Файл: Методичні рекомендації Дніпро 2023 Дніпровський національний університет.docx

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 17.03.2024

Просмотров: 37

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.


Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення (удочеріння), досягнення шлюбного віку. Проте сім'я створюється і особою, яка народила дитину, незалежно від її віку.

Серед основних тенденцій розвитку сучасної сім'ї виділяють:

1) зростання кількості розлучень, неповних сімей та позашлюбних дітей, а також людей, що не одружуються, та подружжів без оформлення шлюбу;

2) зменшення тривалості шлюбу, розміру сім'ї і народжуваності дітей, кількості повторних шлюбів.

Апробовані часом функції сім'ї потребують збереження в умовах сьогодення, оскільки серед молоді бувають суперечки щодо життєвих цінностей, які стосуються, перш за все, здоров'я, матеріальної забезпеченості, високого заробітку, а загалом, благополуччя. У цих умовах важливо не втратити духовності, відчуття міри.

Основні функції сім'ї: економічна, репродуктивна, виховна, реактивна, сексуальна, комунікативна і регулятивна.

Шлюб - це юридично оформлений, добровільний союз чоловіка і жінки, заснований на їх взаємній прихильності і укладений з метою створення сім'ї, народження і виховання дітей і зареєстрований державному органі реєстрації актів цивільного стану;

Шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однієї сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Звичайно, законодавство захищає майнові інтереси й тих осіб, які живуть без реєстрації шлюбу, але перевага все ж надається зареєстрованим. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав і обов'язків подружжя.

Історичний розвиток сім'ї аналізують насамперед з метою виявлення впливу на сім'ю параметрів прабатьківської родинної системи. Крім методики «Сімейна генограма» в аналізі сімейної історії доцільно використовувати такі графічні методики, як «Лінія часу», «Карта сім'ї», «Родинне дерево» та ін., за допомогою яких можна виявити найбільш значущі для функціонування родини події у досліджуваній і прабатьківських сім'ях, що неявно зумовлюють перенесення особливостей взаємин членів сім'ї на подальші покоління.
Ключові терміни

Сім'я

Функції сім’ї

Шлюб

Дослідження сім’ї
Питання для самоконтролю



  1. Чому інститут сім'ї є базовим для всіх суспільств?

  2. Охарактеризуйте етапи життєвого циклу сім'ї.

  3. Охарактеризуйте основні тенденції розвитку сучасної сім'ї.

  4. Назвіть основні типи сімей.

  5. Які існують основні функції сім’ї ?


Теми для підготовки доповідей та презентацій


  1. Змоделюйте систему роботи сім’ї з різних напрямів родинного виховання.

  2. Складіть програму діяльності сім’ї зі статевого виховання дітей.

  3. Складіть правила трудового виховання дитини в сім’ї.

  4. Створіть «Родинне дерево» вашої сім'ї.



Тема 3. Виховний потенціал сім’ї
Мета заняття: проаналізувати, яке місце у вихованні дітей займає родина; визначити виховний потенціал сім'ї як елемент педагогічної культури суспільства; проаналізувати взаємини дорослих і дітей у родині.

План заняття




  1. Роль сім’ї у процесі формування особистості дитини.

  2. Поняття про виховний потенціал родини.

  3. Діти: один чи багато.

  4. Діти у прийомній (усиновленій) родині.


Методичні рекомендації
Сім'я є осередком суспільства, його складовим елементом. Її педагогічна культура, її виховний потенціал також є елементом педагогічної культури суспільства.

Сім'я робить активний вплив на розвиток духовної культури, на соціальну спрямованість особистості, мотиви її поведінки. Будучи для дитини макромоделлю суспільства, сім'я виявляється найважливішим фактором у виробленні системи соціальних установок і формування життєвих планів.

У цілому виховний потенціал сім'ї може бути представлений як обумовлена суспільними відносинами і соціальним середовищем ступінь розвитку її можливостей у формуванні особистості, які реалізуються через усі сторони її діяльності.

При цьому, як правило, виховний потенціал сім'ї складають:

  • особистий приклад батьків, інших членів родини, їх суспільне обличчя, авторитет, заснований на активній громадянській позиції;

  • спосіб життя сім'ї, її устрій, традиції, сімейні відносини;

  • емоційно-моральний мікроклімат;

  • розумна організація вільного часу та дозвілля сім'ї.

Важливим компонентом реалізації виховного потенціалу сім`ї є батьківський контроль і взаємини між дітьми і батьками. Високий рівень поінформованості батьків щодо того, як дитина будує свої стосунки з друзями, хто належить до кола друзів, яким чином вони проводять спільний час, чим дитина займається після школи, де буває увечері, як витрачає гроші, з одного боку, свідчить про взаєморозуміння, з іншого – про батьківський контроль, мета якого – попередження небажаної поведінки, небажаних подій, неприємних «випадковостей».



Діти - основний об'єкт виховання. Ідеал народної педагогіки - повна сім'я: чоловік, жінка, діти. Великий дар природи - продовжити себе і повторити у своїх дітях.

Близнюки (близнята) - дві, або зрідка більше, особи, народжені від тієї самої вагітності. Майже одна з кожних 80 вагітностей завершується близнятами. Розрізняють однояйцевих та різнояйцевих близнят (двійнят).

Прийомні діти - діти, які залишилися без опіки батьків (у разі їхньої смерті, позбавлення батьківських прав, хвороби, засудження до позбавлення волі і т.д.) і виховуються в новій сім'ї або в сім'ї, де один із батьків є нерідним (вітчим, мачуха), а також за участю інших осіб, котрі замінюють відсутність батьків (кровні і некровні родичі).

Усиновлення – це прийняття усиновлювачем у свою сім’ю дитини на правах сина або дочки, що здійснене на підставі рішення суду.

Згідно з сімейним законодавством України усиновлення допускається стосовно неповнолітніх дітей — і тільки (виключно) в їхніх інтересах. При влаштуванні дитини враховуються етнічне походження, релігійна й культурна приналежність, рідна мова, можливість забезпечення наступності у вихованні та освіті. Усиновлення братів та сестер різними особами не допускається, за винятком випадків, коли усиновлення відповідає інтересам дітей. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновлювача є злочином.

Основними недоліками, які справляють вплив на формування особистості прийомних та усиновлених дітей, слід назвати такі: порушення з боку прийомних батьків міри у проявах любові і вимогливості (у зв'язку з бажанням виявити батьківську турботу тощо); непослідовність дій; надмірна опіка дитини без урахування її віку; обмеження виховної діяльності дорослих задоволенням матеріальних потреб дітей; перекладання своїх помилок на плечі дитини, яка не піддається впливу в результаті упередженості або «негативної спадковості»; перекладання відповідальності за виховання «чужої» дитини на інших; егоїстичне ставлення, байдужість і навіть ворожість до прийомної або усиновленої дитини.
Ключові терміни
Особистість дитини

Виховний потенціал родини

Близнюки

Прийомній (усиновленні) діти
Питання для самоконтролю


  1. Визначіть роль сім’ї у процесі формування особистості дитини

  2. Назвіть основні компоненти виховного потенціалу сім'ї

  3. Розкрийте об'єктивні і суб'єктивні чинники виховного потенціалу родини.

  4. Які існують проблеми усиновлення дітей підліткового віку?

  5. Як правильно виховувати близнюків?



Теми для підготовки доповідей та презентацій


  1. Виховання молодого покоління як запорука розбудови міцного та стабільного суспільства.

  2. Педагогічна культура сім'ї, її виховний потенціал.

  3. Виховний потенціал сучасної сім'ї в Україні

  4. Перешкоди у реалізації виховного потенціалу родини.

  5. Підготуйте соціально-педагогічну програму успішного проведення виховної роботи з «важкими» дітьми у родині.



Тема 4. Психолого-педагогічні основи родинного виховання
Мета заняття: засвоєння та поглиблення знань про основні вимоги до батьків як вихователів; про сутність батьківського авторитету; про роль старшого покоління у вихованні дітей; про традиції родинного виховання.

План заняття




  1. Завдання процесу виховання.

  2. Вимоги щодо родинного виховання (родинний дім; батько та мати як вихователі; роль бабусі та дідуся у вихованні дитини; взаємодія дитини з братами та сестрами).

  3. Авторитет батьків.

  4. Любов та повага в родині як моральні цінності.

  5. Традиції родинного виховання.




Методичні рекомендації



Одне з найважливіших завдань виховання полягає у вивченні педагогічних механізмів формування особистості, які є необхідною умовою успіху перетворення виховних вимог суспільства у внутрішні регулятори поведінки і діяльності підростаючої особистості.

Виховна система покликана орієнтуватися на формування у дітей здатності протистояти негативним впливам навколишнього середовища. Педагог та батьки повинні вчити дітей одночасно опору й адаптації до оточуючої дійсності. Дослідженнями доведено, що стосунки дітей у колективі, їх ставлення до оточуючої дійсності і самовідносини з людьми детермінуються формулою «педагог – діти». Це ще раз підкреслює вирішальну роль в освітньому процесі особистості педагога.

Вплив педагога на учнів цілеспрямовано та регульовано здійснюється шляхом використання таких механізмів: переконування, навіювання, наслідування тощо.

Вимогами родинного виховання є сукупність послідовних дій батьків, спрямованих на досягнення належного виховання своїх дітей. Вони виявляються у цілеспрямованій, свідомо організованій, розвивальній взаємодії вихователів і вихованців, під час якої розв’язується суспільно необхідне завдання освіти дітей і молоді. У розвитку дитини важливе значення мають середовище, в якому вона виховується, та спадковість.

Ідеалом родинного виховання є здорова та щаслива, всебічно розвинена людина з почуттям патріотизму, високоморальна і працьовита.

Оскільки виховання є головною сферою діяльності старших поколінь, то до батьків обставини життя ставлять вельми вагомі соціально-психологічні та педагогічні вимоги. Серед них: почуття відповідальності перед людьми за виховання дітей в ім'я майбутнього; фізичне здоров'я батьків, що має забезпечити народження здорового потомства і створити гідні умови для розвитку і виховання дітей; генетична грамотність; достатня психолого-педагогічна культура; любов до дітей; володіння справжнім авторитетом; знання надбань народної педагогіки у вихованні дітей; створення в сім'ї умов для всебічного розвитку особистості; здатність формувати у сім'ї культ матері та батька, добре розвинені почуття материнства і батьківства.

Суттєву роль у виховній роботі батьків відіграє батьківський авторитет, який, за висловом A.C. Макаренка, включає в себе все батьківське і материнське життя — роботу, думки, звички, почуття, прагнення.