Файл: Методичні рекомендації Дніпро 2023 Дніпровський національний університет.docx
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 17.03.2024
Просмотров: 40
Скачиваний: 0
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
Виділяють два види авторитету: істинний (справжній) і фальшивий. Істинний авторитет відбиває такі особливості поведінки батьків: авторитет любові до дітей; авторитет знання; авторитет допомоги; авторитет вимогливості; авторитет правди; авторитет поваги.
Поряд з виявами справжнього авторитету у поведінці батьків нерідко зустрічаються вияви, за словами А.С. Макаренка, так званого фальшивого авторитету: авторитет фальшивої, удаваної любові; авторитет відстані між батьком чи матір'ю і дитиною; авторитет чванства; авторитет педантизму; авторитет резонерства; авторитет безмірної доброти і вседозволеності; авторитет фальшивої дружби, взаємин «на коротку ногу»; авторитет підкупу; авторитет подавлення, деспотичної реакції на будь-які відхилення дитини від норми поведінки.
Дуже важливими є і моральні цінності родини. Справжнім авторитетом користуються батьки, які сумлінно ставляться до праці, до сімейних обов'язків, активні у громадському житті. Такі батьки уважні до дітей, люблять їх, цікавляться їхніми шкільними та позанавчальними справами, поважають їх людську гідність. Важко переоцінити роль дідусів і бабусь у сімейному вихованні. Однак це не означає, що батьки повинні перекладати на них свої батьківські обов'язки. Сімейне виховання повноцінне лише за розумного поєднання виховного впливу першовихователів — батьків та багатих на життєвий досвід помічників і порадників — дідусів і бабусь.
Саме дідусі й бабусі допомагають вирішити й таку моральну проблему, як виховання у дітей чуйного, уважного ставлення до людей похилого віку. Людяність виховується тільки на прикладі батьків. Якщо діти бачать зневажливе ставлення батьків до дідуся чи бабусі, то годі сподіватися від них іншої поведінки в майбутньому.
Батьки концентрують увагу на відносинах дітей, особливостях виконання соціальної ролі кожної дитини, яким чином у сім’ї розподілені обов’язки між братами та сестрами. Відносини між дітьми в сім’ї — незамінний досвід спілкування і взаємодії тривалого характеру, коли обов’язковими є розподіл обов’язків, терпимість, уміння вирішувати і попереджати конфлікти, ділити турботу і увагу дорослих, що проявляється по відношенню до них. Для більшості дітей дані відносини на тривалий період набувають характеру найзначущіших. Проте тут може бути прихованим значний потенціал негативного впливу (відносини підкорення, «сімейна дідівщина», моральне і психологічне насильство, конкурентне протистояння і багато іншого). Для вивчення системи відносин і взаємодій «брати-сестри» також можуть бути використані психологічні і педагогічні методики міжособистісного спілкування.
Важливу роль у вихованні дитини мають традиції родини. Засобом досягнення головної мети сімейного виховання є народні традиції, які передаються з покоління в покоління, змалку формуючи у дитини необхідні якості та звички. Основою виховання є праця. Існує родинна традиція, за якою кожний член сім'ї, в тому числі й дитина, обов'язково трудиться, бере на себе частину загальних турбот та обов'язків. Величезний вплив на дитину справляють домашня обстановка, побут у сім'ї, тому існують естетичні традиції, які привчають дитину любити та берегти красу, шанувати рідний дім та батьків.
Для дитини важливою є родинна обрядовість, яка виступає засобом саморегуляції людського життя. Родинні обряди охороняли цінність сім'ї, зберігали святість людських стосунків. Чудовими традиціями є майже всі весільні і календарно-обрядові свята, які розвивають творчі сили дитини, виховують її естетичні ідеали, любов до отчого дому, свого краю, родини, розвивають психіку, підтримуючи ідеали та принципи, прищеплені дитині за допомогою народних традицій.
Ключові терміни та поняття
Завдання процесу виховання
Батько, мати та інші члени родини
Авторитет батьків
Моральні цінності
Традиції
Питання для самоконтролю
-
Які ви знаєте основи родинного виховання? -
Які чинники зумовлюють актуальність трудового виховання дитини у родині? -
Розкрийте види батьківського авторитету. -
Порівняйте два поняття «авторитарність» та «авторитет». Докажіть, що авторитет батьків та гуманне виховання не заперечують одне одному. -
Яких правил у системі родинного виховання необхідно дотримуватись?
Теми для підготовки доповідей та презентацій
-
Традиції - неоціненна спадщина українського народу. -
Родина - природній осередок найглибших людських почуттів. -
Опишіть досвід виховної роботи Вашої родини. -
Згадайте художні твори, в яких дається характеристика сім’ї, різних її поколінь, внутрішньо сімейних відносин. -
Опишіть традиції Вашої родини.
Тема 5. Виховання дитини у родині
Мета заняття: засвоєння, поглиблення і систематизація знань про: напрями родинного виховання; підтримка контакту з дитиною
; про основні принципи виховання у родині; про методи родинного виховання та особливості домашнього виховання.
Питання теми
-
Напрями родинного виховання. -
Закономірності та принципи виховання у родині. -
Методи виховання у родині. -
Особливості домашнього виховання. -
Сім’я очима дитини.
Методичні рекомендації
Основними завданнями родинного виховання в умовах сьогодення є: виховання фізично й морально здорової дитини; забезпечення необхідних соціальних умов для повної реалізації можливостей розвитку дитини; створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, умов для розвитку почуттів і сприймань дитини, її самореалізації; засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, етичних норм взаємин між близькими людьми і в суспільному оточенні; виховання культури поведінки, правдивості, справедливості, гідності, честі, людяності, здатності виявляти турботу про молодших, милосердя до слабих і людей похилого віку; залучення дітей до чарівного світу знань, вивчення народних казок, пісень, прислів'їв, приказок, лічилок тощо.
Добре виховати своїх дітей - не тільки найважливіший моральний, а й конституційний обов'язок батька і матері. За це вони відповідають перед своїм сумлінням і суспільством.
Для того, щоб максимізувати позитивний і звести до мінімуму негативний вплив сім'ї на виховання дитини і переробити типові помилки сімейного виховання, необхідно пам'ятати загальні внутрішньосімейні психологічні фактори, що мають виховне значення:
-
брати активну участь у житті родини; -
завжди знаходити час, щоб поговорити з дитиною; -
цікавитися проблемами дитини, втручатися в усі виникаючі в її житті труднощі і допомагати розвивати здібності та таланти; -
не тиснути на дитину, допомагаючи їй тим самим самостійно приймати рішення; -
мати уявлення про різні вікові етапи в житті дитини; -
поважати право дитини на власну думку тощо.
Основними напрямами виховання є: патріотичне, розумове, моральне, екологічне, статеве, правове, трудове, естетичне, фізичне тощо.
Закономірності виховання - стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі істотні зв'язки у ньому, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності розвитку особистості дитини.
У виховному процесі виявляються такі закономірності: виховання органічно пов'язане із суспільними
потребами й умовами виховання; людина виховується під впливом найрізноманітніших чинників; результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовність; визначальними у вихованні є діяльність та спілкування; ефективність виховання залежить від ставлення особистості до навколишньої дійсності; ефективність виховного процесу залежить від стосунків у дитячому колективі; ефективність виховного процесу зростає, коли діти займаються самовихованням.
Принципи виховання — керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації та методів виховного процесу.
Процес виховання ґрунтується на наступних принципах: цілеспрямованість виховання; зв'язок виховання з життям; єдність свідомості та поведінки у вихованні; виховання у праці; комплексний підхід у вихованні; виховання особистості в колективі; поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю дітей; поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього; індивідуальний підхід до дітей у вихованні; принцип системності, послідовності й наступності у вихованні; єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості.
Концепція національного виховання розглядає такі його принципи, як народність - єдність загальнолюдського і національного; природовідповідність - урахування багатогранної й цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних та регіональних особливостей; культуровідповідність - органічний зв'язок з історією народу, його мовою, культурними традиціями, з народним мистецтвом, забезпечення духовної єдності поколінь; гуманізація - створення умов для формування кращих якостей і здібностей дитини, джерел її життєвих сил; гуманізація взаємин вихователя і вихованців; виховання - центр освітнього процесу, повага до особистості, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довір'я до неї; виховання гуманної особистості; демократизація - усунення авторитарного стилю виховання, сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання її права на свободу, на розвиток здібностей і вияв індивідуальності. Глибоке усвідомлення взаємозв'язку між ідеалами свободи, правами людини і громадянською відповідальністю: етнізація - наповнення виховання національним змістом, що передбачає формування самосвідомості громадянина. Забезпечення можливості усім дітям навчатися у освітніх закладах, виховувати національну гідність, національну свідомість, почуття належності до свого народу. Відтворення в дітях менталітету народу, увічнення в підростаючих поколіннях специфічного, що є в кожній нації, виховання їх як типових носіїв національної культури. Принцип етнізації - невід'ємна складова соціалізації дітей, він однаковою мірою стосується всіх народів, що живуть в Україні.
Лише сукупність цих принципів забезпечує успішне визначення завдань, підбір змісту, методів, засобів і форм виховання. Єдність принципів виховання потребує від педагога вміння використовувати їх у взаємозв'язку, з урахуванням конкретних можливостей і умов.
Виховання як цілеспрямований процес здійснюється певними шляхами або методами.
Методи виховання – шляхи досягнення оптимальних педагогічних результатів відповідно до поставлених виховних цілей.
Сучасні педагоги виділили кілька груп методів, поклавши в їх основу цілісну структуру діяльності, що включає усвідомлення процесу діяльності, її організації, стимулювання; контроль і аналіз результатів.
1. Методи формування свідомості особистості передбачають вплив на свідомість, почуття і волю особистості з метою формування поглядів і переконань. До них належать переконання і особистий приклад.
2. Методи організації і формування досвіду суспільної поведінки передбачають організацію діяльності вихованців та формування досвіду суспільної поведінки. До них належать педагогічна вимога, громадська думка, вправляння, привчання, доручення, створення виховних ситуацій.
3. Методи стимулювання діяльності і поведінки покликані регулювати, корегувати і стимулювати діяльність та поведінку вихованців. До них належать змагання, заохочення і покарання.
4. Методи самовиховання спрямовані на систематичну і цілеспрямовану діяльність особистості з удосконалення її позитивних якостей та подолання негативних. До методів самовиховання належать самопізнання, самоставлення, саморегуляція.
Головна особливість сімейного виховання в тому, що воно є емоційним за своїм змістом і передбачає любов батьків до дітей і відповідне почуття дітей до батьків.
Ключові терміни та поняття
Закономірності виховання
Принципи виховання
Напрями родинного виховання
Методи родинного виховання
Питання для самоконтролю
-
Який вплив має сім'я на розвиток дитини? -
Які особливості виховання дітей різних вікових категорій? -
Назвіть особливості домашнього виховання. -
Наведіть приклади дослідження родинного досвіду виховання.
Теми для підготовки доповідей та презентацій
-
Сім'я очима дитини: спосіб життя і приклад батьків. -
Приведіть приклади того, як Ваша поведінка впливає на взаємовідносини у родині, на психологічну атмосферу в сім’ї. -
Дитячий садок чи домашнє виховання?