7. 
   Ускладнення ахалазії кардії:
   

А. Запалення слизової оболонки стравоходу (езофагіт):

• 
  вираженість визначається за ендоскопічними да­ними ерозування слизової оболонки стравоходу.
  

Б. Бронхолегеневі ускладнення (внаслідок аспірації у бронхи та легені вмісту стравоходу і шлунка):

• 
  рецидивуючий бронхіт або пневмонія;
  
• 
  абсцес легені;
  
• 
  пневмосклероз.
  

8. 
   Формування попереднього діагнозу за клінічни­ми даними
   

Попередній діагноз формується на підставі скарг хво­рого, анамнезу захворювання і його об’єктивних проявів.

Для підтвердження або уточнення діагнозу викону­ють рентгенологічне дослідження стравоходу з баріє­вою сумішшю, езофагогастроскопію.

9. 
   Діагностична програма при ахалазії кардії:
   

А. Рентгенологічне дослідження:

а) рентгеноскопія стравоходу з барієвою сумішшю (звужений в кардіальному відділі у вигляді “дзьо­ба” стравохід, з різним за вираженістю його роз­ширенням у супрастенотичному відділі);

б) рентгенографія контрактованого барієм стра­воходу (фіксація на рентгенограмі звуженого стравоходу) (рис. 4.2).

---

Б. Ендоскопічне дослідження:

• 
  фіброезофагогастроскопія (гіпертрофія та еро­зування слизової оболонки стравоходу вище місця звуження, ендоскоп проходить через зву­жену ділянку, що підтверджує функціональний характер ураження).
  

В. Діагностичні фармакологічні проби (для ди­ференціації функціонального та органічного ура­ження стравоходу):

а) нітропрепарати (нітрогліцерин, амілнітрит) знижують тонус м’язової оболонки і нижнього сфінктера стравоходу;

б) ацетилхолінергічні препарати (ацетилхолін, карбахолін) підвищують тонус м’язової обо­лонки. При ахалазії кардії обидві проби пози­тивні, а при органічній патології стравоходу - негативні.

10. 
    Диференційна діагностика ахалазії кардії:
    

А. Диференціація із захворюваннями страво­ходу:

• 
  пухлина стравоходу;
  
• 
  рубцева стриктура стравоходу;
  
• 
  гастроезофагеальна рефлюксна хвороба.
  

Б. Диференціація із захворюваннями шлунка:

• 
  пухлина кардіального відділу шлунка.
  

'§>

В

Рис. 4.2. Рентгенологічне зображення ахалазії кардії різного ступеня тяжкості:

А - рентгенограма стравоходу в нормі; Б - ахалазія кардії і cm. тяжкості; В - ахалазія кардії2 cm. тяжкості; Г - ахалазія кардії3 cm. тяжкості; Д - ахалазія кардії4 cm. тяжкості

11. 
    Клініко-статистична класифікація ахалазії кардії:
    

К22.0 Ахалазія кардіальної частини шлунка

Макет клінічного діагнозу: Ахалазія кардії {І_х ст.}, {ускладнена О_х}

Рентгенологічні прояви стадій захворювання:

І, - 1 (стадія нестабільного спазму)

І₂ - 2 (стадія стабільного спазму і незначного розширення стравоходу)

І₅ - 3 (стадія рубцевого звуження стравоходу в кардіальному відділі і його розширення вище стенотичної ділянки до 4-5 см)

І_ч - 4 (кардіостеноз із S-подібною формою стра­воходу і різким його розширенням) Ускладнення:

О, - епіфренальним дивертикулом 0₂ - хронічним езофагітом

12. 
    Приклади формулювання клінічного діагнозу:
    

1. 
   Ахалазія кардії 1 стадії.
   

Б. Ахалазія кардії 3 стадії, ускладнена хронічним езофагітом.

2. 
   Ахалазія кардії 4 стадії, ускладнена епіфреналь­ним дивертикулом.
   

13. 
    Лікувальна тактика при ахалазії кардії:
    

1. 
   Медикаментозна терапія:
   

• 
  нітрати;
  
• 
  ацетилхолінергічні препарати;
  
• 
  блокатори кальцієвих насосів.
  

Б. Малоінвазивні втручання:

а) пневмокардіодилатація балонним пневмокар- діодилататором (насильне розтягнення звуже­ної ділянки стравоходу) (рис. 4.3):

• 
  показання: ахалазія кардії 1-2 ст.;
  
• 
  протипоказання: езофагіт, варикозне роз­ширення вен стравоходу.
  

2. 
   Хірургічне лікування:
   

а) Показання до операції:

• 
  ахалазія кардії 3-4 ст.;
  
• 
  неможливість проведення кардіодилатації;
  
• 
  відсутність ефекту від кардіодилатації.
  

б) Методи операції:

• 
  позаслизова кардіоміотомія (на зонді по­здовжньо розсікається м’язова оболонка у звуженій ділянці стравоходу упродовж 8-10 см).
  

14. 
    Експертиза працездатності і реабілітація хворих:
    

А. Працездатність залежить від стадії захворювання. Б. Хворі після пневмокардіодилатації:

---

Рис. 4.3. Схематична картина пневмокардіодилатації при ахалазії кардії:

А - загальний вигляд проведення кардіодилататора в шлу­нок; Б - проведення через звужену ділянку стравоходу струни- спрямовувача; В - проведення через звужену ділянку головки ди- лататора; Г - встановлення роздувного балона дилататора у звуженій ділянці стравоходу

• 
  дотримання дієти (подрібнена і термічно оброблена їжа);
  
• 
  попередження стресів;
  
• 
  динамічне спостереження;
  
• 
  при рецидиві ахалазії - консультація хірурга.
  

В. Хворі після операції:

• 
  тривалість перебування на лікарняному 3-4 тижні;
  
• 
  дотримання дієти (подрібнена і термічно оброблена їжа).
  

Стриктура стравоходу

1. 
   Визначення. Стриктура стравоходу - порушення прохідності стравоходу внаслідок утворення різних за довжиною рубцевих змін стінки стравоходу після пе­ренесеного впливу на нього корозійної рідини.
   
2. 
   Актуальність проблеми:
   

А. Розвивається через 2-6 місяців після хімічного опіку стравоходу.








Б. Супроводжується інвалідизацією хворих та погір­шенням якості їх життя.

3. 
   Причини розвитку стриктури стравоходу:
   

А. Хімічний опік стравоходу.

Б. Тривала наявність гастроезофагеальної рефлюкс- ної хвороби.

4. 
   Механізм розвитку стриктури стравоходу:
   

1. 
   Попадання кислоти або лужного розчину на сли­зову оболонку стравоходу викликає некроз (коа- гуляційний - при попаданні кислоти, коліквацій- ний - лужного розчину).
   

Б. Найбільш виражені зміни відбуваються в місцях фізіологічних звужень.

2. 
   Виділяють чотири стадії патоморфологічних змін:
   

• 
  гіперемія і набряк слизової оболонки;
  
• 
  некроз і виразки слизової оболонки;
  
• 
  утворення грануляційної тканини;
  
• 
  рубцювання і стенозування стравоходу.
  

5. 
   Види стриктур стравоходу:
   

А. Плівчаста стриктура (довжина стриктури до 1 см). Б. Трубчаста стриктура (довжина стриктури понад 1 см).

6. 
   Клінічні прояви стриктури стравоходу:
   

1. 
   Скарги:
   

• 
  порушення ковтання (дисфагія);
  
• 
  нудота, блювання;
  
• 
  зниження маси тіла.
  

Б. Історія захворювання: в анамнезі - хімічний опік стравоходу або довготривала наявність гас­троезофагеальної рефлюксної хвороби.

2. 
   Об’єктивні дані:
   

• 
  виснаження;
  
• 
  гіперсалівація.
  

7. 
   Формування попереднього діагнозу за клінічни­ми даними
   

Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу захворювання та його об’єктивних проявів.

Для підтвердження або уточнення діагнозу форму­ють діагностичну програму, включаючи в неї методи дослідження, що впливають на уточнення діагнозу. При виборі методів обстеження використовують їх по­слідовне застосування від менш до більш інвазивних.

8. 
   Діагностична програма при стриктурах стравоходу: А. Інструментальна діагностика:
   

а) рентгеноконтрастне дослідження стравоходу (визначається рівень, вираженість і довжина стриктури) (рис. 4.4);

б) ендоскопічне дослідження стравоходу з вико­нанням біопсії в ділянці стриктури.

---

9. 
   Диференційна діагностика стриктури страво­ходу проводиться з такими патологіями:
   

А. Пухлина стравоходу.

Б. Ахалазія кардії.

10. 
    Клініко-статистична класифікація стриктур стравоходу:
    

К22.2 Непрохідність стравоходу

Макет клінічного діагнозу: Стриктура {L_x третини} стравоходу {у вигляді І_хстриктури}, {ускладнена О_х} Локалізація

Ц - верхньої Ц - середньої І_₃ - нижньої Рентгенологічний тип стриктури:

І, - плівчастої І₂ - трубчастої Ускладнення:

О, - перфорацією стравоходу

2. 
   - медіастинітом
   
3. 
   - емпіємою плеври {LJ Локалізація
   

Ц - ліворуч Ц - праворуч L₃ - з обох сторін

Ц - стравохідно-бронхіальною норицею

11. 
    Приклади формулювання клінічного діагнозу:
    

А. Трубчаста стриктура середньої третини стравоходу




А Б

Рис. 4.4. Рентгенологічне зображення стриктури стравоходу:

А - рентгенограма стравоходу в нормі; Б - стриктура стра­воходу


Б. Плівчаста стриктура середньої третини страво­ходу.

В. Трубчаста стриктура середньої третини стра­воходу, ускладнена перфорацією стравоходу і медіастинітом.

12. 
    Лікувальна тактика при стриктурах стравоходу: А. Бужування стриктури:
    

• 
  наосліп через рот;
  
• 
  рентгенконтрастними бужами по провіднику;
  
• 
  при наявності гастростоми “бужування без кін­ця” по провіднику.
  

Б. Хірургічне лікування:

а) показання до операції:

• 
  неможливість проведення бужування;
  
• 
  рецидив стриктури після бужування;
  
• 
  утворення стравохідно-бронхіальних і стра- вохідно-трахеальних нориць;
  
• 
  перфорація стравоходу при бужуванні;
  

б) види операцій:

• 
  при сегментарних стриктурах - пластика стриктури;
  
• 
  при протяжних стриктурах - видалення стравоходу і його пластика тонкою або тов­стою кишкою.
  

13. 
    Експертиза працездатності і реабілітація хворих:
    

А. Після проведення бужування:

• 
  диспансерне спостереження;
  
• 
  дотримання режиму харчування і праці.
  

Б. Після пластики стравоходу:

• 
  вирішення питань працездатності через медико-соціальну експертну комісію (МСЕК);
  
• 
  диспансерне спостереження;
  
• 
  симптоматична терапія.
  

Пухлини стравоходу

1. 
   Визначення. Пухлиноподібні утворення, які розви­ваються у стравоході і звужують його просвіт.
   
2. 
   Актуальність проблеми:
   

А. Дві третини доброякісних пухлин становлять ле- йоміоми.

Б. Частота раку стравоходу коливається від 5 до 7 % серед усіх злоякісних утворень; частіше хво­ріють чоловіки.

3. 
   Види пухлин стравоходу:
   

А. Доброякісні пухлини:

а) лейоміома - розвивається з м’язової оболонки і не уражує слизову оболонку;

---

б) поліпи, ліпоми, фіброліпоми, міксофіброми - ростуть у порожнину стравоходу.

Б. Злоякісні пухлини:

а) ризик розвитку раку;

• 
  стравохід Барретта (метаплазія слизової оболонки);
  
• 
  ахалазія кардії;
  
• 
  запалення слизової оболонки та стриктури після хімічного опіку стравоходу;
  
• 
  зловживання алкоголем, паління;
  

б) патологічна анатомія злоякісних пухлин:

• 
  плоскоклітинний рак;
  
• 
  аденокарцинома;
  
• 
  мукоепідермоїдна карцинома, аденокістоз- на карцинома (рідкісні форми);
  

в) форма росту пухлини:

• 
  екзофітна форма (вузлова, ворсинчаста, бо­родавчаста - росте в просвіт стравоходу);
  
• 
  ендофітна (виразкова) форма;
  
• 
  склерозуюча (циркулярна) форма.
  

4. 
   Клінічні прояви пухлин стравоходу:
   

А. Доброякісні пухлини:

а) дисфагія;

б) зрідка відрижка.

Б. Злоякісні пухлини:

а) прогресуюча дисфагія;

б) підвищена салівація:

• 
  неприємний запах з рота;
  
• 
  регургітація (зригування);
  

в) больовий синдром при поширенні пухлини за межі стравоходу;

г) загальні симптоми (стомлюваність, зниження маси тіла, субфебрилітет).

5. 
   Формування попереднього діагнозу за клінічни­ми даними
   

Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу захворювання і його об’єктивних проявів.

Для підтвердження або уточнення діагнозу викону­ють езофагоскопію з біопсією і рентгенологічне дослі­дження стравоходу з барієвою сумішшю.

6. 
   Діагностична програма при пухлині стравоходу: А. Інструментальні методи:
   

а) езофагоскопія (уточнює діагноз, дозволяє взя­ти біопсію) (рис. 4.5);

б) рентгеноконтрастне дослідження стравоходу:

• 
  при доброякісній пухлині в стінці стравохо­ду виявляється обмежений дефект напов­нення;
  

- при злоякісній пухлині встановлюють зву­ження стравоходу, його вираженість і дов­жину;

в) комп’ютерна томографія (оцінює поширеність злоякісного процесу за межі стравоходу);

г) бронхоскопія - дає можливість визначити проростання пухлини в трахею або утворення стравохідно-бронхіальної нориці.

7. 1   2   3   4   5

---

Смотрите также файлы

• Пояснительная записка разработана на основе.docx

• реферат Гурузовые автомобили ЗИЛ-135Э.docx

• В., Фомин С. С. Курс программирования на языке Си Учебник.docx

• Закон от 21 декабря 1994 г. 69фз О пожарной безопасности.doc

• Архитектура Intelсовместимых процессоров.rtf