Тема 6. Родина у системі виховних інститутів
Мета заняття: проаналізувати роль виховних інститутів у розвитку дитини, обґрунтувати значимість взаємозв’язку різних виховних інститутів із сім’єю
Питання теми

1. 
   Родина та інші виховні інститути.
   
2. 
   Нова філософія взаємодії сім’ї та закладів освіти.
   
3. 
   Психолого-педагогічні основи взаємодії сім’ї та педагогів.
   
4. 
   Особливості взаємодії педагога з різними типами сімей.
   
5. 
   Підготовка дитини до навчання у різних закладах освіти.
   

Методичні рекомендації
Роль різних соціальних інститутів у соціалізації дитини не однакова. Одні з них стихійно впливають на індивіда у процесі його розвитку та соціального становлення, інші ж виконують функцію цілеспрямованого впливу на формування його особистості. До таких соціальних інститутів, які можна з повним правом назвати інститутами соціалізації, відносяться: родина, заклади освіти та культури тощо.

Сім'я є головним інститутом соціалізації, через який людина засвоює основні соціальні знання, набуває моральні вміння і навички, сприймає певні цінності та ідеали, необхідні їй для майбутнього життя в даному суспільстві.

Спрямованістю впливуна особистість дитини як члена сім’ї, умови впливу на особистість дитини, як члена сім’ї, можна класифікувати на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх умов відносимо державну політику щодо сім’ї, дітей та дитинства в цілому; соціальні інститути, з якими взаємодіє сім’я; інформаційне оточення. До внутрішніх– безпосередньо умови внутрішньо сімейної та виховної діяльності, які за характеромможуть бути як об’єктивними(структура сім’ї – повна чи неповна, однодітна чи багатодітна, нуклеарна або складається з декілька поколінь тощо; готовність батьків до виконання виховної функції), так і суб’єктивними (життєва філософія сім’ї на основі цінностей та ціннісних орієнтацій, її мікроклімат, педагогічна культура батьків та рівні її сформованості).

За результатами впливу на дитинувсі умови, як позитивні, так і негативні, можна поділити на 4 типи: 1) сприятливі; 2) умови напруження; 3) умови ризику; 4) несприятливі умови.

Процес взаємодії сім’ї та освітнього закладу буде ефективним за умови дотримання педагогом освітнього закладу таких правил та вимог: у спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону, який може спровокувати образи, роздратування, нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі, довірі та співпраці; формування згуртованого батьківського колективу, виховувати соціально‐правову відповідальність батьків за виховання дітей; довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їхньої педагогічної культури й активності виховання; педагог повинен бути тактовним, ввічливим, інформацію про сім’ю використовувати лише для допомоги батькам у вихованні дитини; систематично та цілеспрямовано забезпечувати наступність у розв’язанні виховних завдань; створювати оптимальні умови для оволодіння батьками системою психолого‐педагогічних знань у галузі сімейного виховання тощо.

---

Взаємодія сім’ї та закладу освіти – це взаємоузгоджена діяльність означених соціальних інститутів, спрямована на налагодження продуктивних партнерських відносин з метою розвитку та виховання особистості дитини. Ефективність усієї виховної системи освітнього закладу забезпечується насамперед взаємодією педагогів із батьками дітей, утвердженням батьків у якості суб’єктів цілісного виховного процесу, формуванням у них установки на самостійну творчу діяльність шляхом упровадження активних форм, передових технологій і методик психолого‐педагогічної просвіти.
Ключові терміни та поняття
Виховні інститути

Заклади освіти

Взаємозв’язок педагогів та сім’ї
Питання для самоконтролю

1. 
   Назвіть ланки освіти в Україні ?
   
2. 
   Визначіть роль різних виховних інститутів у розвитку дитини
   
3. 
   Обґрунтуйте необхідність взаємодії сім’ї та різних закладів освіти
   
4. 
   Визначіть особливості взаємодії педагога з різними типами сімей
   
5. 
   Назвіть умови ефективної підготовки дитини до навчання у різних закладах освіти.
   

Теми для підготовки доповідей та презентацій

1. 
   Сім'я як соціально-педагогічне середовище.
   
2. 
   Особливості й перспективи розвитку сучасної сім'ї.
   
3. 
   Форми й методи роботи педагогів з батьками дітей.
   

Тема 7. Педагогічної культури родини
Мета заняття: визначити поняття педагогічної культури; охарактеризувати роль закладів освіти у процесі підвищення педагогічної культури родини; проаналізувати зарубіжний досвід підвищення педагогічної культури сім’ї.
Питання теми

1. 
   Поняття про педагогічну культуру.
   
2. 
   Роль освітніх закладів та школи в процесі підвищення педагогічної культури родини.
   
3. 
   Зарубіжний досвід підвищення педагогічної культури сім’ї.
   

Методичні рекомендації
Культура - сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених і створюваних людством у процесі суспільно-історичної практики, які характеризують історично досягнутий ступінь у розвитку суспільства.

Культура особистості - це гармонія культури знання, культури творчої дії, культури почуттів і спілкування. Культура особистості - це досягнення нею деякої гармонії, що дає особистості соціальну стійкість і продуктивну включеність у суспільне життя і працю, а також особистісний психологічний комфорт. Культура - це гармонія внутрішнього світу людини і зовнішньої діяльності.

---

Професійна культура - це певний рівень здібностей, професійно значущих компетентностей, необхідних для успішного виконання спеціальної діяльності. Професійна культура включає в себе загальні уявлення про соціальну значущість даного виду праці, уявлення про професійний ідеал, шляхи і засоби його досягнення, розвинені почуття професійної гідності, професійної честі і відповідальності.

Педагогічна культура - професійна культура людини, що займається педагогічною діяльністю. Педагогічна культура - це гармонія високорозвиненого педагогічного мислення, знань, почуттів і професійної творчої діяльності, яка сприяє ефективній організації педагогічного процесу.

Педагогічна культура є частиною загальнолюдської культури, в якій найбільшою мірою закарбувалися духовні і моральні цінності, а також способи творчої педагогічної діяльності людей, необхідні людству для обслуговування історичного процесу зміни поколінь і соціалізації (дорослішання, становлення) особистості.

Головною цінністю педагогічної культури є дитина, її розвиток, освіта, виховання, соціальний захист, підтримка її гідності та прав. Педагогічна культура визначає характер здійснення головних функцій педагога: освітньої, розвиваючої.

У змісті педагогічної культури можна виділити сукупність стрижневих компонентів, таких як: культура педагогічного мислення, духовно-моральна культура, культура педагогічного спілкування, культура поведінки і зовнішнього вигляду.

Педагогічна просвіта батьків як першооснова формування здорових відносин між навчальним закладом та родиною успішна при ефективній співпраці батьків з педагогами. Співробітництво освітнього закладу і сім’ї забезпечує поєднання родинного та суспільного виховання і спрямоване на реалізацію спільної мети – всебічного, гармонійного розвитку особистості дитини.

Сучасний етап розвитку проблеми педагогічної просвіти батьків характеризується появою нової філософії взаємодії сім’ї та освітніх закладів, в основу якої покладено ідею про відповідальність батьків за виховання дітей та допоміжну роль усіх інших соціальних інститутів, покликаних підтримати, спрямувати, доповнити родинне виховання.

Етапи педагогічної просвіти батьків:

---

• 
  діагностичний, що дозволяє виявити реально існуючі проблеми сім’ї, ціннісні орієнтації батьків, рівень їхньої культури;
  
• 
  консультативний, коли в бесіді з педагогами батьки визначають свої проблеми, зручні для них форми й методи навчання, тобто роблять своє освітнє замовлення;
  
• 
  навчальний, що проходить у різних формах, у відповідності до побажань батьків;
  
• 
  моніторинговий, що допомагає простежити результати навчання, зрозуміти, наскільки вони відповідають побажанням й позитивному розвитку батьків, сім’ї в цілому.
  

Існують деякі вимоги до спеціалістів (педагогів, соціальних педагогів, психологів тощо), які проводять навчання батьків:

- вміння створити доброзичливу атмосферу, сприятливу для діалогу;

- увага до проблем батьків, до їх переживань;

- доступність викладання матеріалу;

- здатність до надання психологічної підтримки;

- стимулювання позитивної поведінки батьків, їх контактів із закладом освіти, з дітьми;

- здатність бачити найменші досягнення батьків та вселяти віру в успіх.

Майже завжди, на сучасному етапі особливо, у зв'язку з переходом до нового типу суспільства, утвердження нових суспільних, етичних цінностей, а також із процесами глобалізації, одним із факторів якого є Інтернет, педагогічна освіченість батьків нерідко відстає від реальної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини. Тому заклади освіти мають дбати про постійний розвиток педагогічних знань батьків, вдаючись до різних методів та форм роботи. Назвемо найпоширеніші з них.

Педагогічний лекторій. Передбачає надання батькам систематизованих знань з теорії виховання, привернення їх уваги до актуальних проблем виховання з допомогою лекцій, бесід.

Позакласний педагогічний всеобуч. Спрямований на ознайомлення батьків з проблемами виховання дітей різних вікових груп, починаючи роботу з першого класу. Заняття проводять керівники школи, психологи та ін.

Університет педагогічних знань. Передбачає більш серйозну підготовку з теорії виховання. Заняття відбуваються у формі лекцій та семінарів. Батьки беруть участь в обговоренні проблем.

Підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання. Учасники визначають найактуальнішу проблему сімейного виховання («Трудове виховання», «Найкоротший шлях до добра — через прекрасне» тощо), протягом року вивчають її. У виступах батьки підбивають підсумки теоретичних і практичних досліджень, діляться особистим досвідом.

---

День відчинених дверей. Головна мета — показати роботу закладу освіти, привернути увагу батьків до проблем виховання. Вимагає серйозної підготовки: оформлення закладу освіти, організації програми свята (концерту, зустрічей з педагогами, адміністрацією закладу освіти, відвідання виставок, спортивних змагань тощо).

Класні батьківські збори. Традиційна форма роботи. Один з варіантів — формування проблемної тематики («Чи можна спізнитися з вихованням у дитини доброти, чуйності?» тощо). Проведенню зборів допомагає заздалегідь складений питальник («Пригадайте, які життєві труднощі загартовували Ваш характер, зміцнювали волю», «Охарактеризуйте стан Вашої дитини» (мовлення, вчинки, почуття, настрій, результати дій), коли вона зустрілася зі справжньою трудністю”, «Чи часто Ви спостерігаєте за дитиною під час подолання нею труднощів?», «Які труднощі найчастіше вдається подолати дитині, а які їй не під силу?» та ін.).

Відвідування батьків вдома. Це сприяє налагодженню контактів із сім'єю, з'ясуванню її загальної та педагогічної культури, умов життя дитини, консультуванню щодо єдиних вимог до неї, обговоренню відхилень в її поведінці, вжиттю необхідних заходів щодо їх запобігання, залученню батьків до участі в роботі закладу освіти тощо. Відвідувати батьків дитини можна, маючи запрошення від них або домовившись заздалегідь. Несподіваний прихід педагога викликає ніяковість, збентеження батьків. Під час зустрічі педагог має підкреслити позитивне в дитині, тактовно звернути увагу на недоліки, разом поміркувати над тим, як усунути їх. Дуже важливо створити атмосферу довіри і доброзичливості.

Листування. Передбачає періодичне надсилання батькам листів про успіхи дитини в навчанні, старанність, уважність та відповідальність за доручення. Можна повідомити про певні її труднощі, попросити про зустріч. Варто висловити щиру подяку за хороше виховання дитини. Лист передають батькам через їх дитину, попередньо ознайомивши її зі змістом. Найчастіше листування використовують, коли педагог не може зустрітися з батьками вдома або запросити їх до закладу освіти.

Консультації батькам. Передбачають надання конкретних рекомендацій, порад з актуальних для батьків питань, проблем тощо.

Запрошення батьків до закладу освіти. Найчастіше це роблять для конфіденційної розмови про проблеми дитини (погана поведінка, неуспішність тощо). Під час бесіди важливо дотримуватися педагогічного такту, створити атмосферу довіри. Педагог висловлює свої міркування, відповідає на запитання батьків, надає корисні поради. Необхідно пам'ятати, що надмірне звертання уваги на недоліки дитини викликає в батьків неприязнь, насторогу, навіть якщо педагог має рацію.

---

Смотрите также файлы

• Федеральное государственное бюджетное образовательное учреждение высшего образования воронежский государственный педагогический университет.docx

• Лекция Арифметические и логические основы компьютеров.docx

• Решение Замена, тогда.docx

• Исследование цепей синусоидального тока с конденсатором и индуктивной катушкой.docx

• Постулат. 2020. 12 issn 24144487.pdf