переважно в легенях, нирках, печінці, селезінці, кістках. Уражується серцево-судинна система – виникають септичні васкуліти та ендокардит. Захворюванню властиві озноби, висока температура, сливна пітливість, біль у м’язах, порушення сну та апетиту, важка інтоксикація, нерідко з психічними розладами та поява септичних метастазів.

Лікування сепсису має бут комплексним, складається з протиінфекційної, дезінтоксикаційної, десенсибілізуючої терапії та заходів, спрямованих на підвищення опірності організму. При септикопіємії хірургічне лікування зводиться до розкриття гнійних скупчень.

Для профілактики післяпологових септичних захворювань необхідна правильна організація роботи жіночої консультації, пологового відділення, післяпологових палат, суворе дотримання всіх принципів асептики та антисептики під час пологів та догляду за породілею, негайна ізоляція жінок з ознаками септичної інфекції.

Окрім усіх заходів, спрямованих на підвищення стійкості організму вагітної до септичної інфекції, велике значення мають запобігання під час пологів травматизму, боротьба з крововтратою та зниження частоти оперативних втручать під час пологів. Слід запобігати передчасному відходженню навколоплідних вод та своєчасному і ранньму лікування слабкості пологової діяльності. Сучасна профілактика септичної інфекції полягає у застосуванні антибіотиків при затяжних пологах та після оперативних втручань.

Післяпологовий лактаційний мастит – запаленнямолочної залози. Лактаційний мастит не входить в класифікацію післяпологових інфекцій, це захворювання післяпологового періоду.

Етіологія:

1.Зниження реактивності організму жінки

2.Лактостаз (застій молока)

3.Наявність післяпологової інфекції

4.Тріщини, садини на сосках

Класифікація лактаційного маститу:

1.Серозний

2.Інфільтративний

3.Гнійний:

- абсцес молочної залози

- ретромамарний абсцес

- гнійно-некротичний мастит

- гангренозний мастит

Післяпологовий лактаційний мастит характеризується частіше всього гострим початком, підвищенням температури тіла до 39◦С та вище. Загальний стан помітно погіршується, турбують болі в молочній залозі. Молочна залоза збільшується в об’ємі, уражена ділянка болюча та відмічається гіперемія шкіри над місцем враження.

Лікування лактостазу:

---

1.Обмеження прийому рідини

2.Пов’язка, яка фіксує молочну залозу в припіднятому стані

3.Фізіолікування: холод на залозу, ультразвук, мікрохвильова терапія

4.Ретромамарна новокаїнова блокада (можливо з антибіотиками)

Питання про вигодовування дитини при маститі вирішується на основі результатів бактеріологічного дослідження молока. До отримання результату баквисіву молока грудне вигодовування протипоказано при гнійному процесі (гнійний мастит, абсцес)

Покази для пригнічення лактації при маститі:

1.Повторні абсцеси

2.Двусторонній мастит

3.Гангренозний мастит

4.Ретромамарний абсцес

5.Поєднання мастита з важкою екстрагенітальною патологією

Методи пригнічення лактації:

1.Обмеження прийому рідини, полусидяче положення

2.Туге бинтування молочних залоз (після зцежування)

3.Медикаментозне лікування:

- інгібітори пролактину (бромкріптин, парлодел, нопролак, достінекс)

- естрогени або комбіновані оральні контрацептиви

Профілактика лактаційного маститу:

1.Підготовка молочних залоз під час вагітності

2.Профілактика тріщин сосків, правильне прикладування до грудей дитини

3.Своєчасна діагностика тріщин сосків та їх лікування

4.Догляд за молочними залозами (обмивання водою з дитячим милом до та після годування дитини)

5.Правильне сцежування молочних залоз, профілактика лактостазу, радіарний масаж (застосування молоковідсмоктувача)

6. Матеріали для самоконтролю (додаються)

7. Рекомендована література

1. 
   Акушерство / За ред. акад. НАН України проф. Грищенка В.І. – Харків: Основа, 2000. – 597с.
   
2. 
   Бодяжина В.І., Жмакін К.Н., Кірющенков А.ГП. Акушерство. – Курск, 1995. –535с.
   
3. 
   Запорожан В.М. Акушерство і гінекологія. Книга 1. Акушерство. – К.: Здоров’я, 2000. – 431с.
   
4. 
   Степанківська Г.К., Михайленко О.Т. Акушерство. – К.: Здоров’я, – 2000.
   
5. 
   Клінічні протоколи з акушерської та гінекологічної допомоги. – 2003. №582.
   
6. 
   Зміни і доповнення, внесені до клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги. – 2005. №782; 2006. №905.
   

Методичка складена асистеном кафедри к.м.н.Годлевською Н.А.

---

Міністерство охорони здоров’я України

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

«Затверджено»

На методичній нараді кафедри

акушерства та гінекології №1.

Завідувач кафедри

_________ проф. Мазорчук Б.Ф.

«____» ________200__ р.

Методичні рекомендації

для викладачів

Навчальна дисципліна	Акушерство та гінекологія
Модуль №	2
Змістовий модуль №	3
Тема заняття	Післяпологові септичні захворювання. Класифікація. Етіологія. Патогенез. Діагностика. Сучасні принципи лікування, профілактика. Лактаційний мастит. Клініка, сучасна терапія. Методи пригнічення лактації.
курс	4
факультет	Медичний №1

Вінниця 2009

1. 
   Конкретні цілі:
   

• 
  оволодіти знаннями стосовно етіології, патогенезу, клініки, діагностики, лікування післяпологових запальних захворювань
  
• 
  повинен навчитись обґрунтувати правильність постановки діагнозу із застосуванням анамнестичних, клінічних даних, лабораторних даних, апаратних та інших досліджень
  
• 
  вміти обґрунтувати доцільність вибору лікувальних заходів
  
• 
  оволодіти методами ургентної допомоги при септичному шоці.
  
• 
  навчитись тактиці при генералізації інфекції, оволодіти принципами терапії.
  
• 
  вміти своєчасно виставити діагноз післяпологового лактаційного маститу та призначити відповідне лікування
  

2. 
   Базовий рівень підготовки
   

Назва попередньої дисципліни	Отримані навички
Нормальна анатомія	Анатомічна будова жіночих статевих органів
Нормальна фізіологія	Фізіологічні умови нормального перебігу вагітності, родів та післяпологового періоду, стан фізіологічної лактації.
Патологічна фізіологія	Патофізіологічні зміни, які можуть призвести до ускладнень як під час вагітності, пологів так і в післяпологовому періоді.
Фармакологія	Фармокодинаміка лікарських препаратів, які застосовують при лікуванні післяпологових септичних захворювань
Патологічна анатомія	Застосування знань анатомічних змін, які є причиною порушення нормального перебігу післяпологового періоду.

---

3. 
   Організація змісту навчального матеріалу
   

Оскільки в процесі філогенезу в організмі жінки виробилися захисні реакції (імунітет) місцевого та загального характеру, що перешкоджають розвитку інфекції після пологів, самого потрапляння мікроорганізму на раньову поверхню статевих органів для виникнення септичної інфекції недостатньо. Мають значення вірулентність збудника, стан тканин раньових воріт, розміри травми тканин. Вирішальне значення при післяпологовій інфекції належить макроорганізму, його реактивності та опірності. Опірність організму пов”язана з функціональним станом та діяльністю всіх його органів та систем. Тому необхідно прогнозувати та профілактувати можливі ускладнення і в пологах, і в післяпологовому періоді для профілактики можливих септичних захворювань в післяпологовому періоді.
Етіологія та патогенез післяпологових септичних захворювань

У патології післяпологового періоду важливу роль відіграють запальні захворювання, які можуть бути пов”язані з процесами дітородної функції жінки: викликані різними збудниками септичної інфекції, так і інтеркурентними захворюваннями, що є самостійними запальними процесами (ГРВІ, ангіна та інші), випадковими для післяпологового періоду.

Спільними для них є наявність збудника та запальний процес. Однак, слід пам”ятати, що у породіль запальний процес може бути визваний як інфекцією, так і продуктами розпаду тканин, поскільки післяпологова плацентарна площадка є своєрідною раною зі всіма особливостями можливого ускладнення раньовою інфекцією і запальною реакцією організму – може розвинутись синдром системної запальної відповіді (systemic inflamatory response syndrom – SIRS). Збудниками післяпологових септичних захворювань можуть бути різні організми, однак найбільше значення мають стафілококи, стрептокок, інші грам+ бактерії, грам- флора: кишкова паличка, клебсіели, протей, синьогнійна паличка, гонокок, анаероби, бактероїди, фузобактерії та інші.

Вхідними воротами для інфекції є внутрішня раньова поверхня матки, можуть бути тріщини, садна, розриви промежини, піхви, шийки матки.

Основними шляхами поширення післяпологової інфекції найчастіше є кровоносні судини -–гематогенний шлях, рідше – лімфатичні судини – лімфогенний шлях, ще рідше – інфекцяя поширюється каналами матки та маткових труб – інтраканалікулярний шлях.

---

У патогенетичному відношенні гнійно-запальне післяпологове захворювання має динамічний перебіг. Воно виникає та розвивається внаслідок взаємодії двох основних системи: макро та мікроорганізму. Вирішальне значення при післяпологовій інфекції належить макроорганізму, його реактивності та опірності. Опірність організму пов”язана з функціональним станом та діяльністю всіх його органів та систем.

Оскільки в процесі філогенезу в організмі жінки виробилися захисні реакції (імунітет) місцевого та загального характеру, що перешкоджають розвиткові інфекції, самого потрапляння мікроорганізму на раньову поверхню статевих органів для виникнення септичної інфекції недостатньо. Мають значення вірулентність збудника, стан тканин раньових воріт, розміри травми тканин.

Класифікація септичних захворювань за Сазоновим-Бартельсом

1 етап - септична інфекція обмежується ділянкою раньової поверхні (інфекція не поширюється за межі піхви та матки): післяпологові виразки промежини, піхви та шийки матки, післяпологовий ендометрит, метроендометрит, гонорея.

2 етап - клінічна картина захворювання визначається місцевими проявами гнійно-запального процесу, поширеного за межі рани, але ще локалізованого. У разі поширення інфекції з матки лімфатичним шляхом виникають метрит, параметрит, інтраканалікулярно – аднексит, пельвіоперитоніт, кровоносними судинами – тромбофлебіт. Однак, до другого етапу належать тільки обмежені, непоширені, непрогресуючі тромбофлебіти.

3 етап - інфекція за тяжкістю проявів наближається до генералізованої: загальне запалення очеревини (перитоніт), септичний ендотоксиновий шок, анаеробна газова інфекція, прогресуючий тромбофлебіт.

4 етап - генералізовані форми септичної інфекції:

Варіанти генералізованої інфекції:

1.Енокардіальний (септичне враження серця по типу ендокардита, панкардита)

2.Перитонеальний, полісерозний – гнійне запалення великих серозних порожнин

3.Тромбофлебітичний – анатомічний субстрат це тромбофлебіт

4.Лімфангічний – генералізація інфекції відбувається лімфогеним шляхом
Післяпологова виразка виникає внаслідок інфікування розривів промежини, тріщини та садин слизової піхви та шийки матки. Породілля скаржиться на біль у ділянці промежини та піхви, уражені ділянки вкриті брудно-сірим нашаруванням, тканини гіперемовані, набряклі. Може бути підвищена температура тіла, прикорений пульс. Призначають місцеве лікування: зняття швів, марлеві серветки з гіпертонічним розчином хлориду натрію з хімотрипсином або хлорфіліптом, фурациліном або декасаном та інше. В наступні дні пов”язки з маззю Вишневського. При необхідності (підвищення температури, погіршення загального стану, поширення процесу углиб – розвиток паракольпіту) – призначають антибіотики групи пеніцилінів, аміноглікозидів

---

Смотрите также файлы

• Практическое задание Анализ программы Т. Г рамзаева по русскому языку.docx

• Ответы к экзамену Термин муниципальный в Современном словаре иностранных слов.docx

• Протокол 1 від 25. 01. 2018. Харків хнму 2018.pdf

• Проектирование стратегии сопровождение несовершеннолетних иностранных граждан в сфере освоения учебного материала.docx

• Технология выполнения улучшенной штукатурки бетонных стен.docx