Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

міняються місцями: та, яка була зверху (менш густа за звичайних умов фаза), стає важкою і опускаєтьсявниз. Я. б.викликається різницею стисливості компонентів і перерозподілом кон-центрацій у фазах, що межують; при збільшенні тиску фаза, що містить компонент із більшою молекулярною масою, стає важчою і тоне в іншій фазі. Уперше я. б. спостерігав Х. Камме- рлінг-Оннес [H. Kammerlіngh-Onnes] у системі водень (рідина) – гелій (газ): при температурі 20,1 К і тиску 49 атм газова фазаопускаласяпід рідку. Я. б. виявлено в системах аміак – азот (при температурі 180 К і тиску 1800 атм), аміак – азот – водень (при тиску 350–3700 атм і температурі 170 К), у трифазних системах із двомарідкими й однією газовою фазами (метанол – толуол, ацетон – анілін) та інші.

я. Е́берхарда(рос. явлениеЭберхарда; англ. Eberhard('s) effect) – один із різновидів примежових ефектів проявлення у фотографії.

я. невзаємозаміс́ ності(рос. явление невзаимозаместимости; англ. reciprocity effect) – полягає в тому, що при інших незмінних умовах та сама кількість освітлення, що потрапляє на фотографічний матеріал, здійснює різну фотографічну діюпри різних співвідношеннях між освітленістю на світлочутливому шарі та витримкою.

я. Пуркіньє́(рос. явлениеПуркинье;

англ. Purkinje effect) – позірна зміна яскравості по-різному пофарбованих предметів при зміні їх освітленості.

я. Сабатьє́(рос. явление Сабатье;

англ. Sabattier effect) – фотографічний ефект, який полягаєвутворенні частково, а інколи й повністю оберненого (позитивного) зображення на світлочутливому шарі, якщо після зйомки і неповного проявлення піддати шар рівномірному засвіченню по всій площі, а після цього остаточно його проявити.

я. Фараде́я(рос. явлениеФарадея;

англ. Faradayeffect) – поворот площини поляризації лінійно поляризованого сві-

766

тла, яке поширюється у речовині вздовж силових ліній магнітного поля. Кут повороту площини поляризації прямо пропорційний напруженості магнітного поля і шляху, який проходить світло у полі.

я. Шта́рка(рос. явление Штарка;

англ. Stark effect) – зміна рівнів енергії атомів, молекул і кристалів під дією електричного поля. Я. Ш. може виникати як у зовнішніх полях, так і в неоднорідних полях, створюваних зарядженими частинками, які оточують частинку, що випромінює або поглинає (т. зв. обернене я. Ш.). Див. також тео́ріякристаліч́ ного по́ля.Спостерігається за зсувом і розщепленнямспектральних ліній.

я́вищанапівпровідника́х конта́ктні (рос. явления в полупроводниках контактные; англ. contactphenomenain semiconductors) – нерівноважні електронні явища, що виникають при проходженні електричного струму через контакт напівпровідника з металом чи електролітом або через контакт двох різних напівпровідників (гетероперехід) або черезмежу двох областейтого самого напівпровідника з різним типом носіїв заряду (див. також р–n-перехід́) і різною їхньою кон-центрацією.

я́вища напівпровідника́хопти́чні (рос. явленияв полупроводникахоптические; англ. optical phenomena in semiconductors). Вплив світла на напівпровідник виявляєтьсявтаких ефектах, як фотопровідність і фотоерс. На значну кількість оптичних явищу напівпровідниках істотно впливають магнітні й електричні поля, а також механічні напруження і температура.

я́вища пла́змінеліній́ ні(рос. явления в плазме нелинейные; англ. nonlinear phenomena in a plasma) –

виникають у результаті взаємодій хвиль, полів і частинок, при яких не виконується принцип суперпозиції хвиль і які описуються з урахуванням нелінійних доданків у рівняннях кінетики або динаміки плазми та в рівняннях Максвелла.

Я. в п. н. виникають за досить малих амплітуд хвиль.

явища́ гальваномагніт́ ні(рос. явления гальваномагнитные; англ. galvanomagnetic phenomena) – сукупність явищ, пов'язаних із дієюмагнітного поля H на електричні властивості провідників (металів, напівпровідників, напівметалів), через які протікає електричний струм (густиною j). Розрізняють непарні гальваномагнітні явища, характеристики яких змінюють знак при зміні напрямку H на зворотний (ефект Холла), і парні (поперечний магнітоопір), а також поздовжні

(j || H) і поперечні (j H). Я. г. зумовлені викривленням траєкторії в магнітному полі. Я. г. – одне з основних джерел відомостей про електронну енергетичну структуру напівметалів, про механізми розсіяння носіїву напівпровідниках.

я́вищагіромагніт́ ні(рос. явления гиромагнитные; англ. gyromagnetic phenomena) – те саме, що я́вища магнітомеханіч́ ні.

я́вищаелектрокапіля́рні(рос. явления электрокапилярные; англ. electrocapillaryphenomena) – явища, які полягаютьу зміні поверхневого натягу на межі розділу двох фаз при зміні стрибка

електричного потенціалу на ній. Напри-

клад, висотартутного стовпчикав капілярі у присутності електроліту, що змочує стінки капіляра, залежить від потенціалу ртуті.

я́вищаелектрокінети́чні(рос. явления электрокинетические; англ. electrokinetic phenomena) – явища, які виражаються або у виникненні руху однієї з фаз двофазної системи відносно іншої під дією зовнішнього електричного поля, або у виникненні різниці потенціалів у напрямку відносного руху фаз, викликаного механічними силами. До я. е. належать: 1) електрофорез– рух у рідині завислих твердих частинок, пухирців газу, крапельіншої рідини тощо під дією зовнішнього електричного поля; 2)

767

електроосмос – рух рідини через капіляри чи через поруваті діафрагми під дією зовнішнього електричного поля; 3) ефект Дорна – виникнення різниці потенціалів у рідині в напрямку осідання завислих твердих частинок; 4)виникнення різниці потенціалів між кінцями капіляраабо між поверхнями поруватої діафрагми, через яку продавлюєтьсярідина.

я́вищакапіля́рні (рос. явления капиллярные; англ. capillary phenomena) – сукупність явищ, зумовлених дією міжфазового поверхневого натягу на границі розділу середовищ, що не змішуються. До я.к. належатькапілярне всмоктування, поява і поширення капілярних хвиль, капілярне пересування рідини, капілярна конденсація, процеси випаровування і розчинення при наявності викривленої поверхні.

я́вищакооперати́вні(рос. явления кооперативные; англ. cooperative phenomena) – явищав багаточастинковій системі, пов'язані з когерентною (погодженою) взаємодією великого числа частинок (інакше кажучи, з розвиненими багаточастинковими кореляціями). Найпростіший прикладя. к. – гідродинамічні рухи (звук, теплопровідність і т. п.). Такі рухи пов'язані з локальними змінами термодинамічних характеристик (густини, тиску та ін.), а також швидкості, і мають достатньо великі просторові та часові масштаби (необхідні для встановлення локальної рівноваги). Я. к. відбуваються як у рівноважних фізичних системах, так і в системах різноманітної природи, що перебувають далеко від термодинамічної рівноваги.

я́вищакрити́чні(рос. явлениякритические; англ. critical phenomena) – специфічні явища, що спостерігаються поблизу критичних точок рідин і розчинів, а такожпоблизу точок фазових переходів 2-го роду: ріст стисливості речовини в околі критичної точки рівноваги рідина – газ; зростання магнітної сприйнятливості та діелектричної проникності в околі точок Кюрі феромагнети-

ківі сегнетоелектриків, аномальновелике поглинанняУЗ, опалесценція та ін.

я́вищамагнітомеханіч́ ні[я́вищагіромагніт́ ні] (рос. явлениямагнитомеханические, явления гиромагнитные; англ. magnetomechanic phenomena, gyromagneticphenomena) – група явищ, зумовлених взаємозв'язком магнітного моменту мікрочастинок (наприклад, електронів в атомах і йонах) з їх власним кутовим (механічним) моментом (спіновим і орбітальним). Зміна макроскопічного кутового моменту системи мікрочастинок (фізичного тіла) призводить до зміни магнітного моменту цієї системи, і, навпаки, при зміні магнітного моменту змінюється кутовий момент системи частинок (тіла). Одне з я. м. – ефект Барнетта(1909) – полягає у виникненні додаткового магнітного моменту у феромагнетика, введеного в обертання. Обернене явище називається ефектом Ейнштейна– де Хааза(1915).

я́вищамагнітотеплові́(рос. явления магнитотепловые; англ. magnetothermal phenomena) – зміни теплового стану тіл при змінах їхнього магнітного стану (намагніченні або розмагніченні). Розрізняють я. м. при адіабатичній (див. також ефе́кт магнітокалори́чний) та ізотермічній зміні магнітного стану.

я́вищаопти́чнінеліній́ нінестаціона́- рні (рос. явления оптические нелинейные нестационарные; англ. unsteady nonlinear optical phenomena) – нелінійні оптичні явища, які спостерігаютьсяв імпульсних і промодульованих у часі полях електромагнітних хвиль. Більшість я. о. н. н. зумовлена інерційністю середовища (залежністю поляризації в заданій точці в даний момент часу від значення полів у більш ранні моменти часу). Інерційність нелінійного відгуку виявляється, якщо час відгуку нелінійності більший за тривалість оптичного імпульсу чи за характерний час модуляції хвилі (див. також синхроніз́ м групови́й).

я́вищаперене́сення(рос. явления переноса; англ. transportphenomena) –

768

нерівноважні процеси, у результаті яких у фізичній системі відбувається просторове перенесення електричного заряду, речовини, імпульсу, енергії, ентропії чи якої-небудь іншої фізичної величини. Загальну феноменологічну теорію я. п., яку можна застосувати до будь-якої системи (газоподібної, рідкої чи твердої), дає термодинаміка нерівноважних процесів. Більш детально я. п. вивчає фізична кінетика. Загальна теорія я. п. розвивається в нерівноважній статистичній механіці на основі рівняння Ліувілля для функції розподілу всіх частинок, з яких складається система (див. також фо́рмули Грін́ а–Кубо́). Причина я.п.– збурення, які порушують стан термодинамічної рівноваги. Перенесення фізичної величини відбувається в напрямку, зворотному до її градієнта, внаслідок чого ізольована від зовнішніх впливів система наближається до стану термодинамічної рівноваги.

я́вищаповерхне́ві(рос. явления поверхностные; англ. surface phenomena) – явища, пов'язані з існуванням міжфазових меж. В області контакту двох фаз під впливом різниці їх молеку- лярно-силових полів відбуваєтьсяутворення поверхневого шару, яке супроводжується адсорбцією, виникненням поверхневої енергії, поверхневого натягу, поверхневого електричного потенціалу та інших специфічних поверхневих властивостей, будь-який прояв яких належить до поверхневих явищ.

я́вищаприелектро́дні(рос. явления приэлектродные; англ. space-charge phenomena) – процеси в газових розрядах у неоднорідній за концентрацією, температурою й іншими параметрами плазмі, розташованій між електродом і майжеоднорідною плазмою.

я́вищатермоелектри́чні(рос. явления термоэлектрические; англ. thermoelecticphenomena) – група фізичних явищ (явища Зеєбека, Пельтьє і Томсона), зумовлених взаємозв'язком між тепловими й електричними процесами в провідниках струму. Явище Зеєбека

полягає у появі термоерс в замкнутому колі з різних матеріалів, якщо контакти між матеріалами підтримуються при різних температурах. Явище Пельтьє полягає у виділенні або поглинанні тепла на контактах різних провідників при прохожденні через них струму, явище Томсона

– це поглинання або виділення тепла, доповнювального до тепла Джоуля, в провіднику, по якому протікає струм і в якому існує перепадтемператур. Якісно я. т. можно пояснити залежністю середньої кінетичної енергії вільних електронів, які переносять струм, від температури та від хімічної природи провідника.

я́вищатермомагніт́ ні(рос. явления термомагнитные; англ. thermomagnetic phenomena) – сукупність явищ, по- в'язаних із дією магнітного поля на електричні та теплові властивості провідників, усередині яких створений температурнийградієнт. ВідоміявищеНе- рнста–Еттінсгаузена, явище Рігі-Ледюка.

Я-ща термомагніт́ ні зумовлені дією магнітного поля на рух електронів – носіїв струму і теплавпровідниках.

ЯДРО́1 (рос. ядро; англ. nucleus, kernel,heart,core;(обч.) nucleus,kernel, cast,core;(греблі) membrane,corewall;

(хім. циклічна структура) ring; (в опорі матеріалів) kern;(мережі) hub).

я. а́томне(рос. ядро атомное; англ. atomic nucleus, atomic kernel) – центральна частина атома, що складається з нуклонів – протонів і нейтронів. Характеристиками я. а. є заряд Ze (е – заряд одного протона), маса М і масове число А, що дорівнює числу нуклонів у ядрі. Число протонів Z у я. а. визначає атомний номер елементу і його місце у таблиці періодичної системи елементів. Число нейтронів дорівнює A – Z.

я. кристаліза́ції[за́родок кристалі-

за́ції,затра́вкакристаліза́ції,зерно́ кристаліза́ції, центр кристаліза́ції] (рос. ядро кристаллизации, зародыш

кристаллизации, затравка кристалли-

769

зации, зерно кристаллизации, центр кристаллизации; англ. nucleus (of crystallization), crystallizing nucleus, solidificationcenter,solidificationcentre, crystallization grain) – дрібна частинка, на якійпочинаєтьсявиростаннякристала. Я. к. можуть бути частинки самої речовини, що кристалізується, або речовини зі схожою структурою; кристалики, що виникають самочинно, або полікристалики, на яких започатковується кристаліза- ція.я. скла́дене(рос. ядро составное; англ. compound nucleus). Модель складеного (проміжного) ядра застосовується для опису ядерних реакцій на складних ядрах (Н. Бор, 1936 р.). Вважається, що частинка, яка налітає, немовби заплутується у ядрі-мішені, а її енергія розподіляється між багатьма нуклонами, так що середняенергія збудження кожного з них виявляється меншою за енергію зв'язку. Така система живе відносно довго, що дозволяє говорити про деякий проміжний квазірівноважний стан системи – складене ядро. Розпад складеного ядра відносно слабко залежить від механізму його утворення.

ядра́ деформовані́ (рос. ядра деформированные; англ. strainednuclei) –

атомні ядра, форма яких в основному стані відрізняється від сферичної; відзначаються аномально великим електричним квадрупольним моментом. Деформація ядер – квантовий ефект, по- в'язаний з оболонковою структурою ядра,

– найдрібніші нейтральні частинки або йони, на яких відбувається конденсація пари.

я́драмагіч́ ні(рос. ядрамагические;

англ. magicnuclei) – атомні ядра, у яких число нейтронів N або (і) число протонів Z дорівнює одному з т. зв. магічних чисел: 2, 8, 20, 50, 82 і N = 126. М. я. відрізняються середінших ядер підвищеною стійкістю, більшою поширеністю в природі й іншими особливостями. Ядра з магічними N і Z називаються двічі магічними.

я́дранейтроннодефіци́тні(рос. ядра нейтроннодефицитные; англ. neutron deficit nuclei) – атомні ядра, які мають меншу кількістьнейтронів (N) порівняно зі стабільними ядрами з тією ж кількістю Z протонів, що є найпоширенішими в природі. Я. н. нестабільні і зазнають бета-розпаду, який супроводжується висиланням позитронів (β+–розпад) або захопленням електронів із внутрішніх електронних оболонок (див. також

захо́пленняелектро́нне).

я́дранейтроннонадлишко́ві (рос. ядра нейтронноизбыточные; англ. neutron excess nuclei) – атомні ядра з більшоюкількістю нейтронів (N) порівняно зі стабільними ядрами з тим жеZ (кількість протонів), найпоширенішими в природі. Я. н. нестабільні і зазнаютьбета-

розпаду, висилаючи електрони (β– розпад).

я́драорієнто́вані(рос. ядраориентированные; англ. orientednuclei) – сукупність атомних ядер з упорядкованою просторовою орієнтацією їх спінів. У звичайних умовах атомні ядра не орієнтовані. Для одержання я. о. розроблено спеціальні методи, засновані на наявності в ядер магнітних дипольних і електричних квадрупольних моментів, орієнтаційно жорстко зв'язаних з ядерними спінами. При накладанні магнітного поля магнітні моменти ядер орієнтуються уздовж поля (система ядер поляризується); неоднорідне електричнеполе, взаємодіючи з квадрупольним моментом ядра, призводить до вишикування ядерних спінів (статичний метод). Динамічний метод: зовнішнім полем поля-

770

ризуються електрони, і належним вибором збуджуваних переходів електронна поляризація "переганяється" в систему ядерних спінів (див. також резона́нся́-

дерний парамагніт́ ний, резона́нс електро́ннийпарамагніт́ ний); одержання я. о. безпосередньо в процесах ядерних реакцій для дослідження швидкихпроцесів.

я́драполяризо́вані(рос. ядраполяризованные; англ. polarized nuclei) – див. я́драорієнто́вані.

ЯДРО́ 2 в математиці (рос. ядро в математике; англ. kernel; (алг.) germ) – функція К(х,у), яка задає інтегральнеперетворення

b

(x) K(x, y) f (x)dy ,

a

що переводить функцію f(x) у функцію

ϕ(х).

ЯКІСТЬ́ , -ості (рос. качество; англ. quality, grade; (властивості) property, nature;(аеродин.) efficiency,fineness).

я. аеродинаміч́ на(рос. качествоаэродинамическое; англ. aerodynamic efficiency,aerodynamicfineness,fineness, lift-(over-)dragratio) – безрозмір́ на величина, що є мірою транспортної ефективності літального апарата,який рухається в атмосфері. Вона характеризує енергетичні витрати на переміщення вантажу на задану відстань. Відношеннямаси mлітального апаратав польоті до сили тяги Р рухальної установки є кількістью кг політної маси, що припадає на одиницю сили тяги, при сталому горизонтальному польоті

m/P =Ya/Xa. Величина К =Ya/Xa =Cya/Cxa називається я. а. літального апарата(Ya –

політна маса літального апарата,Xa – сила

лобового опору, Cya – коефіцієнт аеродинамічної піднімальної сили, Cxa – коефіцієнт лобового опору). Я. а. визначається головним чином формою тіла, а також умовами польоту і змінюється від 0 (сфера) до декількох десятків (крило).