Файл: ҐЕНДЕРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ.pdf

РОЗДІЛ 1

письмових відповідей на запит від Програми ООН – Жінки, що надійшли від 14 респондентів; з програмно-проектних документів всіх 33 респондентів. Також інформацію було отримано з відкритих ресурсів – Інтернет-сторінок, зустрічей, офіційних презентацій тощо.

Загалом дані для базового дослідження збиралися по кількісних та якісних індикаторах. Для даної статті вибрані матеріали по індикаторах, які характеризують ринок міжнародної технічної допомоги для розвитку, в тому числі: представництво партнерських країн та територіальний розподіл технічної допомоги по областях України; політики та практики фінансового забезпечення підтримки рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків; відповідність національних зобов’язань та міжнародних тематичних пріоритетів в контексті рівних прав і можливостей; співробітництво українського уряду з міжнародними агенціями щодо моніторингу національних програм; координація між

донорськими агенціями.

Представництво партнерських країн, котрі надають технічну допомогу для підтримки забезпеченнярівних прав і можливостей

дляжінок і чоловіків в Україні

Загальну кількість міжнародних агенцій, що надають допомогу для розвитку, було складно чітко підрахувати в 2012 році, оскільки міжнародна технічна (донорська) допомога мала неоднорідний формат. Особливості у реєстрації програм і проектів міжнародної технічної допомоги, зокрема, наявність в Україні різних державних установ, що відповідають за реєстрацію міжнародних програм, проектів, агенцій (Міністерство економічного розвитку та торгівлі, Міністерство юстиції, інші), відмінності у форматах технічної допомоги викликали труднощі під час синхронізації даних.

У 2012 році в Україні міжнародну технічну допомогу для розвитку було надано урядами іноземних країн через їх посольства в Україні (71 посольство) [3]; агентствами з міжнародного розвитку (наприклад, Американське агентство міжнародного розвитку, Канадське агентство міжнародного розвитку, Швецьке агентство міжнародного розвитку, Ізраїльське агентство міжнародного розвитку, інші)1; фондами/організаціями, що надають грантову допомогу (наприклад, Фонд Ф. Еберта, Канадський фонд місцевих ініціатив, інші); програмними групами (наприклад, група ООН, в тому числі, Програма розвитку ООН (ПРООН), Програма ООН – Жінки, Фонд народонаселення ООН, інші); представництвами та делегаціями (наприклад, Делегація Європейського Союзу в Україні, банки розвитку – Європейський банк

1 Не всі уряди зарубіжних країн мають представництва агентств міжнародного розвитку в Україні; деякі надають допомогу через посольства, інші організації.

РОЗДІЛ 1

експертну, технічну та методичну підтримку ґендерно орієнтованого навчання, розробку ґендерних модулів до навчальних програм кафедр психології та педагогіки початкового навчання, практичної психології, історії, географії України, викладання іноземних мов, компаративістики, методики викладання природничих дисциплін, інформаційних технологій та ін., а також підготовку студентів, магістрів і аспірантів до дослідження ґендерних проблем у різних сферах суспільного життя, проведення аналітичних, соціальних та статистичних досліджень щодо стану ґендерної ситуації в Україні та її регіонах, забезпечення висвітлення результатів досліджень та заходів у засобах масової інформації для широкої громадськості.

Актуальними є реалізація в освітніх програмах ідеї посилення ролі сім’ї у вихованні дітей, розширення можливості впливу родин учнів на навчальновиховний процес. Сім’я є основним інститутом самоідентифікації українського суспільства, в якому закладається духовний стрижень особистості, основи її моралі, самобутність національного світовідчуття, світорозуміння ментальності. У зв’язку з цим планується подальший розвиток ґендерної педагогіки та психології як інноваційних гуманітарних дисциплін у просвітницькій роботі з ґендерної проблематики, організація ґендерного виховання на засадах еґалітаризму як втілення ідеї рівних прав і можливостей статей, розширення мережі ґендерних лабораторій при дотичних кафедрах за рахунок впровадження мультициплінарного підходу.

У активі ТНПУ імені Володимира Гнатюка – реалізація 5 державних науково-дослідних тем: «Психолого-педагогічні основи підготовки майбутніх педагогів до статевого виховання дітей та юнацтва як передумови формування особистості сім’янина» (2001–2003), «Ґендерна соціалізація дітей та юнацтва» (2003–2005), «Ґендерна освіта та виховання: перспективи розвитку» (2006–2008), «Ґендерні компетенції у освітньо-професійному зростанні студентської молоді» (2009–2011), «Гендерно-освітні технології у соціогуманітарному знанні: досвід та перспективи» (2012–2015) і низки міжнародних грантів. Розроблено та апробовано ґендерно-орієнтовані навчальні курси та програми «Ґендерна педагогіка», «Історія ґендерної педагогіки», «Ґендерна психологія», «Психологія сімейного життя», «Дошлюбна підготовка учнівської молоді», «Ґендерна психологія та педагогіка», «Ґендерна освіта: теорія і практика» тощо для студентів різних спеціальностей. Відбулися значні позитивні зрушення в бібліотечно-інформаційному забезпеченні педагогічної освіти і науки, зокрема, створено веб-портали та сайти у бібліотеці, формується повноцінний галузевий інформаційний ресурс, електронні каталоги, повнотекстові бази, електронні ґендерні бібліотеки.

Ефективність набуття студентами ґендерних компетентностей залежить не лише від їх готовності до виконання ґендерних ролей в період

РОЗДІЛ 1

трансформаційних змін у суспільстві, а й від готовності проводити просвітницьку роботу у майбутній професійній діяльності. Тому розробка концептуальних засад формування ґендерної культури молоді, виявлення умов інтегрування ґендерно чутливого підходу у зміст вищої школи є надзвичайно важливим завданням в контексті сучасної педагогічної парадигми, модернізації освітньої системи та подальшого розвитку вітчизняної ґендерології на шляху побудови в Україні паритетної демократії.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бовуар С. Друга стать : в 2 т. / С. Бовуар / [пер. з франц. Н. Воробйової,

П. Воробйова, Я. Собко]. Т. 1. – К. : Основи, 1994. – 390 с.

2.Вища освіта України і Болонський процес : [навчальний посібник / за ред. В. Кременя]. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2004. – 384 с.

3.Ґендерна освіта : теорія та практика : [навчальна програма з інтегрованого курсу для студентів педагогічних вузів] / Кравець В., Говорун Т., Кікінежді О. // Ґендерні стандарти сучасної освіти : збірка рекомендацій. – Запоріжжя : Друкарський світ, 2011. – Ч. 3. – С. 7 – 72.

4.Ґендерний аналіз українського суспільства / [за ред. Т. Мельник]. – К. : ПРООН, 1999. – 211 с.

5.Ґендерні проблеми в умовах глобалізації : українські реалії та перспективи : збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, (19 березня 2010 р.) / [за наук. ред. проф. В. П. Кравця]. – Тернопіль : ТНПУ, 2010. – 160 с.

6.Кравець В. Ґендерна педагогіка : [навчальний посібник] / В. Кравець. – Тернопіль : Джура, 2003. – 416 с.

7.Кравець В. Історія ґендерної педагогіки : [навчальний посібник] / В. Кравець. – Тернопіль : Джура, 2005. – 440 с.

8.Кремень В. Синергетика в освіті : контекст людиноцентризму : [монографія] / В. Кремень, В. Ільїн ; НАПН України. – К. : Педагогічна думка, 2012. – 368 c.

9.Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/344/2013.

10.Основи теорії гендеру : [навчальний посібник]. – К. : К.І.С., 2004. – 536 с.

11.Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків : Закон України від 08.09.2005 №2866-ІV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2866-15.

12.Україна – Євросоюз у деталях. Ґендерна рівність і права дітей. – 2010. – № 2 (5).

The peculiarities of gender studies in the global conditions are analyzed. Development of perspective strategy of achievement of real equality of women and men is described. Educational and pedagogical techniques of forming of future specialists’ gender competence are revealed.

РОЗДІЛ 1

The gender relations determine the political opportunities for women and men. The level of female representatives in the political sphere of Ukraine is low. Since Ukraine became an independent statethe level of female representatives in Verkhovna Rada had never reached more than 10%, although women make up the majority of the population and the electorate. Our country practiced different electoral systems (majoritarian, mixed and proportional), but still the level of female representatives in parliament had never reachedmore than 10%. Therefore, it is not only about the electoral system or its variants. The gender equality in electoral institutions may be only reached by a complex gender approach.

1.3. Підтримка програм і проектів забезпечення рівних прав і можливостей в Україні: аналіз міжнародної технічної допомоги для

розвитку в українському суспільстві

Формування ринку міжнародноїтехнічної допомоги для розвитку

Ринок міжнародної технічної допомоги для розвитку почав формування з прийняття Україною незалежності в 1991 році. На початку 90-х років ХХ ст. міжнародні держави визнали незалежність України і підтримали економічні, політичні, соціальні перетворення в українському суспільстві. В 2007 році Україна приєдналась до Паризької декларації, що підтверджено Указом Президента № 1247 від 17 квітня 2007 року. Україна належить до групи країн з рівнем доходу «нижче середнього». Обсяги технічної допомоги Україні коливаються від 936 до 3920 млн. доларів [1]. На програми з ґендерної рівності призначається від 3 до 12% від програмного бюджету міжнародних проектів в Україні. Ініціативу розвитку ґендерного руху в Україні як соціального руху за права і можливості жінок і чоловіків було підтримано спільними зусиллями декількох міжнародних агенцій і програм. Вплив міжнародних програм на розвиток ринку соціальних та благодійних послуг в Україні в період з 1991 року, завдяки відкритості українського суспільства до міжнародного досвіду та сучасних практик демократичного суспільного розвитку, залучення міжнародних організаційних та методологічних підходів і практик, формування суспільних диверсифікованих рухів є історично особливим, тому що це інноваційний процес

для молодої незалежної держави [2].

Аналітичне базове дослідження міжнародноїтехнічної допомоги для розвитку

Стаття написана за матеріалами аналітичного дослідження, що було проведено автором за підтримки Програми ООН – Жінки в період з жовтня 2012 року до березня 2013 року.

Дані для базового дослідження отримані шляхом проведення експертних (глибинних) інтерв’ю з 21 представником/представницею з 12 установ; з

РОЗДІЛ 1

законопроектом, зокрема, передбачається введення 30-відсоткової квоти представників однієї статі під час формування виборчих списків кандидатів у депутати усіх рівнів: від сільських рад до парламенту.

Таким чином, виборча система є динамічним елементом політичної системи, що істотно впливає на розстановку політичних сил і представництво соціальних груп у виборчих органах влади. Не варто надто перебільшувати роль того чи іншого різновиду виборчої системи для забезпечення ґендерної рівності. Якщо політична партія або виборчий блок має політичну волю до формування ґендерно збалансованих списків чи висунення кандидатів на округах, то це можна зробити за будь-якого типу виборчої системи. Наша країна пройшла на практиці різні виборчі системи (мажоритарну, змішану та пропорційну), але представництво жінок у парламенті не сягнуло вище 10%. Тому справа не лише у виборчій системі або її різновиді. Досягнення ґендерної рівності у виборчих інститутах, зокрема, і у політичній сфері, загалом є практичною нагальною потребою, яка може бути зреалізована за наявності політичної волі всіх суб’єктів політичного процесу і при впровадженні комплексу заходів.

ЛІТЕРАТУРА:

1.Ґендер і державна політика / [упоряд. П. Ренкін ; пер. з англ.]. − К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. − 394 с.

2. Ґендерний моніторинг парламентських виборів 2012 року / [за заг. ред.

М. Алєксєєнко, О. Ярош].– Луцьк : ВМА «Терен», 2012. – 68 с.

3.Жінки в політиці : міжнародний досвід для України : матеріали Міжнар. наук.

семінару (Київ, НаУКМА, 7 жовтня 2005 р.) / за заг. ред. Я. Свердлюк,

С. Оксамитної. − К. : Атика, 2006. − 272 с.

4.Мінсоцполітики готує законопроект про ґендерну рівність Електронний ресурс . – Режим доступу : http://wcunetwork.org.ua/ua/pos sessingequalrights/news/Mnsocpoltiki_gotu%D1%94_zakonoproekt_pro_gen dernu_ rvnst.

5.Посібник з розробки виборчих систем. Міжнародний інститут демократії та сприяння виборам. – К. : IDEA, 2002. – 130 с.

6.Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем Західної Європи : інституційний вимір / А. Романюк. – Львів : Тріада плюс, 2004. – 392 с.

7.Скрипкина Ж. Избирательные системы и технологии : [учеб. пособие] / Ж. Скрипкина. – М. : Вузовский учебник, 2006. – 174 с.

8.Hoffman A. Political parties, electoral systems and democracy : а cross-national analysis / А. Hoffman // Nohlen D. Prawo wyborcze i system partijny. O teorii systemow wyborczych. – Warszawa : Wydawnictwo naukowe SHOLAR, 2004. – 394 p.

9.Sawa-Chajka E. Kobiety w Polsce – premiany demokratyczne i stereotypy / Elzbieta Sawa-Chajka. – Lublin ; Krasnystaw : Druk «Polianna», 2011. – 192 p.

РОЗДІЛ 1

1.2. Ґендерна рівність і виборчі системи сучасності: висновки для України

У зв’язку із проголошенням євроінтеграційного курсу України ґендерне питання набуло особливого значення у політичних і виборчих процесах, оскільки є одним із пріоритетних у Європейському Союзі. Однак міжнародні зобов’язання, національне законодавство та практика часто становлять різні реалії. Тому уваги дослідників і практиків потребують не лише нормативноправова база, а й механізми її реалізації та моніторинг виконання прийнятих рішень. Нерозуміння специфіки й тенденцій ґендерної рівності в сучасних умовах може призвести до негативних наслідків у економічному, соціальному і політичному розвитку країни.

Ґендерна рівність – не політична самоціль, а передумова сталого розвитку, впровадження ефективного урядування та подолання бідності. Утвердження ґендерної рівності не зводиться до сфери захисту прав лише жінок. Ця проблематика охоплює права людини загалом. У сфері ґендерної рівності неможливо досягти результатів щодо однієї статі без врахування статусу та можливостей іншої. У демократичному суспільстві не може бути дискримінаційної практики. Ґендерну рівність законодавець визначив як рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дає змогу особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах суспільного життя.

Ґендерні відносини відображаються у владних відносинах і визначають політичні можливості жінок і чоловіків. Представництво жінок у політичній сфері України низьке. У складі Верховної Ради України за часів незалежності жінок-депутатів ніколи не було більше 10%, хоча жінки становлять більшість населення і виборців. Згідно зі Звітом із глобального ґендерного розриву 2011 р. (GenderGapReport) Україна посідає 105-е місце серед 134 країн щодо дотримання політичних прав жінок, а у 2012 р. – 119-е місце серед 135 країн, за комплексним індексом – 64-е місце; за останні п’ять років рейтинг знижується щороку на 8–10 пунктів. Політика ґендерної рівності у виборчих процесах потребує системного дослідження на основі порівняльно-політичного аналізу та виявлення її типологічних характеристик.

Проблема обрання виборчої системи є надзвичайно важливою й актуальною. Ідеальної виборчої системи не існує, хоча всю відповідальність за прийняття норм і процедури виборів бере на себе політична еліта. А. Романюк, використовуючи дослідження А. Гоффман, наводить аргументи на користь того, що країни, де застосовують пропорційну виборчу систему, мають дещо вищий рівень демократії, ніж країни, які її не застосовують [6, с. 276]. Водночас невдале застосування цієї системи, як свідчить світовий досвід, здатне призвести до