Файл: 017_endern_standarti_suchasno_osv_ti._Zb_rka_rekomendats_y._Chastina_1_2010_.pdf

Урозділі IV «Організація навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі», статті 22 «Базовий компонент дошкільної освіти», зазначено: «Базовий компонент дошкільної освіти – державний стандарт, що містить норми і положення, які визначають­ державні вимоги до рівня розвиненості та вихованості­ дитини дошкільного віку, а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті. Виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти є обов’язковим для усіх дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, інших форм здобуття дошкільної освіти» [3, с. 203].

Устатті 23 закону «Вимоги до змісту дошкільної освіти, його реалізація» указано, що «зміст визначається Базовим компонентом дошкільної освіти, який передбачає: формування основ соціальної адаптації та життєвої компетентності дитини; виховання елементів природодоцільного світогляду, розвиток позитивного емоційно-ціннісного ставлення до довкілля; утвердження емоційно-цінніс- ного ставлення до практичної та духовної діяльності людини; розвиток потреби в реалізації власних творчих здібностей». Також наголошено, що «дошкільна освіта

умежах Базового компонента здійснюється за Державною базовою програмою та навчально-методичними посібниками, затвердженими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки».

Урозділі V «Науково-методичне забезпечення системи дошкільної освіти»

йдеться про розроблення та впровадження програмно-методичної бази дошкільної освіти, створення навчально-виховних програм, посібників; узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду; організацію співпраці з іншими навчальними закладами для підвищення ефективності програмно-мето- дичного забезпечення, пропаганду просвітницької діяльності у засобах масової інформації тощо.

Слід зазначити, що законодавство, яке регулює сферу освіти, є ґендерно нейтральним, без виокремлення ґендерно визначених категорій.

Стратегію побудови Базового компонента дошкільної освіти, що відповідає Міжнародній конвенції про права дитини, спрямовано на реалізацію положень Закону України «Про освіту», Державних національних програм «Освіта» («Україна XXI століття») та «Діти України».

Мета освіти, закладена в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ ст., Закону України «Про дошкільну освіту», Базовому компоненті дошкільної освіти, у новій Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», що впроваджують у 2009–2010 рр., орієнтована на пріоритет особистісної орієнтації в освіті, на розвиток дитини як суб’єкта власного життя, на формуваня креативної самодостатньої особистості, що цілком відповідає принципам егалітарного виховання особистості і означає, що кожна дитина, незалежно від статі,

15

має право радісно, щасливо та повноцінно пізнавати, досліджувати навколишній світ і себе в світі.

Фахівці зазначають, що ефективність модернізації змісту дошкільної освіти в Україні та гуманізації її цілей і завдань залежить від наявності в користувачів усіх трьох взаємопов’язаних між собою документів – Базо­вого компонента дошкільної освіти в Україні, Коментаря до нього і нової Базової програми «Я у Світі», що обумовлено специфікою кожного з трьох документів, неповторним та своєрідним змістом, доповненням та уточненням попереднього матеріалу.

Базовий компонент відображає тенденції до гуманізації освіти, орієнтує освітян на цілісний (холістичний) підхід до особистості та її освіти, визнає за основні пріоритети життєву компетентність, морально-духовний розвиток дитини дошкільного віку, акцентує увагу на потребі узгоджувати такі основні життєві сили дитини, як прагнення до самовираження, саморозвитку і самозбереження.

Авторський колектив, який працював над створенням Базового компонента, наголошує на більшій гнучкості цього формулювання порівняно з поняттям «стандарт», оскільки фіксується «базовість» як первинна основа, фундамент, а «компонент» виступає як складник неперервної системи освіти в цілому. До того ж, точніше відтворено саму ідею документа, оскільки основою Базового компонента є особистісно орієнтована модель дошкільної освіти, яка не підлягає стандартизації. Адже творчість, індивідуальні прояви, статеві, типологічні особливості, конкретна біографія кожної дитини вносять корективи у вікові та особистісні показники розвитку.

Важливою особливістю Базового компонента є те, що він фіксує самоцінність періоду дошкільного дитинства, його відносну самодостатність, особливе призначення в розвитку людини, своєрідність, незамінність, несхожість з іншими періодами. Водночас у ньому наголошено на важливості наступності між різними соціальними інститутами, насамперед між родиною, дошкільним закладом і школою. Дошкільний заклад є інститутом соціалізації дитини, він виступає своєрідним посередником між мікросередовищем (родинним колом) і макросередовищем (соціумом) [3, с. 205]. Крім того, Базовий компонент дошкільної освіти

відрізняється від стандартів загальноосвітньої школи всіх рівнів більшою питомою вагою розвивальних та виховних (порівняно з навчальними) аспектів.

Як засвідчила ґендерна експертиза Базового компонента дошкільної освіти, основні цілі цього програмного документа є релевантними принципам ґендерного паритету, тому що провідні стратегії передбачають: а) визнання своєрідності, унікальності, особливої ролі дошкільного дитинства в становленні особистості, його сенситивності для становлення первинного схематичного світогляду, супідрядності мотивів, довільної поведінки, внутрішніх етичних інстанцій, самосвідомості;

б) забезпечення гармонійного та різнобічного розвитку особистості; в) інтегрований підхід до організації змісту освіти; г) надання пріоритету актуальним потребам сьогодення, активного проживання дитиною кожного вікового відрізку життя як важливої передумови її успішного розвитку в наступні роки; ґ) особистісно орієнтовану модель дошкільної освіти; д) забезпечення багатокомпонентності, наступності між дошкільною та початковою загальноосвітньою підготовкою [3, с. 204]. Цей документ задає стандарт психолого-педагогічних умов розвитку, виховання та навчання дітей дошкільного віку, ставить вимоги до змісту освітніх програм, професійної компетентності педагогів, організації розвивального середовища.

Серед основних завдань дошкільної освіти пріоритетним є ціннісний, мораль- но-соціальний розвиток особистості­ з перших років її життя, що цілком відповідає засадам егалітарної соціалізації дитини [3, с. 204].

Ключовою категорією Базового компонента є «особистість». У програмному документі наголошено на підході до дитини дошкільного віку як до особистості, суб’єкта життєдіяльності, частки природи, культури і соціуму, носія душев- но-духовного життя, що цілком відповідає методологічним принципам ґендерного підходу. Зазначимо, що адресність та індивідуалізованість Базового компонента теж можна вважати найважливішими ґендерними індикаторами.

Зміст дошкільної освіти спрямовано на збереження дитячої субкультури, зорієнтованої на цінностях та інтересах дитини, врахуванні її вікових можливостей [3, с. 205]. Також організація розвивального життєвого простору для буття дитини ґрунтується на засадах гуманізму і демократизму, які є релевантними принципам ґендерної рівності.

Інваріантна та варіантна складові Базового компонента дошкільної освіти визначають «обов’язковий для дітей певного віку ступінь засвоєння знань, понять, забезпечують єдність освітньо-виховного простору України, створюють необхідні умови для розвитку, виховання і навчання дітей незалежно від місця та умов проживання, типу дошкільного закладу, враховують і відображають у змісті освіти регіональні, етносоціокультурні та індивідуальні особливості розвитку дошкільників» [3, с. 205].

Цілісний підхід до організації дошкільної освіти подано у схемах (див. додатки 1 і 2).

Гуманістичні концепції сучасної дошкільної освіти ґрунтуються на системі принципів, що виходять, по-перше, з необхідності виявляти пильну увагу, турботу, повагу, любов до кожної дитини як до «дитини буття» – життєздатної, вправної, гнучкої, самостійної, природної у своїй поведінці, свідомої, життєво компетентної особистості, і, по-друге, з потреби забезпечити належні умови для їх реалізації в єдності чотирьох світів – Природи, Культури, Людей, Власного

17

«Я». Йдеться, зокрема, про принципи рівності, діалогічного спілкування, спільної участі дорослих і дітей в організації творчо-розвивального життєвого простору, які забезпечують рівні можливості хлопчиків та дівчаток, оскільки вони орієнтують уважати кожну дитину індивідуальністю.

Ключовими словами виступають ґендерно нейтральні терміни, як-от: «дитина» (40), «особистість» (14), що означає ставлення до хлопчика чи до дівчинки як до юної особистості без огляду на стать. Зазначимо, що коректними в контексті ґендерної термінології є вживання терміну «людина» (25), а також слів у множині: «діти» (20), «люди» (45), «батьки» (14), «дорослі» (18) тощо.

Зміст освітніх завдань як інтеграла розвивальних, виховних та навчальних установок, закладених у Базовому компоненті дошкільної освіти, є орієнтиром для розвитку ґендерної свідомості хлопчиків та дівчаток. Методика організації творчо-розвивального середовища в дитячому садочку теж формує основу утвердження ідеології ґендерного рівноправ’я або ж ідеології ґендерної нерівності.

Оцінка змістового наповнення Базового компонента за сферами життєдіяльності «Природа», «Культура», «Люди», «Я сам» теж засвідчила відносну рівновагу щодо трансляції ґендерних індикаторів. Це, зокрема, стосується сфер «Природа» і «Культура», які «формують елементарний природодоцільний світогляд, несуть ціннісно-змістову наповненість за екологічним та природничим напрямами, сприяють усвідомленню дитиною себе як частки природи, формують відчуття відповідальності за те, що відбувається навколо неї і внаслідок її дій у довкіллі; вводять дитину у світ практичної та духовної діяльності людини, розвивають потребу в реалізації власних творчих здібностей, навчають діставати задоволення від процесу та результатів своєї діяльності, вправляють в умінні цінувати рукотворні вироби, культивують інтерес до надбань національної та світової культур» [3, с. 206]. У сфері «Люди» наголошено на формуванні соціальної компетентності дитини: вона має навчатися диференціювати­ людей за ознаками віку, статі, спорідненості, по­водитися в межах дозволеної поведінки, оволодівати культурою діалогу, адекватно реагувати на вчинки йі слова інших, дотримуватися правил хорошого тону, співпереживати і співдіяти. Сфера «Я сам» «відкриває дитині світ власного внутрішнього життя, прагнень, думок, переживань; допомагає зіставити свої бажання з можливостями; привертає увагу до особливостей власного фізичного, психічного та соціального розвитку» [3, с. 206], що цілком відповідає особистісно орієнтованому та ґендерному підходам.

Однак експертиза засвідчила, що саме в змісті цих двох сфер – «Люди» та «Я сам» –некоректно вжито поняття з позиції ґендерного підходу. Так, виявлена ґендерна асиметрія стосується постійного вживання щодо обох статей іменників та займенників лише чоловічого роду, а саме: «дошкільник» (9), «малюк» (1),

«випускник дошкільного закладу», «партнер» (5), «товариш» (2), «глядач», «виконавець», «дорослий», «сам», «його», «ним», «той», «себе як носія», «самого себе», «іншого», «здатного до творчого задуму», «його самоповагу» тощо.

Слід зазначити, що вживання в тексті іменника чоловічого роду «дошкільник» є ґендерно некоректним щодо осіб жіночої статі, тому що йдеться про дитину взагалі (чи то про дівчинку, чи про хлопчика). Коректнішим у контексті ґендерного підходу вважаємо внесення до змісту стандарту терміну «дитина дошкільного віку», оскільки оцінка представників обох статей має ґрунтуватися на тому, чого вони досягли, які людські властивості демонструють, незважаючи на статеву належність.

Зауважимо також, що сама назва сфери «Я сам» спрямована лише на дитину чоловічої статі. Тому слід доповнити цю сферу статевототожною назвою «Я сама». Надалі в змісті зроблено акцент на рівноцінності статей, про що свідчить вживання ґендерно нейтрального терміну «дитина» без огляду на її стать.

Зазначимо, що у виокремлених змістових лініях сфер «Природа», «Культура», «Люди» наголошено на розвитку в дитини «компетентності», зокрема екологічної вихованості; усвідомлення себе активним суб’єктом творчості в практичній, ігровій та мистецькій діяльності; формування соціальних навичок поведінки, розвиток свідомого ставлення до себе як до самостійної особистості, рівної з іншими людьми, як до члена суспільства тощо.

Дамо детальнішу характеристику сферам «Культура», «Люди», «Я сам». Кожна з трьох змістових ліній сфери «Культура» – «Предметний світ»,

«Світ гри» та «Світ мистецтва» – акцентує увагу на змісті та структурі практичної, ігрової й мистецької активності як важливих складових особистісної культури дитини, що цілком відповідає ґендерним принципам.

Зокрема, у змістовій лінії «Світ гри», рубриці «Розвиток гри та особистості», указано, що дитина «...творчо відображає реальні та казкові ситуації. Вміло розгортає гру на будь-якій стадії її розвитку. Знає різні види ігор. Вправляється в умінні спостерігати, розмірковувати, спілкуватися. Виявляє самостійність у виборі гри, іграшки, об’єднується з однолітками на основі ігрового задуму, рольової взаємодії, особистих уподобань. Дотримується рольових способів поведінки, норм та етикету спілкування» [3, с. 217]. Однак речення: «…змістовно грається сам, у мікро- і макроігрових групах...», – є проявом ґендерної мовної асиметрії , що потребує доповнення займенником «я сама».

Зазначимо, що положення: «Компетентність дитини в ігровій діяльності передбачає розвиненість ігрових умінь дитини, сформованість ігрового партнерства, рівень засвоєння ігрових правил, здатність використовувати адекватні ігрові атрибути та іграшки», – потребує уточнення в ґендерному контексті, оскільки