Файл: Астрономія новий опорний.doc

Зорі, які обертаються навколо спільного центра називаються кратними (фізичні подвійні). Якщо зір більше 10 то це називають зоряне скупчення. Якщо компоненти кратної зорі видно в телескоп нарізно, то її називають візуальною кратною зорею. Головну зорю у кратній системі позначають літерою А, супутники – В, якщо є третій компонент – літерою С.

2.1. Фізичні подвійні зорі:

Затемнювано-подвійні зорі;
Спектрально-подвійні зорі;
Тісні подвійні системи.

Затемнювально – подвійна зоря, видима величина якої ритмічно змінюється внаслідок затемнення одного компонента іншим – затемнювально-змінні.

Спектрально-подвійні – зорі, подвійність яких можна встановити тільки за змогою спектральних спостережень.

Тісні подвійні системи – пари зір, відстані між якими сумірні з їхніми розмірами (одна зоря може поглинати іншу – процес обміну речовинами).

Контрольні питання:

1. Що є критерієм для поділу зір на кратні системи і зоряні скупчення?

2. За якої умови подвійна зоря стає затемнювально – подвійною?

3. Яка природа спектрально – подвійних зір?

4. Що таке тісні подвійні системи?

5. Яким методом користуються для пошуків планет біля інших зір?

6. Про які особливості тісних подвійних систем Ви знаєте?

Література:

1. Климишин І.А., Крячко І.П. Астрономія: Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Знання України, 2002р, §22

Тема: Фізичні змінні зірки.

План

1. Класифікація фізичних змінних зірок.

2. Характеристики цефеїд, нових та наднових зірок, пульсарів.

Фізичні змінні зірки (зорі,зміна блиску, яких зумовлена процесами, що відбувається в їх надрах).

Цефеїди – це зорі, протяжні оболонки яких здатні нагромаджувати енергію, що йде з глибини, а потім віддавати її. Аналіз показав, що пульсувати можуть лише зорі – гіганти і надгіганти, у яких є протяжні, розріджені оболонки.

Нові зорі – зорі, блиск яких раптово зростає в тисячі і мільйони разів (в середньому на ). Згодом нова зірка перетворюється в карликову, яка розширюється зі швидкістю понад 1000 км/с. Це свідчить про відрив від нової зорі її зовнішніх шарів. У 1954 році було виявлено, що відома нова зоря DQ Геркулеса входить до складу тісної подвійної системи з періодом обертання у кілька годин: одна зоря типу Сонця, а друга – білий карлик. Виникнення спалахів нових зір пов’язане з особливостями обміну речовиною в тісних подвійних системах. За підрахунками щороку в Галактиці спалахує близько 200 нових, однак, виявляють дві – три з них.

Наднові зорі – зорі, блиск яких збільшується на десятки зоряних величин упродовж кількох діб. Блиск наднової = сонячного блиску об’єкта Галактики. Під час вибуху наднова скидає свою оболонку, яка розширюється і спостерігається у вигляді туманності специфічної форми (наприклад: Крабоподібна туманність у сузір’ї Тельця і є джерелом радіовипромінювання). За 1000 років у нашій Галактиці спостерігалося 3 спалахи наднової.

Пульсари – 1967 році відкрито за допомогою радіотелескопа пульсуючі джерела радіовипромінювання (період їхніх пульсацій становив трохи більше однієї секунди). Пульсари – це об’єкти, які виникають на заключному етапі еволюції зір, так як спостерігається в залишках спалахів наднових зір.

Контрольні питання:

1. Що таке акрецій ний диск?

2. Чому пульсуючі змінні цефеїди отримали назву «маяків Всесвіту»?

3. Завдяки яким процесам підтримуються пульсації цефеїд і споріднених з ними змінних зір?

4. Поясніть механізм спалахів нових зір?

5. У чому полягає явище наднової?

6. Що таке пульсар?

Література:

1. Климишин І.А., Крячко І.П. Астрономія: Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Знання України, 2002р, §2

Тема: Еволюція зір.

План

Утворення протозорі.*
Народження зорі.*
Еволюція зорі.**

Як показують дослідження, в міжзоряному середовищі є протяжні газово-пилові комплекси з масами в тисячі й десятки тисяч мас Сонця, розмірами 10 – 100 пк (300 – 3000 св.р.) і температурою кілька десятків кельвінів. Такі комплекси гравітаційно нестійкі і з часом дробляться на окремі фрагменти. Саме з таких фрагментів внаслідок гравітаційного стиснення утворюються протозорі. Коли температура ядра досягає кількох мільйонів кельвінів, включається перші термоядерні реакції вигорання літію, берилію, бору. На діаграмі спектр – світність протозорі розташовуються праворуч від головної послідовності.

І тільки через кілька сотень тисяч років для майбутніх масивних зір і через сотні мільйонів років для майбутніх карликових зір, коли температура в центрі в процесі подальшого стискання досягає приблизно 10 мільйонів Кельвінів, починаються термоядерні реакції перетворення водню на гелій з виділенням величезної кількості енергії. Відтепер сила газового тиску, що підтримується високою температурою, зрівноважує сили гравітації, і стискання припиняється. Протозоря досягає стану гравітаційної рівноваги і перетворюється на молоду зорю, яка відповідно до своєї маси і світності займає певне місце на головній послідовності діаграми спектр – світність.