Файл: 017_endern_standarti_suchasno_osv_ti._Zb_rka_rekomendats_y._Chastina_1_2010_.pdf

Ґендерної тематики в змісті цих програм відверто бракує. Інша категорія навчальних програм також не містить ґендерного компонента, оскільки автори ставлять за мету презентувати теоретичні схеми моделі культурного розвитку, або культурних процесів та феноменів. Феміністичний внесок у теорію культури, осмислення культурологічних проблем з позицій ґендерного підходу не висвітлено. Наступна категорія навчальних програм з культурології представляє історію та теорію культури з різних боків. У них приділено досить уваги загальним категоріям культури, філософії культури, висвітлено феміністичний рух, однак ґендерної проблематики в парадигмі культурних досліджень, на жаль, недостатньо. Усі три умовні групи навчальних програм у модулях, присвячених сім’ї та шлюбу, представляють неповне усвідомлення ґендерної проблематики: права жінки на вільний вибір дошлюбної моделі сексуальної поведінки, дискредитації проблем фемінізму та контролю над народжуваністю. Ґендерній теорії не присвячено жодної програми, поняттю «ґендер», термінам «маскулінність» та «фемінність», хоча в третій категорії навчальних програм є модуль «Жіноча культура».

Дисципліна «Соціологія» передбачає навантаження від 2 до 3 кредитів ECTS (72–108 год.).

Аналізуючи програми навчальної дисципліни «Соціологія», зазначимо, що їх можна диференціювати за трьома групами. До першої варто зарахувати навчальні програми, в яких ґендерну проблематику виокремлено поряд з іншими напрямами соціологічної думки. У таких програмах закладено понятійний апарат ґендерного компонента. Наприклад, у модулі «Соціологія сім’ї та шлюбу» недостатньо широко висвітлено ґендерні особливості обох статей та їхнє місце в суспільстві. Другу групу складають навчальні програми, в яких про ґендерну соціологію майже не згадують, але констатують ґендерну нерівність. До третьої групи треба віднести навчальні програми, в яких ґендерні відносини як спеціальну сферу соціальної реальності просто ігнорують. Наголосимо, що, виробляючи наукове розуміння багатьох соціальних явищ, соціологія не ставила питання про природність порядку «стать – ґендер». Таке ігнорування важко пояснити, якщо пригадати, якою актуальною для становлення сучасного суспільства була боротьба жінок за право голосу й право на освіту та за визнання власних інтелектуальних та організаційних здібностей.

Важливе місце у вивченні соціології у вищій школі посідає методологічне навантаження. Приватність і повсякдення, виступаючи важливим матеріалом ґендерного аналізу, привчає майбутніх соціологів до уважнішого спостереження за соціальною реальністю, формує уміння застосовувати якісні методології та методики для розвитку в межах інших соціогуманітарних дисциплін (соціологія сім’ї та шлюбу, культури та ін.). Більшості програм притаманна нейтральна позиція щодо

307

фемінізму та феміністичних рухів, вони назагал не розглядають вплив фемінізму на суспільно-політичні відносини.

Дисципліна «Психологія» передбачає навантаження від 2 до 3 кредитів ECTS (72–108 год.).

Аналіз навчальних програм дисципліни «Психологія» дає підстави стверджувати, що зміст програм містить ґендерний компонент достатньою мірою. Так, розділи «Історія становлення ґендерного напряму в психології», «Зв’язок ґендерної психології з іншими галузями знання», «Статусні позиції жінки й чоловіка в суспільстві та міжособистісних стосунках», «Сексизм і ґендерна нерівність» підтверджують, що ґендерний компонент є основою змісту навчальних програм з психології.

Ґрунтовний аналіз навчальних програм з психології виявив, що в більшості ціннісних позицій авторів домінує біодетермінізм та біологічний екзистенціоналізм. Часто в текстах програм фігурує лише сама згадка про чоловіків та жінок, що підтверджує поширену серед викладачів ВНЗ редукцію поняття «ґендер» під усталене поняття «стать». Складається враження про широке вживання поняття «ґендер» в різних його складових, проте застосовують його невірно. Частині навчальних програм бракує навіть згадки про поняття «стать». Базові психологічні процеси та поняття описано з допомогою нейтральних термінів. Частину матеріалів викладено у так званому «об’єктивно-науковому стилі», коли всі психологічні процеси описують нейтрально, без урахування ґендерної чи статевої специфіки.

Дисципліна «Правознавство» передбачає навантаження від 2 до 3 кредитів ECTS (72–108 год.).

Аналізуючи програми навчальної дисципліни «Правознавство», зазначимо, що в них замовчують ґендерно марковані категорії та ґендерну проблематику загалом. Це викликано перевагою консервативного підходу у правознавстві, що задає та конструює як структуру й зміст, так і контексти, в яких не згадують ґендерні категорії та проблеми. Водночас, сучасні правові системи настільки складні та різноманітні, що не зважати на тему ґендеру просто неможливо. Частина програм обминає ґендерні питання та, відповідно, не містить ґендерної термінології. Проте це не означає, що ці програми ґендерно нейтральні. Автори в тій чи іншій формі висловлюють свої погляди на правовий статус різних статей чи на залучення жінки до правовідносин. Однак таким чином вони висловлюють свою особисту позицію. Інша частина програм визнає прогресивність надання прав жінкам, але категорії «права жінки» бракує. Антропоцентризм юридичного знання задано термінологією: людина, громадянин, особа, особистість. Частково це можна пояснити традиційною нормативно-універсальною

маскулинністю права. У модулях з теорії та історії держави і права, конституційного права практично не зазначають впливу жінок на політико-правові явища, не згадують про жіночі суспільно-політичні рухи. Права жінки найчастіше пов’язують з правами дітей, інвалідів, інших категорій населення, що потребують особливої уваги з боку держави. У цих модулях держава і право часто постають як абстрактні самодостатні сутності, здатні розвиватися без людської складової. Характеризуючи Конституцію України, на закріплення рівноправності жінки не вказують навіть як на тенденцію. Ґендерний стереотип не лише щодо прав жінки, але й щодо прав чоловіка впливає на конституційні гарантії сім’ї, материнства, дитинства і батьківства, хоча останнє найчастіше випадає з контексту. Ця прогалина призводить до ігнорування в галузевих темах проблем батьків-чоловіків, що розглядають у наступних за конституційним правом темах: кримінальне право, сімейне право, трудове право тощо.

Дисципліна «Політологія» передбачає навантаження від 2 до 3 кредитів ECTS (72–108 год.).

За результатами експертизи програм з політології треба зазначити, що в змісті дисципліни ґендерний підхід не претендує на компонентну складову, тобто не відбиває повною мірою справжньої ситуації в сучасних суспільно-полі- тичних відносинах. У програмі практично не розглянуто досягнення ґендерних (феміністичних) рухів. Поняття «стать» автори програм використовують здебільшого в наведених далі аспектах:

•як критерій для виокремлення політичної субкультури;

•як фактор, що визначає політичну участь і політичну поведінку;

•як ценз для отримання виборчих прав;

•як умови для рекрутування політичних еліт;

•як змінна в переліку релігійних, національних, економічних, соціальних факторів.

При цьому категорію статі не можна назвати стійкою для політологічного курсу навчальних програм. У переважній більшості програм з політології ґендерну проблематику розкривають головно з допомогою прикладів, історичних екскурсів чи прикладних досліджень (здебільшого досліджень політологічної поведінки), які враховують фактор статі. Ґендерна проблематика проявляється в політичному дискурсі, де й кодується ґендерна асиметрія.

На жаль, більшість програм з політології не відображають категорію статі, коли йдеться про «суб’єкт політики». Більшу частину термінів вжито в чоловічому роді. Крім того, в програмах можна чітко прослідкувати властиве для патріархальної картини світу розуміння чоловіка як норми, а жінки як девіації: наприклад, ідея про те, що чоловіки зазвичай активніші в політичних діях, ніж жінки.

309

Програми з курсу політології розраховано на людину з життєвим досвідом, який дозволяє краще опановувати новий матеріал. Політологічна проблематика, яку порушено в програмах, показує лише верхівку ґендерних проблем у політиці. Жіночий аспект приховано в політичній теорії та політичній думці, що базуються на позиціях андроцентризму.

Розділ з історії політичних учень, який складає важливу частину навчальної програми з політології, не враховує ґендерний контекст. Лише в окремих навчальних програмах представлено ґендерну (жіночу) складову низки політичних концепцій: проблема рівності статей.

Увикладі політичних поглядів відомих мислителів, не наголошуючи на ґендерній проблематиці, подають характеристику роздумів різних суспільно-полі- тичних діячів.

Розділ «Суб’єкти політичної влади» найочевидніше демонструє андроцентризм політичної науки. У цьому контексті жінок розглядають лише як об’єкти політики. Виявляючи природу лідерства у своїх програмах, автори вказують на поширення фрейдистських ідей про генезис лідерства через батьківський комплекс – безсвідому схильність мас до підкорення сильній, владній людині, яка здатна захистити й втілити їхні глибинні прагнення.

Дисципліна «Історія України» передбачає навантаження від 2 до 3 кредитів ECTS (72–108 год.).

Аналізуючи програми навчальної програми, зазначимо, що вони відходять від традиційної нарративної (подійної) історії. У них з’являються нові напрями, пов’язані

зісторією ґендерною. Очевидно, що чималий досвід, накопичений українськими ґендерними дослідженнями, фактично залишився не потрібним авторам аналізованих програм. Проблема полягає в тому, що термінологію ґендерних досліджень майже не використовують, результати досліджень не враховують, а, головне, підтримують дискримінаційне ставлення до жіноцтва, приховуючи окремі історичні події, у яких жінки брали активну участь. Більшість питань стандартної ґендерної експертизи виявилися непотрібними для отримання інформації, що інтерпретує ґендерні відносини та становище жінки в суспільствах ХІХ-ХХ століття. Як і в програмах з політології, філософії, культурології, недостатньо представлено правовий та соціальний статус жінки. Це призводить до ігнорування специфіки статусу жінки, викривлення загальної картини історії. Вивчаючи правове та майнове становище різних верств населення, статус жінки практично не враховують. Місце жінки в суспільстві розглядають лише в розділі «Давньоруська держава».

Упрограмах з нової й новітньої історії інформація про час і причини надання жінкам виборчих прав є недостатньо вичерпною, хоча до змісту усіх програм долучено поняття дискримінації за статтю.