Файл: Методичні вказівки до практичних занять з хірургії (модуль 8) За редакції проф. Б. Г. Безродного.pdf
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 28.03.2024
Просмотров: 332
Скачиваний: 0
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
71
— ібупрофен;
— пентоксифілін;
— ацетилцистеїн;
— лактоферин;
— поліміксин В.
Хирургічне лікуваання сепсису
Раннє та радикальне санування гнійних вогнищ
широкий доступ
некректомія
адекватне дренування гніцного вогнища
застосування сорбентів
мазі на водній основі
проточне дренувания
іммобілізація ділянки
застосування відстрочених швів на рану
щодо черевної порожнини – програмована лапаротомия (лапароперція)
7.Завдання для самоконтролю.
А.Завдання для самоконтролю (тестові завдання)
1. Класифікація сепсису за збудником грунтується на:
1) локалізації первинного вогнища;
2) відсутності гнійних метастазів;
3) синдромі системної запальної відповіді;
4) визначенні етіологічного чинника;
5) маніфестації клінічних проявів.
2. Синдром системної запальної відповіді - це:
1) важкий сепсис;
2) септичний шок;
3) бактеріємія;
4) особлива відповідь організму на ураження;
5) поліорганна недостатність.
3. Бактеріємія діагностується за наступними ознаками:
1) клінічною картиною;
2) симптомами сепсису;
3) мікробіологічним дослідженням;
4) патологоанатомічними знахідками;
5) синдромом системної запальної відповіді;
4. Патологоанатомічні ознаки сепсису наступні:
1) ознаки ураження паренхіматозних органів;
2) неспецифічні;
3) характерні зміни крові;
4) піотракс;
5) піоперитонеум.
5. Провідна ознака септикопіємії:
1) гіпертермія;
2) метастатичні гнійні вогнища;
3) дрощі;
72 4) блідість шкірного покриву;
5) різке погіршення загального стану.
6. Для розвитку септичного процесу необхідно:
1) високо вірулентна мікрофлора;
2) анаеробний збудник;
3) зниження захисних сил організму;
4) висока резистентність організму;
5) наявність опортуністичної інфекції;
6) поліорганна недостаність.
7. Сепсис можна діагностувати:
1) за типовою клінічною картиною;
2) за наявністю бактеріємії;
3) за ознаками синдрому системної відповіді та бакетріємією;
4) за інтоксикацією;
5) за ознаками шоку.
8. У випадку виявлення септичного шоку слід застосувати усе перелічене, крім:
1) інфузійної терапії;
2) оперативного лікування;
3) протишокової терапії;
4) антипіретичних препаратів;
5) наркотичних анальгетиків.
9. Лікувальна тактика при сепсисі передбачає:
1) негайне оперативне лікування;
2) санацію гнійного вогнища;
3) імунокорекцію;
4) інтенсивну терапію;
5) лікування поліорганної недостатності.
10. Яке з наведених захворювань можуть спричинити сепсис:
1) актиномікоз;
2) карбункул;
3) пневмонія;
4) виразкова хвороба шлунка;
5) гострий апендицит.
Еталони відповідей:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
4 4
5 1
2 1
3 5
2 2
Б.Ситуаційні задачі для самоконтролю:
1. На фоні клінічного видужання після абсцесу легень у хворого раптово підвищилася температура, появився озноб, тахікардія, тахіпное. Яке ускладнення можна запідозрити?
2. Пацієнт 75 років впродовж останніх 15 років хворіє цукровим діабетом середньої важкості. Два дні тому йому виконали ін’єкцію знеболюючих. Госпіталізований в ургентну хірургію з анаеробною флегмоною сідниці. Як попередити розвиток сепсису?
73 3. У хворого 35 років впродовж тижня прогресивно погіршується загальний стан, гіпертермія понад 38˚С, тахікардія, тахіпное, лейкопенія. Чи можна трактувати дану клінічну картину як сепсис? Як це підтвердити?
4. У пацієнта з розкритими і дренованими множинними фурункулами спини виявлено погіршення загального стану, млявість, сонливість, гіпотермію, лейкопенію.Які обстеження слід провести для підтвердження або заперечення сепсису?
Література
1. Загальна xipypгія за ред. С.П.Жученка, М.Д.Желіби, С.Д.Хіміча. Київ, "Здоров'я", 1999 2. Загальна хірурпя. Вибрані лекції / за ред. Б.І.Дмитрієва. Одеса, 1999.
3. Гребенев А.Л., Шептулин А А. Основы общего ухода за больными. Москва, 1991.
4. Волколаков Я.В. Общая хирургия. – Рига, "Медицина", 1989.
5. Петров С.П. Общая хирургия. Санкт-Петербург, 1999.
6. Методика обстеження xipypriчнoro хворого / під. ред. М.О.Ляпіса. Тернопіль, 2000.
7. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірурія // Київ, "Здоров'я", 2004.
8. Мокшонов И Я., Гарелин П.В., Дубовин О.И. и др. Хирургические операции // Минск,
2004, 413с.
9. Мокшонов И.Я. Врачебная деонтологія // Минск, 1998.
10. Чен Г., Соннендэй К.Дж., Лилремо К.Д. Руководство по технике врачебных манипуляций (2-е издание). Перевод с английского // Москва.: Медицинская литература. -
2002. - 384 с.
11. Хірургія. Т.І / За ред. Я.С.Березницького, М.П.Захараша, В.Г.Мішалова,
В.О.Шідловського. – Дніпропетровськ: РВА «Дніпро-VAL», 2007. – 445 с.
12. Григорян А.В. «Руководство к практическим занятиям по общей хирургии».-
М.:Медицина, 1976.- 269 с.
13. Форрест А.П.М., Картер Д.С., Маклеод І.Б. Хірургія: основи і практика. – Київ: УКСП
“Кобза”, 1994. – 342 с.
74
150>
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 44
ТЕМА
4.
ТРАНСПЛАНТОЛОГІЯ.
СУЧАСНИЙ
СТАН
ПРОБЛЕМИ
ТРАНСПЛАНТАЦІЇ СЕРЦЯ, ЛЕГЕНЬ, ПЕЧІНКИ, НИРОК, ПІДШЛУНКОВОЇ
ЗАЛОЗИ ТА КИШЕЧНИКА. РЕПЛАНТАЦІЯ КІНЦІВОК. ПЕРЕСАДКА КЛАПТІВ.
ВІДНОВЛЕННЯ НЕРВІВ. ПЛАСТИЧНА ТА РЕКОНСТРУКТИВНА ХІРУРГІЯ.
СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ КОРРЕКЦІЇ ВАД РОЗВИТКУ ТА НАБУТИХ ДЕФЕКТІВ.
ЕСТЕТИЧНА ХІРУРГІЯ. КЛІТИННА ТЕРАПІЯ
1. Актуальність теми.
Трансплантація органів і тканин справді є найбільшим досягненням XX століття. Про заміну втраченої або хворої частини тіла органом, узятим іншої людини, люди мріяли стільки тисячоліть, скільки існує людина розумна. Пам'ятники історії свідчать про те, що задовго до нашої ери, в середні віки робилися спроби пересадки втрачених частин тіла.
Проте ці спроби, як правило, були безуспішні у зв'язку з відсутністю наукової бази.
Пересаджена тканина відторгалася, а переливання крові від однієї людини іншій закінчувалося смертю реципієнта.
Трансплантація органів розпочалась в XX столітті з розробки техніки судинного шва і перших експериментальних пересадок нирки [Ullmann E., 1902] і серця [Carrel А.,1905]. За період з 1902 по 1912р. A. Carrel, D. Guthrie із співробітниками провели серію трансплантацій органів на тваринах, включаючи пересадку нирки, серця, селезінки, яєчників, кінцівок і навіть голови. A. Carrel дивувався, чому орган, узятий від іншої тварини, відторгається, а орган, узятий від тварини і реплантований йому ж, приживається
і нормально функціонує не дивлячись на застосування однакової хірургічної техніки. Він припустив, що цей феномен пояснюється біологічними властивостями реципієнта.
Вивчення передбачуваного A. Carrel біологічного феномена відторгнення пересадженого органу зайняло декілька десятиліть і триває до теперішнього часу. Найбільш значущі успіхи були досягнуті за останні 10—15 років. До кінця 90-х років в світі було організовано більше 230 центрів по трансплантації органів (зокрема 7 в Росії), законодавчо регламентовані умови вилучення органів у донорів, взаємостосунки між донором, реципієнтом, родичами і медичним персоналом. У 1992 р. прийнятий закон
Російської Федерації про трансплантацію органів і(або) тканин людини, що створило сприятливі передумови для пересадки органів у практично безнадійних хворих.
До 1990 р. у всьому світі було проведено 13 000 пересадок органів. У 1992 р. тільки за один рік було виконане 16 605, в 1996 р. вже 20 014, в 2000 р. — близько 50 000 трансплантацій в США і Європі і більше 10 000 в інших частинах світу. Більше половини з них — трансплантація нирок, одна третина — пересадка печінки і серця. Частина, що залишилася, доводиться на інші органи — підшлункову залозу, легені, тонку кишку, комбіновані пересадки. Швидко збільшується число пересадок печінки, підшлункової залози, серця.
Нестача донорських органів і трудності, пов'язані з фінансуванням, лімітують проведення цих дорогих оперативних втручань. Хворих, чекаючих трансплантацію, в 3 рази більше числа пацієнтів, що одержали орган від донора. Для трансплантації тканин не потрібен донор з серцем, що б'ється, тому пересадка клапанів серця, рогівки, шкіри, кісток
і продуктів сполучної тканини не обмежена.
2.Конкретні цілі.
2.1. Знати: визначення трансплантології, відновної, реконструктивної, естетичної хірургії, ознайомитися з статистичними даними, щодо поширення захворювань, які потребують трансплантаційних заходів та ускладнень пов’язаних з трансплантацією в передопераційному та післяопераційному періоді.
А також знати:
1. Анатомо-фізіологічні відомості всіх органів та систем .
2. Джерела донорських органів .
75 3. Особливості та спеціальна класифікація трансплантацій .
4. Імунологічні основи пересадки органів.
5. Особливості трансплантації серця, легень, нирок, печінки, підшлункової залоз, тонкої кишки
6. Техніка оперативних втручань .
7. Показання та протипоказання до трансплантації, критерії вибору реципієнта для трансплантації .
8. Ускладнення імунодепресивного лікування.
9. Реакція відторгнення пересадженого органу.
10. Принципи передопераційної підготовки і ведення післяопераційного періоду у трансплантаційних хворих .
11. Особливості реімплантації кінцівок, техніка оперативного втручання,
12. Показання та протипоказання до пластичних та реконструктивних операцій
13. Види пластичних та реконструктивних операцій.
14. Ускладнення в післяопераційному періоді
15. Сучасні можливості коррекції вад розвитку та набутих дефектів.
16. Особливості естетичної хірургії.
17. Показання та протипоказання до клітинної терапії
2.2. Вміти:збирати скарги, анамнез хвороби, методично правильно проводити огляд хворого, формулювати діагноз, обирати найбільш інформативні додаткові методи діагностики та лікувальну тактику у хворих , які потребують пересадки органів, пластичних операцій, клітинної терапії.
Також вміти:
- зібрати та оцінити скарги хворих, які потребують пересадки органів, пластичних операцій, клітинної терапії, дані анамнезу, провести фізикальне дослідження та вірно трактувати отримані результати;
- визначити раціональний об'єм лабораторних та інструментальних методів дослідження;
- правильно тлумачити результати клінічних аналізів, плевральної пункції, УЗД, комп'ютерної томографії, рентгенологічних методів дослідження;
- визначити показання до операцій та інших методів лікування хворих;
- призначити передопераційну підготовку хворим;
- вести післяопераційний період.
2.3. Розвивати творчі здібності на основі вивченого клінічного та
діагностичного матеріалу:вміти інтерпретувати зібрану діагностичну інформацію, правильно її аналізувати та на підставі інтегральної оцінки зібраних даних встановлювати діагноз; визначати лікувальну тактику в залежності від стадії захворювань та наявності ускладнень у пацієнтів які потребують пересадки органів, пластичних операцій, клітинної терапії
2.4. Виховні цілі:сформувати деонтологічні уявлення при роботі з хворими, які потребують пересадки органів, пластичних операцій, клітинної терапії, оволодіти вмінням встановлювати психологічний контакт з даною категорією хворих та їх родичами, розвивати почуття відповідальності за своєчасність та правильність професійних дій.
3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми.
(міждисциплінарна інтеграція)
Дисципліни
Знати
Уміти
1.
Раніше
вивчені
дисципліни
Анатомія людини
Топографію та васкуляризацію печінки, нирок, підшлункової
76
Гістологія
Нормальна фізіологія
Біохімія
Паталогічна анатомія залози, легень, серця, тонкого кишківника.
Гістологічну будову печінки, нирок, підшлункової залози, легень, серця, тонкого кишківника .
Хімічні процеси у органах які пересаджуються.
Морфологічні зміни у всіх органах які пересаджуються.
2.Дисципліни,
що
вивчатимуться пізніше
Хірургічні хвороби
Клініку, діагностику та лікування захворювань, які потребують трансплантації, прогноз майбутніх ускладнень.
3.Внутрішньопредметна
інтеграція
Диференційна діагностика ускладнень раннього та пізнього післяопераційного періоду з
іншими захворюваннями органів та систем.
4.1.Перелік практичних навиків по темі та ступінь їх засвоєння студентами:
№ п\п
Назва обов’язкових навиків потемі
Ступінь засвоєння
Ознайомився
Опанував
Оволодів
1.
Збирати скарги та анамнез у хворих , які потребують пересадки органів, пластичних операцій, клітинної терапії
+
2.
Виконувати фізикальні методи обстеження
Інтерпретувати дані інструментальних та лабораторних обстежень
+
+
+
3.
Проводити диференційну діагностику
+
4.
Визначати лікувальну тактику у хворих, які потребують пересадки органів, пластичних операцій, клітинної терапії,
+
4.2.Методичне забезпечення заняття
1.Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття: питання, тестові завдання ІІ рівня, задачі ІІІ рівня.
2.Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття: орієнтовні карти для формування практичних умінь та навичок, учбові задачі ІІІ рівня, тести ІІІ рівня.
3.Матеріали контролю для заключного етапу: завдання, тестові завдвння ІІІ рівня, тести ІІІ рівня.
4.Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів: орієнтовні карти для організації самостійної роботи студентів з учбоовю літературою.
77
4.3.Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Основні завдання
Вказівки
Відповіді
Вивчити :
1.Етіологію
Назвати основні етіологічні фактори захворювань серця, легень, печінки,нирок, підшлункової залози та кишечника, вад розвитку та набутих дефектів.
2.Патогенез
Визначити патогенетичні процеси при захворюваннях захворювань серця, легень, печінки ,нирок, підшлункової залози та кишечника, вад розвитку та набутих дефектів..
3.Класифікацію
Скласти класифікацію захворювань серця, легень, печінки ,нирок, підшлункової залози та кишечника, вад розвитку та набутих дефектів.
4.Клініку
Назвати основні клінічні симптоми захворювань серця, легень, печінки ,нирок, підшлункової залози та кишечника, вад розвитку та набутих дефектів..
5.Діагностику
Дати перелік основних методів дослід-ження, котрі необхідні для діагностики захворювань захворювань серця, легень, печінки ,нирок, підшлункової залози та кишечника, вад розвитку та набутих дефектів..
6.Диференційну діагностику
Заповнити таблицю диференційної захворювань захворювань серця, легень, печінки ,нирок, підшлункової залози та кишечника, вад розвитку та набутих дефектів..
7.Лікувальну тактику
Скласти схему лікування захворювань захворювань серця, легень, печінки ,нирок, підшлункової залози та кишечника, вад розвитку та набутих дефектів.
4.4.Інструктивні матеріали для оволодіння зазначеними професійними
вміннями та навичками.
Завдання
Вказівка
Примітка
Оволодіти методикою фізикального обстеження хворого з захворюваннями серця, легень, печінки ,нирок, підшлункової залози та кишечника, вадами розвитку та набутими дефектами.
Виконати в наведеній
послідовності
Огляд, перкусія, пальпація та аускультація хворих.
Розрізняти перкуторні звуки, голосове тремтіння, аускультативні шуми, визаначати границі серця, легень, печінки, нирок
Навчитись правильно оцінювати та інтерприту- вати результати
інструментальних досліджень хворих з
Рентгенографія
Плевральна пункція
Диференціювати об’ємні утворення в легенях, наявність патологічного вмісту в плевральній порожнині.
Розрізняти характер отриманого вмісту.