ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 14.10.2024
Просмотров: 38
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
1. Розділ 1. Предмет астрономії. Астрономічні спостереження
2. Розділ 2. Сонячна система та її будова
3. Розділ 3. Зорі та їх еволюція. Галактика
4. Розділ 4. Будова, еволюція та життя у Всесвіті
3.1.Горизонтальна система координат.
3.2. Екваторіальна систем координат.
Абсолютна зоряна величина – це така зоряна величина, яку б мала зоря, якби перебувала від нас на відстані 10 пк (32,6 св.р.).
Де r – відстань до зорі, виміряна в парсеках.
Важливою характеристикою зорі є її світність L – повна кількість енергії, яку випромінює зоря з усієї своєї поверхні за одиницю часу в усіх напрямках.
Де =1 і = - відповідні параметри Сонця.
2. Класифікація електромагнітних хвиль і їх властивості.
-
Космічні промені складаються головним чином з протонів – ядер водню, а також з електронів, ядер гелію і ядер важчих хімічних елементів.
Нейтрино – це частинка, яка має неймовірну проникну здатність, бо майже не взаємодіє з речовиною. З другої половини 20 ст. астрономія стала всехвильовою.
3. Перші державні астрономічні обсерваторії (АО):Паризької (1671 р.), Гринвіцької (1675 р.) тощо. Українські обсерваторії знаходяться під Харковом, в Криму (1950 р.), Львів (1769 р.), Київ (1845 р.), Одеса (1871 р.).
Будова радіотелескопа (РТ): антена, чутливий приймач, опромінював, самописний електронний прилад.
Схема роботи: Антена – опромінював – приймач – самопис.
Найбільша в світі радіоастрономічна антена встановлена на острові Пуерто-Ріко та має діаметр 305 м.; 100 м. - ФРН , США; 64 м. – Австралія; 22 м. – Крим біля Євпаторії.
Сукупність декількох РТ-радіоінтерферометри утворюють певну форму (Y).
Телескопи:
-
Оптичні телескопи;
-
Телескопи-рефрактори (використовується лінза та відбувається заломлення);
-
Телескопи-рефлектори (використовуються дзеркала та відбувається відбивання);
-
4.Радіотелескопи;
Будова телескопа:об’єктив (збирає промені і будує зображення), тубус(з’єднує об’єктив з приймальним пристроєм),окуляр (задає зображення в око), монтування (тримає трубу та забезпечує її наведення на небо).
Недоліки телескопів-рефракторів (застосовуються в астрометрії):
-
Дають розмите або забарвлене зображення;
-
Мають малі розміри об’єктива (менше 102 см.);
Перший телескоп-рефлектор створив Ньютон з діаметром дзеркала 2,5 см.
Система Кассегрена – система в якій головне дзеркало – увігнуте параболічне, а допоміжне – опукле гіперболічне.
Головні дзеркала мають сферичну або параболічну форму. Спочатку дзеркала виготовляли з бронзи, а потім посріблені та алюмініюють (вони були громіздкі).
Система Річі-Кретьєна – система в якій головне дзеркало за формою дещо відрізняється від параболоїда, а допоміжне – від гіперболоїда.
5.Допоміжні прилади:
-
Електронно-оптичні перетворювачі (ЕОП: інфрачервоне зображення стає видиме);
-
Телевізійний метод;
-
Нейтринний телескоп;
-
Прилади з зоряним зв’язком (при попаданні фотонів в напівпровідник в реакції внутрішнього фотоефекту вивільняються електрони, які зберігаються і накопичуються в пік селях.
-
ФЕМ.
Контрольні питання:
1. Які спектральні діапазони традиційно виділяють в астрономії?
2. Які типи телескопів використовують в астрономії і хто першим сконструював кожен із них?
3. Що таке радіоінтерферометри і за яким принципом він збудований?
4. У чому принципова різниця між фотографічними і фотоелектричним методами спостережень?
5. Як працює електронно – оптичний перетворювач?
6. Що таке детектор нейтрино?
Література:
1. Климишин І.А., Крячко І.П. Астрономія: Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Знання України, 2002р, §3, 11, 12
Тема: Сузір’я. Небесна сфера. Основні точки і лінії небесної сфери. Небесні координати.
План
-
Сузір’я. Класифікація зір.
-
Небесна сфера. Основні точки та лінії.
-
Система зоряних координат. Горизонтальні та екваторіальні.**
-
Карта зоряного неба.*
1. Сузір’я. Класифікація зір.
Сузір’я – певна ділянка зоряного неба з чітко окресленими межами, що охоплює всі належні їй світила і яка має власну назву.
З 1922 року – 88 сузір’їв (Велика ведмедиця, Мала ведмедиця, Оріон, Кассіопея, Великий пес, ….).
Класифікація зір за яскравістю .
Для зір змінені з часом яскравістю K, S, … Z.
Приклад - Вега (суз. Ліри) -Денеб (суз. Лебедя)
- Полярна зірка - Арктур (суз. Волопаса) -Антарес (суз. Скорп.)
(Мала Ведмедиця) - Регул (суз. Лева) -Спіка (суз. Діва)
- Альтаїр(суз. Орел) -Сіріус (суз. Вел. Пса)
( - Поллукс - Кастор із Близнят)
2. Небесна сфера. Основні точки та лінії.
Небесна сфера – це уявна сфера довільного радіуса, в центрі якої знаходиться спостерігач і на яку спроектовано всі світила так, як він бачить їх у певний момент часу з певної точки простору.
Z - зеніт (вершина), Z – надир (напрям ноги).
Зеніт – це верхня точка перетину прямовисної лінії з небесною сферою, надир – нижня точка (протилежна зеніту).
N – північ, S – південь, SN – полуденна лінія, PP’ – вісь світу, P – північний полюс, P’ – південний полюс, Q – вища точка небесного екватора, W – захід, E – схід.
3. Система зоряних координат. Горизонтальні та екваторіальні.
3.1.Горизонтальна система координат.
Основною точкою у цій системі є площина горизонту SN, а початком – точка півдня S. Як азимут А, так і висоту h світила вимірюють у градусах: азимут від 0 до 360 градусів, висоту – від 0 до 360 (над горизонтом) і від 0 до -90 (під горизонтом) градусів. Недоліки цієї дуже простої системи координат є те, що кожна з координат світила безперервно змінюється внаслідок обертання небесної сфери.
3.2. Екваторіальна систем координат.
Точка відліку Q (найвища точка небесного екватора), а основною площиною в цій системі є площина.
- схилення градус від 0 до 90 градусів (Північний);
від 0 до 90 градусів (Південий);
t – годинниковий кут [t]=год від 0 до
Тому, використовуючи ці координати, не можна побудувати зоряні карти або скласти каталог зір для постійного користування. Ця обставина є недоліком зазначеної системи координат, але її перевагою є порівняно легке вимірювання.
3.3.Друга екваторіальна система координат.
У цій системі системі використовують такі координати: пряме піднесення – а світила М і його схилення .
і а не змінні при обертанні небесної сфери.
a + t = S – Зоряний час
Пряме піднесення світила М відлічують від точки весняного рівнодення вздовж небесного екватора назустріч видому обертанню небесної сфери до кола схилення світила.
Умови видимості світила.
S=t* - годинний кут точки весняного рівнодення.
h= - нахил вісі світу до горизонту.
4. Карта зоряного неба.
Контрольні питання:
1. Що таке небесна сфера?
2. Скільки сузір’їв налічується на небесній сфері і коли уточнено межі?
3. Що означає запис “об’єкт М31”, об’єкт NGC224”?
4. Скільки основних точок небесної сфери Вам відомо?
5. Що таке зоряна доба і зоряний час?
6. Чому дорівнюють азимут А точки заходу і точки сходу?
Література:
1. Климишин І.А., Крячко І.П. Астрономія: Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Знання України, 2002р, § 3-5.
Тема: Сонячний та зоряний час. Календарі. Закони Кеплера.
План
-
Одиниці вимірювання часу
-
Зоряна доба і зоряний час. *
-
Системи лічби часу: всесвітній, поясний і декретний час*
-
Основні типи календарів.
-
Всесвітній календар.*
-
Закони Кеплера.**
Одиниці вимірювання часу.
В основу визначення одиниці часу покладено періодичне явище в природі — добу — проміжок часу, протягом якого Земля робить повний оберт навколо своєї осі. Добове обертання Землі, визначаючи закономірність зміни дня та ночі, циклічність багатьох процесів на Землі, розпорядок життя та діяльності людей, є найбільш доцільною і зручною основою для вимірювання часу, яка дана самою природою, і якою споконвіку користується людство. Тривалість доби можна визначити за допомогою світила або точки, фіксуючи моменти двох послідовних кульмінацій, якщо відомі їх положення на зоряному небі.