Файл: Астрономія новий опорний.doc

Абсолютна зоряна величина – це така зоряна величина, яку б мала зоря, якби перебувала від нас на відстані 10 пк (32,6 св.р.).

Де r – відстань до зорі, виміряна в парсеках.

Важливою характеристикою зорі є її світність L – повна кількість енергії, яку випромінює зоря з усієї своєї поверхні за одиницю часу в усіх напрямках.

Де =1 і = - відповідні параметри Сонця.

2. Класифікація електромагнітних хвиль і їх властивості.

-

Космічні промені складаються головним чином з протонів – ядер водню, а також з електронів, ядер гелію і ядер важчих хімічних елементів.

Нейтрино – це частинка, яка має неймовірну проникну здатність, бо майже не взаємодіє з речовиною. З другої половини 20 ст. астрономія стала всехвильовою.

3. Перші державні астрономічні обсерваторії (АО):Паризької (1671 р.), Гринвіцької (1675 р.) тощо. Українські обсерваторії знаходяться під Харковом, в Криму (1950 р.), Львів (1769 р.), Київ (1845 р.), Одеса (1871 р.).

Будова радіотелескопа (РТ): антена, чутливий приймач, опромінював, самописний електронний прилад.

Схема роботи: Антена – опромінював – приймач – самопис.

Найбільша в світі радіоастрономічна антена встановлена на острові Пуерто-Ріко та має діаметр 305 м.; 100 м. - ФРН , США; 64 м. – Австралія; 22 м. – Крим біля Євпаторії.

Сукупність декількох РТ-радіоінтерферометри утворюють певну форму (Y).

Телескопи:

• Оптичні телескопи;

  • Телескопи-рефрактори (використовується лінза та відбувається заломлення);

  • Телескопи-рефлектори (використовуються дзеркала та відбувається відбивання);

4.Радіотелескопи;

Будова телескопа:об’єктив (збирає промені і будує зображення), тубус(з’єднує об’єктив з приймальним пристроєм),окуляр (задає зображення в око), монтування (тримає трубу та забезпечує її наведення на небо).

Недоліки телескопів-рефракторів (застосовуються в астрометрії):

• Дають розмите або забарвлене зображення;

• Мають малі розміри об’єктива (менше 102 см.);

Перший телескоп-рефлектор створив Ньютон з діаметром дзеркала 2,5 см.

Система Кассегрена – система в якій головне дзеркало – увігнуте параболічне, а допоміжне – опукле гіперболічне.

Головні дзеркала мають сферичну або параболічну форму. Спочатку дзеркала виготовляли з бронзи, а потім посріблені та алюмініюють (вони були громіздкі).

Система Річі-Кретьєна – система в якій головне дзеркало за формою дещо відрізняється від параболоїда, а допоміжне – від гіперболоїда.

5.Допоміжні прилади:

• Електронно-оптичні перетворювачі (ЕОП: інфрачервоне зображення стає видиме);

• Телевізійний метод;

• Нейтринний телескоп;

• Прилади з зоряним зв’язком (при попаданні фотонів в напівпровідник в реакції внутрішнього фотоефекту вивільняються електрони, які зберігаються і накопичуються в пік селях.

• ФЕМ.

Контрольні питання:

1. Які спектральні діапазони традиційно виділяють в астрономії?

2. Які типи телескопів використовують в астрономії і хто першим сконструював кожен із них?

3. Що таке радіоінтерферометри і за яким принципом він збудований?

4. У чому принципова різниця між фотографічними і фотоелектричним методами спостережень?

5. Як працює електронно – оптичний перетворювач?

6. Що таке детектор нейтрино?

Література:

1. Климишин І.А., Крячко І.П. Астрономія: Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Знання України, 2002р, §3, 11, 12

Тема: Сузір’я. Небесна сфера. Основні точки і лінії небесної сфери. Небесні координати.

План

1. Сузір’я. Класифікація зір.

2. Небесна сфера. Основні точки та лінії.

3. Система зоряних координат. Горизонтальні та екваторіальні.**

4. Карта зоряного неба.*

1. Сузір’я. Класифікація зір.

Сузір’я – певна ділянка зоряного неба з чітко окресленими межами, що охоплює всі належні їй світила і яка має власну назву.

З 1922 року – 88 сузір’їв (Велика ведмедиця, Мала ведмедиця, Оріон, Кассіопея, Великий пес, ….).

Класифікація зір за яскравістю .

Для зір змінені з часом яскравістю K, S, … Z.

Приклад - Вега (суз. Ліри) -Денеб (суз. Лебедя)

- Полярна зірка - Арктур (суз. Волопаса) -Антарес (суз. Скорп.)

(Мала Ведмедиця) - Регул (суз. Лева) -Спіка (суз. Діва)

- Альтаїр(суз. Орел) -Сіріус (суз. Вел. Пса)

( - Поллукс - Кастор із Близнят)

2. Небесна сфера. Основні точки та лінії.

Небесна сфера – це уявна сфера довільного радіуса, в центрі якої знаходиться спостерігач і на яку спроектовано всі світила так, як він бачить їх у певний момент часу з певної точки простору.

Z - зеніт (вершина), Z – надир (напрям ноги).

Зеніт – це верхня точка перетину прямовисної лінії з небесною сферою, надир – нижня точка (протилежна зеніту).

N – північ, S – південь, SN – полуденна лінія, PP’ – вісь світу, P – північний полюс, P’ – південний полюс, Q – вища точка небесного екватора, W – захід, E – схід.

3. Система зоряних координат. Горизонтальні та екваторіальні.

3.1.Горизонтальна система координат.

Основною точкою у цій системі є площина горизонту SN, а початком – точка півдня S. Як азимут А, так і висоту h світила вимірюють у градусах: азимут від 0 до 360 градусів, висоту – від 0 до 360 (над горизонтом) і від 0 до -90 (під горизонтом) градусів. Недоліки цієї дуже простої системи координат є те, що кожна з координат світила безперервно змінюється внаслідок обертання небесної сфери.

3.2. Екваторіальна систем координат.

Точка відліку Q (найвища точка небесного екватора), а основною площиною в цій системі є площина.

- схилення градус від 0 до 90 градусів (Північний);

від 0 до 90 градусів (Південий);

t – годинниковий кут [t]=год від 0 до

Тому, використовуючи ці координати, не можна побудувати зоряні карти або скласти каталог зір для постійного користування. Ця обставина є недоліком зазначеної системи координат, але її перевагою є порівняно легке вимірювання.

3.3.Друга екваторіальна система координат.

У цій системі системі використовують такі координати: пряме піднесення – а світила М і його схилення .

і а не змінні при обертанні небесної сфери.

a + t = S – Зоряний час

Пряме піднесення світила М відлічують від точки весняного рівнодення вздовж небесного екватора назустріч видому обертанню небесної сфери до кола схилення світила.

Умови видимості світила.

S=t* - годинний кут точки весняного рівнодення.

h= - нахил вісі світу до горизонту.

4. Карта зоряного неба.

Контрольні питання:

1. Що таке небесна сфера?

2. Скільки сузір’їв налічується на небесній сфері і коли уточнено межі?

3. Що означає запис “об’єкт М31”, об’єкт NGC224”?

4. Скільки основних точок небесної сфери Вам відомо?

5. Що таке зоряна доба і зоряний час?

6. Чому дорівнюють азимут А точки заходу і точки сходу?

Література:

1. Климишин І.А., Крячко І.П. Астрономія: Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Знання України, 2002р, § 3-5.

Тема: Сонячний та зоряний час. Календарі. Закони Кеплера.

План

1. Одиниці вимірювання часу

2. Зоряна доба і зоряний час. *

3. Системи лічби часу: всесвітній, поясний і декретний час*

4. Основні типи календарів.

5. Всесвітній календар.*

6. Закони Кеплера.**

Одиниці вимірювання часу.

В основу визначення одиниці часу покладено періодичне явище в природі — добу — проміжок часу, протягом якого Земля робить повний оберт навколо своєї осі. Добове обертання Землі, визначаючи закономірність зміни дня та ночі, циклічність багатьох процесів на Землі, розпорядок життя та діяльності людей, є найбільш доцільною і зручною основою для вимірювання часу, яка дана самою природою, і якою споконвіку користується людство. Тривалість доби можна визначити за допомогою світила або точки, фіксуючи моменти двох послідовних кульмінацій, якщо відомі їх положення на зоряному небі.