Файл: Семантика і функціонування фазових дієслів у мові творів Р. Іваничука-1.docx

52

ЗМІСТ

ВСТУП 2

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФАЗОВИХ ДІЄСЛІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ 5

1.1. Поняття про фазові дієслова та історію їх вивчення 5

1.2. Різновиди фазових дієслів 14

1.2.1. Дієслова із власне фазовим значенням 14

1.2.2. Фазові дієслова із звуженим значення і обмеженою сполучуваністю 16

1.3. Функціональне навантаження фазових дієслів у реченні 18

Висновки до розділу 1 20

РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИКО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ФАЗОВИХ ДІЄСЛІВ У МОВІ ТВОРІВ РОМАНА ІВАНИЧУКА 25

2.1. Семантичні різновиди фазових дієслів у мові творів Р. Іваничука 25

2.1.1. Дієслова із власне фазовим значенням 25

2.1.2. Фазові дієслова із звуженим значенням і обмеженою сполучуваністю 25

2.2. Граматичні особливості вживання фазових дієслів у творах Р. Іваничука 28

2.3. Функції фазових дієслів у мові творів Р. Іваничука 29

Висновки до розділу 2 35

ВИСНОВКИ 39

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 41

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 46

ДОДАТКИ 47

ВСТУП

Мова є однією з найважливіших складових, що будує націю. Вона супроводжує людину з перших днів її життя і до самої смерті, вона розвивається разом із суспільством. Знати мову – означає володіти всіма її структурами та словами. В кожній мові існують одиниці, що утворюють її номінативний інвентар, і визначають правила об’єднання даних одиниць у сполучення. Сукупність таких мовних сутностей прийнято відносити до специфічних частин мови.

Дієслова, як частина мови, займають особливе місце в словниковому складі англійської мови. Їх специфічна структура приваблює і викликає неабияку зацікавленість науковців, вимагає серйозного аналізу змісту та форми мовних одиниць, тому потрібно знати і розуміти їхню структуру, семантику та суть. Дієслову притаманна більша, ніж іншим частинам мови, ємність змістовної структури та більш рухоме коло значень, воно характеризується складною і розгалуженою парадигмою словозмінних форм та широким колом сполучуваності (І. С. Кесельман, О. С. Цимеринова). Дієслівна лексика мова зазвичай різноманітна. Дієслова можуть виникати на підставі образного уявлення дійсності, що відображає емпіричний, культурний або історичний досвід деякої мовної групи, певні типові ситуації або історичні події, які ще живуть у свідомості носіїв мови або вже забуті у деталях.

Дослідженню дієслів на рівні загальновживаної мови на сьогоднішній день присвячено цілу низку праць, в яких лінгвісти, як наприклад: А. Д. Апресян, Н. Д. Арутюнова, В. В. Виноградов, Н. Ф. Грозян, М. М. Лучак, М. В. Мирончук та ін. звертають увагу переважно на структурну, значеннєву, стилістичну, конотативну сторони дієслівної лексики, їх функціонування у різних мовних стилях. Проблемі дослідження дієслова як частини мові присвячені роботи багатьох науковців. Так В. Д. Аракін вивчає місце дієслова в англійській та російській мові, способи перекладу дієслова на основі порівняння зазначених мов; М. М. Лучак досліджує вживання часових форм дієслова в сучасній англійській мові; С. Ю. Мудрич вивчає проблему виокремлення частин мови в сучасному мовознавстві, аналізує тенденції розвитку питання про частини мови, визначає і зіставляє критерії виокремлення частин мови в сучасній українській та англійській мовах, здійснює типологічний аналіз граматичної будови обох мов; Е. Я. Мороховська досліджує дієслово та його роль в граматичній системі мови та ін.

Дієслівні одиниці вживаються в усіх галузях життя сучасної людини. Вони використовуються як в оригінальних творах класиків, так і у сучасних письменників, активно використовуються в засобах масової інформації та у повсякденному мовленні. Дієслівні одиниці мови є квінтесенцією її національного обличчя. Вони містять у собі велику силу експресії та емоційної наснаги.

До питання про фазових дієслова лінгвісти звернулися порівняно недавно, хоча аналітизм в українській мові досить поширений. Ця тема не піднімалася вченими аж до останньої третини XX століття, в академічних ж граматиках української мови фазові дієслова зустрічаються лише в розділі «Синтаксис», де мова йде про складений дієслівний присудок. У багатьох мовах існують фазові дієслова, які передають фазові смисли, але при цьому зберігають синтаксичні ознаки дієслів. Багато дослідників до сих пір сперечаються з приводу статусу фазових дієслів у лексичній системі української мови. Одні вважають що вони є дієсловами зв’язками, інші говорять про їх самостійність, тобто наділяють фазові дієслова лексичним значенням. Актуальність вивчення семантики фазових дієслів у функціональному аспекті продовжує перебувати у колі мовознавців-теоретиків. Найбільший інтерес представляє дослідження маловивчених фазових дієслів та їх функціональних характеристик у тексті. Фазовість передає початковий та кінцевий етапи спливання дії, а також проміжні етапи розвитку між початковою та кінцевою межею.

Тема роботи: «Семантика і функціонування фазових дієслів у мові творів Р. Іваничука».

Мета роботи – дослідити семантику і функції фазових дієслів у творах Р. Іваничука.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

1. систематизувати знання щодо поняття фазових дієслів;

2. узагальнити різновиди фазових дієслів;

3. охарактеризувати функції навантаження фазових дієслів у реченні;

4) дослідити семантичні різновиди фазових дієслів у мові творів Р. Іваничука;

5) визначити граматичні характеристики вживання фазових дієслів у творах Р. Іваничука;

6) проаналізувати функції фазових дієслів у мові творів Р. Іваничука.

Предметом дослідження є фазові дієслова в українській мові.

Об’єктом дослідження виступають семантика та функції фазових дієслів у творах Р. Іваничука.

Матеріалом дослідження послужила творчість українського письменника Р. Іваничука.

Вибір методів та прийомів дослідження пов’язаний зі специфікою об’єкта дослідження та конкретними завданнями, що обумовлюються темою дослідження. З цією метою в роботі використані: метод лінгвістичного аналізу для виявлення фазових дієслів у текстах Р. Іваничука; метод аналізу та опису для систематизації уявлень про фазові дієслів та їх функції у тексті.

Теоретична і практична значущість дослідження пояснюється тим, що його результати стануть внеском у дослідження фазових дієслів, визначення їх місця у системі класифікації дієслівної лексики.

Структура роботи: робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, списку використаних джерел, додатків.

Розділ 1 теоретико-методологічні засади дослідження фазових дієслів в українській мові

1.1. Поняття про фазові дієслова та історію їх вивчення

Семантична категорія фазовості активно вивчається, починаючи з 70-х років ХХ ст. До теперішнього часу широке висвітлення отримали проблеми, пов'язані з визначенням сутності фази і фазовості, питання відносини фазовості до категорії виду і до категорії аспектуальності в цілому [Бондарко, c. 78]. При цьому найбільш важливі питання залишаються невирішеними. Так, одні вчені не включають фазову детермінацію у систему ієрархічних аспектуальних відносин, визначаючи її як особливу ознаку [Маслов, c. 18]. Інші безпосередньо пов’язують фазовість з сутністю аспектуальності [Насилов, c. 72].

Наведене відмінність не так вже суттєво, набагато більш важливе значення має відмінність у визначенні самої концепції фазової подільності процесу і способів її вираження в українській мові. По даній проблемі також існують дві точки зору. Відповідно до першої концепції, вираз значення фазовості не зв'язується з категорією виду. Згідно з другою – значення фазовості не тільки безпосередньо пов’язується з категорією виду, але і визначається як відношення процесу, позначеного дієсловом недосконалого виду, до однієї з його фаз, маніфестував формою дієслова доконаного виду.

Значення фазовості є невід’ємним складником семантичної структури дієслова. Однак визначення фазовості як поняття, концепція фазовості як системно-структурного компонента семантики дієслова та можливості дієслівних грамем виражати фазове значення відбивають різне розуміння цієї категорії. Це, безумовно, пов’язано із відсутністю чітко визначеної та мотивованої концепції базової семантики дієслова та із різним розумінням таких понять, як роди дієслівної дії, аспектуальність, акціональність, темпоральність та їх системно-структурних взаємозв’язків [Барчук, с. 197].

Фазисність — це категорія, значення якої вказують на часову фазу даного факту, тобто виражають обмеження процесу певною часовою константою в діапазоні від початку виникнення до завершеності. В основі фазової семантики лежать причиново-наслідкові відношення, що виникають при зіставленні, з одного боку, значення необмеженого процесу, а з іншого – його обмеження. Окремі ключові субстантиви здатні поєднувати навколо себе дієслова із значенням різних фаз дії, утворюючи, таким чином, парадигми. «З одним і тим самим іменником можуть поєднуватися дієслова різних смислових полів, причому змінюється загальне категоріальне значення аналітичної структури. Так створюється фразеологічна парадигма, до певної міри порівнювана з парадигмою морфологічною. Але від морфологічної парадигми фразеологічна відрізняється більшою різноманітністю засобів, що використовуються для вираження аналогічного значення й, особливо, неповнотою, оскільки реалізуються далеко не всі можливі сполуки» [Бойченко, с. 33].

За своїм змістом фазовість не збігається ні з категорією виду, ні зі способами дієслівної дії, з якими вона, проте, тісно пов’язана родо-видовими відношеннями. Фазовість – поняття ширше, ніж вид і спосіб, воно побудоване на уявленні про початок, тривалість і завершеність дії. Членованість дії на фази передбачає її розвиток і прогрес. Різні етапи протікання дії й поділ її на фази пов’язані з низкою семантичних ознак: цілісністю, ітеративністю, серійностю, перервністю, поновленням, миттєвістю й тривалістю і под. Інколи фазовість називають «внутрішнім часом дії», що засвідчує можливість виділення в понятті «дія» певних етапів її розвитку. Уявлення про фазовість дає змогу говорити про поділ дій на тривалі й миттєві. Усе це залежить від того, скільки і які фази лежать в основі реалізації дії. Якщо фаза лише одна – можна говорити про миттєву дію, наприклад: А кінь раптово скаконув у хащу (Б. Грінченко). Якщо ж фаз кілька, у них можна виділити початкову й кінцеву – варто говорити про тривалу результативну дію, наприклад: Льотчик почав неквапом нарізати на сковороді яєчню (О. Гончар). У випадку, коли фаз багато, вони однотипні й абстраговані від часової осі, уявні, слід говорити вже не про дії, а про діяльність суб’єкта, яка перебуває на периферії уявлень про власне дію, якщо взагалі не в концептуальному полі «процес» чи «стан», наприклад: Робітники працюють на монтажі електроніки, відновлюють її, виїжджають до замовників мікроскопи встановлювати (В. Коротич) [Овчиннікова, с. 108].

Функціонально-семантична категорія фазовості завжди цікавила дослідників. У дослідженнях В. С. Храковського, які виконані в межах парадигми функціональної лінгвістики, охарактеризовано категорію фазовості як функціонально-семантичне поле, у якому виділено три структурні компоненти – семантичні класи предикативних слів (насамперед дієслів) із фазовими значеннями; лексико-граматичні, граматичні й контекстуальні засоби, які актуалізують фазові семи; слова і словосполучення на позначення певної фази дії, що вживаються з лексичними класами дієслів першого компонента фазової структури. Останні два структурні компоненти описані оглядово [Храковський, с. 153]. Фазовість як мовна категорія характеризується рядом ознак. Зокрема, їй властива польова структура, ядро якої становлять аналітичні синтетичні дієслівні форми. До аналітичних засобів вираження фазових значень зараховують, окрім дієслів почати, закінчити, продовжити, значний арсенал інших лексичних одиниць із фазовим значенням: кинутися, взятися, піти, залишити тощо, напр.: Вона (Русалка Польова)для тебе досі вже вінок зелено-ярий почала сплітати (Леся Українка). До синтетичних форм зараховують не лише префікси з фазовим значенням, але й усі без винятку афіксальні засоби вираження видових значень корелятивного й дериваційного статусу. У структурно-семантичній моделі макрополя фазовості виділяють поля зачинної фазовості (інгресиви, інхоативи, інцептиви); фази тривалості дії; фази завершення дії або переходу до нового етапу своєї реалізації. Класифікація вибудовується на основі нашарування навколо основної дієслівної семи (ядро становлять фазові дієслова) кожного поля диференційних сем, які конкретизують домінантне значення. Польова структура фазовості передбачає наявність різноманітних синонімічних способів її реалізації з використанням не лише дієслівних засобів, але й інших частин мови, у результаті чого виникають синонімічні синтаксичні структури фазовими значеннями типу: стати сивим – посивіти (результативно-завершувальна фаза). В основі фазовості – бінарна опозиція. У семантичному плані категорія фазовості відображає протиставлення початку й вичерпаності дії, хоча можуть бути виділені й проміжні значення. У будь-якому випадку фаза не може визначатися поза відношенням неперервного процесу до його перервності. Граничність процесу чи його наближення до межі – головна ознака фазовості. Окремі вияви фазовості набувають суто граматичного характеру. Так, значення фазовості варіюється в таких видових опозиціях, які носять корелятивно-граматичний характер: розміщуватися – розміститися (початок і результат) [Сидоренко, c. 17].