Файл: 018_endern_standarti_suchasno_osv_ti._Zb_rka_rekomendats_y._Chastina_2_2011_.pdf

З таблиці помітно, що жінки постають здебільшого в традиційній ролі матері, господині, коханої, подруги. І хоч у текстах, передбачених для текстуального опрацювання, їхня моральна досконалість не викликає сумніву, проте очевидним є нижчим соціальний статус жінки порівняно з чоловіком, акцентовано її роль у сфері обслуговування, натомість применшено різноманітну фахову діяльність.

Аналіз формального рівня оформлення тексту згаданих підручників так само дає підстави для загального висновку, що зумовлено певною стилістичною традицією, а також тим, що відповідних приписів до книжок для школи не сформульовано, а граматичний лад нашої мови передбачає вживання іменників, прикметників, займенників чоловічого роду на означення осіб і чоловічого, і жіночого роду. Тож словосполучення дорогі шестикласники (для звертання до шестикласників і шестикласниць), кожен з вас (коли йдеться і про кожного, і про кожну) є цілком нормативними. Інша річ, що стиль підручника має бути легким, дохідливим; авторам до снаги обирати нейтральні звертання, уникати категоричності й монологічності викладу. Проаналізуймо, наскільки втілили ці настанови автори рецензованих підручників.

Підручник Р. Мовчан, як зазначає авторка в анотації, « є підручником-діалогом». Для цієї навчальної книги обрана особлива стилістика та своєрідна манера авторської розповіді – довірливо-сповідальна, підкреслено авторська, що сприяє створенню комфортного середовища на уроці й дає змогу уникнути звичайного для навчальних текстів дидактизму, безапеляційності авторської позиції. У передмові (с.3) Р. Мовчан, закликає учнів „частіше прислухатися до свого серця, бо воно реагує на мистецтво найчутливіше, а також і до чужих думок, щоб зіставити їх зі своїми”. Авторка наголошує на колективній співпраці як на передумові успішного навчання. Крім зазначеного вище, вважаємо за потрібне наголосити на послідовно втілюваній авторській позиції, що полягає в обстоювання винятково індивідуального сприйняття мистецтва загалом і літератури зокрема, пор.: «Книжка навчить тебе читати осмислено, розуміти художній твір як мистецтво, створене уявою, фантазією, думкою письменника». Про неформальність такого підходу свідчить величезна – для підручника навіть безпрецедентна

– кількість особистісно зорієнтованих запитань на кшталт Що думаєш про це ти? Які з уривків (віршів, прислів’їв, загадок тощо) тобі сподобалися найбільше? Чи любиш ти слухати музику? Що, на твою думку, означає вислів...? Так, у темі „Пригоди і романтика”, у якій опрацьовано уривки з 3-ох повістей, наведено 91 запитання, з яких 35 стимулюють до висловлення власної думки, апелюють до особистого досвіду дитини, її сприй-

няття, вражень тощо. Тож, фактично, 40% завдань особистісно спрямовані, і це увираз-

нено мовною формою – звертанням на ти – та змістом того, про що запитують, пор.:

81

„Чи притаманна тобі допитливість? Тебе манять таємниці довколишнього світу? Чи погоджуєшся, що прочитані книжки допомагають їх відкривати?” (с. 162) або „Чи розповідав тобі хтось з дорослих про своє дитинство? Як ти думаєш, навіщо? У твоєму житті є щось таке, про що хотілося б пам’ятати завжди?...Пригадай, як ти прокидаєшся вранці. Чи маєш відчуття, що все найголовніше – попереду?” (с. 91).

Діалогічну манеру викладу обрали для свого підручника й О. Авраменко, Л. Шабельникова, що особливо помітно у формулюваннях запитань, де

до учнів автори звертаються на ти, пор.: Пригадай, що таке фольклор; Назви відомі тобі народні пісні. Яка з них подобається тобі найбільше?; Чим приваблюють тебе сучасні виконавці? Що спільного й відмінного зауважуєш між ними і давніми співцями – рапсодами, бардами, менестрелями, кобзарями? Назви рубрик сформульовано з використанням дієслів 1-ої особи множини теперішнього часу («Відтворюємо прочитане», «Аналізуємо зміст і особливості художнього твору», «Творчо мислимо», «Виконуємо домашнє завдання »), що створює ефект присутності авторів,«вирівнює» статус учасників опосередкованого текстом спілкування, посилює ефект діалогу.

Підручник Т.К. Дудіної, А.О. Панченкова за формою методичного апарату є інтерактивним. Як і на лежить підручникам такого типу, він починається докладним роз’ясненням того, як з ним слід працювати (коментарі до умовних позначок – символів рубрик

«Пригадайте», «Працюємо разом», «Вузлик на пам’ять», «Перевірте себе», «Додому» та інструктаж з організації форм колективної діяльності «Працюємо в парах», «Працюємо в малих групах», «Обговорюємо в загальному колі»). Як відомо, інтерактивні технології є найбільш ґендерно чутливими з-поміж арсеналу педагогічних методів та прийомів, що й визначає загалом позитивну оцінку формального текстового рівня цього підручника. Партнерській роботі на уроці сприятиме, безперечно, й рубрикація тексту, чітке структурування матеріалу за етапами роботи: постановка цілей у формі очікуваних результатів, узагальнення наприкінці уроку та запитання для перевірки результативності роботи на уроці, домашнє завдання.

Аналіз ілюстративних рядів підручників української літератури для 6 класу дає підстави для висновку про другорядність їхньої ролі. Підручники на загал дешево й бідно ілюстровані; ілюстрації здебільшого є випадковими, їх використано з метою оздоблення; окрім підручника Т.К.Дудіної, А.О.Панченкова, вони ніде методично не опрацьовані. Тематично й жанрово ілюстрації складають кілька типів:

•портрети письменників, твори яких передбачено вивчати (переважають портрети чоловіків відповідно до визначеного програмою переліку імен);

•жанрові картини українських художників, тематично близькі до творів, що вивчаються;

•сюжетні ілюстрації (здебільшого мініатюри) до опрацьованих текстів;

•малюнки дітей – вихованців художніх шкіл – за мотивами творів української

літератури;

•фотографії з архівів письменників, з чиєю творчістю відбувається знайомство на уроці.

•Оскільки ілюстрації не підпорядковані дидактичній меті кожного конкретного уроку, проаналізуємо їх лише у кількісному та формальному аспектах –

Таблиця 12.

83

I. Автори творів

У тексті підручника не представлено творів жодної письменниці або поетеси. З-поміж усіх поетів, письменників, яких неодноразово згадують у підручнику, тільки один раз зустрічається ім’я поетеси Белли Ахмадуліної .

Кожний розділ супроводжується роздумами письменників або поетів про творчість. Усього таких роздумів – 15. Тільки один з них належить жінці – І. Одоєвцевій.

II. Художні твори

Героїчне минуле представлено воєнними битвами, кулачними боями, переможцями та переможеними (чоловіками):

«Давид Сасунский»: «схватил меч», «разрубил пополам», «околел Мелик» (с. 63–68); «Робин Гуд и маленький Джон»: «Словно лома удар был чужого удар» – «Так уда-

рил, что дол загудел!..», «Разошелся чужой – так и брызнула кровь…» (с. 72).

Усе ж не можна не зазначити, що в підручнику показано, хоч і не так розлого, й інший бік героїки – заклик до миру, співпраці та взаєморозуміння:

«Песнь о Гайавате»: «Закурил Владыка Жизни Трубку мира, созывая все народы к совещанью. Ваша сила – лишь согласье, а бессилие – в разладе. Примиритесь, о дети! Будьте братьями друг другу!» (с. 79, 81). Однак заклик до співпраці звернено передусім до братів-чоловіків, а де ж сестри-жінки?

III. Герої та героїні творів

Майже в усіх творах підручника герої – чоловіки або хлопчики. «Портрети» героїнь «виписано» лише в таких творах: В. Распутін «Уроки французької», Р. Рождественський «Ксенії», Є. Євтушенко «Супутниця».

Образи героїв і героїнь повністю відповідають ґендерним стереотипам. Образи чоловіків, хлопчиків