість зброї. У 1939 р. Італія захопила Албанію.

Закріплення вивченого матеріалу

1.Вміти давати відповіді на питання:

1.Особливості економічного розвитку Веймарської республіки.

2.Особливості політичного розвитку Веймарської республіки.

3.Причини економічного зростання Німеччини.

4.Основні завдання італійського фашизму.

5.Основні ознаки розбудови тоталітарного суспільства в Італії.

2.Вміти аналізувати: Причини поширення реваншистських поглядів в

Німеччині.

3.Підготувати доповіді: «Особливості створення корпоративної системи в

Італії».

Література Основна:

Бердичевський Я.М., Ладиченко Т.В. Всесвітня історія: Навч. посібник для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2006. – С. 224-228, 237-241

Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія: підруч. для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2010. – С. 202-207

Тема: Утворення СРСР. Неп.

Основні поняття: автономізація, федерація, НЕП.

План:

1.Утворення СРСР.

2.Нові економічні перетворення.

1.У роки громадянської війни склався військово-політичний союз радянських республік. У національних республіках різними шляхами більшовики встановили свою владу. Улітку 1919 р. ВЦВК РРФСР видав декрет «Про об'єднання Радянських республік Росії, України, Латвії, Литви, Білорусії для боротьби із світовим імперіалізмом». Було вирішено об'єднати їхні господарські, фінансові та залізничні, військові організації республік. У вересні та грудні 1920 р. РРФСР уклала союзні договори з Азербайджанською та Українською Радянськими республіками, а у 1921 р. з Білоруською, Вірменською, Грузинською республіками.

Проектів створення Союзу було декілька. Перший запропоновано Й. Сталіним - входження України, Білорусії, закавказьких республік до складу РРФСР на правах автономії. Ленін вважав, що майбутній союз має будуватися на федеративних засадах.

Створенню Союзу РСР передували з'їзди Рад України, Білорусії, Закавказзя й РРФСР, де було прийнято рішення про необхідність об'єднання в Союз на рівноправних засадах.

29грудня 1922 р. у Кремлі відбулася конференція делегацій національних республік, що затвердила проекти Декларацій про утворення СРСР і проект Союзного Договору. 30 грудня 1922 р. на Першому Загальносоюзному з'їзді Рад було прийнято Декларацію й Договір про утворення СРСР. На І з'їзді було обрано ЦВК СРСР на чолі з М. Калініним і РНК СРСР на чолі з В. Леніним. II З'їзд Рад, що відбувся в січні 1924 р., прийняв Конституцію СРСР, яка закріпила створення нової держави на засадах автономізації.

2.На початку 1921 р. більшовицька влада опинилася в глибокій кризі: через нестачу сировини й палива третина заводів і фабрик не діяла, обсяг промислової продукції порівняно з 1913 р. зменшився у 7 разів. Чавуну виплавлялося лише 3% від рівня 1913 р., сталі — 5%, вугілля видобувалося 30%. Виробництво цукру зменшилося в 45 разів. Інфляція. Посівні площі скоротилися з 110 млн. десятин до 75 млн. 1921 р. розпочався жахливий голод, що охопив Поволжя, Приуралля, Казахстан, Західний Сибір, південь України. Голодувало біля ЗО млн. чол., загинуло понад З млн. чоловік.

Початком здійснення нової економічної політики став X з'їзд РКП(б) (березень 1921 р.), що прийняв резолюцію «Про заміну продрозверстки продподатком». Сутність непу полягала в проведенні нової економічної політики, заснованої на ринкових відносинах, різноманітних формах власності та економічних засобах управління народним господарством. НЕП повинен був підготувати економічну базу для будівництва соціалізму в радянській державі. В сільському господарстві передбачалось: заміну продрозверстки продподатком, розмір якого визначався напередодні посівної і був удвічі менший, ніж розмір продрозверстки; дозвіл організовувати кооперативи, а також оренду землі з використанням найманої праці. Скасовувалася кругова порука і вводилася відповідальність кожного селянина за виконання податку.

З травня 1921 р. розпочалася здача в оренду націоналізованих промислових підприємств. 6 серпня 1921 р. проведено децентралізацію управління промисловістю - підприємства об'єднані в трести й переведені на госпрозрахунок.

Скасовано загальну трудову повинність, на зміну їй прийшла процедура добровільного найму і звільнення робочої сили. Відбувся перехід від зрівнялівки до відрядної зарплати за результатами праці. Почалося залучення іноземного капіталу шляхом створення концесій і спільних підприємств. Відновлювалися товарно-грошові відносини, було дозволено приватну торгівлю, набирали сили кредитна, збутова й продовольча кооперації, провадилися ярмарки. До обігу вводилися цінні папери. Для стабілізації фінансів було налагоджено випуск грошей і конвертованої грошової одиниці - червонця.

Було організовано діяльність Ощадного банку, провадилися регулярні держпозики й випуски цінних паперів.

НЕП пожвавив екокоміку країни, змінив психологію людей. Але більшовицьке керівництво вважало Неп тимчасовою політикою, розрахованою на перехід від капіталізму до соціалізму, і не бажало відмовлятись від своїх комуністичних ідей. Основні економічні важелі залишались в його руках. Зберігався значний державний сектор (важка і більша частина легкої промисловості), зовнішня торгівля була державною монополією, діяв єдиний державний банк, держава формувала ціни на сільськогосподарську і промислову продукцію. У політичній сфері РКП(б) утримувала всю повноту влади.Таке суперечливе становище викликало неодноразові кризи. Приводом стала відмова селян здавати хліб за заниженими цінами. Кризи супроводжувались загостренням політичної боротьби у партійному керівництві між групою Бухаріна, Рикова, Томського (прихильники збереження і розвитку непу) та групою Сталіна, Молотова, Кагановича, Ворошилова. У цій боротьбі перемогла група Сталіна - прихильників військово-комуністичних методів управління економікою, які взяли курс на відмову від непу.

Причини відмови: зосередження і перерозподіл фінансів на користь індустрії; відновлення контролю над життям населення.

Хоча НЕП не став довгостроковою політикою, завдяки йому; відновлено господарство, зруйноване в роки світової і громадянської воєн. Зросло промислове та сільськогосподарське виробництво, пожвавилась торгівля і товарообмін, була знята соціальна напруга.

Закріплення вивченого матеріалу

1.Вміти давати відповіді на питання:

1.В яких умовах відбувалось підписання союзної угоди.

2.Яким став характер новоствореної держави.

3.В чому відмінність НЕПа від «военного комунізму».

4.Наслідки НЕПа.

5.Причини відмови від НЕПа.

2.Вміти аналізувати:

Вчиїх політичних інтересах був створений Радянській Союз.

Вчому полягала необхідність переходу до НЕПа.

3.Підготувати доповіді: «Процес створення СРСР».

Література Основна:

Бердичевський Я.М., Ладиченко Т.В. Всесвітня історія: Навч. посібник для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2006. – С. 183-188

Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія: підруч. для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2010. – С. 208-215