Файл: Опорний кнспект.doc

Можливість роботи з фреймами не передбачалася ні в стандарті HTML| 3.0, ні в HTML| 3.2. Тут до останнього часу складалася достатньо типова ситуація, коли реально використовувані можливості активно застосовуються на багатьох WWW-сторінках|, проте не є частиною стандарту. Це означало, що браузери| цілком законно могли ігнорувати фрейми. З появою стандарту HTML| 4.0 ситуація змінилася — тепер підтримка фреймових структур закріплена стандартом. Відмітимо, що більшість сучасних браузерів| розпізнавали фрейми і до появи HTML| 4.0. Проте, необхідно надавати інформацію користувачам, що застосовують браузери| без підтримки фреймів. Для таких браузерів| можна передбачити альтернативну інформацію, яка записується між парою тегів| <NOFRAMES|> і </NOFRAMES>. Це виглядає таким чином:

<NOFRAMES|>

весь HTML-документ|

</NOFRAMES>

Все, що розміщене між тегами <NOFRAMES|> і </NOFRAMES>, відображатиметься браузерами|, що не мають можливостей підтримки фреймів. Браузери з підтримкою фреймів проігнорують всю інформацію між цими тегами.

Відмітимо, що в реальному житті розробники HTML-сторінок| часто не використовують можливості тега| <NOFRAMES|> для створення сторінок без фреймових структур, а просто створюють дві версії своїх HTML-документів|. Для такого варіанту на стартовій сторінці зазвичай пропонується вибір завантаження документа з фреймовою структурою або без неї. Далі залежно від вибору користувача завантажується тільки один варіант документа.

Оскільки фрейми підтримують не всі браузери, необхідно помістити тег <NOFRAME> перед тегом <BODY> , а між <BODY> І < /BODY> записати повідомлення, яке з'являтиметься у вікні, якщо браузер не підтримує фрейми. Після < /BODY> має йти </NOFRAME> .

Приклад 1

Створимо файл головної сторінки, на якій розташовано три попередньо створені документи (Рис. 1).

<HTML>

<TITLE>Навчальні заклади</TITLE>

</FRAMESET>

</FRAMESET>

</HTML>

Рис.1.1 Приклад сторінки з фреймовою структурою

Всі файли відображені у вікні браузера одночасно, а оскільки документи не вмістилися у визначені для них області, то кадри мають смуги прокручування.

2. Використання посилань у фреймах

У прикладі 1 не використані гіперпосилання — між фреймами немає взаємозв'язку. Проте це не завжди зручно: інформації може бути багато, а поділ сторінки на велику кількість фреймів призводить до розпорошування уваги відвідувача сайту. Тому розглянемо веб-сторінку з навігаційною панеллю, яка роз-міщена у лівій меншій частині екрана, при цьому необхідна інформація відображатиметься у більшій правій частині так, як це показано на рис .3.

Якщо заплановано використовувати певний фрейм для відображення інформації, яка змінюватиметься після вибору відвідувачами іншого посилання, то йому надають ім'я. Наприклад, <FRAME NAME="frame1">. Веб-сторінка з гіперпосиланнями, що виконуватиме роль навігаційної панелі, складається із сукупності тегів <А>...</А>. У них крім адреси файлу, пов'язаного з гіперпосилан-ням, слід зазначити ім'я фрейму, в якому цей файл відображатиметься. Для цього використовують атрибут TARGET , значенням якого є ім'я відповідного фрейму. Наприклад:

<А HREF="2.html" TARGET="frame1">Документ 1</А>

Приклад 2

Сформуємо веб-сторінку з навігаційною панеллю та областю відображення документів.

1. Створимо HTML-документ, який розмітимо за допомогою фреймів.

<HTML>

<TITLE>Документи</TITLE>

</HTML>

2. Створимо HTML-документ, який міститиме навігаційну панель, і збережіть його у файлі np.html.

<HTML>

<TITLE>Мої документи</TITLE>

<BODY>

<H2><A HREF="1_name.html" TARGET="frame1">Шрифт</А></Н2>

<H2><A HREF="2_name.html" TARGET="frame1">Заголовки</А></Н2>

<H2><A HREF="Pr.html" TARGET="frame1">Абзаци</А></Н2>

</BODY>

</HTML>

3. Відкрийте файл index.html у вікні браузера. На рис. 2.16 пока зано, який вигляд має поділене на фрейми вікно з навігацій- ною панеллю після першого завантаження веб-сторінки, поки користувач не вибрав гіперпосилання.

Рис.2 Приклад сторінки з навігаційною панеллю

У документі index.html у п'ятому рядку, в тегу <FRAME>, задано лише один атрибут — NAME, тому після першого завантаження веб-сторінки права частина буде порожньою. Щоб цього уникнути, використовують атрибут SRC для повідомлення адреси файлу, який повинен відкриватись у цьому фреймі під час першого завантаження сторінки. Зазвичай це файл веб-сторінки з графічними вставками та загальною інформацією про сайт.

Рис.3 Сторінка, на якій завантажена сторінка після переходу по посиланню.

Недоліки використання фреймів

Фрейми на веб-сторінках — це зручний спосіб структурування веб-сайту. Однак слід пам'ятати про те, що веб-сторінки з фреймами потребують завантаження кількох документів, і тому для їх відтворення браузеру необхідно більше часу, ніж для відтворення веб-сторінки без фреймів. Окрім цього, екран із кількома веб-сторінками розпорошує увагу користувача. Іноді веб-документи, розміщені на одному екрані, мають різний стиль оформлення, що негативно впливає на загальне враження від такої сторінки.

3 Вкладені набори фреймів

Число рівнів вкладеності фреймів не обмежене. У наступному прикладі зовнішній елемент FRAMESET| розділяє доступний простір на три рівні стовпці. Внутрішній елемент FRAMESET| розділяє другу область на два рядки нерівної висоти.

<FRAMESET| cols=| «33%, 33%, 34%»>

.зміст першого фрейма.

<FRAMESET| rows=| «40%, 50%»>

.зміст другого фрейма, перший рядок.

.зміст другого фрейма, другий рядок.

</FRAMESET>

.зміст третього фрейма.

</FRAMESET>

У наступному прикладі документа HTML агент користувача повинен завантажувати кожен файл в окремий розділ. Вміст фрейма і його визначення не повинні знаходитися в одному документі|:

<HTML>

<HEAD> <TITLE>Документ з фреймами</TITLE> </HEAD>

</FRAMESET>

</FRAMESET>

</HTML>

Лекція 8

Тема: Форми на веб-сторінках

Мета: вивчити основны теги для створення елементів форм у HTML –документі, розглянути приклади написання кодів для різних елементів, навчитися створювати комбіновану форму.

План

1. Поняття форми

2. Елементи формі в HTML

1. Поняття форми

Форма HTML – це розділ документа, в якому містяться звичайна інформація, розмітка і спеціальні елементи, звані управляючими (керуючими) елементами (прапорці, кнопки із залежною фіксацією, меню і так далі), а також мітки цих елементів. Зазвичай користувачі «заповнюють» форму, модифікуючи елементи (вводячи текст, вибираючи пункти меню і так далі), що управляють, перед тим, як надати форму агентові користувача для обробки (наприклад, на Web-сервер, на поштовий сервер і так далі)

Користувачі взаємодіють з формами за допомогою іменованих управляючих елементів.

«Ім'я елементу» задається атрибутом name. .

Кожен управляючий елемент, має початкове і поточне значення, обидва вони є символьними рядками. Інформацію про початкові значення і можливі обмеження на значення. У загальному випадку «початкове значення» елементу, що управляє, може задаватися за допомогою атрибуту value.

Проте початкове значення елементу TEXTAREA задається його вмістом, а початкове значення елементу OBJECT у формі визначається реалізацією об'єкту (тобто лежить поза областю, що розглядається в даній специфікації).

«Поточне значення» управляючого елементу, спочатку встановлюється рівним початковому значенню. Потім поточне значення може змінюватися користувачем або початкове значення управляючого елементу не змінюється. Таким чином при скиданні форми кожне поточне значення встановлюється рівним початковому значенню. Якщо управляючий елемент не має початкового значення, результат скидання форми непередбачуваний.

Створення форм

У мові HTML форми застосовуються для відправки даних із сторіночки на обробку в яку-небудь програму, встановлену на сервері. Користувач заповнює форму і натискає кнопку Send (відправити), обробка даних виконується спеціальною програмою (скриптом) на сервері, і ми отримуємо на адресу техпідтримки питання користувачів.

Створення форм починається з елементу <form> </form>

У елементу форми form існують два обов'язкові атрибути metod і `.