Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

забезпечує найкращий у якому-небудь заздалегідь визначеному розумінні перебіг

[ t h e o r y ] ) – наука, яка вивчає загальні властивості систем автоматичного керування та регулювання і займається розробкою методів аналізу та синтезу цих систем.

КИПІННЯ́ (рос. кипение; англ. boiling) – процес пароутворення в рідині, що включає народження пухирців пари, їхній ріст, рух і взаємодію; окремий випадок нерівноважного фазового переходу 1-го роду. К. викликається перегрівом рідини, стан якої потрапляє в область вище лінії рівноваги (див. також

рівняння́ ван-дер-Ваальса́ ), або зниженням тиску нижче його значення на лінії рівноваги рідина – пар.

КИСЕНЬ́ , -сню (рос. кислород; англ. oxygen), О – хімічний елемент VІ групи періодичної системи елементів, атомний номер 8, атомна маса 15,9994 а.о.м. Природний К. складається з трьох стабільних ізотопів 16О (99,762 %), 17О (0,038 %) і 18О (0,200 %). Ядра атомів 16О містять 8 протонів і 8 нейтронів і мають особливу стійкість; вони є найпоширенішими ядрами земної кори. Електронна конфігурація зовнішньої оболонки 2s2p4. К. існує у вигляді двох простих речовин: власне к. з молекулою О2 та озону О3, що утворюється, напр., в електричних розрядах в атмосфері. Молекули О2 є досить стійкими, озон же

нестійкий і легко розпадається: О3®О2 +

О. К. О2 – безбарвний газ без запаху і смаку; озон О3 має синє забарвлення і різкий запах, є отруйним.

КИСЛОТА́(рос. кислота; англ. acid). к-ти нуклеїнові́ (рос. кислоты нуклеиновые; англ. nucleic acids) – група

248

біологічних полімерів, що передають і зберігають спадкову інформацію, керують процесами синтезу структурних білків і білків-ферментів.

КІАНІТ́, -у [дистен́] (рос. кианит, дистен; англ. kyanite, cyanite, disthen(e), blue talc), Al2OSіO4 – мінерал із групи острівних силікатів.

КІЛО…, к (рос. кило…, к; англ. kilo…, k; франц. kіlo-, від грец. χίλια – тисяча) – основа до найменування одиниці фізичної величини для утворення найменування кратної одиниці, яка дорівнює 1000 початкової одиниці. Приклад: 1 км = 1000 м.

КІЛОГРАМ́ , -а, кг (рос. килограмм, кг; англ. kilogram, kg) – одиниця маси, одна з основних у СІ. К. дорівнює масі міжнародного прототипу, що зберігається в Міжнародному бюро мір і ваг.

к.-метр за секунду,́ кг×м/с (рос. к.- метр в секунду, кг×м/с; англ. k.-meter per second, kg×m/s) – одиниця СІ імпульсу

(кількості руху); дорівнює імпульсу тіла масою 1 кг, що рухається поступально зі швидкістю 1 м/с.

КІЛОПОНД́ , -а (рос. килопонд; англ. kilopond), kp – див. кілограм́-сила́.

КІЛЬКІСТЬ́ , -ості (рос. количество; англ. quantity, amount; (число) number, count; (чисельність) population, strength).

к. опромінення́ (рос. количество облучения; англ. energy exposure) – те саме, що експозиція́ енергетична́ .

к. освітлення́ (рос. количество освещения; англ. exposure, lumination) – те саме, що експозиція́ .

к. руху́ (рос. количество движения; англ. momentum, linear momentum) – те саме, що імпульс́ .

КІЛЬЦЕ́, -я́(рос. кольцо; англ. ring, nucleus; (інтерференційне) fringe; (деталь) collar, becket, race, annulus, thimble, washer).

к. будкерівське́ (рос. кольцо будкеровское; англ. Budker ring) – стаціонарний стан кільцевого пучка релятивістських електронів з домішкою деякої кількості позитивних іонів, який досягається завдяки самофокусуванню. Названо на честь Г.І. Будкера, який узагальнив умову самофокусування релятивістського пучка електронів на кільцеве утворення. На цьому явищі засновано один із напрямків колективного методу прискорення.

к. нагромаджувальне́ (рос. кольцо накопительное; англ. storage ring) – те саме, що накопичувач́ заряджених́ частиноќ .

к. накопичувальне́ [кільце́ нагромаджувальне́ ] (рос. кольцо накопительное; англ. storage ring) – те саме, що накопичувач́ заряджених́ частиноќ .

кільця́ Ньютона́ (інтерференційні́ ) (рос. кольца Ньютона (интерференционные); англ. Newton fringes) – інтерференційні смуги однакової товщини у формі колець, розташованих концентрично навколо точки дотику двох сферичних поверхонь або площини і сфери. Інтерференція світла відбувається в тонкому проміжку, що розділяє поверхні. При освітленні немонохроматичним світлом к. Н. стають кольоровими. [І. Ньютон, 1675].

КІНЕМАТИКА́ (рос. кинематика;

англ. kinematics) – розділ механіки, в якому вивчаються геометричні властивості руху тіл без урахування їхньої маси і діючих на них сил. Вихідними в к. є поняття простору та часу. Залежно від властивостей досліджуваного об'єкта, к. можна розділити на: к. точки та твердого тіла; к. деформовної частинки; к. неперервного деформовного середовища. Положення точки чи тіла відносно даної си-

249

стеми відліку визначається якими-небудь незалежними між собою параметрами (координатами) q1, q2, …, qп, число n яких дорівнює числу ступенів вільності точки або тіла. Закон руху точки чи тіла відносно даної системи відліку описується кінематичними рівняннями руху q1 = f1(t), q2 = f2(t), …, qn = fn(t), що визначають координати qі(t) як функції часу t. Кінематичні характеристики руху, що розглядаються в механіці, виражаються через перші та другі похідні від координат qі за часом. Про к. деформовного середовища див. також тео́- рія пружності́ та гідроаеромеханіка́ .

КІНЕСКОП́ , -а (рос. кинескоп; англ. kinescope, direct view(ing) tube, (television) picture tube) – електроннопроменевий прилад, що слугує для відтворення телевізійних зображень, а також цифро-буквених і графічних даних у системах відображення інформації керованих ЕОМ (д и с п л е ї ). Див. також

прилади́ електроннопроменеві́.

m e c h a n і c s ) – розділ механіки, в якому вивчаються рух і рівновага механічних систем під дією сил. Підрозділяється на динаміку та статику.

к. фазових́ переходів́ (рос. кинетика фазовых переходов; англ. kinetics of phase transition) – розділ фізичної кінетики, в якому досліджуються процеси виникнення нової фази при фазових перетвореннях. Ці процеси різні для фазових переходів (ФП) 1-го та 2-го роду, оскільки при ФП 1-го роду фази різко відрізняються одна від одної, тоді як у випадку ФП 2-го роду вони майже збігаються. У випадку ФП-1 перетворення однієї фази в іншу вимагає перебудови системи і подолання бар'єру енергетично

метастабільного стану старої фази в області, де абсолютно стійкою є нова фаза. У першій стадії процесу флуктуаційно виникають невеликі області нової фази – з а р о д к и ; число їх невелике і кожен зародок росте незалежно від інших. У наступній стадії відбувається ріст і об'єднання нової фази. У випадку ФП-2 к. ф. п. визначається повільною релаксацією параметра порядку до свого рівноважного значення.

к. фізична́ (рос. кинетика физическая; англ. physical kinetics) – мікроскопічна теорія процесів у нерівноважних середовищах. У к. ф. методами квантової або класичної статистичної фізики вивчають процеси перенесення енергії, імпульсу, заряду і речовини в різних фізичних системах (газах, плазмі, рідинах, твердих тілах). На відміну від термодинаміки нерівноважних процесів і електродинаміки суцільних середовищ, к. ф. виходить із уявлення про молекулярну будову розглянутих середовищ, що дозволяє обчислювати з перших принципів кінетичні коефіцієнти, діелектричні та магнітні проникності й інші характеристики суцільних середовищ. К. ф. включає в себе кінетичну теорію газів з нейтральних атомів або молекул, статистичну теорію нерівноважних процесів у плазмі, теорію явищ перенесення у твердих тілах (діелектриках, металах і напівпровідниках) і рідинах, кінетику магнітних процесів і теорію кінетичних явищ, пов'язаних із проходженням швидких частинок через речовину. До неї ж належать теорія процесів перенесення в квантових рідинах і надпровідниках і кінетика фазових переходів.

к. хімічна́ (рос. кинетика химическая; англ. chemical kinetics) – область фізичної хімії, в якій вивчають механізми та швидкості хімічних реакцій. К. х. включає в собе три основні задачі: вивчення закономірностей протікання хімічних реакцій у часі та залежність їх швид-

250

костей від концентрацій реагентів, температури й інших факторів; теоретичне визначення констант швидкостей хімічних реакцій на основі молекулярної будови реагентів; дослідження хімічних реакцій в умовах руху речовини, дифузії реагентів, наявності теплопередачі і т. д. (хімічна макрокінетика).

КІНЕТОСТАТИКА́ (рос. кинетостатика; англ. kinetostatics) – розділ механіки, в якому розглядаються способи розв'язання динамічних задач за допомогою аналітичних або динамічних методів статики. В основі к. лежить принцип Даламбера, відповідно до якого рівняння руху тіл можна складати у формі рівнянь статики, якщо до фактично діючих на тіло сил і реакцій зв'язків приєднати сили інерції.

КІНОФОРМ́ , -а (рос. киноформ;

англ. kinoform) – тонка фазова синтезована голограма, що несе однозначну інформацію про фазову складову об'єктної хвилі і дозволяє відновлювати її при освітленні опорною хвилею. Прообразом к. можна вважати фазову лінзу Френеля. К. відновлює тривимірне зображення, але, на відміну від тонких голограм, записаних шляхом реєстрації інтерференційної картини, к. формує на заданій довжині хвилі тільки одне зображення, і при цьому все світло, що падає на нього, дифрагує в один порядок дифракції.

КІРАЛЬНІСТЬ́ , -ості (рос. киральность; англ. chirality) – див. хіра́- льність.

ККД (рос. ккд; англ. efficiency (factor), coefficient of performance, performance factor, output-input ratio, coefficient of efficiency) – див. коефіцієнт́ корисної́ дії́.

КЛАС, -у (рос. класс; англ. (розряд) class, brand, category, group, sort, type; (рівень) grade, quality, range, rate; (роди-

на) genus; (трикотажної машини) ga(u)ge; (судна) rating).

к. зір(оќ) спектральний́ (рос. спектральный класс звёзд; англ. spectral stellar class) – група, яка об'єднує зірки із схожими особливостями їх спектрів випромінювання і поглинання. Всього існує 10 спектральних класів, які розрізняють за наяваністю у спектрах зірок і відносною інтенсивністю певних спектральних ліній характерних хімічних елементів.

к. кристалів́ (рос. класс кристаллов; англ. crystal class) – те саме, що групи́ симетрії́ кристалів́ точкові́ .

КЛАСТЕР́ , -а (рос. кластер; англ. cluster; букв. – скупчення, пучок) – система з великого числа слабко зв'язаних атомів або молекул. Кластери займають проміжне положення між ван-дер- ваальсовими молекулами, що містять декілька атомів або молекул, і дрібнодисперсними частинками (аерозолями).

КЛИН, -а 1 (рос. клин; англ. (деталь) wedge (piece), key, shim, cotter, gib, glut;

(чека) chock; (замковий) cam; (у панчосі) crotch; (швацький) gore, gusset, inlay).

к. фотометричний́ (рос. клин фотометрический; англ. photometric wedge) – пристрій для ослаблення світлового потоку, який застосовується у фотометрії. Являє собою клин з ахроматичної речовини, коефіцієнт поглинання якої не залежить від довжини світлової хвилі. Ступінь ослаблення світлового потоку якою-небудь ділянкою к. ф. визначається його оптичною густиною D = lg(Фо/Ф), де Фо/Ф – відношення надхідного на клин світлового потоку до потоку, що пройшов через нього.

КЛИН, -у 2 (рос. клин; англ. wedge).

КЛІСТРОН́ , -а (рос. клистрон; англ. klystron) – прибій хвиль і (елек)трон) – електровакуумний прилад, що слугує для підсилення та генерації електромагнітних

251

НВЧ коливань. Характеризується локалізацією взаємодії електронів з електричним НВЧ полем (у вузьких проміжках резонаторів) і тривалим групуванням електронного пучка в згустки в просторі, де немає ВЧ поля (дрейфовий простір). Такий спосіб групування відрізняє к. від інших приладів того ж призначення, таких, напр., як лампа рухомої (біжної) хвилі, або лампа зворотного зв'язку.

КЛОТОЇДА́ (рос. клотоида; англ. clothoid) – те саме, що спіраль́ Корню. ́

КНВ (рос. КНИ; англ. quantum nondestructive measurements, quantum nonperturbative measurements) – див. вимірювання́ неруйнувальні́ квантові́ .

КОАГУЛЯЦІЯ́ (рос. коагуляция;

англ. coagulation; (огелювання) pectization).

к. акустична́ (рос. коагуляция акустическая; англ. acoustic coagulation)

– процес зближення й укрупнення зважених у газі або рідині дрібних і твердих частинок, рідких крапельок і газових пухирців під дією акустичних коливань звукових і УЗ частот.

КОБАЛЬТ́ , -у (рос. кобальт; англ. cobalt), Co – хімічний елемент VІІІ групи періодичної системи елементів, атомний номер 27, атомна маса 58,9332. У природі представлений стабільним 59Со. Електронна конфігурація двох зовнішніх оболонок 3s2p6d74s2. У вільному стані – сріблястий метал з рожевим або синюватим від-

ливом. При температурі до 427-430 °С

стійкий α-Со з гексагональною кристалі-

чною решіткою з параметрами а = 0,251 і с = 0,409 нм; при вищих температурах пере-

ходить у β-Со з гранецентрованою кубічною граткою. Із штучних радіонуклідів найбільше значення має β−-радіоактивний 60Со (Т1/2 = 5,271 роки).