Файл: 019_endern_standarti_suchasno_osv_ti._Zb_rka_rekomendats_y._Chastina_3_2011_.pdf

85

лекцій; б) основна література; міжнародні та вітчизняні документи з ґендерної рівності, освітня та виховна практика; г) додаткова література; д) інші матеріали.

На основі систематизації й узагальнення всього вивченого матеріалу студенту / студентці слід самостійно підготувати на кожне питання розгорнені відповіді, які повинні включати:

•визначення (дефініції) відповідних понять і розкриття соціальної сутності явищ, котрі ними відображаються;

•характеристику властивостей ґендерних явищ, розкриття їх закономірностей, їх класифікацію (типологію);

•посилання на рекомендовані до теми джерела (цитати з них);

•складання плану (розгорнутого чи стислого) або формулювання тез відповіді тощо) обирається кожним студентом / студенткою самостійно або визначаються викладачем.

Студентам / студенткам необхідно навчитись знаходити та відбирати з різноманітних джерел таку інформацію, котра стосується саме цих запитань, і систематизувати її відповідно до кожного з останніх. Необхідно активно використовувати різноманітні словники, енциклопедії, аби не залишити без уваги жодного незрозумілого терміна, який зустрічається у джерелах, оскільки незрозумілий термін – це не зрозуміла до кінця книга (стаття).

У кінцевому підсумку активна робота з навчальною та науковою літературою повинна сформувати у студента вміння самостійно аналізувати прочитане. Це вміння має проявитися:

•у чіткому розумінні основних понять і суджень, які містяться у книзі (статті);

•у визначенні ступеня аргументованості тих чи інших її положень;

•в усвідомленні доречності наведених у книзі (статті) прикладів, ілюстрацій, що пояснюють доведення й висновки автора;

•у здатності самостійно навести приклади певних явищ або змоделювати відповідну ситуацію;

•у здатності відокремити основні положення книги (статті) від додаткових, другорядних;

•у здібності критично поставитися до змісту книги (статті) та визначити власне ставлення до неї в цілому, дати їй загальну оцінку, характеристику.

Слід мати на увазі, що формулювання теоретичних питань для самостійної роботи часто не дублюють назви розділів, параграфів того чи іншого підручника (посібника). Тому лише активне осмислення всіх рекомендованих джерел дозволить підготувати повну, глибоку відповідь на ці питання, зібрати всі потрібні матеріали (теоретичні аргументи та фактичні докази, дані соціальної практики, історичні й інші ілюстрації, що обґрунтовують викладені у відповіді тези та положення).

Часто студенти зустрічаються з ситуацією, коли щодо однієї й тієї самої проблеми різні вчені дотримуються неоднакових поглядів. У такому випадку слід навести основні позиції науковців і мотивовано приєднатися до однієї з них або аргументовано висловити власну думку.

У процесі вивчення курсу студентам необхідно виробити вміння грамотно, логічно, переконливо формулювати й відстоювати свої думки та положення про історію педагогічніх, філософських поглядів щодо ролі жінок у суспільстві, щодо актуальності ґендерної проблематики у суспільному розвитку сучасної України та необхідності додержання принципів ґендерної рівності в освітньовихованому процесі.

Тези – це не простий перелік проблем, а коротко сформульовані положення роботи без детального викладу доказів, принципів, міркувань автора твору.

Конспект – це стислий самостійний виклад основних думок автора в їх логічній послідовності з наведенням найважливіших положень. Зміст конспектування полягає в поділі книги чи окремих глав, параграфів на частини і їх короткий виклад у стислому вигляді своїми словами. Зміст сторінки, наприклад, може бути викладено в одному абзаці. А зміст глави − на двох сторінках при збереженні логічної послідовності. Писати треба зрозуміло, чітко, послідовно. Основні ідеї, висновки виділяти, підкреслюючи їх, беручи у рамку.

У процесі вивчення курсу кожен студент мусить виконати підсумкові завдання до кожного модулю.

Завдання до першого модулю: створення презентації на одну із пропонованих викладачем. Розпочинаючи вивчення курсу, студенти обирають тему презентації, погоджують її з викладачем, одержують детальні рекомендації щодо добору та вивчення літератури, правил оформлення презентації.

Завдання до другого модулю: написання есе на одну з пропонованих тем, яку теж обирає студент під керівництвом викладача на початку навчання.

Хоча викладені тут методичні вказівки не містять універсальних рецептів, вони покликані, крім усього іншого, спрямувати зусилля добросовісних, старанних студентів на вироблення власних, найбільш прийнятних для них методик ґрунтовного вивчення сутності ґендерної теорії в освіті.

Примітка: Завдання, які студентам необхідно виконати самостійно по кожній із тем курсу, окремо містяться у Методичних рекомендаціях з даної дисципліни, які видаються окремою брошурою.

87

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ №1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ҐЕНДЕРНОЇ ТЕОРІЇ У ПЕДАГОГІЦІ

ВСТУП. СУСПІЛЬНІ ПЕРЕДУМОВИ ПОЯВИ ҐЕНДЕРНОГО НАПРЯМУ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНОГО ЗНАННЯ

Мета, завдання, структура та особливості вивчення курсу. Фактори впливу на формування ґендерної політики в Україні. Проблема інтеграції України в міжнародне співтовариство.

Ґендерні аспекти системи прав людини. Загальні уявлення про права людини. Проблема прав людини як вихідна у формуванні ґендерної ідеології та політики. Права жінок у контексті прав людини. Ґендерна асиметрія у розвитку суспільства: проблема статевої нерівності (дискримінації). Міжнародний досвід утвердження й забезпечення принципу рівних прав і рівних можливостей: ґендерна рівність в міжнародних правових документах (Міжнародні конференції ООН зі становища жінок на шляху до ґендерної рівності: Мехіко, Копенгаген, Найробі, Пекін). Концепція ґендерної рівності як стратегічний напрям розвитку людства ХХІ століття. Вплив європейських та світових організацій на формування ґендерної політики: Ради Європи, Європейського Союзу, ООН. Індекс людського розвитку з урахуванням ґендерного фактору (ґендерний вимір людського розвитку). Практика утвердження ґендерної ідеології та формування ґендерної політики. Досвід європейських країн у досягненні ґендерної рівності.

Історична ґенеза реалізації принципу рівних прав і можливостей.

Становлення та розвиток жіночого руху. Жіночий рух як самостійний феномен суспільно-політичного життя ХVІІІ-ХХ ст. Національні відмінності у моделях жіночих рухів. Жіночий рух в Україні. Сучасний стан міжнародного жіночого руху.

Фемінізм як ідеологія та політика: головні ідеї, напрями і теорії. Виокремлення ідеології фемінізму з ідеологій лібералізму, соціалізму, радикалізму та націоналізму впродовж ХІХ – на початку ХХ ст. Проникнення феміністичної теорії в академічне середовище – виникнення “Women’s studies”. Н. Ходоров, Л. Ірігарі, Е. Сіксу про специфіку жіночої суб’єктивності. Виникнення ґендерних досліджень у структурі гуманітарних знань. Розвиток ґендерних досліджень: від жіночих досліджень до вивчення взаємодії чоловіків та жінок. Ґендерні дослідження як окремий науковий напрям.

Ґендерна теорія в історичній ретроспективі.1 Традиційні погляди на роль жінки й чоловіка в історії. Теорії патріархату та матріархату. Практика поділу праці в контексті різних культур. Формування сучасних наукових поглядів щодо ролі жінки й чоловіків в історії. Еволюція (сутність та особливості) соціальних ролей чоловіків та жінок від давніх часів до сучасності. Роль чоловіків та жінок в історії: пояснювальні концепції.

Питання ґендерної економіки.2 Поняття “праця”, “суспільне виробництво”, “домашня праця”. Дискримінація за статевими ознаками у сфері зайнятості: нерівна оплата за однакову працю. Професійна сеґрегація (вертикальна та горизонтальна), що пов’язана з відповідальністю за ухвалення рішень та рівнем заробітної плати. Сучасні теоретичні підходи в економіці: родина та домашнє господарство як об’єкти економічного аналізу (проблема неоплачуваної домашньої праці, взаємозв’язок професійної та домашньої сфер діяльності).

ЗміниусоціальнійполітиціУкраїнипострадянськогоперіоду.Ґендерна етнокультура українців. Статева стратифікація у різних культурах. Рівність прав і можливостей для жінок і чоловіків в конституційному законодавстві. Правове забезпечення ґендерної рівності в Україні і відповідність національного законодавства міжнародному. Механізми захисту прав людини. Ґендерний зміст “позитивних дій” та система ґендерного квотування в політиці. Перехід від патерналістської до егалітарної ґендерної політики. Сучасні проблеми: принцип ґендерної рівності у партійному квотуванні та пенсійному забезпеченні.

Ґендерні моделі сімейних відносин. Патріархат та матріархат (історична гіпотетичність існування). Система ґендерних відносин у сім’ї (патріархат на та егалітарна моделі). Проблема ґендерного насильства. Родина у соціальній політиці України. Репродуктивні права жінок та чоловіків. Основні фактори впливу на зміну ґендерних ролей у ХХІ ст. Статусно-рольова структура сучасної української сім’ї.

Жінки у політичному процесі. Участь жінок у керівництві державою (історичний аспект). Історія та реальний стан жіночого політичного руху в Україні. Ресурси політичної поведінки жінки. Участь жіночих суспільних ініціатив у політиці. Явні та латентні можливості впливу жінок на політику. Сучасні моделі приходу жінок до влади. Фактори, що заважають просуванню жінок у політиці (їхні причини та наслідки).

1 Включення цих питань залежить виключно від вибору лектора та рівня зацікавленості та підготовленості аудиторії.

2 Включення цих питань залежить виключно від вибору лектора та рівня зацікавленості та підготовленості аудиторії.

89

ҐЕНДЕРНІ ПРОБЛЕМИ ОСВІТИ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ

Специфіка освіти як соціального інституту, що є об’єктом цілеспрямованої державної політики. Функції системи освіти (економічна, соціального відбору, політична, соціального контролю) та ґендер. Розвиток освіти на сучасному етапі – запорука успішного, динамічного та гармонійного розвитку суспільства; вплив на позицію суспільства у світі, його цілісність та безпеку.

Ґендерні аспекти освіти в історії європейської педагогічної теорії та практиці. Освіта і патріархатні суспільства. Система освіти як субсистема, що входить до соціокультурної системи всього суспільства та відображає характер унормованих ґендерних відносин. Ґендерний аспект політичної, економічної та ідеологічної влади і характер освіти. Доступ до освіти в контексті ґендерної рівності.

Чоловіча та жіноча освіта періодів Античності та Середньовіччя. Просвітництво та нові підходи до освіти в Європі. Ж.-Ж. Руссо: концепція виховання та обґрунтування природної відмінності статей. Обґрунтування відмінності “жіночої” та “чоловічої” природи у Руссо. Концепція жіночого виховання в педагогічному романі «Еміль, або Про виховання». Критика М. Уоллстоункрафт концепції виховання Ж.-Ж. Руссо. Педагогічна спадщина Я.А. Каменського та розвиток ґендерного підходу в освіті. Аргументація Й. Песталоцці на користь спільного навчання хлопчиків та дівчат.

Ґендерні особливості вітчизняної системи освіти: історичний аспект. Навчання хлопчиків та дівчаток у Давній Русі. Християнство та ґендерні аспекти освіти. Розвиток жіночої освіти в Україні ХVІІІ–ХІХ ст. Домашня освіта для дівчат. Перші світські жіночі навчальні заклади. Боротьба жінок за вищу освіту та її зв’язок із жіночим рухом. Вищі жіночі курси та інститути.

Питання статевовікового виховання у класиків вітчизняної педагогіки Х.Алчевська,Б.Грінченко,С.Русова,К.Ушинськийтаін.провихованнядівчаток. Ґендерний аналіз виховного ідеалу Г. Ващенка. Аналіз досвіду А.Макаренка щодо спільного виховання хлопців та дівчат. Ґендерне виховання школярів у теоретичних працях і практичній діяльності В. Сухомлинського.

Радянськасистемарівноїосвіти.Радянськашколатапроблема“безстатевої” радянської людини. Рівність в освіті та професійній реалізації юнаків та дівчат. Радянська школа та підготовка учнів до подружнього життя.

Головні напрями розвитку сучасної освіти – варіативність та багатоплановість педагогічних підходів до процесу навчання та виховання (особистісно орієнтований, діяльнісний, синергетичний, компетентностний, ґендерний тощо).