Файл: chemistry.doc

Компетентнісний підхід при викладанні хімії /особливості практичних питань конкретного змісту/ рекомендації

Згідно з програмою з хімії для загальноосвітніх навчальних закладів Міністерства Освіти і Науки України, метою навчання хімії є формування засобами навчального предмета ключових компетентностей учнів, необхідних для соціалізації, творчої самореалізації особистості, розуміння природничо-наукової картини світу, вироблення екологічного стилю мислення і поведінки та виховання громадянина демократичного суспільства.

Після вивчення пропедевтичного інтегрованого курсу «Природознавство» в якому учні повинні одержати мінімум знань про речовини та хімічні явища, перед вчителем хімії постає завдання знайти такі форми і методи, які б дали змогу на етапі основної школи здобути базові знання з хімії.

Компетентнісний підхід є необхідним в умовах сьогодення для успішного досягнення цілей в реальних життєвих ситуаціях. Виходячи із структури уроку можливе на кожному із етапів формування різних видів компетентностей.

За одним із означень, поняття компетентність визначається, як спроможність кваліфіковано проводити діяльність, виконувати завдання або роботу. Це поняття вміщує певний набір знань, навиків і ставлень, що дають змогу ефективно працювати в певній галузі, як здатність застосовувати знання та вміння. Зміст освіти повинен передбачати досвід здійснення відомих способів діяльності, що втілюється разом із знаннями в уміннях і навиках, досвід творчої, пошукової діяльності з розв'язанням нових проблем, перетворенням раніше засвоєних знань у нові способи діяльності. У структурі освіти чільне місце повинен посідати досвід ціннісного ставлення до природного і соціального довкілля. В цьому плані (охорона довкілля) можна використати уроки хімії, продемонструвавши зворотну (негативну) сторону хімічного виробництва. На заняттях з хімії слід звернути увагу на вираз "кислотні дощі" та пояснити його походження. Тут доцільно назвати ще один, а власне: "лисячі хвости" і розповісти, що так називали викиди в атмосферу N0₂ (бурого кольору) азотно-тукових заводів. Надати учням можливість самим зробити висновок. Що може цей газ утворити з водяною парою, яка завжди присутня в повітрі (суміш нітратної та нітритної кислот). Подібне явище спостерігається і при виробництві сульфатної та деяких інших кислот. З цього приводу підкреслити важливість проектування не лише досконалих очисних споруд, а створення безвідходного виробництва в хімічній промисловості.

Хімія, як одна з фундаментальних природничих наук, має. всі можливості формувати в учнів спеціально-предметні компетентності.

Предметна компетенція - це сукупність знань, умінь та характерних рис, і на їх основі формуються загально предметні компетентності. До закінчення школи в учня повинні бути сформовані всі основні компетенції. Пізніше вони будуть лише доповнюватися та розвиватися. Ще із шкільної парти учень повинен усвідомлювати, де і як він зможе застосувати набуті знання, уміння та досвід. Адже за визначенням міжнародного департаменту стандартів для навчання «компетентність — це спроможність кваліфіковано проводити діяльність, виконувати завдання або роботу».

Безперечно, для успішного засвоєння такої науки, як хімія, велике. значення мають лабораторні роботи (досліди). Для експериментальної компетенції необхідне виконання експерименту під керівництвом вчителя з описом дослідів. Однак, для вміння аналізувати, порівнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити висновки необхідні базові теоретичні знання основних понять, законів і принципів хімії.

Для оцінювання результатів роботи учнів на уроці істотне значення має виконання письмових завдань. Письмова робота дає можливість осмислити відповідь, перевірити її, виправити помилки.

Немаловажне значення мають завдання для порівняння. Вони - передбачають вміння аналізувати та порівнювати істотні ознаки об'єктів, що вивчаються, тобто, уміння встановлювати подібність та відмінність між предметами або їх окремими елементами і ознаками. Завдання краще подавати із зростанням складності, тобто, здійснювати перехід від окремого до загального.

Важливе завдання сучасного викладача хімії - забезпечити засвоєння учнями предмета на рівні функціональної грамотності, а у профільних класах - на рівні освітньої компетентності. Навчання хімії передбачає формування і більш загальних компетентностей: освітньої (вміння вчитися, розкривати суть і значення теоретичних побудов і символіко-графічних форм, давати їм різну інтерпретацію, оперувати мовою науки та ін.); методологічної, комунікативної; експериментально - практичної; задачної тощо.

Зміст предмету «Хімія» бере також участь у формуванні різноманітних надпредметних компетентностей: комп'ютерної; екологічної; валеологічної; соціокультурної тощо.

Виділяємо пріоритетну роль хімії у формуванні екологічної компетентності, оскільки більшість екологічних проблем сучасності мають хімічну природу, а для їх вирішення активно використовуються хімічні засоби та методи. Недостатність хімічної грамотності погрожує загрозою людині та природі, недооцінюванню ролі хімії у розв'язанні екологічних проблем, хемофобією. Екологічна освіта та виховання розглядається нами як складова частина всіх ступенів шкільної хімічної освіти.

Таким чином, компетентнісний підхід у системі сучасної національної освіти практично можливий лише за умови органічного поєднання двох його взаємопов'язаних ланок : компетентнісний педагог і компетентнісний учень.

Компетентнісний учитель, на наше переконання, інтегрує в собі високий рівень професійних, педагогічних, психологічних, соціальних якостей та здійснює системний підхід до визначення цілей, актуальних для розвитку особистості учня;

відбору змісту навчання з предмета, якому він навчає,організації освітнього процесу з врахуванням реалій сьогодення та найближчого майбутнього учня

відбору та впровадження у навчальний процес сучасних освітніх технологій,

діагностики, корекції та контролю результатів навчання кожного учня.

Компетентнісний випускник 11-річної школи - це особистість, яка вміє: гнучко адаптуватися в мінливих життєвих ситуаціях, самостійно здобуваючи необхідні знання, вміло використовуючи їх на практиці для вирішення різноманітних проблем; самостійно критично мислити, бачити в реальній дійсності проблеми та шукати шляхи їх раціонального вирішення, використовуючи сучасні технології, чітко усвідомлювати де та яким чином набуті знання можуть бути застосовані в довкіллі; генерувати нові ідеї, творчо мислити, грамотно працювати з інформацією (вміти збирати необхідні для розв'язання певної проблеми факти, аналізувати їх, пропонувати гіпотези, робити необхідні узагальнення, співставлення з аналогічними чи альтернативними варіантами вирішення, встановлювати статистичні закономірності, робити аргументовані висновки, застосовувати отримані висновки для виявлення і розв'язання нових проблем);

бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати у групах у різноманітних сферах діяльності у різних ситуаціях запобігаючи і вміло виходячи з конфліктних ситуацій; самостійно працювати над розвитком власної моралі, інтелекту, культурного рівня; аналізувати власну діяльність і діяльність інших; оцінювати соціальні звички, пов'язані із здоров'ям, навколишнім середовищем.

Як відомо, провідною діяльністю учнів 8-11-х класів є міжособистісне спілкування та професійне самовизначення, намагання зайняти своє місце в житті. У результаті спільної діяльності учнів відбувається формування внутрішніх та соціальних мотивів навчання як на уроках, так і в позаурочній роботі. Тому, використовуємо такі педагогічні засоби, які спрямовані на різноманітні способи взаємодії з іншими учнями: встановлення контакту, вибір певної соціальної позиції у відносинах з оточенням, отримання їх схвалення.

Найефективнішим засобом у вирішенні питання формування компетентної особистості, вважаємо групову навчальну діяльність школярів, організація якої забезпечує включення учнів в активне спілкування та співробітництво. Цей вид діяльності заохочує учнів до самостійного дослідження змісту навчального матеріалу, взаємного використання один одного як джерела навчальної інформації. Протягом останніх років ми успішно використовуємо групову навчальну діяльність учнів під час роботи з опорно-логічними схемами, практичних занять, захисті проектів тощо. Учням пропонуються різноманітні види завдань:проблемні запитання; тести; вправи зростаючої складності; комбіновані та творчі завдання; уявний експеримент; експериментальні та розрахункові задачі;моделювання тощо. Заслуговує на увагу групова робота учнів під час підготовки до нестандартних уроків, які займають чільне місце в нашій системі роботи. У даному випадку групи завчасно отримують завдання, готують його .

Одним із способів активізації пізнавальної діяльності учнів є проведення на навчальних заняттях дидактичних ігор, які збуджують думку та стимулюють творчу ініціативу. Ігрова модель навчання сприяє формуванню різних компетентностей, тому що:надає можливості у самовизначенні,розвиває творчу уяву,формує навички співпраці,створює умови для вільного висловлювання учнями власної думки, визначення певної аргументованої позиції. Важливим елементом у процесі формування компетентної особистості вважаємо реалізацію проблемного навчання. Навчити вчитися - це значить навчити вирішувати проблеми, вбудовані у структуру навчально-пізнавальної діяльності школяра.

Проблемно-пошукова діяльність, в яку учні включаються у процесі вирішення проблеми - важливий фактор набуття ключових та предметних компетентностей. Життєвою необхідністю обумовлюється введення у практику активних форм навчання, зокрема проблемних лекцій і семінарів.

Разом із тим компетентнісний підхід вступає у протиріччя з багатьма усталеними в системі освіти стереотипами, існуючими критеріями оцінювання навчальної діяльності учнів, педагогічною діяльністю педагогів, роботою шкільної адміністрації .Одним із найбільш суттєвих протиріч є протиріччя між ускладненими цілями хімічної освіти, новими державними стандартами природничої освіти, скороченим часом на опрацювання навчального матеріалу та вимогами якісного оволодіння цим предметом з одночасним виконанням спільних цілей природничо-наукової освіти.

Зняти це протиріччя частково допомагають, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, узагальнення, систематизація і формалізація знань (схематизація, згортання у символіко-графічні форми, моделювання, виділення інваріантів ,найважливіших систем понять, організація на мінімумі знань максимуму різноманітних дій та інше).

Мінімум цілісних знань із хімії, отриманий на основному ступені освіти як найбільш масової, необхідній кожній людині для розумного використання речовин, забезпечення безпеки життєдіяльності в сучасному світі. Саме тому ми розглядаємо хімічну освіту, отриману у школі, не лише як обов'язковий компонент загальної освіти, але й як невід'ємну частину загальної культури людини.

Степанова В.Ф.

учитель хімії Миколаївського муніципального колегіуму