Файл: Методичні вказівки до практичних занять з хірургії (модуль 8) За редакції проф. Б. Г. Безродного.pdf

403 визначати лікувальну тактику в залежності від стадії захворювань та наявності ускладнень у пацієнтів з ознаками інфекційних захворювань та їх хірургічних ускладнень.
2.4.Виховні цілі: сформувати деонтологічні уявлення при роботі з хворими на
інфекційні хвороби та їх хірургічні ускладнення, оволодіти вмінням встановлювати психологічний контакт з даною категорією хворих та їх родичами, розвивати почуття відповідальності за своєчасність та правильність професійних дій.

404
4.1.Перелік практичних навиків по темі та ступінь їх засвоєння студентами:
№ п\п
Назва обов’язкових навиків по темі
Ступінь засвоєння
Ознайомився
Опанував
Оволодів
1.
Збирати скарги та анамнез у хворих з підозрою на ургентні хірургічні ускладення
інфкційних захворювань.
+
2.
Проводити фізикальне досліження хворих
-огляд хворих з інфекційними захворюваннями, що мають хірургічні умкладнення;
-оцінку стану гемодинаміки;
-оцінку даних додаткових методів обстеження
(лабораторних, рентгенографія, УЗД, ФГДС);
+
+
+
3.
Проводити диференційну діагностику ускладнень інфекційних захворювань з іншою хірургічною аптологією
+
4.
Визначати лікувальну тактику при різних видах ускладнень
інфекційних хвороб
+
4.2.Методичне забезпечення заняття
1.Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття: питання, тестові завдання ІІ рівня, задачі ІІІ рівня.
2.Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття: орієнтовні карти для формування практичних умінь та навичок, учбові задачі ІІІ рівня, тести ІІІ рівня.
3.Матеріали контролю для заключного етапу: завдання, тестові завдвння ІІІ рівня, тести ІІІ рівня.
4..Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів: орієнтовні карти для організації самостійної роботи студентів з учбоовю літературою.
4.3.Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
Основні завдання
Вказівки
Відповіді
Вивчити :
1.Етіологію
Назвати основні етіологічні фактори, особливості епідеміології
інфекційних захворювань, що потенційно можуть спричинити ургентні хірургічні ускладення.
2.Патогенез
Визначити патогенетичні чинники розвитку хірургічних ускладнень
інфекційних захворювань.
3.Класифікацію
Перерахувати та класифікувати можливі хірургічні ускладнення окремих інфекційних захворювань.
4.Клініку
Назвати основні клінічні прояви хірургічні ускладнення окремих
інфекційних захворювань

405 5.Діагностику
Дати перелік основних методів дослід-ження, котрі необхідні для діагностики даного ускладень.
6.Диференційну діагностику
Заповнити таблицю диференційної діагностики хірургічних ускладень
інфекційних захворювань з
іншими хірургічним та інфекційними нозологіями.
7.Лікувальну тактику
Окреслити хірургічну тактику при лікуванні ускладненнь окремих
інфекційних захворювань, назвати види оперативних втручань, перерахувати заходи післяопераційної інтенсивної терапії, назвати групи препаратів та обругнувати покази до їх застосування, окреслити заходи профілактики
їх розвитку.
4.4.Інструктивні матеріали для оволодіння зазначеними професійними вміннями
та навичками.
Завдання
Вказівка
Примітка
Оволодіти методикою фізикального обтеження хворих на перитоніт чи абсцеси черевної порожнини
Виконати
в
наведеній
послідовності
1.Загальний огляд
2.Пальпація, перкусія, аускультація.
-Оцінити загальний стан, стан свідомості, колір шкірних покривів, стан слизових оболонок, назвати шкірні прояви
інфекційних захворювань, частоту дихання, пульс, АТ, ;
- при пальпації черевної порожнини на ранніх стадіях розвитку хірургічних ускладнень епіцентр болю відповідає локалізації ураженого органа, при динамічному спостереженні слід виявити ознаки розповсюдження болю пиєднання ознак перионіту, виявити симптоми наявності вільного газу (відсутність печінкової тупості) та вільної рідини в черевній порожнині
(притуплення перкуторного тону по фланках, симптом
Кюленкампфа);
- вміти правильно провести визначення симптомів подразнення очеревини;
-аускультивно провести доопераційну оцінку стану перитстальтики.

406
Навчитись правильно оцінювати та
інтерприту-вати резуль-тати
інстру- ментальних досліджень, верифікувати зміни в лабораторних даних, що свідчить про появу ургентних хірургічних ускладнень
Лабораторні дослідження
Оглядова рентгенографія органів черевної порожнини
Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини
Лапароскопія
- загальний аналіз крові: (ознаки гемоконцентрації (підвищення вмісту еритороцитів, гемоглобіну, гематокриту) чи анемії, лейкоцитоз з паличкоядерним зсувом вліво;
-загальний аналіз сечі;
- біохімічний аналіз крові: напізніх стадіях захворювання може містити озники печінково-ниркової недостатності
(підвищення рівнів білірубіну, креатиніну, сечовини);
- коагулогама: (ознаки коагулопатії на фоні лаптоспірозу та черевного тифу, що сприяють розвитку кровотеч.
- наявність вільного газу в черевній порожнині
(ознака перфорації порожнистого органа)
- наявність ознак гострої непрохідності кишечника
(збільшення діаметра кишкових петель, візуалізація складок
Кракрінга, симптом розтягнутої пружини, чаші Клойбера, гіперпневматоз)
Дозволяє оцінити стан внутрішніх органів на фоні
інфекційних захворювань, виявити ознаки наявності хірурічних ускладень (вільна рідина, непрохідність кишечника, набряк стінки жовчного міхура при гострому холециститі), виявити клінічно значиму супутню патологію, як неінвазивний метод, зручний для використання в якості способу динамічного спостереження та контролю ефективності лікування.
Одночасно діагностичні та лікувальна процедура, що дає можливість не тільки виявити причину перитоніту, а в ряді випадків і усунути її.
Визначити лікувальну тактику при хірургічному лікуванні ургентних хірургічних ускладеннь черевного тифу та паратифів, лептоспірозу, абдомінального туберкульозу, псевдотуберкул ьозу, кишкового
ієрсініозу,
Заходи передопераційної підготовки хворих
Хірургічне втручання
Післяопераційна
інтенсивна терапія
Проводяться в умовіх відділення
інтенсивної терапії:
-корекція водно-електролітного дисбалансу;
-корекція супутньої патології;
-передопераційна антибіотикопрофілактика;
-премедикація;
При наявності перионіту операція виконується за життєвими показаннями;
Проводиться у відділенні інтенсивної терапії сумісно хірургом, лікарем
інтенсивної терапії
із залученням профільних фахівців для корекції супутньої патології.

407 опісторхозу, аскаридозу
5.Методика організації навчального процесу на практичному (семінарському)
занятті.
5.1.Підготовчий етап .
Підкреслити (розкрити) значення теми заняття для подальшого вивчення дисципліни і професійної діяльності лікаря з метою формування мотивації для цілеспрямованої навчальної діяльності. Ознайомити студентів з конкретними цілями та планом заняття.
Провести стандартизований контроль початкового рівня підготовки студентів.
5.2.Основний етап – має бути структурованим і передбачати проведення зі студентами навчальної діяльності залежно від видів навчальних занять (практичних
(семінарських); забезпечувати навчальну діяльність студента з об’єктами або моделями, що їх замінюють з метою формування нових знань, умінь, практичних навичок відповідно до конкретних цілей заняття.
Важливим для засвоєння нових знань та умінь на цому етапі є вирішення ситуаційних задач, зображення графіків, малюнків, схем. Бажано, щоб завдання для студентів на цьому етапі були точними і структурованими, виконувались письмово і перевірялись викладачем під час заняття, обговорювались результати.
5.3.Заключний етап .
Оцінюється поточна діяльність кожного студента упродовж заняття, стандартизований кінцевий контроль, проводиться аналіз успішності студентів, оголошується оцінка діяльності кожного студента і виставляється у журнал обліку відвідувань і успішності студентів. Староста групи одночасно заносить оцінки у відомість обліку успішності і відвідування занять студентами, викладач завіряє їх своїм підписом.
Доцільно коротко інформувати студентів про тему наступного заняття і методичні прийоми щодо підготовки до нього.
6.Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття:
6.1.Перелік основних термінів, параметрів, характеристик,які повинен засвоїти
студент при підготовці до заняття:
Термін
Визначення
Черевний тиф це гостре інфекційне захворювання, зумовлене сальмонелою
(Salmonella typhi), що характеризується гарячкою,симптомами загальної інтоксикації, бактеріємією, збільшенням печінки та селезінки, ентеритом та специфічними морфологічними змінами лімфатичного апарату кишечника.
Лептоспіроз це гостре інфекційне захворювання, що характеризується гарячкою, загальною інтоксикацією, ураженням нирок, печінки, нервової системи.
Псевдотуберкульоз це кишковий антропозооноз, що викликається
(Y.
pseudotuberculosis), що характеризується враженням травного тракту, вираженою токсико-вазальною симптоматикою та схильністю до генералізації.
Кишковий ієрсініоз це гостре інфекційне захворювання, збудником якого є (Y.
enterocolitica), що характеризується враженням шлунково- кишкового тракту у поєднанні з токсико-алергічною та полівогнищевою симптоматикою.
Опісторхоз це хронічне інфекційне паразитарне захворювання, що зумовлене

408
інвазією організму Opisthorchis felineus, який паразитує у внутрішньо печінкових та позапечінкових жовчних протоках, спричиняючи хронічний холецистихолангіт.
Аскаридоз це інфекційне захворювання з групи гельмінтозів, що характеризується вираженою алергізацією організму, кишковими та позакишковими проявами.
6.2.Теоритичні питання до заняття:
1.
Перерахуйте хірургічні ускладнення черевного тифу та паратифів;
2.
Назвіть причини перфорацій кишки при черевному тифі, їх особливості;
3.
Розкрити патогенез хронізації черевного тифу, яким чином можна перервати процес персистенції збудника в організмі?
4.
Причини гаморагічних ускладнень при лептоспірозі;
5.
Профести диференційну діагностику жовтяничної форми лептоспірозу та гострого холециститу, ускладненого механічною жовтяницею;
6.
Причини розвитку, макроскопічні особливості та ускладнення абдомінального туберкульозу;
7.
Особливості оперативних втручань з приводу туберкульозного перитоніту;
8.
Перерахувати органи організму людини, до яких спостерігається антигенна тропність збудників кишкового ієрсініозу та псевдотуберкульозу, назвати ускладнення, що цим зумовлені;
9.
Назвати особливості тифопаратифозних перфорацій;
10.
Назвати особливості гострого апендициту на фоні ієрсініозної інфекції;
11.
Назвати ускладнення опісторхозу;
12.
Особливості хірургічних втручань на жовчовидільних шляхах з приводу корекції ускладнень опісторхозу.
13.
Перерахуйте хірургічні ускладнення аскаридозу;
6.3.Зміст теми:
Граф логічної структури теми.
6.4.Хірургічні ускладення черевного тифу та паратифів.
Визначення
Черевний тиф – це гостре інфекційне зазворювання, що спричиняєтьяс сальмонелою, характеризується гарячкою, симптомами загальної інтоксикації, бактеріємією, збільшенням печінки та селезінки, ентеритом та своєрідними змінами лімфатичного апарату кишечника.
Етіологія
Збудник черевного тифу (S. typhi) відноситься до родини
Enterobacteriaceae, роду Salmonella, виду Salmonella enterica, підвиду enterica, serovar typhi та морфологічно не відрізняється від інших сальмонел. Це грам негативна рухлива паличка, спор та капсул не утворює, добре росте на звичайних поживних середовищах.
Епідеміологія
Черевний тиф належить до кишкових антропонозів. Єдиним джерелом та резервуаром інфекції є людина. Джерелом інфекції найчастіше стають хронічні бактеріоносії черевного тифу, які залишаючись практично здоровими виділяють бактерії протягом тривалого часу – роки та десятиліття. Небезпеку також становлять пацієнти з легкими та стертими формами захворювання, що рідко своєчасно діагностуються.
Механізм передачі збудника фекально-оральний та рідко – переважно серед дітей – контактно-побутовий.