Файл: Філософія підручник.doc

У культурній сфері домінують дві суперечливі тен­денції. З одного боку, має місце процес культурної універ­салізації, коли до 80 % усіх культурно-значущих продуктів у світі виробляються у США, з іншого — простежується по­мітна тенденція до мультикультуралізму, до співіснування найрізноманітніших культурних моделей на всіх організа­ційних рівнях. Тому дуже часто трапляється так, що високотехнологічні зразки західної масової культури сусідують із відновленими первісними пережитками.

Поза всяким сумнівом, настання стадії глобального інформаційного суспільства є проривним для подальшої долі світової цивілізації. Принаймні вона забезпечує суттєве розширення можливостей для творчої самореалізації кожної людини. Водночас на принципово новій стадій поступу всього люд­ства виникає низка глобальних проблем, відсутніх ще декілька десятиліть тому. Більше того, їх нерозв'язання загрожує найглибшою кризою.

• У сфері міжнародних відносин сучасне людство стикається із «конфліктом цивілізацій» між кількома вели­кими соціокультурними та релігійними світами (христи­янська цивілізація, ісламська цивілізація), які намагають­ся розширити сферу свого впливу за рахунок один одного. Конфлікт цивілізацій, уважає автор цієї концепції амери­канський експерт С. Гантінґтон, відрізняється особливою масштабністю, виявляє себе в мирних і немирних формах протистояння і триватиме до «переможного кінця». Після 2001 року вкрай загострилася проблема міжнародного теро­ризму. Він загрожує існуванню усталеного світопорядку че­рез діяльність невеличких за чисельністю груп із власними інтересами, обстоюваними насильницьким шляхом.

• У царині взаємодії між людиною і природою маємо декілька значних проблем. Комплекс екологічних про­блем полягає в тому, що розширення масштабів людської діяльності потребує все більших і більших природних ресурсів, все суттєвішого втручання людини в природні про­цеси. Унаслідок цього глибоко викривлюється їх перебіг, збільшується кількість і розмах природних катаклізмів, швидко вичерпуються традиційні види енергетичних і си­ровинних ресурсів. Розвіданих запасів деяких з них може пистачити, за сьогоднішніми оцінками, ледве до середини поточного століття. Більше того, життєдіяльність людини негативним чином впливає на перебіг природних процесів. Це призводить до непередбачуваних природно-кліматичних змін, зокрема глобального потепління.

Проблеми, створені науково-технічним про­гресом. Небезпечним знатіям може бути визнана отрима­на у процесі наукових досліджень інформація про людину і навколишній світ, негативні наслідки використання якої суспільство на заданій фазі свого розвитку не здатне ефек­тивно контролювати. Прояви небезпечного знання можуть бути найрізноманітнішими. Це і зростання виробництв, створених унаслідок розвитку фундаментальної науки, але потенційно небезпечних через просту помилку обслуговую­чого персоналу (класичні приклади — Чорнобиль, катастро­фа на хімічному заводі в індійському місті Бхопал), і ство­рення технологій масового знищення (приклад, біологічнії і генно-технологічна зброя), і успішна розробка технологій «маніпуляцій з життям» — цілеспрямованого і широкомас­штабного втручання людини у власну біологічну природу (реконструкція геному Ното тргєпя).

Нарешті, повсюдне застосування інформаційних техно­логій поставило проблему цифрової рівності — гарантова­ного рівного доступу до відповідних послуг. Тим часом по­над 60 % користувачів мережі Тнтернет походять з Європи та США. Найчастіше споживачами інформаційних послуг виступають люди із певним освітнім рівнем і матеріальни­ми статками, тоді як решта соціальних груп таких можли­востей просто не має.

Зрозуміло, що розв'язання згаданих проблем має носити комплексний характер. Воно має базуватися на формуванні нового світогляду, заснованого на принципі самоцінності всього живого на Землі (наприклад, етика «благоговіння перед життям» А. Швейцера). Тільки на такій основі мож­на говорити про розробку і впровадження ще ефективні­ших енергетичних, промислових, сільськогосподарських, освітніх, медичних технологій, докорінне реформування або створення нових міжнародних організацій, які б мали наддер­жавні повноваження та ефективні важелі щодо контролю, планування, координації зусиль різних країн у розв'язанні глобальних проблем сучасності.

Процес включення України в загальносві­тове інформаційне суспільство матиме своїм найпершим наслідком зростання багато істотного розриву в усіх сферах життя країни. Одні со­ціальні прошарки, території, сфери зайнятості значно ви­рвуться вперед, іншим призначене ще більше відставання. Показова в цьому плані доля освіти: якщо за роки незалеж­ності завдяки комерціалізації (до 70 % українських студен­тів навчаються за гроші в державних і приватних внз) демонструвало помітне зростання (показник студентської молоді на 10 000 населення подвоївся), то середня загально­освітня і професійна школа перебувала в стагнації, оскільки переважним чином перебувала на утриманні територіальних громад.

Щоправда, глобальне потепління, яке зараз є найбільш обговорюваною надважливою проблемою, може піти Украї­ні на користь. За поміркованого зростання середньорічної температури прогнозується зростання урожайності й роз­ширення асортименту сільськогосподарських культур, ве­личезна економія енергоносіїв, зменшення витрат на капі­тальне будівництво і навіть зниження попиту на дорогі зи­мовий одяг і взуття.

Контрольні запитання

Розкрийте сутність визначення суспільства як «відкритої ди­намічної системи»? 2. Охарактеризуйте основні структурні компо­ненти та функціональне призначення кожної з чотирьох основних сфер суспільного життя? 3. Обговоріть проблеми співвідношення матеріального/духовного, рівності/нерівності, свободи/необхідності підносно вашого особистого розуміння стану сучасного українсь­кого суспільства. 4. Чим відрізняються поняття «індивід», «індивіду­альність» та «особистість»? 5. Які проблеми вивчає філософія історії як розділ філософського знання? б. Які основні концепції історико-культурного розвитку є найпоширенішими у філософській думці? /. Назвіть характерні ознаки інформаційного суспільства? 8.3 якими основними проблемами воно зіштовхується?

Висновки до модуля і

• Філософія — особлива форма духовної діяльності людини, система теоретичних поглядів на світ і місце у ньому людини. Найбільш значущою ознакою філософії є її всезагальність. Філософія осмислює не проблеми певної людини, а питання, які турбували всіх людей в усі часи.

• Філософія виникає у середині І тисячоліття до н. е. у Давній Греції, Давньому Китаї, Давній Індії. Відтоді відегежуємо перебіг розвитку філо­софської думки. У цьому процесі філософія поділяється на велику кіль» кість унікальних і неповторних за своїм змістом напрямів, течій, шкіл і систем деяких мислителів.

• Одним із різновидів філософії є українська філософська думка ХІ-ХХ ст. їй властиві певні особливості. Українська філософія — кордоценгрична, вона спрямована на осягнення світу не стільки «головок» (розумом), скільки «серцем» — емоціями, почуттями, здоровим глуздом Крім того, упродовж більшої частини своєї історії українська філософія відзначалася непрофесійним характером, була представлена не стільки теоретично довершеними системами, скільки у формі філософськи значущих ідей у літературі, поезії, публіцистиці, мистецтві. В українській філософії чільне місце посідала історіософська проблематика Українська історіософія є різновидом філософського знання, сукупністю поглядів на самобутність і самостійність історії українського народу, його держави, культури і церкви.

• Серед загальних філософських проблем виділяються своєю масштаб­ністю проблеми буття, пізнання, людини та суспільства. Аналізом цих проб­лем займаються окремі розділи філософського знання: онтологія, гносеоло­гія, філософська антропологія, соціальна філософія та філософія історії.

• Традиційно проблема буття формулювалася як проблема існування світу: чи існує він реально, чи нам тільки здається, що він існує. Наразі стає очевидним, що більшість природних і соціальних процесів не має пси­ної стійкої основи. їх не можна розглядати з позиції класичної картини світу як механічну взаємодію матеріальних часток. Набувають поширених хвильові теорії та концепції взаємодії різних полів. Як наслідок — зростає питома вага онтології людини. Її вихідний принцип формулюється таким чином: «Буття не є існування». Це означає, що треба розрізняти людське буття та існування матеріальних речей. Людське життя — усвідомлене іс­нування.

Проблема пізнання — це питання про шляхи, можливості й засо­би здобуття об'єктивного знання про навколишній світ, таким, яким він є насправді. На сьогодні очевидно, що пізнавальна активність людини відбувається одночасно на чуттєвому і раціональному рівнях. Найбільш достеменне знання ми отримуємо в процесі наукового пізнання. Але в будь-якому разі наші знання про світ є відносними. Це означає, що вони є істинними за певних умов можливості. У сучасній науково-пізнавальній діяльності все більш поширеним стає міждисциплінарний підхід до об'єкта дослідження. Необхідним є застосування діалектичного підходу до світу, побудованого на уявленнях про розвиток і взаємодію всього існуючого.

• З філософської точки зору в сутності людини органічно поєднані три начала — космічне, природне, соціальне. Так само у пошуках відпові­дей па запитання про сенс життя виокремлюються три основні стратегії сенсожиттєвих пошуків — дати щось світові, узяти щось від світу або до­держуватися певної позиції щодо ситуації, яку не можна змінити. Сучасна філософія наголошує на необхідності діалогу між людиною і світом. Де оз­начає, що повноцінне наповнення людського життя сенсом можливе тіль­ки через одночасне застосування всіх стратегій сенсожиттєвих пошуків.

• Людське суспільство визначається як система всіх можливих зв'язків і відносин між людьми. Нині є очевидним таке:

людське суспільство має будуватися на розумному поєднанні ма­теріальної і духовної основ, без помітного переважання однієї з них;

найбільш суспільно прийнятною є не абсолютна рівність, а «пропорцій­на рівність»: кожен має право і можливість отримання повноцінної част­ки суспільних благ, але насправді отримує їх тільки пропорційно до своїх власних заслуг перед суспільством;

суспільство має прагнути того, щоб якнайменшою мірою регулювати вчинки своїх громадян, щоб в усьому, що не регулюється суспільством, ті могли діяти вільно.

Людина включена в суспільну систему одночасно як індивід (окре­мо взята людина), індивідуальність (сукупність неповторних фізичних і психічних якостей кожної людинц), особистість (єдність індивідуальних особливостей і соціальних якостей). Крім того, кожна людина має певний соціальний статус і відіїрає декілька суспільних ролей.

• Найчастіше для позначення сучасного стану розвитку світової цивілі­зації використовують назву глобальне інформаційне суспільство. У гло­бальному інформаційному суспільстві головним продуктом виробництва є інформація, знання. На цій новій стадії поступу людства виникає низка глобальних проблем, відсутніх ще декілька десятиліть тому (геополітичних, екологічних, демографічних, ресурсно-сировинних). Розв'язання зга­даних проблем має носити комплексний характер. Воно повинне базувати­ся па формуванні нового світогляду, заснованого на принципі самоцінності всього живого на Землі; розробці і впровадженні різноманітних технологій; докорінному реформуванні або створенні нових міжнародних організацій.