ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 17.03.2024

Просмотров: 43

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.


ХІРУРГІЯ

За редакцією професора

Я. С. Березницького

Вінниця Нова Книга 2020





УДК 617.0(075.8) Х50 Рекомендовано вченою радою ДЗ “Дніпропетровська медична академія МОЗ України ” як підручник для студентів 4-6 курсів закладів вищої медичної освіти (протокол № 5 від 26 грудня 2019 р.)

Колектив авторів: Березницький Я. С., Білов О. В., Білянський Jl. С., Бурка А. О., Гетьман В. Г., Запорожченко Б. С., Клігуненко О. М., Клименко В. М., Кутовий О. Б., Молчанов P. М., Никоненко О. С., Никоненко А. О., Сорокіна О. Ю., Сулима В. П., Храпач В. В., Цема Є. В., Шаповал С. Д., Шідловський В. О.

Рецензенти:

А. В. Клименко - доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри факультетської хірургії Запорізького державного медичного університету В. В. Грубнік - доктор медичник наук, професор, завідувач кафедри хірургії № 1 Одеського національного медичного університету

За редакцією професора Я. С. Березницького

Хірургія : підручник / [Я. С. Березницький О. В. Білов, Л. С. Білянський Х50 та ін.]; за ред. Я. С. Березницького. - Вінниця : Нова Книга, 2020. - 528 с. ISBN 978-966-382-834-3

Підручник відповідає вимогам базової підготовки магістра медицини - лікаря загаль­ної практики з питань клінічної хірургії. Матеріал у підручнику розподілений залежно від характеру захворювання та пріоритетів надання медичної допомоги. Кожний хірургічний напрямок викладено за синдромним принципом, що враховує практичний підхід в роботі лікаря, який за окремо виділеним клінічним синдромом планує маршрут встановлення по­переднього діагнозу, його клінічного обгрунтування та формує принципи надання медичної допомоги. Кожна тема викладена структуровано, залежно від основного клінічного синдро­му, з чітким розподілом основних розділів і відповідно до професійно-орієнтованих завдань затверджених галузевих стандартів. Кожний розділ теми подано в алгоритмізованому вигля­ді, що, на думку авторів, повинно сприяти кращому засвоєнню матеріалу при використанні кредитно-модульної системи навчання та більш якісному формуванню у студента навичок клінічного мислення.

Підручник розраховано на студентів 4-6 курсів вищих навчальних закладів медичного профілю III і IV рівнів акредитації, лікарів-інтернів.

УДК 617.0(075.8)


© Колектив авторів, 2020

ISBN 978-966-382-834-3 Нова Книга, 2020

Ознайомлювальний фрагмент



ХРОНІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ СТРАВОХОДУ
ІЗ ПОРУШЕННЯМ ПРОХІДНОСТІ
(синдром дисфагії)


Синдром дисфагії - утруднене ковтання або від­чуття застрявання при прийомі їжі чи рідини внаслі­док патологічних процесів у стравоході.

При клінічних ознаках дисфагії показане ціле­спрямоване обстеження стравоходу ендоскопічним

і рентгенологічним методами з подальшою плановою госпіталізацією відповідно до встановленого діагнозу.

Найчастіше причинами дисфагії є ахалазія кардії, стриктура стравоходу, пухлина стравоходу, дивер­тикул стравоходу.

Загальні питання розвитку і діагностики дисфагії

  1. Визначення. Дисфагія - це утруднене ковтання, що визначається відчуттям застрявання твердих і рідких харчових мас при проходженні по стравоходу.

  2. Актуальність проблеми:

А. Наявність дисфагії затруднює прийняття їжі.

Б. Дисфагія призводить до погіршення якості життя

хворого.

  1. Топографо-анатомічне розташування та будова стравоходу (рис. 4.1):

А. Розрізняють три відділи стравоходу:

  • загальна довжина стравоходу в середньому дорівнює 25 см;

  • шийний відділ - 5 см;

  • грудний відділ - 15 см;

  • черевний відділ - 3-4 см.

Б. Стравохід має три звуження:

  • верхнє - біля місця переходу нижньої части­ни глотки у стравохід (С6 7), тут розташований верхній сфінктер стравоходу - м’яз, що роз­слаблюється при ковтанні;

  • середнє - при перехресті з лівим бронхом (Th4-Th5);

  • нижнє - у місці проходження стравоходу че­рез отвір діафрагми (ThJ;

  • при переході стравоходу в шлунок розташо­вується нижній сфінктер стравоходу, що

перешкоджає закиданню шлункового вмісту у стравохід.

В. На шиї стравохід відхиляється від серединної лі­нії вліво, у середостінні після перехрещування з лівим головним бронхом стравохід відхиляєть­ся і знаходиться праворуч від аорти, перед стра­вохідним отвором діафрагми стравохід знову розташовується ліворуч від серединної лінії.

Г. Кровопостачання стравоходу:

  • шийний відділ стравоходу кровопостачається гілками нижніх щитоподібних артерій;

  • середня третина стравоходу кровопостача­ється із бронхіальних і непарних артерій, а та­кож дрібних стравохідних артерій, що відхо­дять безпосередньо від аорти;

  • нижня третина стравоходу кровопостачаєть­ся зі стравохідних гілок лівої шлункової артерії та діафрагмальних артерій.

Д. В зоні стравоходу є венозні анастомози між во­рітною веною печінки і верхньою порожнистою веною.

Е. Стінка стравоходу:

  • слизова оболонка стравоходу вистелена ба­гатошаровим плоским епітелієм і утворює по­здовжні складки (3-4), при проходженні їжі ці складки розправляються;








Рис. 4.1. Взаємовідношення стравоходу з поряд розташованими органами та його (

А - загальний вигляд стравоходу (1 - щитоподібний хрящ; 2 - верхнє звуження стравоходу; 3 - середнє звуження стравоходу; 4 - нижнє звуження стравоходу; 5 - трахея; 6 - бронхи; 7 - аорта; 8 - діафрагма; 9 - шлунок).

Б - вигляд збоку (1 - стравохід; 2 - трахея; 3 - дуга аорти; 4 - лівий бронх; 5 - фізіологічні звуження стравоходу; 6 - серце).

В - вигляд спереду (1 - стравохід; 2 - діафрагма; 3 - шлунок; 4 - низхідний відділ аорти; 5 - дуга аорти; 6 - трахея; 7 - лівий бронх; 8 - правий бронх).

Г - схематичне зображення розташування стравоходу в середостінні (1 - стравохід; 2 - аорта; 3 - непарна вена; 4 - напівнепарна вена;5-правалегеня;6-лівалегеня;7- серце).

Д - будова стінки стравоходу (1 - слизова оболонка; 2 - підслизова оболонка; 3 - внутрішній циркулярний м'язовий шар; 4 - зовнішній поздовжній м'язовий шар)

  • підслизова оболонка складається із судинних сплетень і слизових залоз;

  • м’язова оболонка складається із 2 шарів зов­нішнього (поздовжнього) і внутрішнього (цир­кулярного). У верхній третині стравоходу м'язова оболонка складається з поперечно­смугастої мускулатури, у нижній третині - із гладком’язових клітин.

Ж. У верхній третині грудного відділу ліворуч до стравоходу прилягає ліва медіастинальна плев­ра. У середній третині - права медіастинальна

плевра. У нижній третині - попереду прилягає серцева сорочка. Черевний відділ стравоходу вкритий очеревиною.

К. Стравохід на всьому протязі, за винятком корот­кої ділянки абдомінального відділу, позбавлений серозного покриву і відділений від навколишніх органів і медіастинальної плеври пухкою сполуч­нотканинною клітковиною.

  1. Функція стравоходу: проведення їжі, після її ков­тання, з порожнини глотки у шлунок:

• перистальтичний рух м’язової оболонки стравоходу;














  • вищерозташований відділ стравоходу скорочу­ється;

  • нижчерозташований - розслабляється;

  • закінчується акт ковтання розслабленням карді- ального жому.

  1. Причини розвитку дисфагії:

А. Звуження стравоходу.

Б. Порушення моторики стравоходу.

  1. Механізми розвитку дисфагії:

А. Звуження стравоходу:

  • пухлина стравоходу;

  • стриктура стравоходу.

Б. Порушення моторики стравоходу:

  • ахалазія кардії;

  • дифузний спазм стравоходу;

  • склеродермія.

  1. Клінічні прояви дисфагії:

  1. Скарги:

а) затруднення при ковтанні їжі (порушення про­хідності по стравоходу);

б) біль по ходу стравоходу при ковтанні;

в) печія.

Б. Історія захворювання - аналізу підлягає послі­довність розвитку захворювання та з’ясування можливих його причин.

  1. Об’єктивні дані при фізикальному обстеженні - специфічних даних немає.

  1. Діагностична програма обстеження стравоходу:

А. Інструментальна діагностика:

а) фіброезофагогастроскопія;

б) рентгенологічне дослідження стравоходу і шлунка з контрастною сумішшю;

в) pH-моніторинг стравоходу.

Б. Лабораторна діагностика - неспецифічна.

  1. Лікувальна тактика при дисфагії: вибір мето ду лікування залежить від причини, що викликала дисфагію.

Ахалазія кардії

  1. Визначення. Ахалазія кардії - порушення прохо­дження по стравоходу в шлунок харчових мас внаслі­док ураження нервово-м’язових елементів стравоходу в кардіальному відділі і відсутності рефлекторного розкриття кардії під час ковтання.

  2. Актуальність проблеми:

А. Частота розвитку ахалазії кардії - 0,6-2,0 на 100 000 населення.


Б. Найчастіше ахалазія кардії розвивається у віці від 20 до 40 років.

  1. Причини розвитку ахалазії кардії:

  1. Рефлекторна дисфункція стравоходу.

Б. Стрес, тривале емоційне напруження.

  1. Інфекційно-токсичне ураження нервових спле­тень стравоходу і нижнього сфінктера стравоходу.

Г. Конституційна неврогенна дискоординація мо­торики стравоходу.

Д. Дегенерація ауербахівського сплетення.

  1. Механізми розвитку ахалазії кардії:

  1. Відсутність або недостатнє розслаблення ниж­нього сфінктера стравоходу після акту ковтання.

Б. Зміна тонусу і перистальтики вищерозташованих відділів стравоходу.

  1. Розкриття нижнього сфінктера стравоходу під впливом гідростатичного тиску стовпа рідини над ним.

  1. Патологічна анатомія ахалазії кардії:

  1. Дистрофія гангліонарних нейронів у нервових сплетеннях стравоходу, переважно в дистально­му відділі.

Б. Звуження дистальної частини стравоходу.

  1. Розширення вищерозташованих відділів стравоходу. Г. Подовження і деформація стравоходу.

Д. Зміна товщини стінок стравоходу.

Е. Запалення стінок стравоходу і навколишніх тканин.

  1. Клінічні прояви ахалазії кардії:

А.Скарги:

а) порушення ковтання їжі (дисфагія):

  • виникає раптово або розвивається посту­пово;

  • посилюється після нервового напруження, квапливого вживання їжі, при поганому пе­режовуванні;

  • залежить від температури їжі (холодна про­ходить краще, ніж тепла);

  • зменшується під впливом різних прийомів, знайдених самим хворим (поза, повторне ковтання, заковтування повітря, запивання їжі великою кількістю води);

б) регургітація харчових мас:

  • частота і об’єм регургітації залежать від сту­пеня розширення стравоходу;

в) біль за грудниною:

  • виникає при наповненні стравоходу їжею внаслідок спазму м’язової стінки стравоходу і зменшується при блюванні або проходжен­ні їжі в шлунок.