Файл: 017_endern_standarti_suchasno_osv_ti._Zb_rka_rekomendats_y._Chastina_1_2010_.pdf

315

РОЗДІЛ ІІІ. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ҐЕНДЕРНИХ ПІДХОДІВ У НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ ГУМАНІТАРНОЇ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВИЩОЇ ОСВІТИ

На підставі досвіду долучення ґендерної проблематики до навчального процесу у вищій школі України та вимог суспільства вважаємо за потрібне доповнити стандарти вищої освіти.

При цьому постає важлива проблема: перевантаженість навчальних програм змістовими модулями за скорочення кількості виділених для їх вивчення кредитів. Можливо, саме тому так складно приєднати нову проблематику до навчальних планів, навчальних та робочих програм. Зважаючи на це, визначимо загальні рекомендації щодо вдосконалення ґендерної складової вищої освіти:

•органічно включати ґендерні аспекти до змісту нормативних та вибіркових навчальних курсів;

•долучити окремі теми ґендерної проблематики до нормативних курсів соціально-гуманітарного циклу;

•увести ґендерний компонент до контексту викладу окремих тем означених курсів;

•передбачити можливість уведення окремих ґендерних курсів (за професійним спрямуванням) до варіативної частини навчальних планів;

•надати можливість студентам обирати спецкурси ґендерного спрямування;

•розширити ґендерну тематику наукової роботи студентів (навчальні проекти, доповіді, наукові статті, курсові та дипломні роботи);

•ураховувати ґендерні особливості студентської аудиторії під час підготовки навчальних занять;

•унести ґендерну проблематику до переліку виховних заходів вищої школи.

317

•ґендерну ідеологію як виправдання ґендерних статусів та їх різних оцінок (філософія, культурологія, психологія, соціологія, політологія, історія України);

•ґендерні образи як культурні репрезентації ґендеру та втілення ґендеру в

символічній мові й художній продукції, що відтворює й узаконює ґендерні статуси (усі курси).

Рекомендації розроблено на підставі нинішніх ґендерних курсів вищої школи та наукових розробок ґендерної проблематики.

1. Філософія (філософія, релігієзнавство, логіка, етика й естетика)

Місце ґендерного компонента в курсі. Компонент розкриває теоретикометодологічні засади філософського аналізу ґендерних відносин, розкриває історичний аспект взаємодії ґендеру та культури. Мета – сформувати в студентства ґендерний аспект світогляду, власне уявлення про ґендер.

Задачі компонента:

•ознайомити студентів з основними поняттями та підходами сучасної ґендерної теорії;

•продемонструвати можливості застосування ґендерного підходу в філософії;

•виявити ґендерні складові в різних філософських науках (філософія, релігієзнавство, логіка, етика й естетика);

•визначити нормативні статуси обох статей у різних світоглядних системах;

•проаналізувати основні теоретичні підходи до аналізу взаємовідносин статей у рамках релігії та етики.

Складові компонента:

•ґендерне питання в сучасній філософії;

•філософія фемінізму * й андроцентризму **;

•ґендерний аспект у релігійних системах;

•соціальні форми вираження релігійного досвіду й ґендер;

•ґендерний аспект у магічних культах;

•етико-філософські проблеми статі;

* Фемінізм – теорія рівності двох статей, яка творить ідейну основу організованого руху жінок. Суттю феміністичних переконань є думка, що жінка зазнає суспільної дискримінації, насамперед через приналежність до своєї статі.

**Андроцентрізм – глибинна культурна традиція, що зводить загальнолюдську суб’єктивність до єдиної чоловічої норми, яку мають за універсальну об’єктивність, тимчасом як інші суб’єктивності,

іперш за все жіночу, репрезентують як власне суб’єктивності, відхилення від норми, маргіналії. Таким чином, андроцентризм не просто наголошує на чоловічому погляді на світ, а виходить з того, що чоловічі нормативні вистави та життєві моделі є єдиними універсальними соціальними нормами й життєвими моделями.

•ґендерний аспект естетики;

•ґендерна антропологія ***.

2. Культурологія

Місце ґендерного компонента в курсі. Компонент розкриває теоретикометодологічні основи ґендерних відносин у культурі та мистецтві, містить істори- ко-порівняльний аналіз взаємодії ґендера та мистецтва, аналіз та вивчення різних видів мистецтва, ролі, місця й взаємодії статі в культурі. Мета компонента – сформувати в студентів уявлення про ґендерні відносини в культурі різних періодів історії людства, репрезентацію жінки та чоловіка в мистецтві.

Задачі компонента:

•застосувати ґендерний підхід для вивчення історії мистецтва;

•виявити місце й роль жінки та чоловіка в культурі;

•визначити ґендерні сюжети в різних видах мистецтва;

•охарактеризувати основні теоретичні підходи до аналізу взаємодії жінки та чоловіка в мистецтві.

Складові компонента:

•ґендерна проблематика культурології;

•жінка та чоловік у світовій та українській культурі;

•ґендерні моделі української культури;

•ґендерна проблематика в культурній антропології;

•ґендерний дискурс українського модернізму;

•ґендерні стереотипи культури;

•ґендерна антропологія.

3. Психологія

Місце ґендерного компонента в курсі. Компонент розкриває ґендерні складові особистості, що проявляються в почуттях і поведінці. Ґендерна психологія – складова психології, що досліджує те, чим відрізняються і те, в чому схожі дівчатка та хлопчики, жінки й чоловіки, як говорять, поводяться, ставляться один до одного представники обох статей. Мета компонента – визначити проблеми ґендерної психології та шляхи їх подолання.

***Ґендерна антропологія – наукова дисципліна, що виділилася з комплексу антропологічних дисциплін у другій половині ХХ століття. Вона вивчає дві взаємозв’язані групи проблем: проблеми андроцентризму в сучасних культурах і проблеми визнання людини в культурі та в суспільстві через долучення категорії статі до наукового аналізу. Основні наукові питання ґендерної антропології: яке місце й роль жінок та чоловіків у світі природи й культури? що стоїть за цими поняттями в кожній конкретній культурі ?

319

Задачі компонента:

•застосовувати ґендерний підхід для вивчення психології;

•з’ясувати особливості диференціальної соціалізації;

•розуміти ґендерну специфіку особистісного й професійного зростання;

•характеризувати зміст психології ґендерних відмінностей та стосунків;

•зрозуміти суть ґендерної проблематики, що дозволить використовувати здобуті знання на практиці.

Складові компонента:

•ґендерна психологія;

•ґендер та психологія статевих відмінностей;

•ґендерні відмінності когнітивних та емоційних процесів;

•ґендерні ролі й андрогінний спектр поведінки;

•обмеження, які накладає традиційна жіноча роль;

•обмеження, які накладає традиційна чоловіча роль;

•ґендерні стереотипи та їх подолання;

•ґендерна самосвідомість особистості;

•ґендерна ідентичність;

•ґендерне виховання в сучасному суспільстві;

•сім’я як джерело ґендерної соціалізації;

•специфіка ґендерної соціалізації в дорослому віці;

•особистісне становлення та ґендерна ідентичність у зрілому віці;

•професійний розвиток чоловіків і жінок, побудова кар’єри (психологічний аспект);

•ґендерні особливості міжособистісних комунікацій;

•ґендерні особливості перцепції * в спілкуванні;

•ґендерний конфлікт **;

•афіліація ***, атракція **** й сексуальність;

•дружні та сексуальні ґендерні відносини.

* Перцепція соціальна (від лат. perceptio – сприйняття і socialis – громадський) – сприйняття, розуміння й оцінка людьми соціальних об’єктів (інших людей, самих себе, груп, соціальних спільнот тощо).

**Ґендерний конфлікт – взаємодія або психологічний достаток, за основу якого править суперечливе сприйняття ґендерних цінностей, стосунків, ролей, що призводить до зіткнення інтересів і цілей.

***Афіліація (від англ. аffiliation – з’єднання, зв’язок) – потреба людини в створенні теплих, емоційно значимих стосунків з іншими людьми. Прагнення до зближення з людьми, дружба, любов, спілкування – усе це підпадає під поняття афіліації.

****Атракція (від англ. attraction – тяжіння, тяжіння) – установка на іншу людину. Зумовлює інтерес людей один до одного. Відповідно до неї індивід залучається до спільної діяльності. Вимірюють за шкалою міжособових оцінок.