Файл: Опорный конспект Социология-1.doc

Особистість – це стійкий комплекс якостей і властивостей, які набуває людина під впливом культури суспільства, соціальних груп, до яких вона належить.

Соціологія вивчає особистість не як продукт природи, а як продукт суспільства.

Поняття «індивід» характеризує людину як окремого представника людського роду, біологічну істоту.

Поняття «індивідуальність» характеризує індивідуальні, неповторні риси людини.

Поняття «особа» розкриває предметні ознаки індивідуальності щодо окремих соціальних структур — груп, колективів, організацій, рухів, партій, інститутів та інших спільнот. Саме поняття «особа» розкриває соціальну роль, яку відіграють окремі соціальні верстви у життєдіяльності суспільства.

Поняття «особистість» характеризує людину як соціальну істоту, що належить до суспільства.

Особистість – об’єкт вивчення ряда гуманітарних наук:

Філософії (особистість розглядається з точки зору її місця в світі);

Психології (особистість вивчається в системі психічних процесів, властивостей, відносин);

Соціології (вивчення особистості в суспільстві, формування особистості в суспільстві, розвиток її потреб міжособистісні відносини, регуляція соціальної поведінки особистості).

Особистість має місце, положення в суспільстві

Соціальний статус – це положення, позиція особистості в соціальній системі, повязана з приналежністю до соціальної групи, аналіз її соціальних ролей.

Типи соціальних статусів:

предписані (визначаються обставинами, походженням, місценародженням)
набуті (визначаються зусиллями самої людини)
формальні (директор підприємства)
неформальні (лідер колектива)

Соціальні ролі – це функції особистості, обумовлені її соціальним статусом.

Статус визначає місце індивіда в соціальній системі, а роль – це сукупність дій, які виконує людина, що займає дане місце.

Кожна людина виконує кілька ролей, що є причиною міжрольових конфліктів. Входження в соц. роль може бути ускладнено особливостями людини, рівнем її здібностей, орієнтації.

Внутрішня структура особистості:

Потреби (матеріальні, духовні)- те, що потрібно для існування
Інтерес – усвідомлення потреб людини.
Цінності – уявлення про світ, його процеси і відносини, що обумовлюють вчинки і дії людини.
Мотиви – характеризують відношення особистості до інтересів, орієнтацій, дають їм оцінку., визначають потребу у досягненні цілей, бажаних умов діяльності.
Соціальні норми – загальні правила поведінки в суспільстві.

Потреби:

- фізіологічні та сексуальні потреби (у відтворенні людей, їжі, диханні, русі, одязі, житлі, відпочинку);

екзистенціальні (у безпеці свого існування, впевненості у завтрашньому дні, стабільності суспільства, гарантованості праці);
соціальні (у належності до колективу, групи чи спільноти, у спілкуванні, турботі про інших та увазі до себе, в участі у спільній трудовій діяльності);
престижні (у повазі з боку інших, їх визнанні та високій оцінці своїх якостей, у службовому зростанні й високому статусі в суспільстві);
духовні (у самовираженні через творчість).

Найважливіші компоненти структури особистості — пам'ять, культура і діяльність.

Пам'ять — система знань, засвоєних особистістю в процесі її життєдіяльності.

Вона є відображенням дійсності у формі як певної системи наукового знання, так і повсякденних знань відповідно до мети, яку переслідує особистість.

Культура особистості — сукупність соціальних норм і цінностей, якими вона керується в процесі практичної діяльності.Постає як реалізація потреб та інтересів особистості, визначає особливості, взаємодії суб'єктів соціального процесу.

Діяльність — цілеспрямований вплив суб'єкта на об'єкт.

Соціалізація – це процес засвоєння людиною протягом життя соціальних норм і культурних цінностей суспільства, до якого вона належить.

Фактори впливу на процес соціалізації: сім’я, родичі, ровесники, школа, вулиця, труд. колектив, мистецтво, література, ЗМІ/ Головне в процесі соціалізації – навчання і виховання.

Зміст соціалізації: засвоєння мови, способа мислення, прийняття норм, цінностей, звичаїв, традицій, зразків і предметів діяльності…

Етапи соціалізації:

Первинна (засвоєння соціальних норм та цінностей дитиною, входження його в дану культуру)
Вторинна (наступне засвоєння соц. ролей, діяльності дорослої людини).

Залежно від віку індивіда розрізняють чотири основних етапи соціалізації:

Соціалізація дитини.
Соціалізація підлітка (нестійка, проміжна).

Тривала (концептуальна) цілісна соціалізація (перехід від юності до зрілості у період від 17—18 до 23— 25 років).

Соціалізація дорослих.

Стадії соціалізації:

Дотрудова
Трудова
Післятрудова.

Девіантна поведінка (девіація) – це вчинки людей, соц. груп, які не відповідають визнаним в даному суспільстві нормам, стандартам поведінки.

Причини: потреби, інтереси, цінності, орієнтації.

Стандарти і норми суперечливі, нелегко визначити, що вчинок – відхилення.

Контрольні запитання:

Розкрийте спільні та відмінні особливості понять «особистість»,«людина», «індивід».
Які особливості визначають соціологічний зміст понять«соціальний статус» та «соціальна роль»?
Які складові визначають структуру особистості?
Охарактеризуйте фактори, механізми та агентів соціалізації.
Розкрийте соціологічний зміст понять «десоціалізація» та«ресоціалізація».
Обґрунтуйте відмінності наукових підходів до вивчення ролі особистості у суспільстві.

Теми рефератів:

1.Співвідношення понять «людина», «індивід», «особистість»,«індивідуальність».

Основні підходи до проблеми особистості в історії соціологічної думки.

Соціалізація — стрижень соціального життя.
Фактори впливу на соціалізацію особистості в суспільстві.
Проблема девіантної поведінки.
Соціальна адаптація та її об'єктивні й суб'єктивні виміри.

Література:

Соціологія: Конспект лекцій для студентів гуманітарних вузів. / В.І.Астахова, Г.Ю.Васильєв, В.Д.Водник та ін. -К., 1992.
Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навч. Посібник. – К., 1999.
Рущенко І.П. Соціологія. Курс лекцій. – Харків, 1996.
Соціологія: підручник, за ред. В.Г. Городяненка, К., 2002.
Черниш Н. Соціологія: курс лекцій, Львів, 2003.
Васильєва І.В. Деякі проблеми соціології особистості // Соціологічний вимір вищої освіти України. - К., 1993.
Васильєва І.В. Соціологічний аналіз суспільства // Соціологічний вимір вищої освіти України. - К., 1993.