Файл: Семантика і функціонування фазових дієслів у мові творів Р. Іваничука-1.docx

Народ тягнувся юрбами до центру, на в’ючених мулах і верблюдах пробивалися купці крізь натовп, тіснячи і тратуючи піших, викрикували гамали, вимагаючи вступатися з дороги [мальви, с. 92].

Антона Доленка й близько немає, Мирон Синютка, ставши після арешту народним депутатом Верховної Ради України, по вуха вліз у політику; Ореста… вона ні на мить не вступається з‑перед очей, але її немає, немає [проща, с. 11].

Перевага дієслів на позначення кінцевої фази полягає:

– у порівнянні зі словотвірними засобами (префікси до-, від-, пере-: дов’язати, відбіліти, перебоятися)

– Непогано, але ж товариство під такою назвою існувало у Вільні ще за Міцкевича, – засумнівався Ігор.

– І їх усіх пересадили, – вставила Ліда [проща, с. 13].

– Тому, що вони з любителів наук перетворилися на політиканів, – зауважив Антон. – Ми ж маємо бути лояльними [проща, с. 13].

– Який парадокс, – про щось розмірковувала вголос Ліда й не дбала про те, чи її слова доходять до свідомості Ігоря, думки якого враз перемістилися до станційної почекальні, де, напевне, ждуть електрички Ореста й Аркадій, а які вони обоє зараз, – підкочувалися до серця хлопця пекучі ревнощі [проща, с. 15],

– у використанні аналітичних інфінітивних форм (дієслова-зв’язки: перестати, закінчити, припинити). Сутність цього полягає у тому, що фазові дієслова здатні передавати процеси, які не можуть виразитися однослівними дієсловами, а також мають додаткові характеристики цих процесів. Наприклад, дієслова розігнати, розвіяти передбачають субстантиви із значенням психологічного стану (сон, сум), обірвати (життя) – характеризується різким припиненням процесу, випасти (з уваги), вилетіти (з пам’яті) – раптовістю дії. Значення дієслів вилізти (з боргів), вибитися (з сил), зламати (присягу) мають відтінок інтенсивної дії. Дієслова виводити, виходити, відходити означають відштовхування, ухиляння від дії чи процесу. Наприклад:

Євнухи розбіглись уздовж ряду, приглядалися до облич хлопців, запитували імена, принюхувалися, мов голодні пси, і кидали коротко: «В медресе», «на човни», «до саду». Хапали за руки, групували і швидко виводили за ворота [мальви, с. 41]. Виводили – це дієслово, яке означає продовження і тривалість процесу.

Голубий мармур ще більше згущував синяву неба, тихо падали краплі і ледь брижилася поверхня води, а на дні – побачила Мальва – застигли рибки, що одна за одною розігналися по жолобці, яким витікала з басейну вода, і чомусь зупинилися в розгоні [мальви, с. 127]. Дієслово розігналися передає значення завершеності руху.

Хлопець відчув, як назавжди розвіялися його надії на порятунок. Бо нема в людей власної волі для здійснення своїх бажань [мальви, с. 45]. Розвіялися (надії) має значення завершеності дії. У цьому контексті це дієслово означає зникнення будь-яких надій.

Омар бажав обірвати нитку свого життя там, де воно могло б хоч на мить освітити шлях іншим своїм останнім спалахом [мальви, с. 118]. Дієслово обірвати у цьому контексті передає значення швидкого обривання процесу.

Таким чином, фазові дієслова, хоча і тісно пов’язані з видовими характеристиками, незважаючи на це, мають свою самостійність. Фазовість – один зі способів дії, який служить на синтаксичному рівні і характеризує різні способи протікання дії у її зв’язку з іншими подіями тексту.

Фазові дієслова бувають доконаного і недоконаного виду. Перші співвідносяться з фазами початку і тривалості. Другі співвідносяться з дієсловами на позначення фази кінця.

З галер виходили, кваплячись на ясир-базар, турецькі купці, йшли маршовою колоною яничари – султанська охорона для кафського паші, поспішали мубашири відраховувати п’яту частину з татарського ясиру для турецького падишаха йшла османська неясить на кримську землю [Мальвич, с. 2]. Дієслова виходили та йшли вказують на тривалість процесу, а відповідно, дія продовжувалася протягом певного часу.

З неї зійшов на берег сивобородий чоловік у білій чалмі і сірому арабському бурнусі [Мальвич, с. 2]. Фазове дієслово зійшов вжите у доконаному виді і передає значення завершеної дії. Зійшов на берег у контексті означає, що чоловік покинув судно і спустився на землю.

Думав я, що побачу темряву і глупоту, а зустрівся з благородним прозрінням осліплених богатирів; думав я, що зустрінуся з озлобленням до мене, турка, а побачив високе благородство, пошану до розуму, ннависть до кайданів [Мальвич, с. 2]. Фазові дієслова зустрівся і побачив мають форму доконаного виду і констатують факт відбування певних подій, зустрічі і споглядання людиною величі і благородства.

Тим не менше, дієслова на позначення фази початку, можуть також вживатися у формі доконаного виду, якщо вони вживаються у минулому часі:

...Надто рано почалось цього року літо в Криму. Шовковиця обсипалася, не доспівши, виноград не зав’язався, попадали жовті персики величиною з ліщиновий горіх, вітри не наганяли на небо ні одної хмаринки. Достиг ячмінь, ледве покривши собою сіру кам'янисту груду, і розвіялося половою виколосене просо [Мальвич, с. 4]. Дієслово почалось вказує на фазу початку дії. Воно вживається у минулому часі у формі доконаного виду. Сукупність дієслів обсипалася, не зав’язався, не наганяли, достиг, розвіялося пояснюють, чому не літо почалося рано. Вони мають форму доконаного виду і вживаються у минулому часі.

Вона не підвелася, тільки скрушно глянула на невільницю, потім її скляні очі надовго вп’ялися в татарина і враз погасли, збайдужіли [Мальвич, с. 6]. У цьому реченні дієслова доконаного виду не підвелася, глянула, вп’ялися, погасли вказуються за завершальну фазу. У цьому прикладі фазові дієслова доконаного виду вживаються для опису послідовності дій невільниці.

Адже коли мати стає байдужою до дітей і внуків, значить – постаріла вона і збирається в дорогу на той світ [Мальвич, с. 20]. Дієслово постаріла у доконаному виді вказує на процес старіння. Постаріти означає досягти похилого віку.

Підсумовуючи вищевикладене, за граматичними характеристиками фазові дієслова мають форму доконаного або недоконаного виду. Вони можуть вказувати на одноразову або багаторазову дію, реалізувати значення процесуальності або тривалості тощо.

2.3. Функції фазових дієслів у мові творів р. Іваничука

Фазові дієслова можуть виконувати у реченнях функції присудка: У партизанів, що залягли в сторожках, закінчувалися набої, кулеметні черги ставали все рідшими, а врешті зовсім стихли; тоді права сторожка вибухнула – островерхий дашок злетів у повітря, мов парасоля, і впав на сніг, а з лівої вийшов упівський старшина з піднятими руками…[вогнст, с. 113]. У цьому прикладі фазове дієслово означає фазу кінця. У тексті це дієслово недоконаного виду і виконує функцію присудка.

І саме в той мент, коли колядниці подалися вниз понад Брусторкою вбік Шепота, Андрій помітив, як із шешорського тракту звернув на Брустори військовий відділ і розсипався улоговиною обабіч дороги [вогнст, с. 194]. Фазове дієслово подалися є присудком. Вона означає початок фази, а саме рух у певному напрямі.

Думала Ганна, що вже ніколи його не побачить: перед Йорданом пішов Чарнота зі своєю сотнею рейдом на Покуття – там почалися вивози в Сибір: яке село врятує, а яке ні, десь погромить енкаведистський гарнізон, а десь обійде, зваживши свої сили, коли виграє бій, а коли… [вогнст, с. 194]. Фазове дієслово фази початку почалися виконує функцію підмету. У реченні воно використовується у значенні початку дії.

А ще хочу тобі сказати, що в Сакатурі гарнізон розгромлений, твоя сестра Марія і її чоловік подалися до куреня Різуна в Чорний ліс, бо й Сакатуру, як сусідню Боднарівку, нині –завтра теж спалять. А Василь у нас… [вогнст, с. 202]. Фаза початку виражена через дієслово подалися, що виконує функцію присудка. Це дієслово означає відправлятися, вирушати куди-небудь, ідучи, їдучи, відлітаючи.

У формі присудка, фазове дієслово може бути частиною складеного присудка:

Третього дня після смерті Амурата з самого ранку почав збиратися народ уздовж Ат-мейдану [мальви, с. 28]. Почав збиратися – це складений присудок, що вказує на фазу початку дії.

У страдчівській пущі щойно починає розпаношуватися осінь: кольористі клени, тихо засинаючи, струшують із себе лапате листя, встелюють ними жухле моховиння, заквітчують золотистими узорами кущі глоду й ожини [проща, с. 11]. Починає розпаношуватися – це складений присудок на позначення початку дії.

Я перестав спілкуватися з товаришами, та коли вже перо спинилося і я прочитав написане – вперше відчув перевагу прози над віршем: у вірші ідея перебуває на службі в рими, а проза дає простір для вільного мислення [проща, с. 17]. Перестав спілкуватися – це складений присудок, що означає фазу завершеності дії.

Функція обставини реалізується у складних реченнях:

Літала під час репетицій домовина понад сценою, осідала долі, й тоді з неї виходила прекрасна Сотниківна й простягала до Хоми руки, щоб затягнути його у відьомське пекло; Хома‑Аркадій описував крейдою довкруж себе кола й приговорював «хрест на мені, хрест на спині» [проща, с. 9].

Проте ми таки зібралися у страдчівській печері на Дмитрія при світлі стаєнної ліхтарні, яку я захопив з собою з Янова, поставали за сповідальним каменем, щоб присягтися – хто що може зробити для укріплення духа зневоленого народу, бо іншої зброї в нас не могло бути [проща, с. 33].

Я втямив, що до вечора недалеко, й ночувати подамся в Янів до сестри, яка стала господинею в батьківському домі, й для згадок про доморосів залишилося в мене небагато часу, а ніхто з них не приходить на умовлене місце, щоб допомогти згадати минуле, що промайнуло, мов блискавка, і утопилось у пропасті літ [проща, с. 33].

У тексті фазові дієслова використовуються письменником для зображення череди подій:

Вклонилася господареві до ніг, подякувала, похапцем зібрала свої мізерні пожитки, схопила дівчинку на руки і вибігла. Чвалувала крутими вуличками, завмираючи від страху, що повернеться з міста туркеня і дожене її, бігла, ховаючись за кам'яними стінами, що заступали вікна будинків, квапилася до північних кафських воріт, щоб вийти з тісного міста на волю [Мальвич, с. 7].

Дервіш повернувся до Марії спиною, зашепотів слова молитви, тихо подався у протилежний бік, а вона стояла зблідла, без надії, з простягнутими руками і не помічала, як синьоока Мальва безжурно бігає попід хребтом, зриває жовті квіти, що пришпилились головками до сухої землі [Мальвич, с. 7].

Протягом цілого року прибували до Золотого Рогу галери з трофеями, султан із військом повернувся аж весною [Мальвич, с. 16].