Файл: Семантика і функціонування фазових дієслів у мові творів Р. Іваничука-1.docx

1.3. Функціональне навантаження фазових дієслів у реченні

Фазові дієслова в структурі речення не виконують самостійних синтаксичних функцій, а лише ускладнюють дієслівні форми, що входять з ним до одного синтаксичного блоку. Фазові дієслова набувають відповідної граматичної форми, а основне дієслово стоїть у формі інфінітива. Наприклад: Він давно вже перестав загравати з старими роботящими українськими селянами-старостами…(Довженко); Обід приходився посередині лекції, його лишали обідати (Коцюбинський); Може, не один багач, почувши ту Кармелеву пісню, покидав співати (Вовчок); Тарас зрозумів, що бій програно, і почав голосно плакати (Довженко). Саме у структурі складеного дієслівного предиката (фазове дієслово + інфінітив) фазові дієслова мають найбільший ступінь послаблення своєї семантики. Навіть якщо в реченні відсутній поєднаний з фазовим дієсловом інфінітив, що несе основне лексичне навантаження, він все-таки передбачається за змістом. Наприклад: Зачинаю цей щоденник не тому, що хочеться побавитися у великого (Симоненко) – фазовим дієсловом не лише програмується об’єкт та імпліцитний суб’єкт, але й опущений інфінітивний компонент предиката (зачинаю писати, вести, нотувати тощо) [Прокопенко, с. 11].

Контекстуально фазового значення можуть набувати дієслова, які належать до інших семантичних груп, наприклад, дієслів конкретної дії чи руху і переміщення в просторі (вступити в, зав’язати, кинути, піти, сідати, пірнути, порвати тощо). Функціонування таких лексичних одиниць у фазовому полі зумовлює їх групування навколо фаз початку, тривання і закінчення дії, утворюючи при цьому співвідносні ряди [Прокопенко, с. 11].

Фазові дієслова, якщо вони вживаються у формі присудка, виконують такі функції:

1) висловлюють модально-часове значення присудка;

2) доповнюють його основне інформативне значення.

Лексичне значення фазового дієслова включає вказівку на початок, кінець, продовження дії: почати (починати), стати, закінчити, залишитися, взятися (прийматися), продовжувати, перестати, припинити, кинути (кидати) і подібні. Вони можуть виконувати функції вираження емоційної оцінки дії: любити, боятися, боятися і т.ін .

Фазові дієслова вказують на момент початку перебігу дії, вираженого основним компонентом, і, таким чином, не усвідомлюються самостійно. Вони як би зливаються з інфінітивом, граючи при ньому роль своєрідного показника моменту протікання дії (початок, продовження, кінець). Завдяки цьому конструкція присудка має цілісністю: обидва дієслова взаємно доповнюють один одного.

Граматичний устрій включає різні типи системно-структурної організації категоріальних явищ – не тільки системи (підсистеми) у рамках окремих мовних рівнів, але і міжрівневі, різнорівневі системи, основані на об’єднанні й взаємодії морфологічних, синтаксичних, словотворчих, лексико-граматичних та лексичних елементів. Такі системи – двобічні змістово-формальні єдності, які формуються граматичними одиницями, класами та категоріями разом із взаємодіючими з ними на семантичній основі засобами різних мовних рівнів, прийнято називати функціонально-семантичними полями. Система фазових дієслів в українській мові відноситься до граматичної будови мови, представляє собою особливий її аспект – семантично об’єднані різнорівневі мовні елементи (з граматичною основою), утворюючи той потенціал функцій і засобів, котрий реалізується в мові. Кожна граматика містить у собі функціональний аспект. Він так або інакше поданий і в формальній за походженням граматиці, тобто в граматиці, що послідовно рухається від форми до значення. Якщо функціонування граматичних одиниць у взаємодії з елементами різних мовних рівнів стає спеціальним об’єктом аналізу, то, доведено, що йдеться мова про суттєві ознаки функціональної граматики. Якщо ж крім напрямку від форми до семантики в граматичному описі використовується протилежний напрямок – від семантичних категорій до формальних засобів їх вираження, то тип функціональної граматики виступає у всій повноті своїх ознак Поняття функціонально-семантичного поля відображає явище взаємодії елементів різних мовних рівнів, що в повній мірі розкриваються при їх функціонуванні в мові. Але системно-мовні основи єдності типу функціонально-семантичного поля закладені у самому ядрі граматичної будови мови, ядрі граматичної категоріальності. Таким чином, граматичний устрій мови має «польову» структуру з максимально граматикалізованим ядром та лексико-граматичною периферією. Ця частина граматики включається у більш широку сферу будови мови, що охоплює все категоріальне не тільки в граматиці, але й в лексиці, а також у фонетиці. Граматична категоріальність і граматична будова мови являють собою центр, ядро більш ширшої сфери мовленнєвої категоріальності і мовленнєвої будови. Граматичні одиниці, класи та категорії є основними носіями особисто граматичної семантики – категоріальних значень. Ці значення містять в собі понятійне ядро, мають понятійну основу – усе це суто мовні закономірності. «В змісті граматичних класів та категорій другорядну або домінуючу функцію можуть виконувати, поряд із семантичними, також і внутрішньомовні структурні функції, які не пов’язані безпосередньо з розумовим (понятійним) змістом і не відображають позамовних відношень» [Адмони, с. 84]. Це посилює особисто мовну специфіку граматичної будови. Звернення до правил функціонування граматичних одиниць вимагає виходу в широку галузь взаємодії елементів різних рівнів і аспектів мови у висловлюванні. Система граматичних одиниць, класів і категорій разом з правилами їх функціонування – це не найвища «позиція» у всьому тому, що пов’язане з мовою та з її використанням. Ця система підпорядкована тому, для чого вона служить, – формуванню та вираженню (у взаємодії з лексикою і з опорою на лексику) розумового змісту. При такому розумінні граматики в її сферу включається широке коло проблем співвідношення понятійних категорій та їх мовленнєвого втілення, їх мовної семантичної інтерпретації у змісті категорій української мови.

Якщо погодитися з тим, що фазові значення відповідають етапам дії у часі, то, очевидно, що поєднуватися з цими значеннями можуть дієслова, які означають дію, а та в свою чергу локалізується у часі, за своєю природою може припинятися або поновлюватися. Дієслова, які означають локалізованість дії у часі, поєднуються з фазовими дієсловами. Справа в тому, що локалізовані дії у часі можуть бути двох видів. Одні дії майже не мають часової тривалості. Час їх здійснення співвідноситься з точкою на часовій осі, інакше з моментом часу. Це миттєві дії, котрі виконуються «одним рухом, за один раз». В інших дій час здійснення являє собою відрізок, який можна відкласти на часовій осі, і котрий, таким чином, являє собою певний період часу. Це не миттєва, або тривала дія, а дія яка відбувається протягом певного, встановленого періоду. Тільки у локалізованих у часі діях можна виділити етапи, котрі прийнято називати фазами, і, відповідно, тільки ці дії поєднуються з фазовими значеннями [Білозір].

Категорія фазовості тісно переплітається з морфологічними категоріями виду й часу. З’ясуванню характеру їхньої співвіднесеності в слов’янських мовах присвячено чимало праць [Соколова, с. 180], автори яких переконливо доводять, що фазовість пронизує всю систему дієслівних форм. Найтіснішим виявляється зв’язок фазовості з категорією виду, адже їх обидві усвідомлюють через поняття цілісності та розчленованості дії. У найширшому розумінні сутність цієї взаємодії можна сформулювати так: дієслова недоконаного виду позначають дію розчленованою на окремі етапи, кожен з яких посідає певний відтинок на часовій осі; натомість форми доконаного виду позначають дію, початок, середину й завершення якої розуміють як цілісну неподільну фазу, що являє собою точку на осі часу. Ядро синтетичних засобів вираження фазовості становлять префіксовані форми доконаного виду, співвідносні з аналітичними формами, пор.: загорівся – почав горіти, дотиснеш – закінчиш тиснути, перехотів – припинив хотіти. Ці форми є семантично еквівалентними, у формально-граматичній структурі речення – взаємозамінними, проте на рівні комунікативному часто не бувають тотожними [Кислякова, с. 24]. Традиційно такі відмінності кваліфікують як «відтінки значення», «стилістичні відтінки», «семантико-прагматичні особливості» [Бацевич, с. 9-10].

Висновки до розділу 1

Підсумовуючи вищевикладене, фаза являє собою окрему стадію в розвитку процесу, що підкріплюється наявністю спеціальних фазових дієслів, а також дієслів, що містять у собі семантику фазовості. Зазвичай протягом процесу виділяються три фази: початкова, серединна, кінцева. Встановлено, що фазові фразові дієслова поділяються на: дієслова із власне фазовим значенням; і дієслова із звуженим значення і обмеженою сполучуваністю. Фазовість дієслів у реченнях виконують функції самостійних синтаксичних конструкцій.

РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИКО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ФАЗОВИХ ДІЄСЛІВ У МОВІ ТВОРІВ РОМАНА ІВАНИЧУКА

2.1. Семантичні різновиди фазових дієслів у мові творів Р. Іваничука

У цьому розділі буде досліджено семантичні різновиди фазових дієслів у творах українського письменника Р. Іваничука.

2.1.1. Дієслова із власне фазовим значенням

Використавши за основу класифікацію дієслів із власне фазовим значенням Н. Шведової [Шведова], у творах Р. Іваничука використовуються дієслова зі значенням:

1) початку;

2) продовження;

3) кінця.

Початку: Однак до сварки між приятелями не дійшло. Дівчинка зникла, й хлопці мовчки подалися з гаю, вийшли на узлісся, звідки починалося Шинкарукове поле, а тоді Мирон побачив, як здобріли Йосафатові очі, він ударив побратима долонею по плечу й побіг межею в бік Солтисової гори; Йосафат погнався за ним, й довго вони бавилися в лапанки, аж поки з них не вивітрилася ворожість [вогнст, с. 4]. Починалося – це дієслово у минулому часі. Воно передає значення початку певної території, а саме Шинкарукового поля.

Зголошувалися до комісара теж українські вояки, які служили в австрійському війську, – тож одного дня прийшов до батька капрал Іван Шинкарук. Батько ваш був освічений, мав за собою гімназію, й комісар узяв його за писаря до своєї канцелярії [вогнст, с. 4]. Зголошуватися означає заявляти про своє бажання, згоду робити що-небудь, відповідно це ініціювання якої-небудь дії.

Вони залишили ровери в крайнього господаря на Воловому й подалися крутим узвозом, що спинався на першу підгірську гряду, минули розсипаний у перелісках хутір Сакатуру й вийшли на Зруб, звідки починалася Боднарівка… [вогнст, с. 13]. Подалися – це дієслово, яке вказує на початок ді. Воно означає рушити у певному напрямку або з певною ціллю.

Продовження: Дитяча забава тривала безкінечно, закохані діти розумілися тільки їм відомою мовою і, змагаючись, втішалися, що можуть нею зізнаватися одне одному в найсокровеннішому… [вогнст, с. 18]. Дієслово тривала означає продовження якоїсь події у певний проміжок часу.

Батько запрягав коня до воза, мати вкидала якісь клунки й буханці хліба у васаг, а над селом лунали зойки, люди метушилися й розбігалися хто куди – в ліси, потоки й мочули; пані Марія вилізла на воза й потягнула за собою Мирона, і тої миті хлопець зустрівся поглядом з Йосафатом, який непорушне стояв біля своїх воріт поруч із дідом – пасічником Федором [вогнст, с. 4]. Розбігалися означає швидко рухатися у різні сторони. Ця подія є продовженням метушні, яка сталася у селі.

Мирон сидів на возі, схилившись над книжкою, він намагався вчитатися в написане, рядки зливалися у вечірньому сутінку, й читати стало невміч. Але якби враз сонце й зблиснуло, хлопець ніяк не запам’ятав би прочитаного, бо перебував думками в гаю над межовим струмком, який віднині матиме право переступати лише Йосафат [вогнст, с. 7]. Фазове дієслово вчитатися передає значення тривалості певної дії. Вчитуватися означає продовжувати спроби вловити зміст книги або тексту, який читає людина.

…А тоді Коковський скомандував молодоукраїнцям: «До бою!»; ворожі сторони зближувалися, оркестр не переставав грати «Ще не вмерла» — і вже ось–ось мала пролитися кров, як із мисливського палацу Потоцького вийшов сам, без охорони, староста Альфред Біляк… [вогнст, с. 17]. Дієслово зближуватися означає продовження руку сторін одна до одної. У цьому прикладі такими сторонами виступають вороги на полі бою.

Кінця:

Пані Марія лягла на сіно у васагу й задрімала, Мирон теж примостився біля неї, а вчитель пантрував, й коли книжка випала хлопцеві з руки, Шинкарук упізнав її, й згадалися йому колишні розмови з покійним уже нині Андрієм Чайковським: старий письменник розчулювався, згадуючи давно проминулу старовину [вогнст, с. 7]. Дієслово задрімала має завершене значення певної події, а саме поринання у сон.

Оце я дивлюся на вас, мої дорогі приятелі, й думаю: у цій благословенній віллі зібралися представники трьох письменницьких поколінь, кожен з яких, мов той ратай, обробляє свою ниву…[вогнст, с. 20]. Фазове дієслово зібралися означає сходитися, з’їжджатися, злітатися. Це завершена подія, зустріч представників трьох письменницьких поколінь відбулася.