Файл: 018_endern_standarti_suchasno_osv_ti._Zb_rka_rekomendats_y._Chastina_2_2011_.pdf

129

Додаток № 1

Завдання

Проаналізуйте зміст статей та дайте відповідь на запитання: чи дотримується принцип «ґендерна рівність через ґендерну відповідність» у змісті цих статей?

Запропонуйте свої варіанти відповіді.

Стаття 56. Громадські роботи

1.Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

2.Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.

3.Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

Стаття 57. Виправні роботи

1.Покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

2.Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.

3.Особам, які стали непрацездатними після постановлення вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку трьох встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт. (Стаття 57 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1180-VI (1180-17) від 19.03.2009.)

Стаття 61. Обмеження волі

1.Покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-вико- навчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці.

2.Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п’яти років.

3.Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Стаття 79. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років

1.У разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

2.У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд може покласти на засуджену обов’язки, передбачені у статті 76 цього Кодексу.

3.Контроль за поведінкою засуджених здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією.

Додаток № 2

Обов’язки експертів

•Розглянути пропозиції учнів.

•Проаналізувати пропозиції учнів щодо вдосконалення Кримінального кодексу України, редагувати їх, узгодивши за змістом.

•Узагальнити результати роботи груп.

Додаток № 3

Завдання групи № 1

Опрацювати зміст ст. 36.

Під час аналізу звернути увагу на такі позиції:

•чи враховано природні особливості жінки й чоловіка щодо реакції на несподіваний напад?

•чи в однаковій ситуації опиняється жінка й чоловік щодо гідного відпору нападникові?

•яким чином мають враховувати біологічну різницю між чоловіком і жінкою, викла-

даючи цю норму?

Стаття 36. Необхідна оборона

1. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного