Файл: 018_endern_standarti_suchasno_osv_ti._Zb_rka_rekomendats_y._Chastina_2_2011_.pdf

67

У формулюваннях завдань авторки використовують означено-особові речення, у яких дієслова-присудки наказового способу вказують на 2-гу особу множини, наприклад: прочитайте, доберіть, поясніть, спишіть, пригадайте тощо. В авторських текстах, запропонованих до опрацювання у вправах, часто вживаними є форми прислухаймось, поміркуймо тощо. Дієслова 1-ої особи множини наказового способу використано й у назвах рубрик «Запам’ятаймо», «Усміхнімось», «Пригадаймо», що створює ефект присутності авторів, «вирівнює» статус учасників опосередкованого текстом спілкування, надає викладові діалогічності.

Третій рівень аналізу – це рівень текстів вправ, які автори пропонують учням для виконання. Аналізуватимемо їх за кількома критеріями, а саме:

1)хто автор цитованих текстів чи речень (за лінгводидактичною традицією, усі цитовані фрагменти, що використовуються в підручнику з ілюстративною або навчальною метою, мають бути паспортизовані; оскільки прізвища авторів указують у дужках без скорочень, то вони створюють своєрідне людське тло, відтак, часто повторювані, прізвища перетворюються на сигнали, що впливають на формування певних стереотипів або заперечують ці стереотипи, наприклад уявлення про те, що з-поміж жінок менше видатних письменників тощо);

2)якою є тематика цитованих текстів та речень (наскільки ця тематика є ґендерно чутливою).

Перший критерій надається для кількісного вимірювання. Так, порахувавши всі покликання, отримали результати, узагальнені в Таблиці 3.

Уважаємо за потрібне наголосити на відмінних підходах до відбору текстів вправ, що їх утілювали автори рецензованих підручників. У таблиці привертає увагу перша колонка, де наведено загальну кількість текстових уривків: 216 у підручнику О. Глазової, Ю. Кузнецова (далі – Підручник 1) та 462 – С. Єрмоленко, В. Сичової (далі

–Підручник 2). Істотна відмінність жодним чином не пов’язана з обсягом книжок та кількістю вправ у них: у Підручнику 1 загальна кількість вправ – 614, а в Підручнику 2

–612. Неоднакова кількість текстових фрагментів зумовлена, як зазначали вище, різними підходами авторів. С. Єрмоленко та В. Сичова віддають перевагу навчанню мови на текстологічній основі; інший авторський колектив ілюструє мовні явища здебільшого окремими реченнями. Відтак у Підручнику 1 переважають вправи, складені з окремих речень, а в Підручнику 2 – текстові вправи, більшість з яких належить авторам підручника. Саме тому в Підручнику 2 велика кількість текстів (360) не містить посилання на автора. Отже, аналіз текстів підручників за першим критерієм дає підстави для висновку, що з погляду дотримання паритетності статей у цитуваннях обидва підручники є ґендерно нейтральними.

Дещо іншою є ситуація в цитуванні окремих речень. Для аналізу цього аспекту обрали розділ «Лексикологія» (у Підручнику 1 – с. 44–91; у Підручнику 2 – с. 26–57). Кількісні показники наведено в Таблиці 4.

Зведені кількісні показники свідчать про те, що посилання на авторів висловлювань можуть впливати на формування уявлення про меншу вагу жінок в інтелектуальній сфері суспільства. Уживаємо тут форму «можуть впливати», оскільки для аналізованих підручників важливо брати до уваги участь жінок в авторських колективах, а для Підручника 2 – ще й те, що цитати-речення є надзвичайно дрібним структурним компонентом.

У Підручника 1 кількість текстових фрагментів, у яких головна героїня – жінка, відноситься до кількості текстів з головним героєм чоловіком як1:3 (12 і 37 текстів відповідно). Образи, у яких постають чоловіки в цьому підручнику, узагальнено в Таблиці 5.

Уважаємо за потрібне звернути увагу на тексти, у яких образи чоловіків увиразнено в порівнянні з образами жінок. Так, у вправі 575 на с. 267 висновок про вищий рівень компетентності в граматиці української мови хлопця Дмитра ґрунтується на порівнянні його з дівчинкою Оленкою. У вправі 536 на с. 247 учням запропоновано опрацювати текст про геройський учинок харківського школяра Дениса Панченка, який урятував маленьку дівчинку, що загубилася. У вправі 538 на с. 250 наведено уривок з твору О. Гончара, у якому двоє чоловіків розмірковують про доцільність людської усмішки. До розмови долучилася дівчина Ліда, і чоловіки, вислухавши її аргументи, поблажливо погодилися з ними, пор.: «Дивись, яка вона категорична в питанні усмішки…думаю, Ліда тут має рацію…». Ґендерними стереотипами позначено образи чоловіка-гетьмана й жінки, чоловік якої належав до ворожого табору, у вправі 82 на с. 60 (автор наведеного уривка – В. Кулаковський): «З передпокою долинув жіночий плач і гомін суперечки. До гетьмана просилася молодиця. Дружина панського наглядача, отого, що людей тяжко мучив. Суд над тим виродком уже призначено… Просить на чоловіка зглянутися. Діти в неї…

З невеличкої скриньки гетьман вийняв туго набитий грішми гаман.

– Отут, Петре, гроші. Для неї і дітей. Віддаси. А помогти не можу. Усе суд вирішить».

Образи жінок, що постають з уривків текстів, запропонованих у вправах підручника, не відповідають усій гамі соціальних ролей, притаманних сучасній жінці. Цей висновок ілюструє Таблиця 6.

70 Ґендерні стандарти сучасної освіти

Складається враження, що згадки про жінок у Підручнику 1 є випадковими, оскільки в більшості проаналізованих текстів героїні виконують другорядну або епізодичну роль. Так, у додатках до основного тексту підручника вміщено довідник «Видатні особистості», у якому подано стислу інформацію про видатних діячів, згаданих у текстах вправ. Довідник наводить інформацію про 20 діячів, серед яких 19 чоловіків і лише одна жінка (художниця Катерина Білокур). Вище зазначали, що тематику текстів у загальних рисах схарактеризовано в навчальній програмі. Зрозуміло, що в ній немає конкретних вимог до персоналій і тим більше до кількості згадок про них. Проте доводиться констатувати, що відчуття міри в доборі текстів зрадило авторам. І йдеться не лише про ґендерний аспект,