Файл: ҐЕНДЕРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ.pdf

ПІСЛЯМОВА

ПІСЛЯМОВА

Євроінтеграція як нова соціальна реальність потребує переосмислення феномену ґендеру у системогенезі навчальної та професійної підготовки молодого покоління, що є знаковим символом нашого часу – епохи демократизації суспільства. Ґендерні дослідження та реалізація новітніх стратегічних напрямків Державної програми щодо забезпечення рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків в Україні до 2016 року, запровадження ґендерних стандартів у систему освіти, що в майбутньому визначатиме гідні умови життєдіяльності жінок та чоловіків, є важливими механізмами підвищення ґендерної чутливості майбутніх педагогів і психологів, подолання ґендерних стереотипів у вчителів, трансляції ґендерних знань на широку громадськість.

Перехідний етап розвитку українського суспільства спричиняє амбівалентне ставлення до системи ґендерних ролей, конфлікт між давнім дихотомічним їх розподілом та новими, еґалітарними викликами до них. Паритетність позицій статей у різних сферах людського буття залежить не стільки від культурноісторичних, етнографічних та соціально-економічних реалій, скільки від системи мислення індивідів, ступенястереотипізації індивідуальної та масової свідомості.

Інформаційні технології відкривають широкі можливості для громадської дискусії та плюралізму думок, перетворюючи природу педагогічного дискурсу, оскільки створення, збереження, інтеграція, передача ґендерних знань розгортається в якісно новому освітньому просторі. Одним із першочергових завдань, які стоять перед психологічною та педагогічною науками, є необхідність комплексного підходу до теоретико-практичної розробки ґендерної проблематики. Саме тому важливим є можливість налагодження відкритого та конструктивного діалогу «на рівних» з усіма учасниками соціокультурної взаємодії – учнями, студентами, вчителями, викладачами та батьками.

У монографії в контексті Національної доктрини розвитку освіти окреслено проблемне поле ґендерних досліджень, а саме: визначено принципи, зміст і методи психолого-педагогічного супроводу ґендерної соціалізації дітей та юнацтва; обґрунтовано соціально-психологічні механізми впливу на свідомість дівчат і юнаків з метою гармонізації їх особистісного та громадянського зростання; вказано методи поширення ґендерних знань серед учнівської та студентської молоді; виявлено науково-методичні шляхи розробки і впровадження ґендерно-освітніх технологій як педагогічних новацій та оптимальних моделей у підвищенні ґендерних компетентностей учителів, батьків і вихователів.

РОЗДІЛ 4

юнаки мали занижену самооцінку, були пригніченими, відчували меншовартість, не мали потреби у самоутвердженні. Відзначимо, що 13% юнаків маскулінного типу поведінки, батько яких помер, довершували незакінчені речення з позитивними висловлюваннями та почуттям любові, жалю і смутку. У структурі ґендерних образів чоловіка маскулінна група якостей у юнаків, які виховувались без батька, нівелювалась фемінною групою якостей, що вказувало на тенденцію до ґендерноневизначеної поведінки.

При вивченні особливостей статеворольової поведінки досліджуваних юнаків ми дійшли висновку, що поодиноко виявлені фемінні риси в поведінці військовослужбовців як на початку, так і наприкінці дослідження були більш властиві юнакам, які виховувались без батька. Проте ці юнаки почали частіше проявляти андрогінність у поведінці залежно від ситуації. Здебільшого такі прояви ми спостерігали під час проведення тренінгових занять, що можна пояснити більш усвідомленим ставленням хлопців до набутих знань. Майже у 3 рази підвищилась асертивна поведінка у військовослужбовців після проходження служби.

Позитивною тенденцією вважаємо зростання кількості юнаків з неповних сімей з андрогінними якостями (з 16 до 38%). На відміну від них, юнаки з повних сімей демонстрували значно менший еґалітаризм (9% і 26% відповідно), що може свідчити про особистісну зрілість юнаків після їх участі у ґендерному тренінгу.

У фокус-групах було з’ясовано, що респонденти ставляться дещо ідеалізовано до матері та знецінено до батька, висловлюючись агресивно, нецензурно, подекуди з погрозами. У ставленні до начальників та командирів виявляли гіперфемінні риси (пасивна покора, безініціативність), водночас намагались ставитися до товаришів дружньо, не підтримувати службову ієрархію, що, на нашу думку, є ще одним свідченням дифузії ідентичності. У ставленні до жінок, як правило, ці юнаки виявляли сором’язливість, проте частіше висловлювали бажання їх захистити, проявити ніжність і співчуття. На противагу їм, більшості юнакам з маскулінним та андрогінним типом поведінки було властиве позитивне ставлення до обох батьків. Вони характеризувались адекватною самооцінкою і мали вищий рівень домагань у професійній самореалізації під час проходження служби.

Отже, можна зробити висновок, що обмеження ґендерних ролей стереотипізованими уявленнями референтного оточення про маскулінність і фемінність, норму й відхилення значно звужує шляхи досягнення гармонії між Я і не-Я, а також стає на заваді становленню еґалітарних поглядів військовослужбовців строкової служби, котрі зростали як в неповній, так і у повній сім’ї. Юнаки, які виховувались без батька, порівняно з юнаками з повних сімей потребують більш адекватних взірців для соціорольової ідентифікації, соціального становлення особистості чоловіка, що можливо лише на засадах

РОЗДІЛ 4

еґалітарного виховання, формування андрогінних орієнтацій в умовах строкової військової служби. Це сприятиме відчуттю власної особистісної повноцінності, стабільній позитивній ідентифікації, що несе з собою інтегрованість, психологічну захищеність і впевненість. Як слушно зазначає Г. Католик, «саме юнацька психотерапія, з інтеграцією у ній наукових, мистецьких та світоглядних позицій, допомагає індивіду та його сімейній системі у ствердженні особистісного потенціалу, власного вирішення суб’єктивних переживань» [9, с. 27].

Провідним чинником ґендерної соціалізації юнаків, які виховувались без батька, є депривація батьківсько-сімейної взаємодії та відсутність взірців для ґендерної ідентифікації, внаслідок чого військовослужбовці строкової служби, що виховувались без батька, при проходженні служби синтезують образи маскулінності зі стосунків з начальниками та командирами-чоловіками, а також із референтної гомогенної групи однолітків, яка є дуже звуженим колом соціального впливу.

Експериментально доведено, що на формування чоловічої ідентичності у військовослужбовців строкової служби впливає ґендерна компетентність командирів підрозділу, значуща група однолітків-війсковослужбовців. У процесі спільної інтерактивної взаємодії під час психологічних тренінгів можливою стала активізація розвитку самосвідомості юнаків, формування у них еґалітарних ґендерних орієнтацій. З’ясовано, що набуття андрогінної ґендерної ідентичності юнаками під час проходження строкової військової служби також залежить від діапазону та змісту підтримуваних соціумом очікувань і нормативів статеворольової поведінки, а також від їхнього суб’єктного досвіду та ціннісних орієнтацій.

У рамках нашого дослідження виявлений феномен домашнього насилля у неповних сім’ях. Анкетування військовослужбовців строкової служби, які виховувалися в сім’ях, де батьки були розлучені, показало, що саме насилля батька над матір’ю призвело до руйнування шлюбу та сім’ї. На це вказали 49 респондентів із 56, причому юнаки зазначали різні прояви скоєного насилля батьком. Зокрема, поряд із незначним фізичним насиллям більш поширеними виявилися прояви економічного та психологічного насилля у сімейних відносинах. У довірливих розмовах хлопці зізнавалися: «Батьки сварилися, мама часто плакала, а тато довго не приходив до хати і не давав грошей. Тож мама з ним розлучилася».

Можна дійти висновку про взаємозв’язок між набуттям ґендерної ідентичності юнаками з неповних сімей та агресивною поведінкою батька, який був негативним взірцем для вибору сином у майбутньому дорослому житті власної поведінки. Тому проблема домашнього, ґендерного насилля та засобів його подолання є актуальною і надзвичайно важливою у психолого-

РОЗДІЛ 4

•Зниження дітородної функції.

•Зростанняжіночих захворювань.

•Жінка працює фактично на 4–6 годин більше від чоловіка; праця у домашньому господарстві не враховується як продуктивна.

•Супутником жіночої нерівності є злидні та бідність. Багатодітна сім’я в Україні ототожнюється з бідністю і навіть злиденністю. Жінки стають жертвами торгівлі людьми, зростає проституція. За рахунок українських робітниць вирішують сьогодні свої соціальні проблеми низка європейських країн.

•Кожна третя дитина в Україні виховується самотньою матір’ю.

•35–50% усіх жінок України, які перебували в лікарнях з тілесними ушкодженнями, були жертвами домашнього насильства.

•Протягом одного року побутове насильство в Україні спричинює 100 000 днів госпіталізації, 30 000 звернень у відділення травматології та 40 000 викликів лікаря.

•30–40% від усієї кількості дзвінків, які надходять до відділень міліції, пов’язані з домашнім насильством, включаючи фізичне насильство.

•Кількість осіб, що подають скарги про регулярне вчинення проти них насильства у сім’ї, стабільно зростає.

ДОДАТОК 3

Еґалітарні та стереотипізовані настановлення у приказках та поговірках:

•Нема кращого друга, як вірна супруга;

•Жінка чоловікові подруга, а не прислуга;

•Господар без жінки, як без очей;

•Чоловік жінці краще рідної матері, жінка чоловікові краще рідного батька;

•Чоловік та жінка – одне діло, одне тіло, один дух;

•Чоловік з жінкою, що борошно з водою;

•Чоловік та жінка – пара волів: куди один, туди й другий;

•Нащо клад, коли у чоловіка з жінкою лад;

•Послухайжінку – зроби навпаки;

•Як прийшли жнива, то й жінка крива; як прийшла Покрова, то й жінка здорова;

•Не те смішно, що жінка чоловіка б’є, а те, що чоловік плаче;

•Найкраща спілка – чоловік та жінка;

•Доти ягнятка скачуть, поки матір бачать;

•Жінка працює, а чоловік танцює;

•Чоловікова сила в кулаці, а жінчина – в сльозах;

•Шануй батька і неньку, буде тобі скрізь гладенько.

РОЗДІЛ 4

педагогічному супроводі молодої людини. Ми вважали за необхідне включити елементи просвітницької, профілактичної та психокорекційної психологічної роботи з досліджуваними військовослужбовцями для запобігання та протидії насильницькій поведінці.

Нами було розроблено та апробовано низку тренінгових та психокорекційних програм спільно з психолого-виховним структурним підрозділом військової частини та кафедрою теорії та методики практичної психології ЛДУВС. Програми містили лекційні заняття, інтерактивні та психокорекційні вправи на теми: «Сімейно-подружні стосунки», «Види сімей: існуючі ієрархії та рольова взаємодія в їх межах», «Внутрішньосімейні конфлікти, засоби їх вирішення та запобігання», «Феномен внутрішньосімейного насилля: як не допустити це в родині» та ін.

З’ясовано, що юнаки, які виховувались без батька, потребують адекватних взірців для статеворольової ідентифікації, становлення чоловічої ідентичності. Це можливо на засадах формування ґендерної культури, дотримання принципів рівноправ’я у навчально-виховній роботі в умовах військових підрозділів Збройних Сил України, реалізації моделі залученого батьківства. Ідентичність можна охарактеризувати як психічну серцевину, що забезпечує інтеграцію особистості, а відтак її здоров’я. Здорову ідентичність характеризують цілісність, чіткі межі, суб’єктивні переживання людиною самоцінності, благополуччя та глибинне усвідомлення своїх особистісних граней. Ключем для прочитання конкретної людини слугує простір її життєвих цінностей. З дорослішанням юнаків відбувається кристалізація ідентичності в особистісних та соціальнокультурних формах, з дедалі більшою персоналізацією та індивідуалізацією власних рис та поведінки. Тому важливою є розробка та впровадження спільно з програмами військово-бойової та фізичної підготовки інтерактивних методів соціально-психологічного тренінгу з метою формування адекватної чоловічої ідентичності, самостійної та незалежної особистості, активної громадянської позиції.

Висновки не охоплюють всієї багатовимірності проблеми формування чоловічої ідентичності, проте висвітлюють перспективу напрямків подальших наукових досліджень щодо механізмів та специфіки ґендерної соціалізації юнаків, підготовки їх до відповідального батьківства як превентивної системи у запобіганні та протидії насильству.

ЛІТЕРАТУРА:

1.Абдурахманов Р. Военная психология / Р. Абдурахманов. – М. : МПСИ, 2008. –

894 с.

2. Алешина Ю. Проблемы усвоения ролей мужчины и женщины / Ю. Алешина, А. Волович // Вопросы психологии. – 1991. – № 4. – С. 74 –81.

РОЗДІЛ 4

3.Берн Ш. Ґендерная психология / Ш. Берн. – СПб. : Прайм ЕВРОЗНАК, 2001. –

320 с.

4.Бурейчак Т. Соціологія маскулінності : навчальний посібник / Т. Бурейчак. – Львів : Магнолія, 2011. – 142 с.

5.Варій М. Морально-психологічний стан військ, його оцінка та підтримка на високому рівні : монографія / відп. ред. Л. Сохань, Л. Бурлачук. – Львів : ВВПДУ «ЛП», 1996. – 229 с.

6.Васютинський В. Особливості статеворольового самовизначення хлопчиків-

підлітків із неповної сім’ї : дис. … канд. психол. наук : 19.00.07 /

В. Васютинський. – К., 1992. – 186 с.

7.Говорун Т. Ґендерна психологія : навчальний посібник / Т. Говорун, О. Кікінежді. – К. : Вид. центр «Академія», 2004. – 308 с.

8.Говорун Т. Соціалізація статі та сексуальності / Т. Говорун. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2001. – 240 с.

9.Католик Г. Дитяча та юнацька психотерапія: теорія і практика в сучасних наукових дослідженнях / за заг. ред. Г. Католик ; 2-ге вид. – Львів : Астролябія, 2012. – 312 с.

10.Кікінежді О. Ґендерна ідентичність в онтогенезі особистості: монографія / О. Кікінежді. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2011. – 400 с.

11. Кікінежді О. Особливості ґендерної соціалізації депривованого юнацтва /

О. Кікінежді, О. Кізь. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2004. – 160 с.

12.Кон И. Отцовство как компонент мужской идентичности [Електронний ресурс] / И. Кон. – Режим доступу : http//www.neuro.net.ru/sexology/ info164.htm.

13.Фигдор Х. Дети разведенных родителей: между травмой и надеждой / Х. Фигдор ; пер. с нем. – М. : ФАИР, 1995. – 318 с.

14.Фрейд А. Психология Я и защитные механизмы / А. Фрейд. – М. : Педагогика, 1993. – 144 с.

15.Bem S. The measurement of psychological androgyny / S. Bem // Journal of Consulting and Clinical Psychology, 42. – 1974. – P. 155 – 162.

The article is dedicated to the important issue – to study the formation of male identity of the young men from the complete and incomplete families during their military service in the Armed Forces of Ukraine. There were found many differences between the value orientations and attitudes of young men that were brought up only by mother and young men, who were brought up by both parents. The knowledge about gender identity was expanded, its components were determined – masculinity and femininity. There was made a detailed analysis of the behavior and social factors in two groups of soldiers, the degree of assimilation of gender stereotypes by boys, the features of gender socialization, there were outlined the ways of influence of military service on the formation of male identity of young men from the complete and incomplete families.

РОЗДІЛ 4

сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи

психологічному здоров’ю.

Фізичне насильство в сім’ї – умисне нанесення одним із членів сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психологічного

здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності.

Сексуальне насильство в сім’ї – протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру

по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї.

Психологічне насильство в сім’ї – насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається

шкода психічному здоров’ю.

Економічне насильство в сім’ї – умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.

ДОДАТОК 2

СТАТИСТИКА

Бюлетень «Україна – Євросоюз у деталях»,№ 2, червень, 2010.

Ґендерна рівність і права дітей. Ґендерні проблеми мовою чисел.

Питома вага жінок та чоловіків у загальній чисельності постійного населення України на початок 2009 року становила: жінки – 53,9%, чоловіки – 46,1%. Середня очікувана тривалість життя при народженні у 2007–2008 рр. становить для жінок 74,28 року, для чоловіків – 62,51 року. На початку 2009 року середній вік для жінок становив 42,5 року, для чоловіків – 37,3 року.

В Україні дуже загострились проблеми становища чоловіків:

•Чоловіче безробіття зростає більшими темпами, ніж жіноче, але воно має свою специфіку порівняно з жіночим безробіттям. І жінки, і чоловіки отримують пенсії, однак, жінки живуть довше за чоловіків на 12 і більше років.

•Розпад сімей, пов’язаний із зростанням чоловічої аморальності, став масовим явищем; 57% чоловіків на другий день після розпаду сімей перестають піклуватися про своїх дітей.

•Такі хвороби, як туберкульоз, пияцтво, алкоголізм та наркоманія, що заполонили суспільство, більше вражають чоловіків.

•Надзвичайно гострими є проблеми репродуктивного здоров’я чоловіків. Ґендерні проблеми найбільш актуальні для жіночого соціуму.